Рішення № 93910606, 28.12.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8655/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 грудня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Масної К.О.

представника позивача, адвоката Савка Т.В.

№466/8655/20; 2/466/2189/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

05.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вечірко О.А. про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат житловою площею 44, 8 кв м. (загальна площа 74,0 кв. м.), та розташована на другому поверсі 5-ти поверхового будинку, ще перебуває на балансі ВСП - Львівський коледж «Інфокомунікації» НУ «Львівська політехніка».

Вище вказана квартира є неприватизованою, та перебуває у законному користуванні позивача на підставі ордера на житлове приміщення № 0004004 від 19 серпня 2010 року, який видане Виконавчим комітетом Львівської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.08.2010 року №1032.

Слід зазначити про те, що другий поверх будинку АДРЕСА_2 перебуває на балансі ВСП - Львівський коледж «Інфокомунікації» НУ «Львівська політехніка» хоча ухвалою Львівської міської ради від 17.05.2018 року № 3416 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від Львівської філії ПАТ «Укртелеком» приміщень четвертого поверху у гуртожитку на АДРЕСА_3 » було прийнято у власність територіальної громади м Львова від філії ПАТ «Укртелеком» приміщення четвертого поверху у гуртожитку на АДРЕСА_4 загальною площею 1017, 4 кв. м., що підтверджується листом Львівської міської ради № 2901 від 23.10.2020 року, який приєднано до даного позову.

Як вбачається з ордера № 0004004 від 19 серпня 2010 року, зазначений ордер видано ОСОБА_5 , та її на той час сім`ї, яка складалася ще з трьох осіб - ОСОБА_2 (колишня дружина), ОСОБА_3 (дочка колишньої дружини), ОСОБА_4 (син колишньої дружини).

Після видачі ордера на вище вказану квартиру, позивач зареєстрував своє місце проживання, та місце проживання членів своєї на той час сім`ї у вказаній квартирі.

Проте, незважаючи на факт реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (далі - Відповідачі) у спірній квартирі останні не проживали жодного дня, оскільки проживали в іншому наявному житлі.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 26 травня 2017 року у справі № 466/597/17, шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано, оскільки ще до моменту ухвалення даного рішення, шлюбні відносини між ними були давно припинені, вони проживали окремо та не вели спільного господарства.

Проте, незважаючи на факт припинення шлюбних відносин, та офіційного розірвання шлюбу, ОСОБА_7 , та її діти не знялися з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 , в якій позивач постійно проживає та є основними квартиронаймачем, більше того, у вказаній квартирі, також, проживає його нова дружина ОСОБА_8 зі своїм сином, з якою 26 жовтня 2019 року позивач зареєстрував офіційний шлюб, та матір ОСОБА_9 .

Як вбачається з довідки про склад сім`ї та прописку № 17 від 20.02.2020 року, у квартирі АДРЕСА_1 , окрім позивача, зареєстровані ОСОБА_2 (колишня дружина), ОСОБА_3 (дочка колишньої дружини), ОСОБА_4 (син колишньої дружини).

Слід зазначити про те, що Відповідачі у вище вказаній квартирі не проживали з моменту їх реєстрації в такій квартирі жодного дня, не брали та не беруть участь в її утриманні, сплаті комунальних послуг, будь-яких особистих речей у вказаній квартирі не зберігають, більше того, станом на сьогоднішній час вибули на інше постійне місце проживання, яке нажаль не відоме, та станом на сьогоднішній час не проживають у вказаній квартирі.

Відповідно до актів складених комісією у складі працівників ВСП - Львівський коледж «Інфокомунікації» НУ «Львівська політехніка», та мешканців (сусідів) будинку АДРЕСА_2 , а саме акту від 14.03.2020 року, та акту від 21.10.2020 року, у квартирі АДРЕСА_1 , окрім позивача зареєстровані ОСОБА_2 (колишня дружина), ОСОБА_3 (дочка колишньої дружини), ОСОБА_4 (син колишньої дружини), проте, останні у вказаній квартирі не проживають, на даний час в квартирі проживає ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_8 , її сином ОСОБА_10 , а також матір ОСОБА_1 - ОСОБА_9 . Дружина ОСОБА_8 її син ОСОБА_10 , а також матір ОСОБА_1 - ОСОБА_9 проживають у вказаній квартирі без реєстрації.

Із вище наведених актів вбачається те, що Відповідачі не проживають у спірній квартирі понад шість місяців, що також можуть підтвердити і сусіди, про виклик яких в якості свідків буде заявлене відповідне клопотання.

Слід зазначити про те, що відповідачі добровільно виявили бажання не проживати у вище вказаній квартирі, так як під час перебування у сімейних відносинах з ними, так і після їх припинення, позивачем не чинилися будь-які перешкоди для їхнього проживання у вище вказаній квартирі, а тому Відповідачі не проживають у спірній квартирі без поважних причин.

Таким чином, зважаючи на те, що Відповідача не проживають спірній квартирі, яка є неприватизованою понад шість місяців без поважних причин, останні в силу ст. 71 ЖК України втратили право користування нею, та мають бути визнані в судовому порядку такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме спірною квартирою.

У зв`язку з тим, що Відповідачі хоча зареєстровані та фактично не проживають у спірній квартирі, оскільки вибули для постійного місця проживання до іншого житла, виникає необхідність у визнанні Відповідачів, такими, що втратили право користування спірною квартирою, з метою пред`явлення такого рішення суду до органів реєстрації місця проживання, для зняття Відповідачів з реєстрації у спірній квартирі. Внаслідок реєстрації Відповідачів у спірній квартирі порушуються законні права та інтереси позивача, як основного квартиронаймача, оскільки, постачальники комунальних послуг здійснюють їх нарахування виходячи з кількості зареєстрованих осіб на житловій площі, зважаючи на те, що Відповідачі у спірній квартирі зареєстровані але не проживають, комунальних послуг не споживають, відтак, це має наслідком нарахування плати за комунальні послуги у більшому розмірі, також факт реєстрації Відповідачів унеможливлює можливість приватизації спірної квартири, унеможливлює можливість реєстрації у спірній квартирі членів нової сім`ї, оскільки для таких дій необхідна згода всіх зареєстрованих осіб в квартирі, окрім цього, суттєві незручності у користуванні вище вказаною квартирою, позивачу створює часте надходження на ім`я Відповідачів різного роду кореспонденції, листів, газет, що зумовлює постійні дзвінки з поштового відділення, з проханням з`явитися та отримати кореспонденцію.

Враховуючи вищевикладене, вимушений звернутися з позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_11 позовні вимоги підтримав повністю, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, відзив відповідачами до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1032 від 06.08.2010 року «Про надання квартир черговикам за місцем проживання за контрольним списком Міжрегіонального вищого професійного училища зв`язку м. Львова», ОСОБА_1 – сину черговика Міжрегіонального вищого професійного училища зв`язку м. Львова ОСОБА_9 затверджено рішення та оформлено ордер на квартиру АДРЕСА_1 на сім`ю з 4-х осіб (він, дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 (а.с.14).

На підставі вищевказаного Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1032 від 06.08.2010 року, 19.08.2010 року ОСОБА_1 видано ордер на житлове приміщення №0004004 на вселення в квартиру АДРЕСА_1 , де ОСОБА_1 – основний квартиронаймач, ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_4 – син (а.с.13).

У відповідності до довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки, виданої 20.02.2020 року Львівським коледжом «Інфокомунікації» НУ «Львівська політехніка», в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1 – основний квартиронаймач, відповідачі ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_4 – син (а.с.15).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26.05.2017 року розірвано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 (а.с.18).

Факт не проживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в спірній квартирі АДРЕСА_1 стверджується також актами Львівського коледжу «Інфокомунікації» НУ «Львівська політехніка» від 14.03.2020 року та 21.10.2020 року, згідно яких відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 , однак не проживають за вищевказаною адресою (а.с.16-17).

Відповідно до ст. 319 ч.1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч. 2 ст. 405 України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 71, 72 Житлового кодексу України особа, яка більше шести місяців не проживає без поважних причин за місцем свого проживання може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Обставини не проживання відповідачів без поважних причин більше шести місяців за місцем реєстрації стверджуються поясненнями позивача, свідків та письмовими доказами по справі.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Виходячи з вищенаведеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є підставним та обґрунтованим і підлягає до задоволення, а саме слід визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідачів в користь позивача підлягає розмір судових витрат.

У зв`язку з наведеним, з відповідачів підлягають стягненню в користь позивача 840,80 гривень судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в рівних частинах в користь ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 840,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова з дня його проголошення.

Текст рішення складено та підписано 28.12.2020 року.

Суддя О. І. Ковальчук