Рішення № 93905327, 12.02.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.02.2020

Справа № 334/6787/18

Провадження № 2/334/369/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року

Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Алєйніковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронний Холдінг» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії AM № 112575 від 09.12.2016 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Citroen C-Elysee, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - Застрахований автомобіль).

04.08.2017 року в місті Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_2 та автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_1 (надалі - Відповідач).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» автомобіль.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11.12.2017 року особою винною в настанні ДТП визнано ОСОБА_1 та притягнено останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до рахунку-фактури № 1060 від 09.08.2017 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 8460 грн. 00 коп.

Згідно умов договору страхування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило Страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 8460 грн. 00 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПАТ СК «ПЗУ Україна» у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника про настання страхового випадку від 08.08.2017 року та страхового акту № UД2017080400054/L02/01 від 09.08.2017 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 24596 від 11.08.2017 року.

Позивач вважає, що свої зобов`язання за договором майнового страхування, як страховик, він виконав у повному обсязі, виплативши страхувальнику суму страхового відшкодування і з цього моменту та в межах фактичних затрат, тобто в межах виплаченої суми страхового відшкодування має право вимоги до відповідальної особи, якою є відповідач.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь виплачене страхове відшкодування у сумі 8460 грн. та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позові просив розглядати справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Ст. 77 ЦПК України передбачує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії AM № 112575 від 09.12.2016 року встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронний Холдінг» було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Citroen C-Elysee, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що 04.08.2017 року в місті Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_2 та автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_1 .

Постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11.12.2017 року особою винною в настанні ДТП визнано ОСОБА_1 та притягнено останнього до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача встановлена та нічим не спростована.

В результаті ДТП автомобіль Citroen C-Elysee, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав ряд механічних пошкоджень.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» , здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За фактом вчинення зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди було складено страховий акт № UД2017080400054/L02/01 від 09.08.2017 року, відповідно до якого сума страхового відшкодування до виплати згідно з умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту складає 8460 грн.

Страхове відшкодування виплачено страхувальнику у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 24596 від 11.08.2017 року.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій спричинено збитки внаслідок порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно доч.1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 25.12.2013 року у справі № 6-112цс13, у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виплатив страхове відшкодування та на підставі ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування» отримав право вимоги (регресу)до особи, відповідальної за збитки.

Відповідачем, в свою чергу, доказів про відшкодування збитків позивачу, не надано. Оцінюючи докази в сукупності, суд дійшов до висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду із позовом за захистом його порушеного права, та задовольняє позов в повному обсязі.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в сумі 1762 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають відшкодуванню при повному задоволенню позовних вимог по оплаті судового збору.

Керуючись ст. 3, 11, 15, 16, 22, 1166, 1188,1191 ЦК України, ст. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування» ст.12,13,76,81,141,258,259,263,265,279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суми відшкодованих витрат,пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 8460 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму сплаченого судового збору в розмірі 1762 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Гнатюк