Рішення № 93904011, 10.12.2020, Василівський районний суд Запорізької області

311/2676/20

2/311/941/2020

10.12.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючий - суддя Нікандрова С.О., секретар судового засідання Дудка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У позовній заяві зазначено, що на підставі підписаної заяви №б/н від 27 червня 2007 року ОСОБА_1 , останній було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач ОСОБА_1 не повернула своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку із чим станом на 14 червня 2020 року виникла заборгованістьза кредитним договором в сумі 36 202,62 грн., що складається з наступного: 28 775,50 грн. – заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 20,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту; 28 755,50 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 7 427,12 грн. – заборгованість за простроченими відсотками, які позивач просить стягнути з відповідача, а також стягнути судовий збір в сумі 2102 грн.

29 вересня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву.

27 жовтня 2020 року від позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив.

28 жовтня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

16 листопада 2020 року від позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшли пояснення.

30 листопада 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо позовної заяви.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2020 рокувідкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2020 рокуза заявою позивача ОСОБА_1 ухвалено розгляд цивільної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначене судове засідання.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С. не з`явився, до позову надав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін; в позові зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності

представника банку та винесення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Супрун-Галчанська І.В. в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі, заперечують проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позов. У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позову, обґрунтовуючи свої заперечення правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові по справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до якої «анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма кредитного договору», а також просить застосувати позовну давність.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2007 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов в Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на підставі якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.22).

ОСОБА_1 в заяві погодилася на приєднання до Умов в Правил надання банківських послуг ПАТ КБ ПриватБанк, які розміщені на офіційному сайті банку а мережі Інтернет, які разом з Пам`яткою клієнта і Тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого згодна отримати шляхом роздрукування з офіційного сайту ПриватБанку.

У заяві позичальника від 27 червня 2007 року, яка підписана ОСОБА_1 , міститься волевиявлення позичальника отримати на своє ім`я кредитну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», зазначений кредитний ліміт в сумі 4000 грн.

На підставі вищезазначеної заяви ОСОБА_1 03 серпня 2007 року отримала кредитну картку № НОМЕР_1 та пін-код до неї.

Відповідно до частин 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, позивач просить крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, що надані

позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін та інші умови.

Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача ОСОБА_1 . Суду не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що долучені до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил були складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно брала на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Верховний Суд в ухвалі від 28 листопада 2018 року справі № 362/4079/16-ц вказав, що при розгляді справ на підтвердження тих чи інших умов кредитування, банки повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Таким чином, документи, долучені до позовної заяви, не є достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про отримання відповідачем та ознайомлення її саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг, та прийняття умов договору у відповідності до прийнятих клієнтом Тарифів, що в сукупності із Заявою, свідчило б про укладення у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг.

Отже, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять даних про ознайомлення відповідача і її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27 червня 2007 року шляхом підписання заяви позичальника.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду України у справі №342/180/176 від 03 липня 2019 року.

Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками суд виходить з наступного.

Судом досліджені три розрахунки заборгованості за договором б/н від 27.06.2007 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 31.05.2015 року, з яких вбачається, що за період з 03.08.2007 року по 31.12.2012 року відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитом з розрахунку процентної ставки в розмір 36% на рік, з 01.01.2013 року по 01.09.2014 року в розмірі 30% на рік, з 09.04.2014 року по 31.05.2015 року в розмір 34,20% на рік, з 01.06.2015 року по 15.10.2015 року в розмірі 2,5 % на місяць (30% на рік), з 16.10.2015 року по 30.03.2016 року в розмір 2,9% на місяць (34,8% на рік), з 01.04.2016 року по 01.05.2017 року в розмірі 3,6% на місяць (43,2% на рік), з 03.05.2017 по 30.06.2019 року в розмірі 3,5% на місяць (42% на рік), з 01.07.2019 року по 29.02.2020 року відсотки нараховувалися за двома процентними ставками: 3,5% на місяць (42% на рік) – процентна ставка, 7% на місяць (84% на рік) процентна ставка при порушенні умов кредитування на прострочений кредит.

Одночасно з цим, у заяві позичальника ОСОБА_1 від 27 червня 2007 року

встановлена базова процентна ставка за кредитом 3% на місяць (36% на рік) на залишок заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тлумачиться як основоположний принцип судочинства.

Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також інших випадках, передбачених законом.

З наявних в матеріалах справи доказів суд позбавлений можливості з`ясувати, якими умовами договору передбачений інший розмір відсотків, зазначених у розрахунку заборгованості, чи встановлено право кредитора на зміну в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки та яким чином до позичальника була доведена інформація про такі зміни.

Суду не надано будь-яких доказів того, що позичальник повідомлялася у встановленим законом та договором порядку про зміну тарифів, а тому, суд констатує, що має місце порушення умов договору позивачем та відсутність підстав для збільшення відсоткової ставки за кредитом.

Оскільки в обґрунтування заборгованості відповідача позивач надав розрахунок, в якому виходив з відсоткової ставки, яка змінювалася банком в односторонньому порядку, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути взятий судом до уваги, оскільки він не відповідає умовам кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, які суд приймає до уваги відповідно до положень ст. 263 ЦПК України при розгляді цієї цивільної справи.

Згідно Довідки АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.21) кредитна картка НОМЕР_1 відкрита 04.07.2007 року, яка зазначена заяві позичальника ОСОБА_1 від 27 червня 2007 року, видана терміном дії до липня 2015 року.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем ОСОБА_1 по закінченні строку дії відповідної кредитної картки НОМЕР_1 на підставі раніше

поданої нею заяви від 27 червня 2007 року інших кредитних карток в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, та відповідне продовження строку дії кредитного договору.

Отже, нарахування відповідачу ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії кредитної картки починаючи з 01.08.2015 року є необґрунтованим.

В своїх позовних вимогах АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути на свою користь 28775,50 грн. заборгованості за тілом кредиту, в тому числі: 20 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту і 28755,50 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано три розрахунки заборгованості за договором б/н від 27 червня 2007 року та виписка по рахунку ОСОБА_1 (а.с.41-54).

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 27 червня 2007 року станом на 31.05.2015 року (а.с.6-11) вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 31 травня 2015 року існувала заборгованість за тілом кредиту в сумі 9971,46 грн.

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 27 червня 2007 року станом на 30.06.2019 року (а.с.12-17) та розрахунку заборгованості станом на 14.06.2020 року (а.с.18-19) вбачається, що з 01 червня 2015 року позивач змінив порядок проведення розрахунку, і ввів додаткову графу 4 до розрахунку «відсотки погашені за рахунок кредиту», внаслідок чого за період з 01 червня 2015 року по 30 червня 2019 року відповідачу ОСОБА_1 тіло кредиту безпідставно збільшено на вищезазначену суму, проте фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а тому визначена банком заборгованість за простроченим тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою.

Погашення нарахованих відсотків за користування кредитом за рахунок тіла кредиту не передбачена умовами укладеного позичальником договору і доказів узгодження таких дій банку із позичальником матеріали справи не містять.

З досліджених судом розрахунків заборгованості за договором б/н від 27 червня 2007 року станом на 30.06.2019 року (а.с.12-17) та виписки по рахунку (а.с.41-54) вбачається, що за період з 01 червня 2015 року по 30 червня 2019 року (3 графа «витрати клієнтом кредитних коштів») витрати кредитних коштів складають 89 662,55 грн. (615 + 147,05 + 847 + 91,17 + 32,5 + 69,8 + 81,2 + 10 + 504.8 + 32 + 120 + 51,7 + 206,3 + 77,95 + 212 + 22 + 517,09 + 212 + 747 + 1047 + 51,35 + 107 + 235,9 + 72 + 2080 + 162,45 + 149,5 + 97,68 + 52,85 + 56,5 + 517,09 + 12 + 244,26 + 1047 + 171,35 + 1069,2 + 82,6 + 36,3 + 218,03 + 645 + 10 + 193,16 + 135,58 + 84,7 + 90,1 + 765,39 + 153,66 + 2398 + 58,43 + 103,1 + 102,21 + 115,85 + 10 + 37,5 + 95,85 +85,8 + 590,00 + 26,4 + 268 + 212 + 291 + 47,8 + 20,4 + 374 + 22,05 + 54,5 + 22,15 + 161,15 + 10 + 30,15 + 237,5 + 318 + 628,82 + 71 + 181,58 + 48,5 + 2080 + 212 + 139 + 114,44 + 212 + 10 + 145,24 + 517,09 + 3388 + 114 +108,83 + 140,6 + 939,36 + 10 + 517,09 + 93,2 + 217,89 + 53 + 32 + 41,71 + 99,87 + 73,68 + 480 + 16 + 517,09 + 10 + 39,75 + 517,09 + 10 + 62,44 + 517,09 + 10 + 517,09 + 112,84 + 68,35 + 517,09 + 78,49 + 95,87 + 10 + 62,63 + 517,09 + 107 + 10 + 517,09 + 57 + 20 + 107 + 10 + 124,25 + 517,09 + 50 + 20 + 10 + 517,09 + 107 + 20,5 + 25 + 20 + 10 + 655,94 + 24 + 20 + 10 + 517,09 + 80 + 20 + 10 + 517,09 + 51 + 20 + 10 + 517,09 + 20 + 37,39 + 35,83 + 46,31 + 517,09 + 99,91 + 20 + 36,5 + 10 + 517,09 + 117,14 + 10 + 517,09 + 20 + 10 + 517,09 + 23 + 38,5 + 23 + 22,9 + 20 + 424 + 10 + 517,09 + 114.59 + 20 + 5070,16 + 3054,78 + 289,12 + 1057 + 88,25 + 1047 + 922,5 + 1456 + 664,85 + 530 + 530 + 165,14 + 142,2 + 1196,28 + 818,2 + 212 + 114,9 + 212 + 52 + 2080 + 10 + 20 + 10 + 96,64 + 24,9 + 26 + 71 + 26,5 + 10 + 20 + 10 + 20 + 69,7 + 25,9 + 10 + 27,5 + 2600 + 2080 + 79,67 + 238,56 + 74.71 + 317,78 + 134,9 + 173,31 + 149,45 + 435,5 + 424 + 153,05 69,58 + 63,13 + 20 + 75,5 + 144,8 + 136,6 + 302,19 + 71,61 + 14 + 20 + 10 + 91,9 + 200,18 + 41,8 + 20 + 10 + 71,57 + 991,97 + 191,27 + 414,79 + 2094 + 20 + 68,65 + 158,5 + 10 + 1424,87 + 3,16 + 3,06 + 113,42 + 171,56 + 20 + 82,75 + 204,38 + 133,44 + 10 + 1341,6 + 804,96 + 20 +

+ 402,48 + 1341,6 + 10 + 804,96 + 20 + 402,48 + 1341,6 + 10 + 804,96 + 20 + 402,48 + 1341,6 + 10 + 804,96).

З досліджених судом розрахунків заборгованості за договором б/н від 27 червня 2007 року станом на 14.06.2020 року (а.с.18-19) та виписки по рахунку (а.с.41-54) вбачається, що за період з 01 липня 2019 року по 14 червня 2020 року (3 графа «витрати клієнтом кредитних коштів») витрати клієнтом кредитних коштів складають 12 386,98 грн. (20 + 412,48 + 1341,6 + 804,96 + 20 + 412,48 + 1341,6 + 804,96 + 350,9 + 20 + 402,48 + 10 + 1341,6 + 804,96 + 20 + 412,48 + 1341,6 + 804,96 + 20 + 402,48 + 1341,6 + 804,96 + 20 + 402,48 + 804,96 + 20 + 402,48 + 20 + 20 + 20 + 20).

Таким чином, загальна сума витрат кредитних коштів складають 112 020,99 грн. (9971,46 грн. + 89662,55 грн. + 12386,98 грн.), і саме ці кошти є фактично отриманими відповідачем та підлягали поверненню банку.

Також встановлено, що за період з 01 червня 2015 року по 30 червня 2019 року відповідач ОСОБА_1 сплатила банку на погашення кредиту 97 068,93 грн., що відображено в графі 21 розрахунку «сума погашення за наданим кредитом», а також у кінцевому підсумку розрахунку.

За період з 01.07.2019 року по 14.06.2020 року відповідач ОСОБА_1 сплатила банку на погашення кредиту 15 843,07 грн., в тому числі: 12 556,72 грн. заборгованості за тілом кредиту, 873,37 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2412,98 грн. – заборгованості по простроченим відмоткам, що відображено в графі 21 розрахунку «сума погашення за наданим кредитом», а також у кінцевому підсумку розрахунку.

Таким чином, загальна сума погашена за кредитом за період з 01.06.2015 року по 14.06.2020 року складає 112 912,00 грн. (97 068,93 грн. + 15 843,07 грн.).

Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом у розмірах, які не відповідають умовам укладеного кредитного договору, погашення відсотків відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків, а сплачена відповідачем ОСОБА_1 сума погашення за наданим кредитом перевищує суму фактично здійснених витрат кредитних коштів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості.

За правилами ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню останньому, оскільки заявлений предмет спору визнаний судом не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через

відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова