Ухвала суду № 93900848, 12.11.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38232/19

Провадження № 1-кп/761/1582/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Циктіча В.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Філь В.В.,

прокурора Рослика А.А.,

захисника Плюти Р.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 120 191 001 000 084 39 від 04.09.2019, у якому

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 06.09.2019 до обвинуваченого ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжений по 23.11.2020, однак через те, що завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявилось можливим, судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор вважав за необхідне продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою, посилаючись на те, що у цьому кримінальному провадженні продовжують існувати ризики переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілу, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обвинувачені заперечували проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , просили змінити запобіжний захід останньому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисник Плюта Р.В. підтримав думку підзахисного, додав, що прокурором не обґрунтовані ризики, на які він посилався. Також захисник зазначив, що прокурором не наведено обставин, які б слугували підставою, що унеможливлюють застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

Суд, заслухавши думки учасників провадження, дослідивши наявні матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленому законом.

Метою статті 29 Конституції України є недопущення свавільного обмеження (позбавлення) свободи чи особистої недоторканності особи.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Частиною 3 статті 331 КПК на суд покладений обов`язок повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу.

За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Під час досудового розслідування відповідно до ст. 199 КПК у разі вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу має бути встановлено, чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Однак, враховуючи, що відповідно до Глави 28 КПК судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена поза розумним сумнівом вина особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті злочинних діях, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії провадження виключається.

З наведеного витікає, що, вирішуючи доцільність подальшого утримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про існування вищезазначених ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Практика ЄСПЛ свідчить, що рішення суду про тримання під вартою є тимчасовим (умовним, попереднім). Концепція «періодичного перегляду» передбачає, що ризики зі спливом часу зменшуються та потребують надання судом нової оцінки раніше встановленим.

Отже, надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, що у сукупністю з відсутністю нових доказів, які б свідчили про існування високої ймовірності переховування ОСОБА_1 від суду, свідчить про те, що цей ризик є малоймовірним.

У той же час, суд вважає, що для уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні з метою зміни останніми наданих раніше показань.

У той же час, суд звертає увагу на тому, що актуальним залишається ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за злочин проти власності.

За результатами встановлених обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, суд вважає, що прокурором доведена наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Слідчий суддя бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 тримається під вартою з 06.09.2019, тобто більше року до нього застосований найсуворіший запобіжний захід.

У той же час, прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , отже, існує можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, який зможе гарантувати виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд вважає, що цілодобовий домашній арешт зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт,поклавши на обвинуваченого обов`язок цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду.

Відповідно до ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки:

- прибувати за першою вимогою до суду;

- не спілкуватись зі свідками та потерпілою у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на органи Національної поліції за місцем мешкання ОСОБА_1 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого мають право з`являтися у його житло, вимагати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.М. Циктіч