Постанова № 93903085, 28.12.2020, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 442/6387/20 Провадження № 3/304/556/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Коваленка О.М.,

розглянувши матеріали, які надійшли за підсудністю з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, тимчасово непрацюючого,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

12 жовтня 2020 року о 05.20 год ОСОБА_1 в м. Дрогобич по вул. В.Великого керував автомобілем марки «KIA CEED», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху.

28.12.2020 представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Коваленка О.М. через канцелярію подав до суду клопотання про допит ОСОБА_2 в якості свідка, оскільки така на момент зупинки транспортного засобу марки «KIA CEED», яким керував ОСОБА_1 , була присутня у вказаному автомобілі. Крім цього, подав ще клопотання про направлення матеріалів справи в органи Національної поліції для дооформлення, посилаючись на те, що в протоколі не викладено суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки 03 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким скасовано норму про кримінальну відповідальність, однак положення статті 130 КУпАП не викладено у редакції, яка передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

У судові засідання, призначені суддею Перечинського районного суду Закарпатської області на 24 листопада, 02 та 28 грудня 2020 року, ОСОБА_1 не з`явився, не зважаючи на те, що суд належним чином повідомляв останнього про дату, час і місце судових засідань, оскільки судові повістки направлялися за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено договором найму (оренди) житла від 22.07.2020, та за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 , що підтверджено повідомленням відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС в Закарпатській області. Разом із цим, ОСОБА_1 про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судових засідань не подавав. Крім того, на офіційному сайті Перечинського районного суду Закарпатської області (https://pr.zk.court.gov.ua/sud0708/gromadyanam/csz/), в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення даної справи до розгляду було зазначено дату, час та місце розгляду справи. Разом з цим, ОСОБА_1 був обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та про те, що дана справа буде слухатися в Перечинському районному суді Закарпатської області, оскільки сам просив передати таку на розгляд до згаданого суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Положеннями ч. 1 ст. 277 КУпАП України визначено п`ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП України участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КупАП України не є обов`язковою.

Відтак, суддя відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст. 245 КупАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 38 КУпАП України.

Адвокат Коваленко О.М. у судовому засіданні просив повернути протокол про адміністративне правопорушення на доопрацювання, посилаючись на подане письмове клопотання про направлення матеріалів справи в органи Національної поліції для дооформлення.

Задовольнивши клопотання адвоката Коваленка О.М. про допит ОСОБА_2 в якості свідка, остання була допитана в судовому засіданні, яка пояснила, що вона 12.10.2020 о 05.20 год. перебувала в автомобілі, який стояв на узбіччі дороги, та до якого під`їхали працівники поліції. Після того, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля і вона бачила як останній видихав у прилад «Драгер», при цьому про що вони говорили така не чула, оскільки не виходила з автомобіля.

Що стосується поданого адвокатом Коваленком О.М. клопотання про направлення матеріалів справи в органи Національної поліції для дооформлення, то суддя вважає його необґрунтованим.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП України). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

При цьому при визначенні нормативного акту, що передбачає відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення суддя виходить з такого.

З 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 №2617-VIII (далі Закон від 22.11.2018). Підпунктом 4 п. 1 розділу І вказаного Закону від 22.11.2018 ст. 130 КУпАП викладена в новій редакції, якою виключена відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі відповідальність водіїв транспортних засобів).

Разом з цим, п/п. 171 п. 2 розділу І Закону від 22.11.2018 Кримінальний кодекс України (далі КК) доповнений статтею 286-1, якою встановлена кримінальна відповідальність водіїв транспортних засобів. У зв`язку з тим, що відповідальність водіїв транспортних засобів, по суті, була криміналізована та передбачена можливість застосування кримінального покарання, а також у зв`язку з тим, що санкція за таке порушення була підвищена (збільшений розмір штрафу та строк додаткового покарання), то відповідальність водіїв транспортних засобів посилена.

Незважаючи на те, що Закон від 22.11.2018 набрав чинності з 01 липня 2020 року, та, що самим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»» від 17 червня 2020 року №720-IX (далі Закон від 17.06.2020) (розділ ІІ) передбачений особливий порядок набрання ним чинності, тобто з дня набрання чинності Законом від 22.11.2018, Закон від 17.06.2020 р. все ж набрав чинності в силу п. 4 Указу Президента України від 10.06.1997 з дня його опублікування в офіційному друкованому виданні, а саме у газеті «Голос України» за № 110 від 03.07.2020.

Вказаним Законом від 17.06.2020 були внесені зміни до Закону від 22.11.2018. Зокрема, відповідно до абз. 6 п/п. 2 п. 117 розділу І Закону від 17.06.2020 п/п. 171 п. 2 розділу І Закону від 22.11.2018, яким КК України доповнений новою статтею 286-1, виключений. Також відповідно до абз. 1 п/п. 1 п. 117 розділу І Закону від 17.06.2020 виключений п/п.4 п. 1 розділу І Закону від 22.11.2018, яким ст. 130 КУпАП викладена в новій редакції та з якої виключена відповідальність водіїв транспортних засобів.

Згідно із ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Незважаючи на те, що зміни до Законів щодо відповідальності водіїв транспортних засобів відповідно до Закону від 17.06.2020 були внесені не у спосіб, встановлений КК та КУпАП (Законами про внесення змін до цих Кодексів та/або до кримінального процесуального законодавства України), а також того, що відповідно до редакцій ст. 130 КУпАП та ст. 286-1 КК України, що викладені на офіційному сайті законодавства України Верховної Ради України, виходячи з принципу верховенства права (ст. 3 Конституції України), то ОСОБА_1 за вчинене правопорушення має нести саме адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП, а не кримінальну, оскільки адміністративна відповідальність по суті і за встановленими санкціями є більш м`якою порівняно з кримінальною і покращує становище особи, а усе, що покращує становище особи, має бути витлумачено на його користь.

Відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 зі змінами та доповненнями Міністерство юстиції України, як держатель Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, відповідає за автентичність та контрольний стан еталонних текстів.

Аналогічна позиція, викладена в ухвалі Верховного суду від 12 грудня 2019 року по справі №9901/372/19.

Суд звертає увагу, що в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів ст. 130 КУпАП опублікована в редакції Закону України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», та міститься редакція згідно із якою, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнаються дії, за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, станом на 12 жовтня 2020 року (день вчинення) та на день розгляду справи у судді, чинним законодавство передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

У зв`язку з наведеним, суддя вважає, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 029514 від 12 жовтня 2020 року правильно зазначено суть правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , відтак немає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_3 про направлення матеріалів справи в органи Національної поліції для належного оформлення.

Разом з цим, вина ОСОБА_1 стверджується дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 029514 від 12 жовтня 2020 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатом тестування на алкоголь № 267 приладу «Drager ARLJ-0468», за результатами якого у крові ОСОБА_1 станом на 12 жовтня 2020 року о 05.21 год. виявлено 0,42 ‰ та відеоматеріалами відносно ОСОБА_1 , які не викликають у судді сумніви та узгоджуються між собою.

Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9 «а» Постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року «Про Правила дорожнього руху» водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім того суддя враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», від 29.06.2007 року, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху суддею не враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. З огляду на вказане, суддя вважає, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Тому, керуючись статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави (отримувач – ГУК у Закар.обл/Закар.обл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37975895, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) – UA538999980313030149000007001, призначення платежу: адміністративний штраф у сфері забезпечення дорожнього руху, код 21081300) в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі несплати штрафу у зазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби у порядку, передбаченому ст. 308 КУпАП. У порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач – ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) – UA908999980313111256000026001, призначення платежу: судовий збір на користь держави, код 22030106) 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Гевці В. М.