Рішення № 93896478, 29.12.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2637/20

№ провадження 2/646/1452/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Білінської О.В.

за участі секретаря Літвякової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 49338,46 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.08.2007 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6/4/2007/840-К/511, відповідно до якого Банк надав кредит в розмірі 22 500,00 доларів США зі строком повернення до 12.08.2037. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 13.08.2007 між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 6/4/2007/840-П/512, згідно якого ОСОБА_2 поручається перед Банком за виконання зобов`язання за кредитним договором.

20.09.2019 між ПАТ КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» укладено Договір № GL3N24068 про відступлення прав вимог.

Оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена, позивач звернувся до суду відповідно до ст.625 ЦК України з позовом про стягнення 3% річних за невиконання грошового зобов`язання, відповідно до наведеного розрахунку: період прострочення з 23.04.2017 року по 24.04.2020 року: 3% річних-49338,46 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.05.2020 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив його задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач надав суду відзив, у якому заперечував проти позову, зазначив, що він не був повідомлений про відступлення права вимоги за його кредитним договором. Також, у позові не міститься достатніх доказів, що підтверджують виникнення у позивача набуття права вимоги. Крім того, позов не містить доказів того факту, що за кредитним договором існує заборгованість саме в сумі, яку зазначає позивач, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Відповідач зазначає, що валютою зобов`язання є долар США, а тому позивач безпідставно розрахував заборгованість у гривні. Також, відповідач зазначає, що кредитором пропущено строк позовної давності, тому вимога про стягнення 3% річних не може бути стягнута. Крім цього, позов не містить відомостей щодо отримання поручителем ОСОБА_2 повідомлення від кредитора про виконання зобов`язань за кредитним договором, тому позивачем не доведено факт виникнення зобов`язань у поручителя.

Позивач у встановлений законом строк відповідь на відзив не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

13.08.2007 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6/4/2007/840-К/511, відповідно до якого Банк надав кредит в розмірі 22 500,00 доларів США зі строком повернення до 12.08.2037.

13.08.2007 між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 6/4/2007/840-П/512, згідно якого ОСОБА_2 поручається перед Банком за виконання зобов`язання за кредитним договором.

20.09.2019 між ПАТ КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» укладено Договір № GL3N24068 про відступлення права вимоги.

20.09.2019 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено Договір №GL3N24068 про відступлення права вимоги відповідно до п.п.1.1. якого Банк - «КБ «Надра» відступає Новому кредитору - ТОВ «ФК «Гефест» належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку №1 Договору.

Таким чином, ТОВ «ФК «Гефест» за договором купівлі-продажу майнових прав є правонаступником усіх прав та обов`язків первісного кредитора за кредитним договором. Усі дії, вчинені первісним кредитором, є обов`язковими для правонаступника так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Ч.1 ст.554 ЦК України встановлено, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно зі ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Однак, позивачем не надано доказів існування заборгованості, не надано доказів та розрахунку заборгованості і платежів ОСОБА_1 , з огляду на це неможливо встановити, коли саме почався перебіг строку позовної давності стосовно основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 257 ЦПК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦПК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, якщо строк позовної давності на основне зобов`язання минув, то це виключає стягнення 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до позиції Верховного суду України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. А права та інтереси позивача - ПАТ КБ «ПриватБанк» забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (Постанова Верховного Суду України від 06.02.2019 року, справа №175/4753/15-ц).

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звертає увагу на те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється (Постанова Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 265, 353, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Білінська