Вирок № 93898020, 29.12.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/5822/16-к

Номер провадження: 1-кп/225/20/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ткач Г.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Міщук І.І.,

прокурора - Магера В.В.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Ломакіна В.Є.,

захисника - Бідашка І.Л.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області в м. Торецьку кримінальне провадження (ЄРДР №42016051110000054 від 20.03.2016) за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Торецька (м. Дзержинська) Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, який має двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-25.11.2009 Дзержинським міським судом Донецької області за ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 289, ст. 70 КК України до покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 народився та проживає у м. Торецьк (раніше м. Дзержинськ) Донецької області.

Разом з тим, у м. Торецьк проживає громадянин ОСОБА_1 , який здійснює діяльність у сфері надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, норми якої є нормами прямої дії.

Статтею 41 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а також, що право приватної власності є непорушним.

Проте ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо вчинив злочин проти власності за наступних обставин.

Так, 28.02.2014 ФОП ОСОБА_1 уклав договір про надання телекомунікаційних послуг №16 із Державним підприємством «Дзержинськвугілля», згідно якого ОСОБА_1 надавав вказаному підприємству послуги з передачі даних в телекомунікаційних мережах Internet.

В свою чергу, в один із днів лютого 2016 року (точна дата та час не встановлені), ОСОБА_2 стало відомо про наявність вказаних господарських віносин між ФОП ОСОБА_1 та ДП «Дзержинськвугілля», та у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на заволодіння, шляхом обману, грошовими коштами ОСОБА_1 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_1 , в один із днів лютого 2016 року (точна дата та час не встановлені), ОСОБА_2 зустрівся із ОСОБА_1 та повідомив останньому, що зі слів його ( ОСОБА_2 ) знайомого співробітника Служби безпеки України ОСОБА_5 , діяльність ОСОБА_1 з надання телекомунікаційних послуг ДП «Дзержинськвугілля», нібито, є незаконною, та у останнього з цього приводу можуть виникнути неприємності. Разом з цим, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що може допомогти останньому уникнути проблем у подальшому здійсненні ним господарської діяльності в разі надання ним грошових коштів в розмірі 10 000 гривень в якості неправомірної вигоди ніби-то для співробітника Служби безпеки України ОСОБА_5 . При цьому, ОСОБА_2 не мав наміру передавати вказані грошові кошти ОСОБА_5 , а бажав шляхом обману ОСОБА_1 заволодіти його грошовими коштами.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, протягом лютого – березня 2016 року, ОСОБА_2 , з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , неодноразово повідомляв йому про необхідність надання неправомірної вигоди співробітнику СБ України ОСОБА_5 , оскільки у разі ненадання цих грошових коштів, ОСОБА_5 ініціює проведення перевірок господарської діяльності ОСОБА_1 , яка пов`язана з наданням послуг у сфері телекомунікацій, а саме надання доступу до мережі Internet, контролюючими органами, і вплине на те, щоб за результатами проведених перевірок господарська діяльність ОСОБА_1 була припинена та належне йому телекомунікаційне обладнання було у нього вилучене. Побоюючись негативних наслідків, ОСОБА_1 був вимушений погодитись із пропозицією ОСОБА_2 .

Надалі, реалізуючи свій умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 шляхом обману, 07 квітня 2016 року, приблизно о 15 год., ОСОБА_2 , перебуваючи у парку по вул. Дзержинського у м. Торецьк Донецької області, отримав від ОСОБА_1 першу частину обумовленої раніше суми грошових коштів в розмірі 5 000 гривень, нібито для передачі співробітнику СБ України ОСОБА_5 за те, що ОСОБА_5 не буде перешкоджати здійсненню ОСОБА_1 господарської діяльності у сфері надання телекомунікаційних послуг.

Після цього, 08 квітня 2016 року, близько 15 год., перебуваючи у приміщенні кафе «Шале» по вул. 91 Дивізії, 2 у м. Торецьк Донецької області, ОСОБА_2 отримав другу частину раніше обумовленої суми в розмірі 5 000 гривень нібито для передачі співробітнику СБ України ОСОБА_5 за те, що ОСОБА_5 не буде перешкоджати здійсненню ОСОБА_1 господарської діяльності у сфері надання телекомунікаційних послуг.

Таким чиним, ОСОБА_2 , у період часу з 07 квітня по 08 квітня 2016 року, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом обману, отримав від останнього грошові кошти загальною сумою 10 000 гривень, нібито для передачі співробітнику СБ України ОСОБА_5 за те, що ніби-то ОСОБА_5 не буде перешкоджати здійсненню ОСОБА_1 господарської діяльності у сфері надання телекомунікаційних послуг, якими ОСОБА_2 збирався розпорядитись на власний розсуд.

Своїми умисними діями, ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

Під час судового засідання 28.12.2020 суду надано угоду про примирення між сторонами кримінального провадження потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України визнав повністю, пояснив, що обставини кримінального провадження, кваліфікацію своїх дій не оспорює, укладення угоди є добровільним, будь-яких заходів морального чи фізичного впливу до нього не застосовувалося, просив суд затвердити угоду про примирення між ним та потерпілим.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні також просив затвердити угоду про примирення.

Прокурор в судовому засіданні висловив думку про можливість затвердження угоди про примирення, так як вона укладена відповідно до положень КПК України та вимог КК України. Просив суд вирішити питання щодо стягнення процесуальних витрат та речових доказів у справі.

Представник потерпілого підтримав позицію потерпілого.

Захисник вважав можливим затвердження судом угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим.

Вислухав учасників судового провадження, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Згідно зі ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

За ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, що згідно з ч.4 ст. 12 КК України є нетяжким кримінальним правопорушенням.

Між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 за ініціативи обвинуваченого досягнуто та підписано угоду від 28.12.2020 року про примирення, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_2 зобов`язався беззастережно визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та наведені обставини вчинення кримінального правопорушення в судовому провадженні, принести вибачення потерпілому, сторони дійшли згоди щодо призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. В угоді зазначено наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Потерпілому ОСОБА_7 судом роз`яснені наслідки затвердження угоди про примирення та з`ясовано, що він цілком розуміє положення ч.1 ст. 473 КПК України щодо обмеження права на оскарження вироку та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди. Потерпілий підтвердив, що обвинувачений вже приніс йому вибачення.

Судом роз`яснені обвинуваченому права передбачені п.п.1-4 ч.5 ст.474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, що виходить з вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

В судовому засіданні з`ясовано, що обвинувачений цілком і правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких прав, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений не заперечував проти затвердження угоди.

Судом встановлено, що діяння, вчинене ОСОБА_2 правильно кваліфіковане за ч.2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Дана угода про примирення за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, відповідає закону України про кримінальну відповідальність за ч.2 ст. 190 КК України, в тому числі, щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженого покарання у виді штрафу.

На підставі ч.5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Узгоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, а саме: пропонується у межах, встановлених санкцією ч.2 ст. 190 КК України враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який на обліку лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно.

Щире каяття обвинуваченого суд відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України визнає обставиною, що пом`якшує покарання.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, що набрав законної сили 01.07.2020 в санкції ч.2 ст. 190 КК України слова "до п`ятдесяти" замінено словами "від двох тисяч до трьох тисяч", а після слів "громадськими роботами на строк" доповнено словами "від двохсот".

Відтак, в частині покарання у виді штрафу санкція статті зазнала посилення відповідальності.

Згідно з ч.2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

На підставі викладеного, суд вважає правильним виначення розміру штрафу обвинуваченому в редакції Закону про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення кримінального правопорушення, до 01.07.2020 року.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілим та обвинуваченим та призначення узгодженого сторонами виду та міри покарання.

Цивільний позов у провадженні не заявлений.

Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.04.2016 (справа №219/3472/16-к) до підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі тридцяти розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 41 340 гривень, які вносяться на рахунок№37311047011792 у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26288796, одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області. За повідомленням Бахмутської установи виконання покарань УДПтСУ в Донецькій області (№6) від 14.04.2016 №7/5657 ОСОБА_2 12.04.2016 звільнений з під варти, у зв`язку з внесенням застави. Заставу у визначеному розмірі за ОСОБА_2 внесено 12.04.2016 ОСОБА_8 .

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Відтак, внесену за ОСОБА_2 заставу після набрання вироком законної сили, слід повернути заставодавцю ОСОБА_8 .

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст.100 КПК України; щодо процесуальних витрат - в порядку ст. ст. 124,126 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 474, 475 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 28.12.2020 року, укладену між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення у кримінальному провадженні №42016051110000054 від 20.03.2016 року експертизи відео-, звукозапису №10887 від 31.08.2018 в розмірі 14300 (чотирнадцять тисяч триста) грн. 00 коп (т.3 а.с. 223) та технічної експертизи документів в розмірі 263 (двісті шістдесят три) грн,88 коп. (т.1 а.с. 227).

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді застави.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_8 заставу в розмірі 41 340 (сорок одна тисяча триста сорок) грн. 00 коп., застосовану відповідно до ухвали слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.04.2016 (справа №219/3472/16-к) та внесену 12.04.2016 за ОСОБА_2 .

Речові докази: грошові кошти у сумі 5800 грн, купюри номіналом 100 грн у кількості 23 штуки: КН 3919645, ЗЕ 1451415, ЕЮ 6539862, ЗА 4281676, КУ 7763291, КВ 8221520, МА 7297165, СЖ 7981237, КЛ 0790511, ЕЯ 2288937, ВД 3654990, КК 5364815, ВЩ 3449690, КЙ 3516362, КК 0639628, МЗ 1643542, ЗФ 0205653, ЗД 3376276, ЗИ 1515146, ГЕ 9718167, КЕ 4007143, МЛ 6654805, КЛ 3102946, купюри номіналом 500 грн у кількості 7 штук з наступними серіями та номерами: СБ 4804138, СБ 4804128, СБ 4804130, СБ 4804127, СБ 4804137, СБ 4804129, СБ 4804139, що вилучені під час обшуку траспортного засобу "Toyota Land Cruiser" д.н.з. НОМЕР_1 , яким фактично користувався ОСОБА_2 та купюри номіналом 500 грн у кількості 2 штук з наступними серіями та номерами СБ 4804136 та СБ 4800435, вилучені відповідно до протоколу обшуку від 08.04.2016 за місцем мешкання ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), що зберігаються у військовій прокуратурі Донецького гарнізону, після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_1 ; грошові кошти в сумі 1500 грн. купюри номіналом 100 грн у кількості 5 штук: СГ 6923793, КП 2039148, МР 0006501, ЗБ 7866509, ЕЩ 3624666 та купюри номіналом 500 грн у кількості 2 штук з наступними серіями та номерами: СБ 4804163, МБ 5927487, повернути ОСОБА_2 ; лазерний компакт-диск зі зразками усного мовлення ОСОБА_2 , що зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя Г.В. Ткач