Рішення № 93910698, 21.12.2020, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3889/20

Провадження №2/944/1460/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21.12.2020 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської областів складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря - Козака О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.03.2007 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого відповідачка підписала заяву та отримала кредит у розмірі 7000 який в подалтшму було збільшено до 13000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідачка тим самим підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті http://privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом в заяві. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, тому станом на 17.08.2020 року у неї утворилась заборгованість, яка становить 17601 грн 41 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредита - 13141 грн 92 коп; заборгованість за простроченими відсотками – 4459 грн 49 коп.

Оскільки відповідачка добровільно не сплачує заборгованості, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Просить позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором б/н від 05.03.2007року у розмірі 17601 грн 41 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту в розмірі-13141 грн 92 коп; заборгованість за простроченими відсотками – в розмірі-4459 грн 49 коп. та судовий збір.

Ухвалою від 08.10.2020 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, так як згідно з вимогами ч.6 ст.19 ЦПК України поданий спір є малозначним, а тому у відповідності до ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду клопотання в якому просить розглядати справу у його відсутності. Позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав в повному обсязі. Просить позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення у разі виникнення обставин, викладених в ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила. Від неї не надходило на адресу суду жодних клопотань про відкладення судових засідань та відзиву на позовну заяву.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачка ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , саме на цю адресу були скеровані виклики в судове засідання.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом із повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Так як відповідачка, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання за зареєстрованою адресою місця проживання не з`явилася повторно в судове засідання без повідомлення причин, що в розумінні ч.3 ст.131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин, крім того не подала відзиву, від неї не надходило на адресу суду жодних клопотань, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачаються права та взаємовідносини сторін, тому суд вважає за можливе справу слухати у відсутності відповідачки, яка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи та згідно ч.6 ст.128, ст.280 ЦПК України, постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача.

Згідно з ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повню з?ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, 05.03.2007 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого відповідач підписала заяву та отримала кредит у розмірі 7000 який в подальшому було збільшено до 13000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідач тим самим підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті http://privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом в заяві. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості у відповідачки згідно наданих позиваче розрахунків станом на 17.08.2020року, утворилась заборгованість за кредитним договором б/н від 05.03.2007року у розмірі 17601 грн 41 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту в розмірі-13141 грн 92 коп; заборгованість за простроченими відсотками 4459,49грн..

До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/terms.

Щодо поданого розрахунку позивачем, то слід прийти до наступного висновку.

Нормою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин, з 05.03.2007 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом з 08.09.2020, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 зазначено, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Щодо правових підстав для стягнення на користь банку процентів за користування кредитом за недотримання умов кредитного договору як таких, що передбачені договором, то їх розмір та підстави стягнення визначені сторонами в самому договорі, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, що є неприпустимим, фактично визнавши Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua, складовою частиною спірного кредитного договору в частині права банку здійснювати такі нарахування.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Така позиція Великої Палати Верховного суду викладена в постанові від 03.07.2019 справа № 342/180/17-ц.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір № б/н від 05.03.2007 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд встановив порушення відповідачкою зобов`язань за кредитним договором щодо повернення отриманої нею суми кредитних коштів. З огляду на викладене з відповідачки на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню 13141 грн 92 коп. заборгованість за тілом кредиту - 13141 грн 92 коп.

У довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», з якою під власноручний підпис була ознайомлена відповідачка, зазначено, що базова ставка кредитування становить 3 % в місяць.

Пред`являючи вимоги про повернення кредиту, банк просив, крім заборгованості за кредитом, стягнути заборгованість за простроченими відсотками. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині позовних вимог позивач послався на п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг.

Заява яка підписана позивачем 05.03.2007року, серед інших умов кредитування містить вимоги щодо розміру базової ставки процентної ставки становить 3 % в місяць.

Однак як вбачається із розрахунку заборгованості за договором,позивачем самостійно здійснювалось нарахування процентів у розмірі 86,4% річних, при цьому відповідач, підписавши довідку про умови кредитування погодив ставку 36% річних, збільшеної відсоткової ставки, яка визначена в розрахунку відповідач не підписувала. Будь-яких доказів про те, що банк повідомляв відповідача про зміну (збільшення) процентної ставки та у будь-якій формі погодження за сплату таких процентів матеріали справи не містять.

Витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, який міститься в матеріалах цієї справи не містить підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 05.03.2007року між сторонами, шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Отже, у суду відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками в розмірі -4459 грн 49 коп.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору виходячи з наступного розрахунку: 13141,92/17601,41х2102=1 569 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , (паспорт НОМЕР_2 , виданий Попільнянським РВ УМВС України в Житомирській області 15.01.1996 року) в користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 05.03.2007 року в розмірі 13141 (тринадцять тисяч сто сорок одну) грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , (паспорт НОМЕР_2 , виданий Попільнянським РВ УМВС України в Житомирській області 15.01.1996 року) в користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) 1 569 (одну тисячу п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 00 коп судових витрат, пов`язаних з сплатою судового збору.

У решті позовних вимог- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи. якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ПАТ КБ «Приватбанк»,

м.Київ вул.Грушевського, 1Д, 01001

адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, 49094

код ЄДРПОУ 14360570,

рах. № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат)

МФО №305299.

Відповідач: ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

ІПН НОМЕР_1 ,

СУДДЯ Швед Н.П.