Рішення № 93901779, 17.12.2020, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/1587/18

Номер провадження 2/237/244/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.20 року м. Курахове Мар`їнський районний суд Донецької області у складі

головуючого судді Сенаторова В.А.,

при секретарі Лахно Т.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01.09.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб. Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 11.12.2013 року шлюб було розірвано.

Від шлюбу сторони спору мають малолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_3 , фактично покинув свою доньку, оскільки вихованням та її утриманням не займається, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини під час хвороби, не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умови для отримання освіти, має заборгованість по сплаті аліментів. Дитина свого біологічного батька не знає вважає батьком іншу особу. У додаткових витратах відповідач участі не приймає, з 2013 року по теперішній час мешкає окремо. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем одноособово без участі та підтримки відповідача.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач надала докази: копію паспорту та РНОКПП позивача, копію паспорту та РНОКПП відповідача, копію свідоцтва про зміну імені від 28.10.2016 року, копію свідоцтва про народження дитини, копію рішення про розірвання шлюбу, копію довідки про склад сім`ї, копію листа Мар`їнського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, копію довідки з місця проживання від 02.03.2015 року, копію акту на предмет проживання від 02.03.2015 року, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.02.2017 року, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 від 03.02.2017 року, копію відповіді КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №10» від 18.07.2017 року №01-8/1357, копію довідки ПНЗ «Центр по роботі з обдарованою молоддю на базі закладів освіти Шевченківського району» від 29.03.2017 року №01-09/26, копію акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 04.09.2017 року №2/192, копію акту оцінки потреб дитини та її сім`ї від 24.01.2018 року №2/12.

Представник відповідача ОСОБА_5 надала суду відзив Вх.№7887/18 від 20.07.2018, в якому вказала, що позов є «незаконним і необґрунтованим». У відзиві представник відповідача вказала, що після розлучення дитина залишилася проживати з матір`ю, півроку відповідач спілкувався з дитиною, а потім позивачка йому це заборонила. Приблизно з червня 2014 року позивачка переїхала з дитиною до іншого міста (м.Запоріжжя), адреси відповідачу не повідомили. Через деякий час позивачка нагадала про себе, шляхом подачі позовної заяви про стягнення аліментів на утримання неї та дитини. Також, відповідач у візові повідомляє, що декілька разів випадково бачив свою дитину на вулиці поряд з бабусею, матір`ю позивачки, і намагався поговорити з дитиною, проте бабуся хапала дитину за руку і тягла її в протилежну від відповідача сторону. Зазначає, що позивач постійно змінювала місце проживання дитини, приховуючи її місцезнаходження, не надає номер телефону для зв`язку з дитиною. Відповідач наголошує , що з червня 2014 року не спілкується з дитиною, але це відбувається через протиправні дії позивачки. Відповідач вважає, що позов ОСОБА_1 взагалі не містить жодного обґрунтування, а надані докази не підтверджують підстав позову. Просить суд відмовити у задоволені позову. До відзиву в обґрунтування своїх заперечень відповідач додав посвідчені копії довідки-розрахунку Мар`їнського районного ВДВС №1441-5739 (а.с.46 т.1), договір про надання правової допомоги №22 (а.с.47 т.1), ордер ДН №032913, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4525 (а.с.48 т.1), адвокатський запит до Красногорівської міської ради (а.с.50 т1), скарги до голови Запорізької міської ради від 15.06.2018 р., відповідь Департаменту освіти і науки від 27.06.2018 року, витяг з кримінального провадження № 12017050690000846 (а.с.71 т.1), копію опису вкладення в цінний лист.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 14.06.2018 року судом залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Службу у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області.

21.09.2018 року позивачка подала суду заяву про долучення доказів, де просила долучити у якості доказів відповідь на адвокатський запит, який надавався ВЦА міста Мар`їнка та села Побєда Мар`їнського району Донецької області, відповідь на адвокатський запит, який надавався ВЦА міста Красногорівка Мар`їнського району Донецької області, відповіль на адвокатський запит, який надавався Службою у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, копію витягу з ЄРДР, копію листа Мар`їнського районного відділу ДВС Головного Територіального Управління юстиції у Донецькій області, диск з записом деталізованого звіту дзвінків та смс-повідомлень з телефону позивача.

02.10.2018 позивачем було подано відповідь на відзив, де позивач зазначила, що доводи відповідача, викладені у відзиві не підкріплені жодним доказом. Відповідач не надає доказів того, що він бажав спілкуватися з донькою та бажав здійснювати свої батьківські обов`язки, намагався це зробити, наприклад, доказів того, що він звертався до відповідних органів влади, суду, правоохоронних органів за встановленням місця проживання дитини, порядку виховання дитини та побачень з нею. Зазначає про відсутність звернень до відповідних служб для встановлення побачень з донькою, про те що, відповідач свідомо відмовляється від спілкування з дитиною, не цікавиться станом здоров`я доньки, що все це, на думку позивача, вказує на небажання відповідача здійснювати свої батьківські обов`язки.

Позивач вказала на те, що відповідач не цікавився долею дитини, навіть коли квартира, де вона і її донька проживали була зруйнована внаслідок обстрілів, і про це не міг не знати відповідач, який є співвласником цієї квартири і знав про обстріли. Саме ця обставина стала вирішальною для переїзду позивачки з дитиною до іншого, більш безпечного міста. До відповіді на відзив позивач надала роздруківку з сайту «Судова влада України» з інформацією щодо стадій розгляду судових справ, копію акту обслідування технічного стану квартири від 01.03.2016 р. №5, додаткові докази на підтвердження адреси проживання та номеру телефону позивача, копія рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 28.08.2017 року №237/3081/16-ц, копію листа Мар`їнської ЦРЛ від 05.03.2015 р. №36-05-75, копію запиту адвоката Кузнєцової О.В. до Красногорівської міської ради від 15.06.2018 р., копію листа Волноваської місцевої прокуратури від 27.08.2018 р. №200/344, копію листа Волноваської місцевої прокуратури від 31.08.2018 р. №1990/346, копію листа Волноваської місцевої прокуратури від 03.09.2018 р. №200/347.

16.11.2018 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, було надано висновок органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав. У висновку орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення відповідача батьківських прав.

Ухвалою від 03.01.2019 року підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, що наведені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі і пояснила, що батько цікавився життям доньки та не нехтував своїми батьківськими обов`язками. У засідання, призначене 17.12.2020 , представник відповідача не з`явилась про причини не повідомила.

Відповідач в судове засідання не з`явився у зв`язку з карантинними обмеженнями, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, у відзиві просив суд розглядати справу за його відсутності.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 28.02.2020 була визнана обов`язковою явка у судове засідання відповідача ОСОБА_3 . Проте, з огляду на неприбуття відповідача до суду в призначений час, врахувавши те, що сам відповідач просив суд справу розглядати за його відсутності, суд після обговорення з присутніми учасниками питання про можливість проведення судового розгляду, вирішив проводити судовий розгляд без відповідача і його представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служби у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (том 1, а.с. 164).

Вирішуючи питання про можливість проводити засідання за відсутності осіб, які були повідомлені, але не з`явились до суду, суд виходив із того, що «кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій» - (ч.4 ст.12 ЦПК України). При цьому суд враховував принцип пропорційності у цивільному процесі і керувався ст.ст.223,224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, оцінивши їх доводи і надані ними докази, суд приходить до висновків, які наведені нижче.

Позбавлення батьківських прав суд розглядає , з одного боку, як засіб захисту прав дитини, а з іншого - вважає заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Кожна дитина відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці. Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Частинами 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Тлумачення норми, закріпленої п.2 ч.1 ст.164 СК України, дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Отже, позбавлення батьківських прав - є санкцією - негативним наслідком протиправної винної поведінки. При цьому, суд розуміє вину як невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання обов`язку або для запобігання заподіянню негативних наслідків, і в своїх висновках керується презумпцією вини особи, яка вчинила порушення прав іншої особи. Таким чином суд вважає, що особа є невинуватою, якщо вона докладе всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання свого обов`язку.

Суд переконаний, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

«Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.» - Постанова Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19

У Постанова Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження 61-1344св20) також, зазначено:«Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.»

Ухвалюючи рішення, суд повинен констатувати, що відповідач заперечував проти позову про позбавлення батьківських прав і поданих позивачем доказів і , з урахуванням практики Верховного Суду, ця обставина сама по собі свідчить про «інтерес відповідача до дитини», також ця обставина беззаперечно свідчить про обізнаність відповідача щодо своїх процесуальних прав і зацікавленість у вирішенні конкретної цивільної справи на його користь, навіть і попри те, що відповідач просив суд розглядати справу за його відсутності.

Але, наявність у відповідача «інтересу до дитини» не може само по собі переконати суд у відсутності вини у його діях, оскільки Верховний Суд України в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, надаючи оцінку ухиленню батьків від виконання своїх обов`язків, відзначив також, що воно відбувається, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Також, у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 зазначено, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухвалюючи рішення суд виходить із того, що відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи приведені вище правові норми та судову практику при вирішенні аналогічних цивільних спорів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив зібрані докази, з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову в частині позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Такий висновок грунтується на з`ясованих судом і встановлених фактичних обставинах, які вказані нижче.

01.09.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб. Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 11.12.2013 року шлюб було розірвано. Від шлюбу сторони спору мають малолітню доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ці обставини визнаються сторонами і доведені дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами. Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії від 23.06.2011 року серії НОМЕР_1 батьками вказано: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . (а.с.12). Згідно рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 11 грудня 2013 № 237/6028/13-ц судом встановлено, що шлюб меж ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було розірвано. (а.с.13)

Висновок суду про те, що наприкінці весни 2014 року відповідач припинив спілкуватися з донькою та не спілкується з нею і після подання позивачем позову про позбавлення батьківських прав впродовж судового розгляду, грунтується на відомостях, отриманих із відзиву відповідача на позов (а.с.43-45 т.1), заявах представника відповідача, показах свідків, які приведені нижче.

Та обставина, що відповідач має фізичну і психічну спроможність виконувати свої обов`язки по вихованню дитини, випливає із відзиву відповідача на позов (а.с.43-45 т.1), заявах представника відповідача у судовому засіданні, із факту відсутності відповідних рішень про недієздатність відповідача, про його ув`язнення або іншого обмеження у пересуванні. Суд не може погодитися з відповідачем, що він не міг приймати участь у вихованні своєї дитини, оскільки йому в цьому перешкоджав позивач та його сім`я, суд не вважає достатнью, нездаланною перешкодою і те, що відповідач не знав де шукати дитину. Сам відповідач вказав, що дитина проживала з матір`ю, відповідач зазначив і те, що він і позивачка могли зустрічатись у судових установах з приводу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину, відповідно до вимог ЦПК сторони повинні повідомляти про своє місцезнаходження, адресу для листування тощо. Останній факт визнається учасниками і підтверджений рішеннями про стягнення аліментів і довідками виконавчої служби про заборгованість тощо. Отже, суд приходит до висновку, що відповідач міг спілкуватися з дитиною і приймати участь у її вихованні.

Відповідач вказав, що з «червня місяця 2014 року і по тепершній час» (а.с.43-45) він не може спілкуватися через протиправні дії позивача, проте у суду відсутні докази того, що відповідач звертався за захистом свого порушеного права щодо встановлення порядку побачень до судової установи, за відповідним висновком органу опіки і піклування, іншого органу системи державного контролю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 , ця обставина доведена Свідоцтвом про зміну імені від 28.10.2016 року серії НОМЕР_2 (а.с. 11) і визнається учасниками справи.

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні від 05.02.2018 року № 366/05/16, наданої ВЦА міста Красногоріка Мар`їнського району Донецької області вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 до складу сім`ї позивачки входять: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14). Згідно листа Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Мар`їнського районного відділу ДВС від 20.02.2018 року № 14.41-3097 вбачається що загальна сума заборгованості за виконавчими листами станом 20.02.2018 року становить 12443,84 гривень. (а.с.15)

Згідно довідки, наданої виконкомом Красногорівської міської ради Мар`їнського району Донецької області від 02.03.2015 року № 265, вбачається, що ОСОБА_6 разом з донькою ОСОБА_4 мешкає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.16)

Згідно акту на предмет проживання, що виданий Красногорівською міською радою від 02.03.2015 року, вбачається, що з грудня 2013 року по 02.03.2015 року колишній чоловік ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , свою дитину, ОСОБА_4 , не відвідує, матеріальної допомоги не надає.(а.с.17), проте суд не може сприймати цей документ, як доказ, з огляду на те,що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору - (ч1 ст.95 ЦПК України), а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Факт надання чи ненадання матеріальної допомоги дитині, за переконанням суду, не може бути доведений актом Красногорівської міської радою від 02.03.2015 року. Обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладається на батьків ст.180 СК України, цей обов`язок виконується в порядку, встановленому главою 15 СК України. Правовідносини, урегульовані нормами цієї глави складаються з приводу утримання дитини в грошовій або натуральній формі, коли за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі ( ч.1 і ч.2 чт.181 СК України), або за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Юридичне поняття «матеріальна допомога» притаманне трудовим відносинам, має нормативне закріплення, зокрема у ст.97, 127 КЗпП України, Інструкцією зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5. Та обставина, що відповідач не відвідує доньку за місцем її проживання не свідчить про те, що особа ухиляється від виховання дитини.

Судом згідно Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою Управлінням соціального захисту населення Мар`їнского району Донецької області від 03.02.2017 року № 1443028694, встановлено: ОСОБА_1 мешкає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.18). Згідно Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою Управлінням соціального захисту населення Мар`їнского району Донецької області від 03.02.2017 року № 1443028695 вбачається що ОСОБА_4 мешкає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .(а.с.19)

Згідно листа Департаменту охорони здоров`я Запорізької міської ради КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» № 10 від 18.07.2017 року № 01-8/1357 вбачається, що ОСОБА_4 перебувала на обліку в медичному закладі. Медичний догляд за дитиною здійснює мати, батько дитини за медичною допомого стосовно доньки не звертався, до амбулаторії дитину не приводив, станом її здоров`я не цікавився, при відвідуванні дитини вдома присутнім не був.(а.с.20). Заперечення відповідача проти цього доказу суд не може визнати обґрунтованими, оскільки вони зводяться до того, що, на думку відповідача, КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» повинен був спонукати батька цікавитися про стан здоров`я його дитини. Суд вважає доведеною ту обставину, що починаючи з червня 2014 року відповідач не піклувався про здоров`я дитини, стан якого є запорукою нормального фізичного і розумового розвитку людини.

Згідно довідки, виданої Управлінням освіти і науки Департаменту освіти і науки, молоді і спорту територіального відділу освіти, молоді та спорту Шевченківського району Запорізької міської ради від 29.03.2017 року № 01-09/26 вбачається, що ОСОБА_4 , відвідувала навчання з хореографії, гімнастики, акробатики та займалася у Народному ансамблі сучасної хореографії «Фенікс», з грудня 2015 року зайняття сплачувала мати, дитину приводила на зайняття та забирала тільки мама, батька жодного разу не бачили. Під час виступу дитини на фестивалях, концертах та інших виступах та заходах завжди була присутня мама, батько участі ні в чому не приймав. «Батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не приймає участі у фізичному вихованні дитини, не цікавиться інтересами та досягненнями дитини, не проявляє турботи та не надає матеріальної підтримки.(а.с.21)». Суд приймає цей доказ як належний і допустимий на доведення лише тієї обставини, що батька дитини не було поруч під час виступу дитини на фестивалях, концертах та інших виступах та заходах. Проте висновок цієї установи про те, що «батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків», суд не приймає як заздалегідь встановлений факт, з огляду на ч.2 ст.19 Конституції України, і в цій частині погоджується з доводами відповідача.

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов в сім`ї виданого Мар`їнським районним центром сім`ї дітей та молоді від 04.09.2014 року вбачається, що малолітня ОСОБА_4 Мар`їнським районним центром сім`ї дітей та молоді, мешкає разом з матір`ю, у дитини наявне все необхідне для повноцінного виховання та розвитку.(а.с.22).

Дослідивши докази, які просив долучити до матеріалів справи відповідач, суд встановив:

Згідно Довідки-розрахунку Мар`їнського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 13.03.2018 року № 14.41-5739 вбачається що, за період з 29.09.2015 року по 01.03.2018 року відповідачем сплачено аліментів на суму 25448,76 гривень, борг по несплаті аліментів станом на 01.03.2018 рік становить 4461,34 гривень.(а.с.46)

Згідно запиту адвоката Кузнецової О.П., направлений на адресу Красногорівської міської ради Мар`їнського району Донецької області від 15.06.2018 року б/н, вбачається, що адвокат просить надати інформацію про довідки, акти, копії яких були надані позивачем на предмет проживання складений депутатом.(а.с.50.

Із скарги адвоката Кузнецової О.П., направленої на адресу голови Запорізької міської ради від 15.06.2018 року б/н, вчабається, що адвокатом ініційоване питання про проведення службового розслідування по фактам викладеним в скарзі та притягненням до відповідальності директора ПНЗ «Центр по роботі з обдарованою молоддю на базі закладів освіти Шевченківського району м. Запоріжжя»(а.с.52)

Згідно листа Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради від 27.06.2018 року № 01-01-21/1811 вбачається, що довідка щодо ухилення ОСОБА_3 , від виконання батьківських обов`язків від 29.03.2017 року № 01-09/26 скасована.

Згідно витягу з ЕРДР від 24.96.2017 року виданого Мар`їнським ВП Волноваського ВП Головного управління НП в Донецькій області, вбачається, що відносно ОСОБА_6 , розпочато досудове розслідування.(а.с.54)

Висновки суду не можуть грунтуватись на письмових доказах, які були надані суду з порушенням встановлених законом, або судом строків подання доказів (ч.8 ст.83 ЦПК України) .

Суд не приймає такі докази позивача: лист від 13.08.2018 року № 11-08/950 наданий ВЦА міста Мар`їнка та села Побєда Мар`їнського району Донецької області, з якого вбачається що, ОСОБА_3 , з заявами щодо встановлення порядку виховання та побачень із донькою ОСОБА_4 , з 01.01.2014 року на адресу ВЦА не звертався.(а.с.65 т.1); листа від 20.08.2018 року № 1146/11-06 виданого ВЦА міста Красногорівка Мар`їнського району Донецької області вбачається, що ОСОБА_11 є депутатом Красногорівської міської ради та мала повноваження на складання відповідних актів на предмет обстеження матеріально-побутових умов.(а.с.66); лист від 14.08.2018 року № 631/01-44 виданий Службою у справах дітей Мар`їнського району Донецької області, з якого вбачається, що питання про встановлення порядку виховання та побачень громадянина ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , у період з 01.01.2014 року по 14.08.2018 року, не розглядався.(а.с.67); витяг з ЄРДР від 24.06.2017 року виданого Мар`їнським ВП Волноваського ВП Головного управління поліції у Донецькій області про те, що досудове розслідування відносно ОСОБА_6 закрито. (а.с.68 т.1); лист від 20.02.2018 року № 14.41-3097, виданий Мар`їнським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з якого вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_3 , за виконавчими листами станом на 20.02.2018 року складає - 12443,83 гривні. (а.с.69)

Оцінюючи висновок третьої особи щодо позбавлення батьківських прав, суд виходить із того, що «Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом».- Постанова Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) . Окрім цього Верховний Суд в своїх узагальненнях «Практика розгляду судами справ, пов`язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11.12.2008 зазначив: «Слід звернути увагу на те, що згідно з ч. 6 ст. 19 СК суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав № 01-33/362 від 11.10.2018 року орган опіки та піклування Мар`їнської райдержадміністрації вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно його малолітньої доньки. Висновок обґрунтований тим, що ОСОБА_3 , характеризується позитивно за місцем мешкання, сплачує аліменти (а.с. 73-74). При цьому, суд зауважує, що у висновку зазначено: «За час проживання за вищевказаною адресою скарг та нарікань від сусідів та мешканців міста до військово-цивільної адміністрації міста Мар`їнка та села Побєда по факту порушень громадського порядку стосовно громадянина ОСОБА_3 не надходило. До позовної заяви не надано документів, що підтверджують ухилення батька від виконання батьківських обов`язків». Суд вважає наданий органом опіки та піклування висновок необґрунтованим і не погоджується з таким висновком і вимушений відступити від цього висновку. Таке переконання суду ґрунтується на тому, що за ч.5. ст.19 СК України « Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи». Судом встановлено, що обстеження умов проживання дитини, батьків органом опіки та піклування не проводились, не досліджувались обставини , які характеризують перебіг сімейних правовідносин між батьком та дитиною у період 2013 - 2018 років, не досліджено той факт, що малолітня ОСОБА_4 , взагалі може і не знати свого біологічного батька, оскільки він покинув сім`ю, коли дитині лише було два повних роки. Такий висновок суперечить інтересам дитини, оскільки за змістом висновку зрозуміло, що орган опіки і піклування не досліджував саме аспекти інтересу дитини у цьому спорі, не встановив характер відносин між батьками та дитиною на момент складання висновку, а обмежився лише формальною констатацією про те, що «позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків». Орган опіки та піклування не повідомив суд про заходи впливу, які були застосовані до відповідача. Хоча судом встановлено і сторонами визнається, що позивач і відповідач були запрошені для бесіди напередодні вирішення питання про складання висновку органом опіки та піклування.

Суд приймає як доказ Висновок судового експерта Міхєєвої М.Л. №2250-2258 від 11.06.2020, оскільки суд вважає, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст.106 ЦПК України). Відповідно до цього висновку біологічного батька дитина не знає і вважає своїм батьком іншого чоловіка, взаємовідносини батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мають відображення на емоційному стані та психічному розвитку дитини.

Окрім іншого, на користь необхідності позбавлення відповідача батьківських прав свідчать відомості отримані судом під час допиту свідків.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , мати позивачки, повідомила суду, що ОСОБА_3 жодного разу після розлучення по теперішній час не звертався до неї з метою з`ясувати місце проживання її доньки та внучки, ОСОБА_4 , або з`ясувати номер телефону позивачки. Також свідок повідомила, що адресу проживання в м. Мар`їнка, де вони мешкають з чоловіком, не змінювали. Щодо відносин між позивачем і відповідачем у шлюбі свідок повідомила, що вони з її чоловіком подарували вантажний автомобіль доньці з зятем, щоб вони заробляли собі на життя. Але відповідач, ОСОБА_3 , викрав сумісне майно з автостоянки та продав його без відома своєї колишньої дружини. У шлюбі позивачка і відповідач часто сварилися і свідок з її чоловіком робили зауваження ОСОБА_3 , що така його поведінка не прийнятна для їх сім`ї, що вони не дозволять відповідачу гуляти та розважатись в той час, коли їх донька ОСОБА_1 сидить вдома та виховує маленьку дитину. Коли донька лежала у пологовому будинку, ОСОБА_3 так «насвяткувався», що його ніхто не міг відшукати, його телефон був ввімкнений та ніхто не знав його місцезнаходження. Тоді батьки відповідача почали його розшукувати. Як з`ясувалось він загубив телефон. Також була ситуація, коли наша донька з 7-місячною дитиною потрапила до інфекційної лікарні і позивач, замість того, щоб піклуватися та допомогти, знову пропав і з ним не було зв`язку, він розважався в кафе, в той час як ми з чоловіком відвідували доньку з внучкою, привозили харчі та все необхідне в лікарню.

На питання: «Чи були такі ситуації, коли в центрі м. Мар`їнка ОСОБА_3 побачив Вас з внучкою, а Ви почали її тягнути за руку в протилежну від нього сторону?», свідок ОСОБА_12 повідомила, що таких ситуацій не було, вона не розуміє про що йдеться. ОСОБА_12 повідомила, що її донька, ОСОБА_1 , не переховується та не скриває доньку від батька дитини, часто приїздить в гості, та не перешкоджає ОСОБА_3 у побаченнях з донькою. Свідок повідомила, що її внучку виховує ОСОБА_8 , чоловік її доньки, і дівчинка вважає його батьком.

Свідок ОСОБА_9 , мати чоловіка позивачки повідомила, що позивач, ОСОБА_1 разом з донькою проживають однією сім`єю з її сином, ОСОБА_14 , всі разом за адресою: АДРЕСА_1 . Її син з 2-х річного віку виховує ОСОБА_4 і дівчинка вважає його своїм батьком. В родині гарні відносини. Всі живуть однією сім`єю, не сваряться, в сім`ї загальний бюджет. ОСОБА_8 займається громадською діяльністю і є керівником громадської організації. Свідок особисто не знайома з колишнім чоловіком ОСОБА_1 та на знає як він виглядає. На запитання суду: «Чи відвідувала Служба у справах дітей та чи обстежувала умови проживання дитини у сім`ї?» - свідок повідомила, що представники служби не приходили. Інша служба робила перевірку, так як ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані як ВПО за вказаною адресою їх проживання. Але це ніякого відношення до справи про позбавлення батьківських прав не має.

Свідок ОСОБА_15 , рідний брат позивачки, повідомив, що добре знайомий з відповідачем. У свідка з ОСОБА_3 були хороші стосунки, відповідач допомогав по господарству, надавав поради, їм було про що поговорити, так як відповідач був старший від свідка. Після одруження відповідач став іншою людиною і свідок не знаходив з ним спільної мови. Також ОСОБА_15 повідомив суду, що відносини в сім`ї його сестри не були дружніми та вони сварилися. ОСОБА_3 практично не бував дома, так як працював далекобійником. А як приїздив додому, замість того, щоб провести час з дружиною і донькою, приділити увагу, бо і так бачив її рідко, ОСОБА_3 проводив час друзями, випивав з ними, відвідував кафе. Була також ситуація, коли, під час чергових його походеньок та розваг з друзями, до нього не могли додзвонитися, свідок також йому телефонував. Але як з`ясувалося, ОСОБА_3 загубив телефон. Також свідок повідомив, в той час як відповідач розважався, свідок допомагав свої сестрі купати маленьку новонароджену дитину, бо більше нікому будо допомогти. Також, свідок повідомив суду, що у відповідача був номер телефону ОСОБА_15 і час від часу вони передзвонювалися, але жодного питання щодо побачень з донькою або питань, які стосуються дитини, відповідач не ставив. Відповідач жодного разу не звертався до свідка з проханням організувати зустріч з його донькою, ОСОБА_4 , та не цікавився її місцем проживання або номером телефону сестри, ОСОБА_1 . Коли відповідачу потрібно було, то він знаходив можливість поспілкуватися зі свідком. Але дитиною він не цікавився та не ставив питання щодо неї. Також, свідок, ОСОБА_15 , повідомив суду, що його сестра, ОСОБА_1 , не веде таємний спосіб життя, не переховує доньку, часто буває в м. Мар`їнка, так як відкрили з ОСОБА_8 там офіс і працяє як громадський діяч. Свідок постійно бачить відповідача у місті Ма`рїнка, останній раз бачив відповідача напередодні в центрі міста Мар`їнка.

Свідок ОСОБА_8 , повідомив суду, що він знайомий з відповідачем. Також повідомив, що з 2013 року проживає з позивачкою та з 2-х річного віку виховує її доньку, ОСОБА_4 , до дівчинки відноситься як до рідної дитини. Дівчинка називає його батьком і навіть нічого не знала про те, що в неї є біологічний батько, поки родина не звернулися до психолога для проведення експертизи. Свідок ОСОБА_8 повідомив , що дівчинка, ОСОБА_4 , займається малюванням в художній школі та гімнастикою, що разом з донькою він їздив на змагання, підтримував її, ОСОБА_4 займала І місця в індивідуальному виступі на спортивних змаганнях. ОСОБА_8 розповів, що останній раз, коли він бачив, що відповідач приходив до дитини, було ще в дитячому садочку в м.Мар`їнка, коли ОСОБА_8 разом з матір`ю дитини приїхав за дівчинкою. Під час допиту свідок зазначив, що за день до судового слухання він бачив ОСОБА_3 в м. Мар`їнка як той виходив з будівлі Військово-цивільної адміністрації м. Мар`їнка.

Обставини щодо перешкоджання в надані дозволу для виїзду дитини на відпочинок за кордон у супроводі позивачки були дослідженні у справі № 237/1003/17 і знайшли своє підтвердження у судовому рішенні по цій справі від 17.03.2017 року і не потребують доказування. Ці обставини, за переконанням суду, вказують на те, що батько належним чином не піклується про необхідність оздоровлення дитини, і її відпочинок, про розширення світогляду дитини. Діючи в інтересах дитини, позивачка звернулась до суду за отриманням дозволу на виїзд дитини за кордон.

Отже, за таких обставин, суд робить висновок, що відповідач не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не займався її підготовкою до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього миру, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя, зобов`язані поважати дітей. Передача дітей на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Відповідно до ч. 4 статті 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці.

Відповідач не спромігся довести відсутність своєї вини у порушенні обов`язку батьківського виховання дитини і наявність об`єктивних перешкод, які б заважали йому виконувати свої батьківських обов`язків впродовж тривалого часу, понад семі років. Хоча останні три роки дитина проживає у місті Красногорівка Мар`їнського району Донецької області на відстані семі кілометрів від міста Мар`їнка, де проживає відповідач. Оскільки суд не знайшов підтвердження факту, що відповідач не усвідомлював значення своєї поведінки, су приходить до висновку про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками. Свідомий характер протиправної поведінки відповідача знайшов своє підтвердження і у тому, що відношення відповідача до дитини не змінилось під час судового розгляду. Тому суд вважає що інше рішення не поліпшить ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків з виховання дитини.

Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і її інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. «При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним» - справа ЄСПЛ «М.С. проти України».

Суд дійшов висновку про те, що сімейний зв`язок між відповідачем - біологічним батьком на момент звернення з позовом вже був втрачений внаслідок невиконання батьком дитини свого батьківського обов`язку, в той час ,як дитина вважала своїм батьком іншу людину. Інтерес біологічного батька до дитини за таких обставин не може переважити інтересу дитини.

Отже, суд переконаний, що найкраще інтересам дитини відповідатиме рішення про позбавлення відповідача батьківських прав. На користь того свідчать відомості, отримані судом внаслідок дослідження висновку експерта, який вказує на те, що дитина не знає свого біологічного батька, і відомості, які отримані від свідків про те, що вихованням дитини впродовж останніх семи з половиною років займається інша особа, яку дитина вважає батьком, - ОСОБА_8 .

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимогу позивача про відшкодування фактично понесених судових витрат на правову допомогу суд залишає без задоволення, оскільки судом не встановлено що ці витрати пов`язані лише з розглядом цього спору. Витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, суд покладає на сторону відповідача.

Керуючись ст.ст.259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.12.2020 року.

Суддя В.А. Сенаторов

.