Рішення № 93903357, 18.12.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12700/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання – Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чопської міської ради Закарпатської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Шкорка І.М., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Чопської міської ради Закарпатської областіпро визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 03.09.2015 р. Чопська міська рада Закарпатської області прийняла рішення №18 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Згідно даного рішення Чопською міською радою Закарпатської області надано гр. ОСОБА_2 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,35 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 . На підставі вищенаведеного рішення відповідача, ОСОБА_2 замовив у Приватного підприємства «Технології інформаційних систем аналізу» розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в м. АДРЕСА_1 . Даний проект землеустрою отримав позитивний висновок Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області від 16.03.2016 р. №31-709-0.3-976/2-16. Відділом містобудування та архітектури Чопської міської ради надано Висновок від 22.10.2015 р., яким погоджено представлений Проект землеустрою. Крім того, землевпорядником Чопської міської ради Закарпатської областіта начальником Управління Держгеокадастру в Ужгородському pайоні погоджено місце розташування земельної ділянки гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 на Ситуативному плані. Також були встановлені межі земельної ділянки та передані межові знаки згідно Акту від 24.09.2015 р. При цьому земельній ділянці присвоєний кадастровий номер - 2111000000:11:014:0011.

В подальшому, відповідно до свідоцтва про шлюб від 18.02.2016 р. позивач змінив прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Оскільки, проект землеустрою містив всі необхідні висновки, погодження, тощо, то позивач 10.05.2016 р. подав заяву та оригінал проекту землеустрою до Чопської міської ради.

03.06.2016 р. позивач отримав по пошті лист Чопської міської ради за №03-19/1282 від 01.06.2016 р. Згідно даного листа повідомлялося, що « ... до Чопської міської ради надійшов відкритий лист від мешканців м. Чоп, в якому зазначено відкласти питання про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельну ділянку площею 0,35 га кадастровий номер 2111000000:11:014:0011 для ведення особистого селянського господарства до моменту визначення в натурі межі прибережної захисної смуги озера «Кубік», питання щодо передачі Вам у приватну власність вищезазначену земельну ділянку, буде розглянуто після виготовлення документації на прибережну захисну смугу озера».

23.08.2016 р. відбулась сесія Чопської міської ради на якій було прийнято рішення №18 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», дане рішення є незаконне та не відповідає ч.3 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Також на цій сесії розглядалось питання «Про відмову у передачі безоплатно в приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства». Це питання стосувалось позивача щодо земельної ділянки площею 0,35 га, кадастровий номер 21 11000000:11:014:001 1, м. Чоп, Мукачівське шосе б/н. Однак, депутати не прийняли це рішення, оскільки у них не вистачило голосів.

22.09.2016 р. цей проект рішення знову був включений у порядок денний та депутати проголосували його. Так, було прийнято рішення №16 від 22.09.2016 р., яким відмовлено ОСОБА_1 у передачі безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,3 кадастровий номер 2111000000:11:014:0011, для ведення особистого селянського господарств Мукачівське шосе в м.Чоп.

Позивач вважає дане рішення незаконним та безпідставним. Так, у позивача наявні всі дозвільні документи, висновки, погодження (у т.ч. і від посадовців Чопської міської ради), тощо.

Так, у оскаржуваному рішенні відповідач послався на ст.ст.3, 10, 88, 89 Водного кодексу України, ст.3 та 10 ВК України є загальними. А ст.88 ВК України передбачає: «З метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших, водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установлень них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Таким законом є Земельний кодекс України.

Для того, щоб розпочати процедуру виділення прибережної захисної смуги відповідач прийняв незаконне рішення від 23.08.2016 р. №18 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрої Однак, після цього він не зміг отримати позитивні висновки, погодження, кадастровий номер. А тому станом на сьогодні проект землеустрою щодо організації і встановлення меж захисної смуги водного об`єкту - ставка за адресою АДРЕСА_1 не затверджено і не зареєстровано, тобто - прибережна захисна смуга не встановлена згідно законодавства України. У будь-якому разі посилання відповідачем у оскаржуваному рішенні на рішення від 23.08.2016 р. №18 «Про надання дозволу розробку проекту землеустрою» не є самостійною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою Позивачу.

Крім того, Відповідач послався в оскаржуваному рішенні від 22.09.2016 р. №16 на паспорт водного об`єкту - ставка. Однак, даний паспорт без виділення земельної ділянки під прибережні захисні смуги в порядку зазначеному вище не є законним доказом та підставою для відмови Позивачу у наданні у власність земельної ділянки.

Отже, Чопська міська рада Закарпатської областіприймаючи оскаржуванні рішення діяла з порушенням ч.3 ст.2 КАС Україні, тому оскаржуванні рішення підлягають скасуванню.

У зв`язку з наведеним, шляхом збільшення своїх позовних вимог, позивач та його представник просять суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Чопської міської ради Закарпатської області від 23 серпня 2016 р. №18 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою».

- визнати неправомірним та скасувати рішення Чопської міської ради Закарпатської області від 22 вересня 2016 р. №16 «Про відмову у передачі безоплатно в приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства».

- зобов`язати Чопську міську раду Закарпатської області затвердити проект відведення земельної ділянки та передати ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,35 га кадастровий номер 2111000000:11:014:0011 для ведення особистого селянського: господарства, розташованої за адресою АДРЕСА_1

- зобов`язати державного реєстратора Чопської міської ради Закарпатської області зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2111000000:11:014:0011, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1

- стягнути на користь ОСОБА_1 всі документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Чопської міської ради Закарпатської області.

В порядку передбаченому КАС України, представником Чопської міської ради Закарпатської області, подано до суду заперечення проти адміністративного позову, в яких представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначеного посилається на те, що згідно публічної кадастрової карти України земельна ділянка, яку планувалося надати ОСОБА_5 у приватну власність (кадастровий номер 2111000000:11:014:0011) охоплює берег озера «Кубік» та безпосередньо межує з кромкою води. В разі передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5 , доступ до «Кубіка» мешканців міста Чоп буде обмежено, що є неприпустимим.

Крім порушення інтересів громади, передача земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в безпосередній близькості від водного об`єкту суперечить вимогам Водного кодексу України та Земельного кодексу України, оскільки землі під водними об`єктами, а також прибережні захисні смуги навколо озер та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водною фонду України. Оскільки спірна земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_6 належить до земель водного фонду України в межах прибережної захисної смуги навколо озера «Кубік», її передача у приватну власність буде незаконною.

Крім цього, представник відповідача зазначає, що посилання позивача на його право звернення до суду з цим позовом в частині оскарження рішення Чопської міської ради № 18 від 23.08.2016 р. є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення не стосується його безпосередньо.

Позивач ОСОБА_1 та його представники в судове засідання не з`явилися повторно, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України, однак в матеріалах справи міститься заява представника позивача, згідно якої позивач бажає розгляду справи навіть за його відсутності. Таке формулювання свідчить про прохання розглянути справу за відсутності позивача чи його представників.

Відповідач - представник Чопської міської ради, в судове засідання не з`явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами у справі, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як слідує зі змісту поданої позивачем позовної заяви, 03.09.2015 р. Чопська міська рада Закарпатської області прийняла рішення №18 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Згідно даного рішення Чопською міською радою Закарпатської області надано гр. ОСОБА_7 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,35 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі вищенаведеного рішення Чопської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_7 замовив у Приватного підприємства «Технології інформаційних систем аналізу» розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .

22.10.2015 року відділом містобудування та архітектури Чопської міської ради надано Висновок, яким погоджено представлений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в м. АДРЕСА_1 (а.с.7)

Даний проект землеустрою отримав позитивний висновок Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області від 16.03.2016 р. №31-709-0.3-976/2-16. (а.с.6)

10.05.2016 р. позивач ОСОБА_7 подав заяву та оригінал проекту землеустрою до Чопської міської ради.

В подальшому, поданням Управління міського господарства земельних відносин та Державного архітектурного-будівельного контролю запропоновано винести на розгляд сесії Чопської міської ради питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж захисної смуги об`єкту – ставка за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 48)

15.08.2016 року протоколом засідання комісії з питань земельних відносин та містобудування Чопської міської ради №10, розглянувши заяву ОСОБА_1 про передачу безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер - 2111000000:11:014:0011, для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , вирішено дане питання винести на розгляд сесії Чопської міської ради. (а.с. 49)

23.08.2016 року рішенням Чопської міської ради Закарпатської області №18 вирішено надати дозвіл Територіальній громаді м. Чоп на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж захисної смуги водного об`єкту – ставка за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8).

22.09.2016 року рішенням п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Чопської міської ради Закарпатської області № 16, вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у передачі безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2111000000:11:014:0011 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , відповідно ст. 3,10,88,89 Водного кодексу України, керуючись ст.12, п.2 ст.59, 60, п.г ст. 164 Земельного Кодексу України, пп. 34 п.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи паспорт водного об`єкту - ставка та рішення тринадцятої сесії Чопської міської ради сьомого скл. від 23.08.2016р. №18.

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між учасниками справи, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі по тексту - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як вказано у частині шостій статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою України, Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, 10.05.2016 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Чопської міської ради Закарпатської області із заявою про передачу безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер - 2111000000:11:014:0011, для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини не заперечуються сторонами по справі.

Згідно рішення Чопської міської ради Закарпатської області 22.09.2016 року № 16, вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у передачі безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2111000000:11:014:0011 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , відповідно ст. 3,10,88,89 Водного кодексу України, керуючись ст.12, п.2 ст.59, 60, п.г ст. 164 Земельного Кодексу України, пп. 34 п.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи паспорт водного об`єкту - ставка та рішення тринадцятої сесії Чопської міської ради сьомого скл. від 23.08.2016р. №18.

Судом встановлено, що позивач звертаючись до відповідача з заявою від 10.05.2016 р. просив безоплатно передати в приватну власність земельну ділянку із земель водного фонду державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Згідно публічної кадастрової карти України земельна ділянка, яку планувалося надати ОСОБА_1 у приватну власність (кадастровий номер 2111000000:11:014:0011) охоплює берег озера та безпосередньо межує з кромкою води.

Згідно статті 1 Водного кодексу України, водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт); ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно з приписами ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

За положеннями частини першої статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга статті 3 ВК України визначала, що до водного фонду України належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об`єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі: зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню та належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Як випливає зі змісту статті 59 ЗК України, чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, хоча й у частині 1 статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах 2-4 закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до частини 4 статті 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом. (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерела; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60 - 62 ЗК України та статтями 1, 88 - 90 ВК України. Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно із пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Законом України «Про землеустрій».

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об`єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59,83, 84 ЗК України.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,3 кадастровий номер 2111000000:11:014:0011, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в межах прибережної захисної смуги навколо озера, тому на дану ділянку поширюється окремий порядок надання та використання.

Крім цього, проект землеустрою на земельну ділянку площею 0,3 кадастровий номер 2111000000:11:014:0011, за адресою: АДРЕСА_1 , не погоджувався з природоохоронним органом.

Аналогічні висновки суду викладені в Постановах Верховного суду України від 01.07.2015 р. (справа № 6-523цс15), від 01.07.2015 р. (справа №6-184цс15), від 03.11.2015 р. справа № 810/2041/14).

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідач приймаючи рішення від 23 серпня 2016 р. №18 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» та рішення від 22 вересня 2016 р. №16 «Про відмову у передачі безоплатно в приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства» діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, а отже зазначені рішення не підлягають скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Чопської міської ради Закарпатської області затвердити проект відведення земельної ділянки та передати ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,35 га кадастровий номер 2111000000:11:014:0011 для ведення особистого селянського: господарства, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , суд вважає зазначити наступне.

Дискреційні повноваження - сукупність прав і обов`язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції, і їх використання повинно відбуватися лише у рамках закону, що відповідає принципу законності та зміцнює законність. Власний, вільний розсуд - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Суть розсуду полягає у вольовому співвіднесенні доцільності і законності.

Суд виходить з того, що задоволення позовних вимог за відсутності рішення суб`єкта владних повноважень щодо затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі у власність земельної ділянки, призведе до порушення (втручання) в дискреційні повноваження Чопської міської ради.

Крім того, позовна вимога про зобов`язання державного реєстратора Чопської міської ради Закарпатської області зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2111000000:11:014:0011, для ведення особистого селянського господарства в м. Чоп, Мукачівське шосе б/н., є похідною від основних позовних вимог, а тому за відсутності підстав для задоволення основних позовних вимог, відсутні й підстави для задоволення усіх інших позовних вимог.

Згідно із частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Водним Кодексом України, статтями 4, 6-11, 72-77, 241-246, 255, 268-272, 274, 278 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чопської міської ради Закарпатської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайоннний суд Закарпатської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення, апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 грудня 2020 р.

Суддя В.М. Малюк