Вирок № 93898410, 28.12.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14702/20

Провадження № 1-кп/263/1229/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючої – судді Ікорської Є.С.,

за участю: секретаря – Шпичак Є.М.,

сторін кримінального провадження:

прокурора – Михайлової Т.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

представника потерпілого – Чижова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження № 12020050770002458 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Маріуполі Донецької області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 07 липня 2017 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 850 гривень, ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області 30 листопада 2018 року штраф замінений на 50 годин громадських робіт, які відпрацьовано; 2) 27 серпня 2020 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2020 року, в період часу з 07.11 годин по 07.14 годин, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні магазину «Продукти-626» ТОВ «АТБ-маркет», який розташований за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Центральний район, вул. Соборна, 15, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, яке належить ТОВ «АТБ-маркет», а саме: 1) консерви 120 г Setra Печінка тріски з/б Ісландія вартістю 37 гривень 8 копійок у кількості 6 штук, 2) шоколад 135 г Millennium Mousse молочний з мусовою та полуничною начинкою вартістю 24 гривні 50 копійок у кількості 2 штук, всього на загальну суму 271 гривня 48 копійок, чим заподіяв ТОВ «АТБ-маркет» матеріальний збиток на вказану суму. Після цього ОСОБА_1 з викраденим залишив місце вчинення злочину, розпорядившись у подальшому викраденим майном на свій розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що справді за указаних обставин вчинив крадіжку продуктів з магазину АТБ-маркет 12 жовтня 2020 року, вранці зайшовши в магазин, узяв консерву і шоколадки, поклав у кишеню, вийшов з магазину та продав перехожому, оскільки не працював і потребував грошей. Шкоду дотепер не відшкодував. Розкаявся. Позов ТОВ «АТБ-маркет» визнав у повному обсязі.

Представник потерпілого Чижов О.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, оскільки шкода не відшкодована.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, вчинив новий злочин у період випробувального строку, на обліку у міському наркологічному диспансері м. Маріуполь та у КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7» не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, одружений, має на утриманні малолітнього сина.

За змістом ч. 6 ст. 368 КПК України при обранні та застосуванні норми закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд повинен враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

При визнанні щирого каяття обвинуваченому як обставину, що пом`якшує його покарання, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к, стосовно того, що факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження, зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, у бажанні виправити наслідки вчиненого.

У матеріалах кримінального провадження наявні відомості про заподіяння матеріальної шкоди потерпілому у розмірі 271,48 грн., викрадені речі не повернуто потерпілому, отже під час розгляду кримінального провадження не здобуто даних на підтвердження того, що обвинувачений дійсно, відверто розкаявся у вчиненому, має щирий жаль з приводу вчиненого, осудив свою поведінку та намагався виправити наслідки вчиненого, а сам факт визнання вини не може бути розцінено як щире каяття.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає наявність у нього на утриманні малолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставин його вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих вину обвинуваченого обставин, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі.

Суд також вважає, що відсутні підстави для застосування до обвинуваченого іншого виду покарань та відповідно положень ст. 75 КК України, оскільки, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що у даному випадку відсутні обставини і факти, які б вказували на міцні соціальні зв`язки обвинуваченого і стимулювання його до правомірної поведінки, що в достатній мірі впливали би на суспільну небезпечність особи обвинуваченого та істотно знижували би ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. Звільнення від відбування покарання у даному випадку за своїм видом та розміром не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також суд враховує ту обставину, що ОСОБА_1 вчинив новий злочин у період випробувального терміну, тобто не став на шлях виправлення, у незначний проміжок часу після вироку суду від 27 серпня 2020 року знову вчинив корисливий злочин, не має джерела прибутку, що дає суду підстави з високою вірогідністю передбачати у майбутньому рецидив нового правопорушення.

При призначенні покарання обвинуваченому підлягає застосуванню положення ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що обвинувачений на шлях виправлення не став і не виправдав довіри суду, продовжив вчинення кримінальних правопорушень, будучи звільненим із випробувальним терміном, та оскільки суд призначає покарання у виді позбавлення волі, для забезпечення кримінального провадження щодо виконання вироку, відповідно до вимог ч. 4 ст. 374 КПК України, суд вважає за необхідне обрати засудженому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили. При обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 04 червня 2015 року (остаточне 04 вересня 2015 року) у справі «Руслан Яковенко проти України», в якому Суд зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити та національне законодавство України чітко передбачає, що суд, який постановляє вирок, повинен вирішити, який запобіжний захід застосовуватиметься до засудженого до набрання вироком законної сили ( п. 46, п. 62).

У справі ТОВ «АТБ-маркет» заявлений цивільний позов, в якому товариство просить стягнути з відповідача (обвинуваченого) 271 грн. 48 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Враховуючи характер кримінального правопорушення, приймаючи, що відповідачем (обвинуваченим) цивільний позов визнано у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «АТБ-маркет» підлягає стягненню 271 грн. 48 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 серпня 2020 року, до покарання за даним вироком, і остаточно призначити ОСОБА_1 до відбуття покарання у вигляді 4 років 2 місяців позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі на період набрання вироком законної сили, взявши його під варту у залі суду.

Строк відбування покарання обчислювати з 28 грудня 2020 року.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» 271 грн. 48 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Речові докази – оптичний диск – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя Є.С. Ікорська