Рішення № 93903585, 14.12.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5380/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участі секретаря судового засідання Химинець О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 14.12.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.12.2020 року.

Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я», в інтересах якої діє голова правління Качко В.С. звернулись до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Позовну заяву мотивовано тим, що 01.08.2007 між Ужгородською філією № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я», в особі виконавчого директора Снігур Ганни Іванівни і позичальником ОСОБА_1 було укладено договір кредиту-поруки №284/1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн. (річний процент - 45 %, зі сплатою відсотків за користування ним), терміном на 24 місяці, з 01.08.2007 по 31.07.2009.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 порушила свої зобов`язання і станом на 11.02.2019 заборгованість по договору кредиту-поруки №284/1 від 01.08.2007 становить 86 818,85грн., яка складається з наступного: 15 209,08 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 71 609,77 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

На підставі вищенаведеного, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути зазначену заборгованість в сумі 21 546,89 з відповідача ОСОБА_1 на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2019 було прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, та призначено підготовче судове засідання.

01 жовтня 2019 року представником відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 було подано до суду відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що строк позовної давності вже минув.

06 грудня 2019 року головою правління Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» Качко В.С. подано до суду відповідь на відзив, який мотивовано тим, що ОСОБА_1 кошти не повернула, з огляду на те, що у статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, то відповідно до умов договору відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування 45 % на суму простроченої заборгованості за кредитом, як плати за весь час фактичного користування кредитними коштами. Враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути на користь Перечинської районної спілки «Тур`я» з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 86 818,85 грн.

24 січня 2020 року головою правління Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» Качко В.С. подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, де уточнено суму позовної заяви за позовом Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 21 546,89 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2020 заяву про зменшення позовних вимог задоволено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, надала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Судом враховано, що відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач виклав свою позицію у даній справі.

Також, розгляд справи неодноразово відкладалася за заявами представника відповідача.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідачів, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, а також відповідач, який належним чином повідомлений не з`явився в судове засідання та причини неявки суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в ній даних чи доказів.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, а відповідачем - разом із відзивом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті і докази, надані разом із ними.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі необхідні зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 01.08.2007 між Ужгородською філією № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я», в особі виконавчого директора Снігур Ганни Іванівни і позичальником ОСОБА_1 було укладено договір кредиту-поруки №284/1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн. (річний процент - 45 %, зі сплатою відсотків за користування ним), терміном на 24 місяці, з 01.08.2007 по 31.07.2009.

Відповідно до картки платежів по гривневому кредиту згідно договору кредиту-поруки № 284/1 від 01.08.2007 ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по договору належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 11.02.2009 заборгованість по договору кредиту-поруки №284/1 від 01.08.2007 становить 86 818,85грн., яка складається з наступного: 15 209,08 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 71 609,77 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Згідно п.8.1. договору кредиту-поруки №284/1 від 01.08.2007 року сторони домовилися про встановлення десятирічного строку позовної давності.

Представником позивача подано 27 січня 2020 року заяву про зменше ння загального розміру позовних вимог. У даній заяві представник позивача вказала, що при розгляді справи просить врахувати уточнену суму позовної заяви (на планову дату закриття 01.08.2009 р.) за позовом Перечинської районної кредитної спілки «Туря» до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 21 546,89 грн.

Відповідно картки платежів по гривневому кредиту згідно договору кредиту-поруки №284/1 від 01.08.2007 року та таблиці розрахунку кредита, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по договору належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 01.08.2009 (планову дату закриття кредиту) її заборгованість по договору кредиту-поруки №284/1 від 01.08.2007 становить 21 546,89 грн., яка складається з наступного: 15209,08 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 6337,81 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору кредиту-поруки №284/1 від 01.08.2007, кредитор Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я» надає позичальникові кредит у розмірі 25 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості строком до 31 липня 2009, зі сплатою 45 відсотків річних, а позичальник ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит спілці відповідно до умов договору.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримано кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією видаткового касового ордера від 01.08.2007 року №1368.

Розрахунком боргу зафіксовано, що останній за часом платіж позичальник здійснила у сумі 3200,00 грн. 28.08.2008 року, після цього платежі не фіксуються.

Позивач по справі відповідно до ст. 3 Закону "Про кредитні спілки" кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону.

За правилами ст. 5 Закону "Про кредитні спілки", кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших Законів та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", кредитні спілки належать до фінансових установ виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. 1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Як визначено в ч. 1 ст. 1 Закону "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Частиною 5 ст. 8 Закону "Про кредитні спілки" передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність щодо залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ч. 5 ст. 8 Закону "Про кредитні спілки" діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов`язковому ліцензуванню.

На підставі ч. 2 ст. 34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до норм матеріального права, що діяли під час укладення вказаного договору кредиту, КС «Тур`я» повинна була мати необхідний обсяг цивільної дієздатності для видачі кредиту на зазначених у ньому умовах.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надавався відповідачу строком на 24 місяців від дати отримання Позичальником кредиту.

Частиною 1 ст. 1056 ЦК України встановлено, що розмір процентів за кредитним договором і порядок їх сплати є договірними умовами, які узгоджуються сторонами в договорі кредиту.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язання є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу положень ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або не належне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений Договором або законом.

Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві кредит в строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Окрім того відповідно змісту ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до матеріалів, що подані до позовної зави, позичальник не виконувала взяті на себе зобов`язання за договором кредиту, в результаті чого виникла заборгованість за вказаним кредитним договором. У встановлений Договором строк ОСОБА_1 по отриманому кредиту з позивачем не розрахувалась, чим порушено умови Договору кредиту.

Що стосується доводів представника відповідача про застосування строків давності, то відповідно до п п.8.1. договору кредиту-поруки №284/1 від 01.08.2007 року сторони домовилися про встановлення десятирічного строку позовної давності, відповідно до п. 1.2 Договору кредит надавався відповідачу строком на 24 місяців від дати отримання Позичальником кредиту, а саме до 01.08.2009 року. При цьому до суду позивач звернувся 15.05.2019 року, тобто в межах строку визначеного сторонами договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому такі слід задовольнити та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 уточнену суму позовної заяви в розмірі 21 546,89 грн.

Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачами не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Враховуючи, що позичальник не виконав умови договору кредиту-поруки №284/1 від 01.08.2007 щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за кредитними коштами процентів, наведена обставина є підставою для стягнення з позичальника отриманих коштів та процентів за користування кредитом.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд за результатами касаційного перегляду рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 04 грудня 2017 року (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2018 року у справі № 308/9288/16-ц).

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04 липня 2019 року позивачу постановлено відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Відповідно змісту ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 2102,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Відповідно до ст. 223, 280-282 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів і постановляє заочне рішення.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 554, 555, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 223, 258, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент. код. НОМЕР_1 , мешканки: АДРЕСА_1 ) на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» (код ЄДРПОУ - 25438482, адреса місце знаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Фединця, 62) заборгованість за договором кредиту-поруки №284/1 від 01.08.2007 станом на 11.02.2019 в розмірі 21 546,89 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот сорок шість грн. 89 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент. код. НОМЕР_1 , мешканки: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош