Ухвала суду № 93907472, 21.12.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/10678/20

Провадження № 2/461/2003/20

УХВАЛА

21.12.2020 року суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки» про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки» про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, з підстав викладених у фабулі позовної заяви.

До позову додана заява, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог у розмірі 474 581,67 грн., що знаходяться у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обґрунтування внесеної заяви покликається на те, що ним подано до суду позов до відповідача про стягнення заборгованості на суму 474 581,67 грн. та поновлення на роботі. За скаргою позивача щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, з питань незаконного привласнення, розтрати майна відповідача його посадовими особами, за яке передбачена відповідальність ст.191 КПК України, внаслідок чого, ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 12.11.2020 року у справі №461/9324/20 зобов`язано посадових осіб Галицького ВП ГУНП у Львівській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Підставою подання заяви було укладення посадовими особами відповідача договорів позики з неспівмірно великими штрафними санкціями, внаслідок чого відповідачу було нанесено шкоду у розмірі 90 000,00 грн. Як вбачається з постанови про опис та арешт майна боржника від 14.08.2020 року, винесеної приватним виконавцем Павлюком Н.В., у зв`язку з невиконанням боржником (ПАТ «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки» виконавчого документу, було накладено арешт на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , належні відповідачу. Згідно тексту постанови, виконавчий документ було видано у зв`язку з невиконанням відповідачем договору позики від 18.07.2020 року, строк виконання якого настав 20.07.2020 року, зобов`язаннями за договором позики були 5000 грн. – сума неповернутої позики, 15 000,00 грн. – штраф у розмірі 300% від суми позики. Згідно відомостей з реєстру нерухомого майна, станом на дату цієї заяви у відповідача відсутнє будь - яке нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою від 23.11.2020 року, щодо боржника завершені всі виконавчі провадження. Таким чином, позивач прийшов до висновку, що майно, яке було арештоване приватним виконавцем 14.08.2020 року було реалізоване з метою погашення заборгованості перед сумнівними кредиторами. Відтак, вважає, що відповідачем свідомо укладались сумнівні договори з ознаками їх фіктивності з метою витрат коштів товариства не за цільовим призначенням. Так, відповідач, знаючи про заборгованість перед позивачем по невиплаті заробітної плати та інших платежів, з метою неможливості стягнення таких коштів у примусовому порядку в майбутньому, у такий спосіб здійснив відчуження власного єдиного нерухомого майна. Зазначає, що оскільки добровільно повернути борг відповідач відмовляється, є ймовірність того, що отримавши позовну заяву будуть вжиті заходи до витрат наявних коштів на інші цілі, ніж на погашення заборгованості перед позивачем. Крім того, в даному випадку, сума заборгованості є значною, а тому, навіть у випадку позитивного рішення суду, його виконання може бути утрудненим. Відтак, вважає, що застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача грошових коштів у зазначеному розмірі.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.

Згідно роз`яснень, які містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суд не вбачає правових підстав для забезпечення позову у спосіб накладення арешту на грошові кошти відповідача на стадії відкриття провадження у справі, оскільки позивачем не доведена відповідність та співмірність виду забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, який просить застосувати та таке подане без надання достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення вказаної заяви. Згідно поданої заяви ці дані ґрунтуються на особистому припущенні заявника. Інших доказів в підтвердження обґрунтованості клопотання про забезпечення позову стороною позивача до клопотання не долучено.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішенням цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд приймає до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів для унеможливлення зловживання позивачем своїм правом, яке може порушити права відповідача.

Сторона судового спору, яка не згідна з судовим рішенням вправі оскаржити таке в порядку, встановленому законом, що відповідає завданням та основним засадам цивільного судочинства та сприятиме ефективному захисту прав та свобод та дотримання права на перегляд справи та оскарження судового рішення

З огляду на наведені обставини та правові норми, доводи заяви, додані докази, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (грошові кошти) відповідача.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу його право звернутись із заявою про забезпечення позову в будь який час протягом розгляду справи в суді.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 258, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Х.М. Мисько