Рішення № 93909303, 23.12.2020, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1342/19

№ провадження 2/453/45/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 грудня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

без учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «PZU Україна»» та ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 06.11.2019 року звернувся у Сколівський районний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача – ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» на свою користь 26 109 грн. 84 коп. майнової шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також стягнути з відповідача – ОСОБА_2 на свою користь 14 000 грн. моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду, у розмірі 768 грн. 40 коп., а також у сплаті коштів на отримання правничої допомоги, у розмірі 4 000 грн., та за проведення у справі судової автотоварознавчої експертизи, у розмірі 5 230 грн. 08 коп., позивач просить покласти на відповідачів у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 21.11.2019 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , який не є підприємцем, дану позовну заяву прийнято до розгляду,відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 23.12.2019 року, 11.30 год. (а. с. 49-50).

12.12.2019 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду у запропоновані строки та порядку, із долученням доказів на підтвердження відправлення його примірників іншим учасникам справи, надійшов відзив на позовну заяву, зареєстрований за вх. № 5682/2019, у котрому він проти позову ОСОБА_1 заперечує повністю (а. с. 56-59).

19.12.2019 року від відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»», поданий уповноваженим представником Шевченко В.Г., на адресу суду у запропоновані строки та порядку, із долученням доказів на підтвердження відправлення його примірників іншим учасникам справи, надійшов відзив на позовну заяву із долученими письмовими доказами, зареєстрований за вх. № 5796/2019, у котрому зазначений відповідач проти позову ОСОБА_1 заперечує повністю (а. с. 65-69).

19.12.2019 року від відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»», подане уповноваженим представником Шевченко В.Г., на адресу суду у строк для подання відзиву на позовну заяву надійшло клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи, зареєстроване за вх. № 5798/2019 (а. с. 101).

Судовий розгляд справи 23.12.2019 року о 11.30 год. не відбувся, у зв`язку із перебуванням головуючого у справі – судді Микитина В.Я. на лікарняному. Визначено нову дату розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін – 27.01.2020 року, 14.30 год..

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 27.01.2020 року розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідмоленням (викликом) сторін та призначенням судового засідання. Визначено дату судового засідання щодо розгляду справи по суті – 03.03.2020 року, 12.00 год..

11.02.2020 року від відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»», подані уповноваженим представником Шевченко В.Г., на адресу суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, зареєстровані за вх. № 689 (а. с. 144-145).

11.02.2020 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, зареєстроване за вх. № 687 (а. с. 150).

11.02.2020 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, зареєстровані за вх. № 686 (а. с. 152-155).

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 03.03.2020 року (головуючий – суддя Микитин В.Я.) розгляд справи по суті відкладено у зв`язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи по суті. Визначено нову дату судового засідання щодо розгляду справи по суті – 31.03.2020 року, 12.00 год. (а. с. 162).

У судовому засіданні, котре було призначене на 31.03.2020 року о 12.00 год., розгляд клопотання відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» про проведення усправі судової авто товарознавчої експертизи ухвалено проводити після дослідження доказів по справі, розпочато розгляд справи по суті за участі позивача та його уповноваженого представника – адвоката Гороха В.В., позивачем надано пояснення, будучи за його згодою допитаним як свідком, досліджено зібрані у справі письмові докази в оригіналах та належно засвідчених копіях, після чого у судовому засіданні оголошено перерву до 06.05.2020 року, 10.30 год. за клопотанням представника позивача, для можливості подати докази в оригіналі, а також вирішення питання щодо заявлення клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 06.05.2020 року (головуючий – суддя Микитин В.Я.) у судовому засіданні продовжено перерву до 03.07.2020 року, 10.00 год., у зв`язку із задоволенням клопотання позивача про продовження перерви у судовому засіданні (а. с. 185).

03.07.2020 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про проведення у справі судової автотоварознавчої експертизи, зареєстроване за вх. № 3115 (а. с. 192).

У судовому засіданні, котре було призначене на 03.07.2020 року о 10.00 год., продовжено розгляд справи по суті, приєднано до матеріалів справи в оригіналі докази на підтвердження понесних позивачем судових витрат по справі, поновлено позивачеві строк на подачу клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи, поставлено на обговорення обидва клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 03.07.2020 року (головуючий – суддя Микитин В.Я.) задоволені клопотання представника відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» - Шевченко В.Г. та клопотання позивача про проведення судової автотоварознавчої експертизи. У цій справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення котрої поставлено питання про вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу марки Hyundai Tucson 2.0 5МТ4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачеві, станом на 24.04.2019 року. Проведення експертизи доручено експерту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України та скеровано йому у розпорядження матеріали даної цивільної справи. Витрати за проведення експертизи покладено на позивача. Провадження у даній цивільній справі на час проведення судової автотоварознавчої експертизи зупинено (а. с. 200-202).

Супровідним листом від 12.10.2020 року за вих. № 453/1342/3316/2020 (а. с. 208) судом скеровано на адресу Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України фотознімки транспортного засобу марки Hyundai Tucson 2.0 5МТ4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , надані позивачем на виконання відповідного клопотання експерта для можливості проведення судової автотоварознавчої експертизи.

08.12.2020 року від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на адресу суду повернулися матеріали даної цивільної справи разом із виконаним у ній 27.11.2020 року висновком експерта № 5651 за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи (а. с. 211-223).

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 03.07.2020 року (головуючий – суддя Микитин В.Я.) провадження у справі поновлено. Визначено дату продовження судового засідання щодо розгляду справи по суті – 23.12.2020 року, 12.00 год. (а. с. 225).

У судовому засіданні, котре було призначене на 23.12.2020 року о 12.00 год., продовжено розгляд справи по суті, за клопотанням позивача приєднано до матеріалів справи в оригіналі докази на підтвердження понесних позивачем додаткових судових витрат по справі, поновлено строк на подання та приєднано до матеріалів справи виконаний у ній 27.11.2020 року висновок експерта № 5651 за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи, а також квитанцію про оплату вартості експертизи, продовжено дослідження додатково приєднаних до матеріалів справи письмових доказів, після чого судом закінчено з`ясування обставин справи й перевірки їх доказами, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що він є власником транспортного засобу марки Hyundai Tucson 2.0 5МТ4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , котрим керував 24.04.2019 року та з котрим зранку зазначеного дня на автодорозі Київ-Чоп, поблизу м. Сколе Львівської області зіткнувся транспортний засіб марки Peugeot 308 д.н.з. НОМЕР_2 під керування відповідача ОСОБА_2 .. Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва Курової О.І., винесеної 05.06.2019 року у справі № 760/13066/19, провадження № 3/760/4357/19, котра 18.06.2019 року набрала законної сили, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» згідно полісу № АМ/7712105, кого позивач у визначені законом строки та порядку повідомив про настання страхового випадку. Крім того, 31.05.2019 року судовим експертом ТзОВ «Незалежний центр судових експертиз» Шатковським А.Ю., за заявою позивача, з метою визначити дійсну вартість відновлювального ремонту, було проведено дослідження належного йому й пошкодженого транспортного засобу, за результатами чого складено висновок № 2110 експертного товарознавчого дослідження, за змістом котрого вартість його відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складає 78 459 грн. 11 коп., а вартість матеріального збитку, тобто вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, – 50 168 грн. 19 коп. і такий висновок був наданий відповідачеві ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» для врахування під час прийняття рішення про здійснення страхової виплати. Незважаючи на це, оцінювачем ОСОБА_3 на замовлення відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» 12.06.2019 року було виконано звіт № 213238 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, за змістом котрого вартість таких збитків, заподіяних позивачеві пошкодженням належного йому транспортного засобу, була значно заниженою та, з урахуванням фізичного зносу автомобіля, становить 26 221 грн. 02 коп. (з урахуванням також ПДВ на запчастини та матеріали фарбування). Хоча й позивач не погоджувався із таким розміром відшкодування майнової шкоди та наполягав на тому розмірі шкоди, котра була визначеною судовим експертом на його замовлення, а договору про врегулювання страхового випадку він із зазначеним відповідачем не укладав, цей відповідач необґрунтовано прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування у розмірі 24 058 грн. 35 коп. (за мінусом ПДВ на запчастини та матеріали фарбування), і відповідні кошти перерахував на рахунок позивача 16.08.2019 року. Однак, позивач не погоджується із таким рішенням відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» та наполягає на стягненні з цього відповідача у межах страхового ліміту, котрий становить 100 000 грн., ще 26 109 грн. 84 коп.. Розмір такого страхового відшкодування розрахований шляхом різниці вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля (вартості матеріального збитку), визначного судовим експертом ТзОВ «Незалежний центр судових експертиз» Шатковським А.Ю., та суми здійсненої страховиком фактичної страхової виплати. Окремо позивач зазначає про заподіяння йому винними протиправними діями відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди, котру він оцінює у розмірі 14 000 грн., посилаючись при цьому на понесення ним значних душевних хвилювань, отримання шоку та, як наслідок, страждань психологічного характеру, а також на незручності, спричинені відсутністю протягом майже двох місяців у розпорядженні його сім`ї транспортного засобу аж до його відновлення власними силами. Відтак, позивач просить на підставі ст. ст. 22-23, 1166-1167, 1187-1188 ЦК України, ст. ст. 3, 9, 22, 28-29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позов задовольнити.

Заперечення відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» проти позову ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що зазначеним відповідачем на виконання вимог ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у визначений десятиденний строк було вжито заходів щодо складення акта огляду транспортного засобу (дефектної відомості) та протоколу технічного огляду КТЗ. Відповідно, позивач як потерпілий, не вправі був самостійно обирати експерта для визначення шкоди, оскільки відповідач як страховик забезпечив свого представника у визначений строк та вжив необхідних заходів, а, у подальшому, у встановленому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» порядку було визначено розмір заподіяного позивачеві матеріального збитку внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу від дорожньо-транспортної пригоди у спосіб обрахування суми відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля. Крім того, відповідач наголошує на цілому ряді невідповідностей та неточностей, допущених експертом ТзОВ «Незалежний центр судових експертиз» Шатковським А.Ю. у виконаному ним висновку, а також на ненаданні позивачем доказів спростування висновку, викладеного оцінювачем ОСОБА_3 у складеному ним звіті про оцінку пошкодженого транспортного засобу. Ще зазначає про відсутність у виконаному на замовлення позивача судовим експертом ТзОВ «Незалежний центр судових експертиз» Шатковським А.Ю. висновку експертного автотоварознавчого дослідження вказівок про попередження його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як і про те, що цей висновок підготовлено для подання до суду, що виключає можливість надання йому оцінки судом як належному та допустимому доказу по справі.

Заперечення відповідача ОСОБА_2 проти позову ОСОБА_1 обґрунтовані відсутністю належних обґрунтувань у такому позові розміру заподіяної моральної шкоди саме у сумі 14 000 грн.. Більше того, на переконання зазначеного відповідача, отримавши від його страховика страхове відшкодування у розмірі 24 058 грн. 35 коп., позивач фактично погодився із розміром заподіяного йому збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у виді вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля. Щодо виконаного на замовлення позивача судовим експертом ТзОВ «Незалежний центр судових експертиз» Шатковським А.Ю. висновку від 31.05.2019 року № 2110 експертного товарознавчого дослідження, то такий не слід брати до уваги, оскільки огляд пошкодженого транспортного засобу проводився без участі зазначеного відповідача та без його відома. Зазначає також про відновлення позивачем свого автомобіля власними силами швидше, аніж упродовж двох місяців, як він про це зазначає у своєму позові, а також не дочекавшись отримання страхового відшкодування, що не може свідчити про понесені ним душевні страждання через неможливість протягом тривалого часу використовувати свій автомобіль за призначенням, для блага сім`ї.

Позивач та його уповноважений представник – адвокат Горох В.В. у судове засідання, котре було призначене на 23.12.2020 року о 12.00 год., не з`явились, однак попередньо позивачем подано суду клопотання від 23.12.2020 року за вх. № 6413 про закінчення розгляду справи без їх участі та врахувати при ухваленні рішення виконаний у справі висновок експерта № 5651 за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи від 27.11.2020 року. У попередніх судових засіданнях щодо розгляду справи по суті зазначені особи позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили такі задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» явку уповноваженого представника у судові засідання щодо розгляду справи по суті не забезпечив, про причини неявки такого представника суд не повідомляв.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання щодо розгляду справи по суті не з`явився, однак від нього 11.02.2020 року на адресу суду надійшло клопотання за вх. № 687 про розгляд справи без його участі,котре судом було задоволене. У такому клопотанні зазначений відповідач одночасно висловив позицію про відмову у позові ОСОБА_1 з підстав, наведених ним у відзиві на позовну заяву, а також у письмових поясненнях щодо питань, котрі виникли під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового засідання, котре було призначене на 23.12.2020 року о 12.00 год., за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній цивільній справі не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у попередніх судових засіданнях щодо розгляду справи по суті учасників справи, давши належу оцінку письмовим доказам, зібраним у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що 24.04.2019 року о 09.50 год. на ділянці автодороги Київ-Чоп (651 км + 300 м), що поблизу м. Сколе Львівської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки Peugeot 308 д.н.з. НОМЕР_2 під керування відповідача ОСОБА_2 та транспортного засобу марки Hyundai Tucson 2.0 5МТ4, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керування позивача, внаслідок чого обидва автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 17.07.2008 року (копія міститься у справі, а. с. 28), власником транспортного засобу марки Hyundai Tucson 2.0 5МТ4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди та станом на дату ухвалення даного рішення по справі, був та є позивач.

Як вбачається з постанови судді Солом`янського районного суду м. Києва Курової О.І., винесеної 05.06.2019 року у справі № 760/13066/19, провадження № 3/760/4357/19, котра 18.06.2019 року набрала законної сили (копія міститься у справі, а. с. 31), у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано винним відповідача ОСОБА_2 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн..

В силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, суд у межах пред`явлених у даній справі позовних вимог про правові наслідки дій відповідача ОСОБА_2 , стосовно якого винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, котра набрала законної сили, приймає таку постанову до уваги як обов`язкову у питанні, чи мала місце така дія та чи вчинена вона з вини відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з чим оцінку обставині щодо вини зазначеного відповідача у вчиненні ним дорожньо-транспортної пригоди за його участі та участі позивача не надає, а вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ним дорожньо-транспортної пригоди вважається встановленою у межах справи про адміністративне правопорушення.

Судом у межах даної цивільної справи встановлено, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 як водія автомобіля марки Peugeot 308 д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у формі полісу) № АМ/7712105 від 24.01.2019 року, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100 000 грн., та за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 200 000 грн., без визначення розміру франшизи (копія міститься у справі, а. с. 32). Строк дії договору становив до 31.01.2020 року включно.

Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Доказів того, що саме відповідач станом на дату вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди та станом на дату ухвалення даного рішення по справі, був та залишається власником транспортного засобу марки Peugeot 308 д.н.з. НОМЕР_2 , матеріали справи не містять, з огляду на що положення ст. 1187 ЦК України, котра врегульовує порядок відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки та покладення такого обов`язку по відшкодуванню шкоди на власника джерела підвищеної небезпеки, у даному випадку судом застосуванню не підлягають.

Однак, така заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнова та моральна шкода, виходячи з положень ст. ст. 15-16 ЦК України, ст. ст. 4-5 ЦПК України та при обраному позивачем способові захисту, може бути відшкодована на загальних підставах, визначених чинним законодавством.

Так, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22, ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками , серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі. Шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

У свою чергу, відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу пункту 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У свою чергу, в силу ст. 979 та п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування) , а також відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з вимогами ст. 3, п. 9.1. ст. 9, п. 22.1. ст. 22, ст. ст. 28-29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, з-поміж іншого, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, регламентує Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», статтею 7 котрого проведення оцінки майна у випадку визначення збитків або розміру відшкодування визначено як обов`язкове.

Позивач, будучи у судовому засіданні 31.03.2020 року у цій справі допитаним у порядку ст. 234 ЦПК України як свідок, стверджував, що протягом травня-червня 2019 року вживав заходів для відновлення належного йому автомобіля марки Hyundai Tucson 2.0 5МТ4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власними силами та коштами, так як існувала значна потреба у його використанні, для потреб сім`ї, не очікуючи при цьому нарахування та здійснення йому страхової виплати.

Судом встановлено, що за наведених вище умов, а також для виконання вимог ст. 22 Закону України«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у частині необхідності оцінити заподіяну шкоду та ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» позивачем, після повідомлення у встановленому порядку відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» про страховий випадок, замовлено у ТзОВ «Незалежний центр судових експертиз» виконання висновку щодо вартості відновлювального ремонту належного йому транспортного засобу та вартості матеріального збитку, котрий за результатами експертного автотоварознавчого дослідження було складено судовим експертом Шатковським А.Ю. 31.05.2019 року за № 2110 (копія мітиться у справі, а. с. 4-23). Згідно цього висновку вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля (вартість матеріального збитку), заподіяного позивачеві як власнику автомобіля марки Hyundai Tucson 2.0 5МТ4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді 24.04.2019 року, становить 50 168 грн. 19 коп.. Незважаючи на наявність вищевказаного висновку № 2110 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 31.05.2019 року за зверненням позивача як потерпілого від дорожньо-транспортної пригоди, відповідачем як страховиком винної у цій дорожньо-транспортній пригоді особи, також на виконання вищенаведених вимог Законів, замовлено в оцінювача ОСОБА_3 виконання звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, котрий було складено 12.06.2019 року (копія міститься у справі, а. с. 71-98). Згідно цього звіту вартість збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля марки Hyundai Tucson 2.0 5МТ4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у дорожньо-транспортній пригоді 24.04.2019 року, становить 26 221 грн. 02 коп. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування).

Отже, має місце наявність двох актів за наслідками проведення оцінки майна, виконаних у встановленому законом порядку щодо розміру майнової шкоди, заподіяної позивачеві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, котрий значно відрізняється. При цьому, суд відхиляє як надумані твердження відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» у наданому його представницею відзиві на позовну заяву про відсутність підстав у нього для врахування при визначенні розміру страхового відшкодування висновку автотоварознавчого дослідження, виконаного на замовлення позивача, в силу відсутності в останнього права на звернення до експерти для виконання висновку, оскільки за змістом пункту 34.4. ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення розміру збитків потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, і таким своїм правом, власне, й скористався позивач як потерпілий.

Незважаючи на наявність таких розбіжностей у визначенні вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля (розміру матеріального збитку), відповідачем ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» як страховиком відповідачаОСОБА_2 прийнято рішення про виплату та виплачено позивачеві страхове відшкодування у розмірі 24 058 грн. 35 коп. у межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну. При цьому, розмір страхового відшкодування був обчислений на підставі звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, котрий було складено на замовлення цього відповідача оцінювачем ОСОБА_3 12.06.2019 року(за мінусом ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування).

В одному із судових засідань під час розгляду даної справи по суті, котре мало місце 31.03.2020 року, позивачем під присягою також стверджено про висловлену свого часу відповідачеві ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» як страховику незгоду із розміром заподіяної майнової шкоди, визначеним у складеному оцінювачем ОСОБА_3 12.06.2019 року звіті про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, оскільки такий розмір заподіяної шкоди майну є очевидно занищеним, у зв`язку з чим, враховуючи також наявність виконаного на замовлення позивача висновку за результатами автотоварознавчого дослідження, зазначені сторони й не дійшли згоди щодо укладення договору про врегулювання страхового випадку.

Поряд з цим, суд також не погоджується із твердженням відповідача ОСОБА_2 у наданому ним відзиві на позовну заяву про фактичну згоду позивача із розміром нарахованого йому страхового відшкодування у спосіб її отримання, оскільки, на переконання суду, отримання такої у разі обґрунтованого збільшення розміру матеріального збитку (як частини страхового відшкодування), не суперечить договору страхування, як і моральним засадам, а відмова позивача від її отримання була б недоречною та нелогічною.

Суд, з метою усунути розбіжність у розмірі майнової шкоди, визначеному виконаними на замовлення позивача та на замовлення відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» уповноваженими особами в актах за результатами оцінки належного позивачеві транспортного засобу у виді розміру відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням його фізичного зносу, виконав свій обов`язок щодо призначення у цій справі за клопотаннями її сторін судової автотоварознавчої експертизи. Так, згідно висновку експерта № 5651, виконаного 27.11.2020 року за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи (а. с. 211-223), вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу належного позивачеві автомобіля внаслідок його пошкодження 24.04.2019 року у дорожньо-транспортній пригоді, виходячи зданих про особливості його стану та представлених документів, у цінах, визначених на 24.04.2019 року, становить 51 975 грн. 95 коп..

Оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням його фізичного зносу дорівнює вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження цього автомобіля, то вищевказаним висновком судової автотоварознавчої експертизи повністю підтверджено розмір заподіяної позивачеві майнової шкоди, на котрому він наполягав під час здійснення йому страхової виплати та під час звернення до суду із даним позовом, а розбіжність у вартості такого матеріального збитку становить лише 1 807 грн. 76 коп., та й то у сторону збільшення цієї вартості.

З огляду на вказане, суд, дотримуючись принципу верховенства права, одним з проявів якого є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства, переконаний, що у випадку явної недостатності страхового відшкодування, котре складає лише орієнтовно половину вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням його фізичного зносу, зазначені норми не допускають з боку відповідачів дій щодо можливості покласти виключно на позивача тягар відновлення свого автомобіля та сплати решти вартості зазначеного ремонту автомобіля, що був пошкоджений саме з вини відповідача ОСОБА_2 як страхувальника, а, особливо, коли позивач в силу своєї зайнятості та сімейних потреб змушений був користуватися автомобілем щодня, для чого відремонтувати його якнайшвидше. За таких обставин, суд вважає, що при зібраних матеріалах справи позиція обох відповідачів, котра зводиться до достатності для відновлення позивачем автомобіля лише отриманого ним розміру страхового відшкодування, не узгоджується з приписами ст. ст. 2, 4, 10 ЦПК України, котрі визначають справедливість як одну із загальних засад цивільного судочинства.

Відтак, з відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» як страховика винної особи на користь позивача як потерпілого від дій цієї винної особи, для повного відшкодування завданої останньому шкоди, підлягає до стягнення різниця між визначеною судовим експертом вартістю відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням фізичного зносу (матеріальними збитками) і здійсненою страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у межах ліміту відповідальності, котра становить 27 917 грн. 60 коп. (51 975 грн. 95 коп. – 24 058 грн. 35 коп. = 27 917 грн. 60 коп.). Проте, позивачем пред`явлено позовні вимоги у частині відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 26 109 грн. 84 коп., з огляду на що, така майнова шкода підлягає до стягнення у межах пред`явлених позовних вимог, у розмірі 26 109 грн. 84 коп..

Щодо заподіяної позивачеві моральної шкоди, то суд не погоджується із розміром на відшкодування такої шкоди, про котрий зазначає позивач у поданій ним позовній заяві. Розмір на відшкодування моральної шкоди у сумі 14 000 грн. суд вважає дещо завищеним. Так, виходячи із принципів рівності, поміркованості, розумності та справедливості, характеру й обсягу моральних страждань, а також встановленого розміру заподіяних майнових збитків, суд вважає доведеним та достатнім стягнути з відповідача ОСОБА_2 як винної особи на користь позивача як потерпілого 5 000 грн. на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди. При цьому, суд бере до уваги ті обставини, що позивач після дорожньо-транспортної пригоди, зважаючи на недостатність страхового відшкодування та тривалість його виплати, був змушений вживати заходів для якнайшвидшого відновлення свого пошкодженого автомобіля, котрий, зважаючи на його спосіб життя та певні наявні у той момент сімейні обставини, був йому вкрай необхідним. Такий стан речей, котрий на певний період часу (понад два місяці) повністю змінив звичний для сім`ї позивача стиль життя, призвів до виникнення у нього депресії, тривоги та порушення сну, неможливості реалізації ним своїх звичок та бажань. Судом також враховано положення чинного законодавства про те, що розмір на відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, у зв`язку з чим суд, беручи до уваги душевні страждання позивача з приводу протиправних дій відповідача ОСОБА_2 щодо нього, і неможливість реалізації ним своїх звичок та бажань, вважає його доведеним та достатнім для стягнення на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, у розмірі 5 000 грн..

Отже, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судові витрати у справі слід визначити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у спосіб стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору за подання позовних вимог майнового характеру у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» - 768 грн. 40 коп. (квитанція № 15 від 26.11.2019 року, оригінал мітиться у справі, а. с. 55), тобто пропорційно до задоволених позовних вимог – по 500 грн. та 50 грн. відповідно, оскільки рішення у даній справі ухвалено на користь позивача у спосіб часткового задоволення його вимог, а іншу частину судового збору, у розмірі 218 грн. 40 коп., слід залишити за позивачем. Щодо витрат на отримання професійної правничої допомоги, у розмірі 4 000 грн. (квитанція № 30 від 30.04.2020 року, оригінал міститься у справі, а. с. 195) та витрат на оплату за проведення судової автотоварознавчої експертизи, у розмірі 5 230 грн. 08 коп. (квитанція № 76 від 03.09.2020 року, оригінал мітиться у справі, а. с. 234), то такі, на переконання суду, з урахуванням також обставин, визначених ч. 3 ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача – ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» у загальному розмірі 7 880 грн. 08 коп. (2 650 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 5 230 грн. 08 коп. витрат на оплату за проведення експертизи = 7 880 грн. 08 коп.), так як вони пов`язані з обґрунтуванням позивачем вимог майнового характеру та, в основному, вартості матеріального збитку, а також стосуються визначення вартості цього матеріального збитку. Інша частини витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 500 грн., підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_2 та розрахована пропорційно до задоволених позовних вимог, а у розмірі 850 грн., слід залишити за позивачем. Отже, з відповідача ПАТ «Страхова компанія «PZU Україна»» на користь позивача підлягає до стягнення 8 380 грн. 08 коп. понесених судових витрат у справі, а з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають до стягнення 550 грн. понесених судових витрат у справі.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81-82, 89-90, 95, 141, 247, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «PZU Україна»» та ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «PZU Україна»» на користь ОСОБА_1 26 109 (двадцять шість тисяч сто дев`ять) грн. 84 коп. на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 8 380 (вісім тисяч триста вісімдесят) грн. 08 коп. судових витрат у справі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 550 (п`ятсот п`ятдесят) грн. судових витрат у справі.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «PZU Україна»»; місцезнаходження юридичної особи: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 40; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20782312.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Суддя В.Я. Микитин

Рішення суду складене та підписане суддею 23 грудня 2020 року.