Рішення № 93908816, 20.05.2020, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1821/17 Провадження № 2/450/187/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2020 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу № 450/1821/17 за позовом:

ОСОБА_1 до Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області,

про (предмет позову): скасування рішення Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 329 від 18.10.2016 року «Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та передачу земельної ділянки у власність» та визнання за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 права власності на земельну ділянку площею 0, 4876 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623684900:01:003:1610, за давністю користування (набувальною давністю),

суд постановив

підстава позову (позиція позивача):

Рішенням Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 102 від 12.12.2012 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки» вирішено надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4876 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, в селі Оброшине, масив «Пришляки», Пустомитівського району, Львівської області.

Однак 18.10.2016 року Оброшинською сільською радою Пустомитівського району Львівської області прийнято рішення № 329 «Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та передачу земельної ділянки у власність». Згідно вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив відмовити в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4876 га у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Оброшине, урочище «Пришляки», Пустомитівського району Львівської області, в зв`язку з невідповідністю із генеральним планом.

Зазначене рішення позивач вважає таким, що не відповідає вимогам закону та порушує його права, оскільки він більше двадцяти років відкрито користується вказаною вище земельною ділянкою, яка розташована в селі Оброшине, масив «Пришляки» та прилягає до його господарства.

Позиція відповідача: представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

05.07.2017 р. ухвала про залишення позовної заяви без руху, 06.04.2018 р. ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Рішенням Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 102 від 12.12. 2012 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки» вирішено надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4876 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, в селі Оброшине, масив «Пришляки», Пустомитівського району, Львівської області.

Реалізовуючи Рішення Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 102 від 12.12. 2012 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки» позивач через СПД ОСОБА_2 виготовив Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства у с. Оброшино Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4623684900:01:003:1610, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 4603895582016 від 19.08. 2016 року слідує, що площа такої складає 0, 4876 га.

Згідно з п. б) ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. У відповідності до ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання.

Із наведеного слідує висновок, що надавши дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки, якщо такий проект розроблений у відповідності до вимог закону, то орган місцево самоврядування лише з виключних підстав (певної суспільної необхідності, порушення прав інших) вправі відмовити у затвердженні такого проекту.

18.10. 2016 року Оброшинською сільською радою Пустомитівського району Львівської області прийнято рішення № 329 «Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та передачу земельної ділянки у власність». Згідно вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив відмовити в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4876 га у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Оброшине, урочище «Пришляки», Пустомитівського району Львівської області, в зв`язку з невідповідністю із генеральним планом.

Як встановлено актом обстеження від 19.07.2019 року земельної ділянки гр. ОСОБА_1 та згідно довідки Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19.07.2019 року № 1123 позивач користується тривалий час земельною ділянкою площею 0,4876 га для ведення особистого селянського господарства на території Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області відповідно до рішення Оброшинської сільської ради № 102 від 12.12.2012 року.

Ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Системний аналіз зазначених вище норм закону в сукупності із зазначеними вище обставинами справи дають підстави вважати, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування винесене з порушенням прав позивача, таким чином не відповідає ч. 2 ст. 13 ЦК України, а тому підлягає скасуванню.

В свою чергу за змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Із Листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.12.2009 р. № 22996/17/36572-09 слідує, що частиною першою статті 119 Кодексу передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Тобто, порядок приватизації таких ділянок визначено статтями 116, 118, 121 Земельного кодексу України. Також слід зазначити, що відповідно до частини одинадцятої статті 118 Земельного кодексу України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Враховуючи добросовісність, відкритість і безперервність користування протягом 15 років позивачем земельною ділянкою площею 0, 4876 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623684900:01:003:1610, суд вважає необхідним визнати за ним право власності на таку земельну ділянку за давністю користування (набувальною давністю), оскільки органом місцевого самоврядування відмовлено у реалізації такого права.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 , в порядку ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 76, 82, 141, 247, 258 ЦПК України , суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволити повністю.

Рішення Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 329 від 18.10. 2016 року «Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та передачу земельної ділянки у власність» скасувати.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 0, 4876 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623684900:01:003:1610, за давністю користування (набувальною давністю).

Стягнути з Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривень 80 (вісімдесят) копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Оброшинська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, 81115, Львівська область, Пустомитівський район, с. Оброшине, вул. Шевченка, 5, код ЄДРПОУ 04369587.

Рішення суду складено 20.05. 2020 року.

СуддяЄ. О. Данилів