Рішення № 93908895, 14.12.2020, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1214/20 Провадження № 2/450/1134/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Гев`як Ю. С.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Першої регіональної товарної біржі, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Львівській області про витребування майна шляхом скасування державної реєстрації права власності на автомобіль та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить витребувати у відповідача ОСОБА_4 на користь позивача автомобіль Peugeot» моделі «Expert» 2005 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , шляхом скасування державної реєстрації права власності на автомобіль за ОСОБА_4 та внесення запису в Єдиний державний реєстр транспортних засобів про право власності на даний автомобіль за ОСОБА_1 ; стягнути з кожного із відповідачів на користь позивача моральну шкоду по 15000,00 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача витрати, понесені на евакуювання транспортного засобу у розмірі 1000,00 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 1681 грн. 60 коп.. а також інші судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого Центром 4641 па праві приватної власності належить транспортний засіб марки «Peugeot» моделі «Expert» 2005 року випуск білого кольору, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_1 .

13 вересня 2017 року ОСОБА_1 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 представляти його інтереси в органах Державтоінспекції, або в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форми власності щодо автомобіля марки «Peugeot» моделі «Expert» 2005 року випуску білого кольору, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_1 , який належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого Центром 4641. Для цього надав їм право готувати необхідні заяви та документи, одержувати довідки та інші документи, у тому числі тимчасовий реєстраційний талон, здійснювати за нього підпис, сплачувати всі автотранспортні платежі і збори, а також на період дії цієї довіреності експлуатувати даний автомобіль і виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю. Довіреність видана строком на десять років та діє до 13 вересня 2027 року. Довіреність завірена приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Г.А. Вказана довіреність не надавала представникам право продажу транспортного засобу, на яку від видавався, або право вчиняти будь-які інші правочини, результатом яких є відчуження цього автомобіля. В кінці квітня 2019 року позивач передав ОСОБА_2 згаданий автомобіль для користування і перевезення вантажів. Проте він транспортний засіб позивачу не повернув. Уникав та уникає контактів з позивачем, зокрема, не відповідає на його телефонні дзвінки. На початку вересня 2019 року проїжджаючи повз будинок ОСОБА_2 ОСОБА_1 помітив, що на своєму транспортному засобі встановлені номерні знаки НОМЕР_4 та запитав у ОСОБА_2 , чи це автомобіль позивача. Він запевнив, що це не так. У зв`язку з зазначеним позивач 30 жовтня 2019 року звернувся до Пустомитівського ВП Г У НП у Львівській області з заявою про вчинення злочину. Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05 березня 2020 року, за його заявою відкрито кримінальне провадження № 12019140270001655, кримінальне правопорушення кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України. З матеріалів кримінального провадження позивачу стало відомо, що 07 травня 2019 року між комітентом ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 , та комісіонером Першою регіональною товарною біржею укладено договір комісії № 006158, відповідно до п. 1.1 договору комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу вищезгаданого транспортного засобу за ціною не нижче 117380 грн. В подальшому Першою регіональною товарною біржею реалізовано автомобіль позивача на користь ОСОБА_3 , про що свідчить укладений між ними договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6374/19/006158 від 07 травня 2019 року. Надалі ОСОБА_3 07 травня 2019 року зареєструвала право власності на цей автомобіль, а 20 вересня 2019 року транспортний засіб перереєстрований на ОСОБА_4 . Таким чином, відповідач ОСОБА_2 вийшовши за межі повноважень, які окреслені у виданій позивачем довіреності, протиправно вчинив правочин з Першою регіональною товарною біржею, наслідком якого було відчуження автомобіля позивача на користь ОСОБА_3 . Варто також зазначити, що комісіонер, згідно з п. 48 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, повинен ретельно перевірити документи, які пред`являє комітент чи довірена особа, звірити відповідність записів у них з фактичними ідентифікаційними номерами складових частин, чого Першою регіональною товарною біржею зроблено не було.

Слід також вказати, що 11 листопада 2019 року ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/3827/19 (провадження № 1-кс/450/1273/19) клопотання слідчого СВ Пустомитівського ВП ГУ 1111 у Львівській області Стець В.Р. про надання тимчасового доступу до речей та документів у кримінальному провадженні № 12019140270001655 від 30 жовтня 2019 року задоволено, слідчому надано тимчасовий доступ до згаданого вище автомобіля. Окрім цього, ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 березня 2020 року у справі № 450/3827/19 (провадження № 1-кс/450/145/20) клопотання слідчого СВ Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Савчин С.Р. про надання тимчасового доступу до речей та документів у кримінальному провадженні № 12019140270001655 від 30 жовтня 2019 року задоволено, надано слідчим групи у зазначеному кримінальному провадженні тимчасовий доступ до вищевказаного автомобіля з можливістю його вилучення. Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 20 березня 2020 року та описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 20 березня 2020 року стверджується, що заступником начальника СВ Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Білим Б.В. здійснено тимчасовий доступ та вилучення мого транспортного засобу, який перебував у володіння ОСОБА_4 . Крім того у ОСОБА_4 вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , відповідно до якого він є власником транспортного засобу позивача марки «Peugeot» моделі «Expert», номер кузова НОМЕР_1 . Постановою про визнання предметів (документів) речовими доказами і прилучення їх до матеріалів кримінального провадження вищевказані автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу визнані речовими доказами та прилучені у якості таких до кримінального провадження № 12019140270001655 від 30 жовтня 2019 року. Ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 березня 2020 року у справі № 450/3827/19 (провадження № 1-кс/450/154/20) па зазначений автомобіль накладено арешт, місцем зберігання такого визначено територію Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача він вважає віндикацію, а саме витребування транспортного засобу марки «Peugeot» моделі «Expert», номер кузова НОМЕР_1 з незаконного володіння ОСОБА_4 .

Крім того слід зауважує, що позивача зазнав витрат, пов`язаних з транспортуванням його транспортного засобу з с. Давидів у м. Пустомити Львівської області, яке проводилося у зв`язку з вилученням такого співробітниками Пустомитівського ВП ГУ НГТ у Львівській області. Сума вказаних витрат становить 1000 грн., що стверджується квитанцією від 20 березня 2020 року та витягом з реєстру платників єдиного податку щодо суб`єкта господарювання ОСОБА_9 який проводив евакуацію.

Окрім того, протиправною поведінкою відповідачів позивачами завдана також моральна шкода. Позивач не очікував такої поведінки від людей, з якими спілкувався та товаришував. Відповідачі, це не просто окремі люди, це одна сім`я, що його лякає найбільше. Він вважаю, що три особи у цій ситуації не можуть діяти, не знаючи про дійсність обставин, не намагаючись перевірити бодай деякі факти, які викликають зацікавлення у звичайної людини. Вказане зумовило виникнення у позивача проблем у комунікації з іншими сьогодні. Він не можу заводити нові знайомства, не може вільно спілкуватися з людьми, постійно відчуваю гостру недовіру до інших, перестав бути впевнений у правосвідомості і чесності людей, які його оточують. Це вплинуло на те, що позивач став відлюдькуватим, а люди перестали з ним спілкуватися. У зв`язку із зазначеним позивач щодня переживає душевні страждання, які викликані стресовим станом, страхом бути обманутим знову. Так само і неналежна діяльність Першої регіональної товарної біржі, працівники якої не перевірили дійсність волі позивача на продаж його транспортного засобу, є одним з чинників завдання йому моральної шкоди. У зв`язку з тим, що позивач був протиправно позбавлений власного транспортного засобу відповідачами, не може ним користуватися протягом тривалого часу, йому довелося внести значні зміни у стиль життя, які викликали у нього лише дискомфорт та стрес. ОСОБА_1 довелося використовувати громадський транспорт, він не міг вільно пересуватися, перевозити речі тощо.

21.05.2020 року провадження у справі відкрито.

19.06.2020 року від відповідача Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Львівській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково, в частині стягнення відшкодування будь-яких коштів з Регіонально сервісного центру МВС у Львівській області – відмовити повністю. В обґрунтування зазначає, що відповідач діяв відповідно до чинного законодавства та реєстрація здійснювалась відповідно до вимог законну на підзаконних нормативно-правових актів. Зазначив, що як вбачається з Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_1 набув право власності на транспортний засіб "PEUGEOT EXPERT", 2005 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , колір - білий - 13.09.2017 року, після чого 07.05.2019 року даний транспортний засіб перереєстровано на нового власника ОСОБА_3 , а 20.09.2019 року перереєстровано на нового власника ОСОБА_4 . Просить суд звернути увагу на те, що РСЦ МВС у Львівській області жодним чином не впливає на право власності ОСОБА_1 відповідно відсутнє питання будь-якого спору.

22.10.2020 року справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав у ньому наведених, просить позов задоволити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Першої регіональної товарної біржі адвокат Козій Т. В. проти задоволення позову не заперечив.

В судовому засіданні представник відповідача Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Львівській області адвокат Марко І. Г. зазначив, що Сервісний центр діяв в межах своїх повноважень щодо реєстрації транспортного засобу буз будь-яких порушень, оскільки для перереєстрації було представлено чинний правочин - договір купівлі-продажу транспортного засобу.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не зявилися ,хоч були належним чином повідомлені про час та місце розгляд справи. Відзиву на позовну заяву не подали, заяв про розгляд справи у їх відсутності на адресу суду від них не надходило.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити позов слід задоволити з таких підстав.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого Центром 4641 на праві приватної власності належав транспортний засіб марки «Peugeot» моделі «Expert» 2005 року випуску білого кольору, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_1 .

З копії довіреності від 13.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив окрім інших ОСОБА_2 представляти його інтереси в органах Державтоінспекції, або в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форми власності щодо автомобіля марки «Peugeot» моделі «Expert» 2005 року випуску білого кольору, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_1 , який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого Центром 4641. Для цього надав їм право готувати необхідні заяви та документи, одержувати довідки та інші документи, у тому числі тимчасовий реєстраційний талон, за мене підписуватися, сплачувати всі автотранспортні платежі і збори, а також на період дії цієї довіреності експлуатувати даний автомобіль і виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю. Довіреність видана строком на десять років та діє до 13 вересня 2027 року. Довіреність завірена приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Г.А.

З копії договору комісії, наявного в матеріалах справи, встановлено, що 07 травня 2019 року між комітентом ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_2 та комісіонером Першою регіональною товарною біржею укладено договір комісії № 006158. Відповідно до п. 1.1 договору комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу «Peugeot» моделі «Expert» 2005 року випуску білого кольору, номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_1 за ціною не нижче 117380,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Встановлено судом, що дійсність Договіру комісії № 006158 від 07.05.2019 року позивачем не оспорюється, із вимогою про визнання такого недійсним позивач до суду не звертається.

На підставі договору купівлі-продажу № 6374/19/006158 від 07.5.2019 року Першою регіональною товарною біржею реалізовано автомобіль на користь ОСОБА_3 , відповідача у справі, яка 07.05.2019 року зареєструвала своє право власності на автомобіль, а 20.09.2019 року 20 вересня 2019 року транспортний засіб на підставі договору укладеному в ТСЦ (ТСЦ 4641) перереєстрований на нового власника ОСОБА_4 , що також стверджується результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України від 15.06.2020 року.

Реєстрація транспортних засобів проводиться відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371), (далі - Порядок), яким передбачено, що:

п.1. Цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

п.2. Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Крім цього п.8 Порядку передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Одним з документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:

договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на правіоперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби; інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.

Згідно п.7 Порядку передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Звертаючись до суду із позовом позивач зазначає, що спірний транспортний засіб вибув із його власності на підставі договору комісії № 006158 від 07.05.2019 року на підставі якого згодом укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6374/19/006158 від 07.05.2019 року.

Разом з тим, судом встановлено, що договорів комісії № 006158 від 07.05.2019 року на підставі якого згодом укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6374/19/006158 від 07.05.2019 року, разом з тим не оспорюється позивачем, позовної вимоги про визнання таких недійсними та скасування стороною позивача не заявлено.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 3 пункту 40 Порядку передбачено, що У разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.

Разом з тим, суду не доведено, належними на допустимими доказами, наявності підстав для скасування державної реєстрації транспортного засобу, з урахуванням відсутності вимоги позивача про визнання недійсними та скасування документів на підставі яких вказана реєстрація транспортного засобу була проведена.

Таким чином за встановленої судом відсутності вимоги про оспорення дійсності чи скасування правовстановлюючого акта, зокрема договору комісії та договору купівлі-продажу, які були підставною набуття відповідачами права власності на спірний транспортний засіб, який є об`єктами спору, судом не встановлено підстав для скасування державної реєстрації права власності на автомобіль, оскільки таке по своїй правовій природі не може бути скасовано безвідносно до чинності правової підстави набуття такого права, та підстав для визнання права власності за позивачем, оскільки таке у випадку визнання позову відповідачем матиме ознаки цивільно-правового договору та може бути здійснене у позасудовому порядку.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відмовляючи в задоволенні позову, судом враховано, що проведена реєстрація права власності на спірний транспортний засіб, за відсутності, доведених суду підстав протилежного, була здійснена відповідно до передбаченого законом порядку здійснення такої, а Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Львівській області діяв у межах наданих йому повноважень.

Суд критично оцінює подану позивачем квитанцією від 20 березня 2020 року та витяг з реєстру платників єдиного податку щодо суб`єкта господарювання ОСОБА_9 , для підтвердження його витрат на евакуацію транспортного засобу, оскільки такі не мають будь-якого безпосереднього зв`язку із предметом спору, можуть розцінюватися як можливий аналогічний приклад, однак не можуть безпосередньо ствердити обставини на які покликається позивач щодо заявленої вимоги.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи недоведеність заподіяної матеріальної шкоди позивачу суд приходить до висновку про безпідставність задоволення похідної позовної вимоги та стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, заподіяння якої суду не доведено.

Таким чином, виходячи із суті та змісту заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у представлених суду доказах, враховуючи визначений позивачем об`єкт спору, обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає характеру спірних правовідносин, а тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Першої регіональної товарної біржі, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Львівській області про витребування майна шляхом скасування державної реєстрації права власності на автомобіль та стягнення моральної шкоди, – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2020 року.

СуддяІ. І. Мельничук