Ухвала суду № 93898010, 23.12.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/5822/16-к

Номер провадження: 1-кп/225/20/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ткач Г.В.,

за участю

секретаря судового засідання Міщук І.І.,

прокурора Магера В.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Ломакіна В.Є.,

захисників Олійника О.А., Кремльова О.Б., Бідашка І.Л.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області в м. Торецьку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016051110000054 від 20.03.2016 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Торецька (м. Дзержинська) Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, який має двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Торецька (міста Дзержинська) Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого в розпорядженні начальника ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського міського суду Донецької області перебуває зазначене кримінальне провадження.

ОСОБА_3 обвинувачується в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України за наступних обставин.

Відповідно до обвинувального акту, згідно з наказом начальника Управління Служби безпеки України в Донецькій області №159-ОС від 12.05.2015, ОСОБА_3 призначено на посаду старшого оперуповноваженого 2 сектору Костянтинівського міжрайонного відділу Управління Служби безпеки України в Донецькій області (надалі Костянтинівський МРВ УСБУ в Донецькій області).

Працюючи на займаній посаді, ОСОБА_6 наділений повноваженнями представника влади і згідно Примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою.

Також, працюючи на займаній посаді, ОСОБА_6 відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу. Статус ОСОБА_3 , як працівника правоохоронного органу також підтверджується і положенням ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України», згідно якого Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Також, старший оперуповноважений Костянтинівського МРВ УСБУ в Донецькій області ОСОБА_6 , відповідно до підпункту е) п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, як службова особа органів Служби безпеки України. Відповідно до ст. 22 цього ж Закону, особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Так, у ході досудового розслідування встановлено, що, починаючи з січня 2016 року старший оперуповноважений Костянтинівського МРВ УСБУ в Донецькій області ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, вступив у злочинну змову із жителем міста Торецьк Донецької області ОСОБА_2 , діючи умисно та спільно з яким вимагав у ОСОБА_1 , який є фізичною особою підприємцем, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за не перешкоджання у здійсненні останнім господарської діяльності.

Під час неодноразових зустрічей з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок інших осіб, з використанням свого службового становища, достовірно знаючи, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» він, як працівник оперативного підрозділу має право: порушувати питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та осіб, які займаються указаною діяльністю індивідуально, а також приймати участь в їх проведенні; ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, поставив перед ОСОБА_1 категоричну вимогу передачі йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень одноразово та в подальшому по одній тисячі гривень щомісяця. При цьому ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення, погрожував ОСОБА_1 , що у разі не виконання його вимог, він, використовуючи своє службове становище, як працівник СБУ, ініціює проведення перевірок господарської діяльності ОСОБА_1 , яка пов`язана з наданням послуг у сфері телекомунікацій, а саме надання доступу до мережі Інтернет, контролюючими органами, і вплине на те, щоб за результатами проведених перевірок господарська діяльність ОСОБА_1 була припинена та належне йому телекомунікаційне обладнання було у нього вилучене.

ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що ОСОБА_6 є працівником правоохоронного органу - Служби безпеки України, усвідомлюючи наявність у нього владних повноважень, протиправно використовуючи які, ОСОБА_6 міг негативно вплинути на подальше здійснення ним підприємницької діяльності, усвідомлюючи реальність погроз ОСОБА_3 , не бажаючи настання негативних наслідків для своїх законних прав та інтересів, змушений був погодитись на протиправну вимогу ОСОБА_3 .

Після того, як ОСОБА_1 , погодився виконати його вимоги щодо передачі неправомірної вигоди, ОСОБА_6 повідомив останньому, що передачу грошових коштів - предмету неправомірної вигоди, він повинен здійснювати через жителя м. Торецьк ОСОБА_2 , з яким ОСОБА_6 вступив у попередню злочинну змову з метою реалізації спільного умислу, спрямованого на особисте незаконне збагачення.

ОСОБА_1 , був поставлений старшим оперуповноваженим Костянтинівського МРВ УСБУ в Донецькій області ОСОБА_3 у такі умови, за яких без передачі неправомірної вигоди, яку він вимагав, могли настати негативні наслідки для його законних прав та інтересів. У зв`язку з цим, будучи введеним у безвихідь, усвідомлюючи, що у разі відмови виконати вимоги ОСОБА_3 щодо передачі йому неправомірної вигоди, останній використовуючи своє службове становище, зможе чинити перешкоди його підприємницькій діяльності аж до її припинення, а також усвідомлюючи той факт, що надання неправомірної вигоди є кримінально карним діянням, ОСОБА_1 , не бажаючи настання негативних наслідків для себе, які могли виразитись у припиненні його підприємницької діяльності в разі невиконання вимог ОСОБА_3 чи можливому притягненні до кримінальної відповідальності за надання йому неправомірної виголи, 15.03.2016 звернувся із заявою до Об`єднаного штабу Центрального управління Служби безпеки України в районі проведення антитерористичної операції, з метою викриття осіб які вимагають неправомірну вигоду.

7 квітня 2016 року, приблизно о 15 год., ОСОБА_1 , діючи під контролем правоохоронних органів, виконуючи вказівки ОСОБА_3 , зустрівся з ОСОБА_2 у парку по вул. Дзержинського у м. Торецьк, Донецької області. Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_2 , діючи з відома та за погодженням з ОСОБА_3 , поставив перед ОСОБА_1 категоричну вимогу передачі ОСОБА_3 , через нього, грошових коштів у сумі 10 000 (десять тисяч) грн, за те, щоб ОСОБА_6 , як працівник СБУ, використовуючи своє службове становище, не перешкоджав ОСОБА_1 у здійсненні господарської діяльності. ОСОБА_1 , на вимогу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , погодився та передав останньому грошові кошти - частину предмету неправомірної вигоди у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. ОСОБА_2 , діючи з відома та за погодженням з ОСОБА_3 , прийняв від ОСОБА_1 вказані грошові кошти для подальшої їх передачі ОСОБА_3 . Після одержання частини предмету неправомірної вигоди, ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_1 , що у разі його співпраці з ним та з ОСОБА_3 , яка має виразитись у передачі ще п`яти тисяч гривень та в подальшому по одній тисячі гривень кожного місяця, для його господарської діяльності не буде ніяких перешкод. Під час цієї ж зустрічі ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_2 про ще одну зустріч на протязі одного-двох днів, на якій він передасть йому другу частину предмету неправомірної вигоди, а саме грошові кошти у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

8 квітня 2016 року, близько 15 год., ОСОБА_7 , діючи під контролем правоохоронних органів, попередньо домовившись по мобільному телефону, зустрівся з ОСОБА_2 у приміщенні ресторану «Шале», що за адресою: вул. 91 Дивізії, 2, міста Торецьк Донецької області. Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_2 , діючи з відома та за погодженням з ОСОБА_3 , одержав від ОСОБА_1 другу частину предмету неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

У такий спосіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, одержали від ОСОБА_1 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 10 000 (десять тисяч) грн, за те, що ОСОБА_6 як працівник СБУ не буде перешкоджати здійсненню ОСОБА_1 господарської діяльності у сфері телекомунікацій.

В подальшому грошові кошти – предмет неправомірної вигоди були виявлені та вилучені під час проведення обшуків по місцю постійного проживання ОСОБА_3 та у автомобілі, яким фактично користується ОСОБА_2 , а вказані особи були затримані працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, старший оперуповноважений Костянтинівського МРВ УСБУ в Донецькій області ОСОБА_6 , будучи службовою особою, яка наділена повноваженнями представника влади, діючи умисно, за попередньою змовою з жителем м. Торецьк Донецької області ОСОБА_2 , переслідуючи корисливий мотив, з метою одержання незаконної наживи та особистого збагачення, починаючи з січня 2016 року вимагав та 07.04.2016 і 08.04.2016 одержав у два прийоми від ОСОБА_1 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 10 000 (десять тисяч) грн за не перешкоджання у здійсненні останнім господарської діяльності пов`язаної з наданням послуг у сфері телекомунікацій, а саме з наданням доступу до мережі Інтернет.

В судовому засіданні прокурор заявив, що відмовляється від підтримання державного обвинувачення відносно ОСОБА_3 , просив закрити кримінальне провадження в цій частині на підставі п.2 ч.2 ст.284 КПК України, зазначив, що під час судового розгляду не доведена вина обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Просив долучити до матеріалів справи постанову від 23.12.2020 про відмову від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадження №42016051110000054 від 20.03.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст. 368 КК України та продовження підтримання державного обвинувачення відносно ОСОБА_2 . Прокурором виконані вимоги ст. 341 КПК України, постанова про відмову від підтримання державного обвинувачення погоджена з прокурором вищого рівня.

Після виконання судом вимог ч.2 ст. 340 КПК України потерпілий ОСОБА_1 відмовився підтримувати обвинувачення в суді, надав заяву, в якій просив прийняти його відмову від підтримання державного обвинувачення відносно ОСОБА_3 , кримінальне провадження закрити, зазначив, що правові наслідки складеної без примусу заяви роз`яснено. Моральної та матеріальної шкоди йому не завдано.

Представником потерпілого також підписано заяву потерпілого ОСОБА_1 про відмову від підтримання обвинувачення.

Стороною захисту заявлено про необхідність вирішення судом питання про скасування арешту майна, обвинуваченого, долю речових доказів та запобіжного заходу. Заперечень та зауважень з приводу постанови прокурора та заяви потерпілого не висловлено.

Суд, вислухав учасників кримінального провадження, дослідив матеріали справи, доходить наступного висновку.

Згідно зі ст.340 КПК України, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.7 ст.284 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом; відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального провадження.

З огляду на вищезазначене та враховуючи те, що прокурор відмовився від обвинувачення в суді, потерпілий не погодився на підтримання обвинувачення відносно ОСОБА_3 , сторона захисту не заперечує проти закриття кримінального провадження, суд доходить висновку про можливість закриття кримінального провадження.

Цивільний позов у провадженні не заявлений.

Відповідно до ухвали слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21.09.2016 року накладено арешту на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_8 , шляхом заборони відчужувати Ѕ частину зазначеної квартири, власником якої є ОСОБА_3 . Разом з тим, після закінчення розгляду справи та прийняття кінцевого рішення відпала необхідність в арешті вказаного майна.

Крім того, ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.04.2016 до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі п`ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 68 900 гривень, які вносяться на №37311047011792 у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26288796, одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області. За повідомленням Бахмутської установи виконання покарань УДПтСУ в Донецькій області (№6) від 14.04.2016 № 7/5658 ОСОБА_3 12.04.2016 звільнений з під варти, у зв`язку з внесенням застави. Заставу у визначеному розмірі за ОСОБА_3 внесено згідно з квитанцією №0.0.534172593.1 від 12.04.2016 ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Відтак, внесену за ОСОБА_3 заставу після набрання ухвалою законної сили, слід повернути заставодавцю ОСОБА_9 .

Питання про речові докази (в частині, що стосується ОСОБА_3 ) підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст.100 КПК України.

Так, 08.04.2016 в ході обшуку за місцем постійного проживання та реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 були вилучені грошові кошти в сумі 4500 гривень, що постановою слідчого від 09.04.2016 визнані речовим доказом. За результатами судового розгляду ОСОБА_3 , як законному власнику слід повернути 3500 гривень номіналом 500 гривень в кількості 7 штук, серії БР 3464734, ЗИ 1013360, ЛА 6332374, ЛБ 5812212, ВЖ 5901536, ВВ 2856502, ЛА 7337842.

Питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у підсумковому рішенні викладеному у формі вироку суду або ухвалою. Разом з тим, нормою ч.2 ст. 124 КПК України передбачено стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого на користь держави у разі ухвалення обвинувального вироку.

З урахуванням прийняття рішення щодо закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.2 ст.284 КПК України, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого ОСОБА_3 , які слід віднести на рахунок держави.

Разом з тим, питання щодо процесуальних витрат в частині обвинувачення відносно ОСОБА_2 підлягає вирішенню в порядку ст.ст. 124,126 КПК України за результатами судового розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 174, 182, 284, 372 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження № 1-кп/225/20/2020 (ЄРДР №42016051110000054 від 20.03.2016) в частині обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України закрити, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Скасувати арешт майна, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21.09.2016 року на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_8 , шляхом заборони відчужувати Ѕ частину зазначеної квартири, власником якої є ОСОБА_3 .

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_3 у вигляді застави, до набрання ухвалою законної сили залишити у вигляді застави.

Після набрання ухвали законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заставу в розмірі 68 900 (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп., застосовану відповідно до ухвали слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.04.2016 та внесену згідно квитанції №0.0.534172593.1 від 12.04.2016 за ОСОБА_3 .

Речові докази: грошові кошти в сумі 3500 гривень номіналом 500 гривень в кількості 7 штук, серії БР 3464734, ЗИ 1013360, ЛА 6332374, ЛБ 5812212, ВЖ 5901536, ВВ 2856502, ЛА 7337842, вилучені відповідно до протоколу обшуку від 08.04.2016 за місцем мешкання ОСОБА_3 , що зберігаються у військовій прокуратурі Донецького гарнізону, після набрання ухвалою законної сили, повернути ОСОБА_3 .

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: