Рішення № 93894694, 17.12.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3420/20

провадження №2/619/1008/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Остропілець Є.Р.

при секретарі Суржкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк інвестицій та заощаджень» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до АТ «Банк інвестицій та заощаджень» про захист прав споживачів.

В підтвердження позову позивач посилається на те, що 31.07.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту № РL/6/1396.

Відповідно до розділу 3 Паспорту споживчого кредиту (який є невід`ємною частиною Договору) позивачу був наданий кредит у розмірі 300000 грн. строком на 36 місяців на задоволення поточних споживчих потреб. Згідно із розділом 4 Паспорту споживчого кредиту комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки відповідача (розрахунково-касове обслуговування) за Договором складає 2,19% річних щомісячно від суми кредиту.

Відповідно до п. 2.1 Договору невід`ємною його частиною є Додаток № 1 - таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки із графіком платежів.

Згідно із п. 7.2 Додатку № 1 щомісячний платіж за розрахунково-касове обслуговування за Договором у грошовому вигляді складає 6570,00 грн. та 243090,00 грн. за весь термін дії Договору.

Позивач вважає умову Договору, що передбачає щомісячну комісійну винагороду за переказ коштів та приймання готівки на рахунки відповідача (розрахунково-касове обслуговування), яка передбачена п. 1.9 Заяви про надання споживчого кредиту, розділом 4 Паспорту споживчого кредиту та п. 7.2 Додатку № 1 до Договору, і яка у процентному вигляді складає 2,19% річних щомісячно від суми кредиту, а у грошовому вигляді складає 6570,00 грн. щомісячно та 243090,00 грн. за весь термін дії Договору - незаконною та такою, що підлягає визнанню недійсною.

Відповідач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за розрахунково-касове обслуговування кредиту банком у розмірі, що майже дорівнює сумі, яку позивач отримав в кредит, що є незаконним та не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки відкриття та введення позичкового рахунку у зв`язку із наданням кредиту, а також переказ коштів та приймання готівки на рахунки відповідача відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику.

З моменту укладення Договору позивач здійснив платежі на користь відповідача на суму 73406,00 грн., з яких відповідно комісійну винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки відповідача (розрахунково-касове обслуговування) склала 32850,00 грн.

Тому як наслідок визнання недійсним умов кредитного договору в частині визначення плати за переказ коштів та приймання готівки на рахунки відповідача (розрахунково-касове обслуговування) належить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок здійснених з часу укладення вказаного договору платежів та зарахувати сплачену позивачем суму в рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами вказаного кредитного договору.

Просить суд, визнати недійсним з моменту укладення між нею - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та АТ «Банк інвестицій та заощаджень» Договору № РL/6/1396 від 31.07.2019 умову Договору № РL/6/1396 від 31.07.2019, що передбачає щомісячну комісійну винагороду за переказ коштів та приймання готівки на рахунки відповідача (розрахунково-касове обслуговування), яка передбачена п. 1.9 Заяви про надання споживчого кредиту, розділом 4 Паспорту споживчого кредиту та п. 7.2 Додатку № 1 до Договору № РL/6/1396 від 31.07.2019, і яка у процентному вигляді складає 2,19% річних щомісячно від суми кредиту, а у грошовому вигляді складає 6570,00 грн. щомісячно та 243090,00 грн. за весь термін дії Договору; зобов`язати АТ «Банк інвестицій та заощаджень» здійснити перерахунок здійснених ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з часу укладення Договору № РL/6/1396 від 31.07.2019 платежів у розмірі 73406,00 грн., та зарахувати сплачену ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за переказ коштів та приймання готівки на рахунки відповідача (розрахунково-касове обслуговування) суму у розмірі 32850,00 грн. в рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами Договору № РL/6/1396 від 31.07.2019.

27.08.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому вважає, що позов є необґрунтованим та не підтверджений належними та допустимими доказами, а пред`явлення позовної заяви намаганням позивача уникнути передбаченої діючим законодавством відповідальності за порушення умов Кредитного договору щодо сплати кредиту та відсотків.

Позивач у судове засідання не з`явилася, в наданій заяві просить справу розглядати за її відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв`язку з відсутністю сторін, судове засідання проводиться без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом, відповідно до положень ст. 247 ч.2 ЦПК України в заочному судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Судом було достовірно встановлено, що 31.07.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту № РL/6/1396.

31.07.2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту № PL/6/1396.

Згідно з п.п. 1.1 - 1.7 Кредитного договору, Відповідач надав Позивачу грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 300 000,00 грн. на строк з 31 липня 2019 року по 31 липня 2022 року включно зі сплатою 0,01 % річних за користування Кредитом, а Позивач зобов`язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит, сплатити проценти, комісійні винагороди та виконати всі інші зобов`язання згідно з Кредитним договором, що не оспорюється Позивачем.

Відповідно до п. 1.9. Кредитного договору, Сторони встановили, що розмір щомісячної комісії становить 2.19 % в місяць від суми Кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору. Відповідно до п. 1.12 Кредитного договору.

Сторони погодили, що реальна річна процентна ставка становить 54,77 % річних, максимальна Реальна річна процентна ставка, враховуючи неможливість визначити модель поведінки Позичальника по використанню коштів за Договором про надання споживчого кредиту. Керуючись вимогами ЗУ «Про споживче кредитування», Сторони встановили, що відповідно до п. 1.13 Кредитного договору, загальна вартість Кредиту становить 543 135,82 грн. Обчислення Реальної річної процентної ставки, зазначеної в п. 1.12. Договору, та Загальної вартості Кредиту, зазначеної в п. 1.13 Договору, базуються на обраних Позичальником умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що цей Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Банк та Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги Банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору.

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору, підписанням Заяви Позичальник підтверджує, що перед укладанням Договору Банк безоплатно надав йому інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій Банку з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, у вигляді Паспорта споживчого кредиту.

Наявні в матеріалах справи та підписані Позивачем, Кредитний договір, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, Паспорт споживчого кредиту та інші додатки, свідчать про те, що Кредитний договір укладений на підставі вільного волевиявлення Позивача, оскільки Позивач обрав серед іншого, саме такі умови кредитування, про що свідчить підпис Позивача у Кредитному договорі, який він не оспорює.

Підписаний Сторонами Кредитний договір свідчить про те, що Сторони погодилися з його умовами в повному обсязі.

Про погодження Позивачем умов Кредитного договору свідчить особисте підписання ним Паспорту споживчого кредиту до Банківського продукту «Готівка для своїх (Рефінансування Сімейний)», Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Позичальника) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (з графіком платежів), де передбачено, що щомісячний розмір розрахунково - касового обслуговування становить 6 570,00 грн, погашення суми кредиту - 8108,67 грн, а загальна сума платежу за розрахунковий період - 14 680,00 грн (Додаток № 1 до Договору про споживчий кредит (з ануїтетними платежами) № PL/6/1396 від 31/07/2019, Додатку 1 до Паспорту споживчого кредиту до Банківського продукту «Готівка для своїх (Рефінансування Сімейний)» Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Позичальника) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (з графіком платежів), де чітко прописані усі платежі та порядок їх сплати.

Крім того, на підтвердження своєї обізнаності про умови кредитування Позивач поставив свій підпис під Розділом 7 Кредитного договору «Інші важливі правові аспекти», тим самим підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданого згідно обраних умов кредитування. Позивач підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб Позивача та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для Позивача, в тому числі в разі не виконання зобов`язань.

Таким чином, безспірним є те, що Позивач обізнаний про всі умови Кредитного договору та прийняв їх як справедливі та прийнятні для Позивача, про що, окрім іншого, свідчить те, що Кредитний договір укладено 31 липня 2019 pоку, а Позивач звернувся до суду із позовною заявою лише 22 липня 2020 року, до того ж, до січня 2020 року, Позивач належним чином виконував умови Кредитного договору, сплачував усі передбачені платежі, не звертався до Банку із заявами або скаргами щодо зміни умов кредитування.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором, станом на 17.08.2020 прострочена заборгованість за основним зобов`язанням становить 64 864,05 грн, прострочена заборгованість за процентами - 17,33 грн., прострочена заборгованість за нарахованою комісією - 52 560,00 грн.

Таким чином, витрати на розрахунково - касове обслуговування є складовою загальної вартості кредиту та враховується при обчисленні загальної вартості кредиту для Позичальника. Уклавши Кредитний договір та виконуючи його умови, Позивач погодився з умовами Кредитного договору, в тому числі, з розміром кредиту, строком дії, розміром щомісячних платежів та відповідальністю за невиконання його умов тощо. Оскільки Позивач погодився з умовами договору та підписав його, тим самим він отримав, як права, так і обов`язки за таким договором. Вимога Позивача про визнання недійсною умови Договору, що передбачає щомісячну комісійну винагороду за розрахунково - касове обслуговування та здійснення перерахунку зроблених Позивачем платежів, є незаконною, необґрунтованою, не підтвердженою жодним належним та допустимим доказом та такою, що суперечить діючому законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не надано доказів наявності законодавчо визначених підстав визнання недійсним умови Кредитного договору.

В силу ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав передбачені ст. 16 ЦК України.

Законом, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері є Закон України «Про споживче кредитування» (надалі - ЗУ «Про споживче кредитування»).

В силу ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Посилання позивача на несправедливість нарахування комісії та штрафів не є підставою звільнення його від виконання зобов`язань або відповідальності за їх порушення, оскільки Позивач уклав Кредитний договір з Відповідачем на підставі вільного волевиявлення.

Плата за розрахунково - касове обслуговування передбачена законодавством України, зокрема ЗУ «Про споживче кредитування», як на момент укладення Кредитного договору, так і продовжує існувати на даний час.

Враховуючи положення діючого законодавства України, банкам дозволено самостійно визначати розмір витрат на розрахунково - касове обслуговування. Таким чином, передбачена п. 1.9 Кредитного договору щомісячна комісія за розрахунково - касове обслуговування є законною.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач безпідставно посилається на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Посилання Позивача на те, що Відповідач нарахував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за розрахунково - касове обслуговування кредиту банком у розмірі, що майже дорівнює сумі, яку Позивач отримав в кредит, та на його думку не відповідає вимогам справедливості, жодним чином не свідчить про порушення Банком ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Аналіз вищезазначених норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що несправедливими є дії саме Позивача щодо визнання недійсною умови Кредитного договору після спливу 12 місяців з моменту отримання кредитних коштів, без жодних заперечень та претензій до Банку щодо обраних умов кредитування та погодження загальної вартості кредиту для споживача.

Саме по собі посилання на те, що комісія за послуги, що супроводжують кредит, а саме за розрахунково - касове обслуговування кредиту банком у розмірі, що майже дорівнює сумі, яку Позивач отримав в кредит є незаконним та не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» не є підставою для задоволення позову, оскільки таке посилання ґрунтується на припущенні Позивача та є надуманим.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивачем не доведено порушення Відповідачем будь - якої норми діючого законодавства України.

Позивачем помилково застосовано до спірних правовідносин ЗУ «Про захист прав споживачів» замість ЗУ «Про споживче кредитування» та як наслідок, обрано неналежний спосіб захисту нібито порушених прав, оскільки Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу порушення будь яких прав Позивача з боку Банку.

Діюче законодавство не передбачає такого способу захисту прав, як здійснення перерахунку.

Позивачем не надано належного та допустимого доказу наявності законодавчо визначених підстав зарахування суми в розмірі 32 850,00 грн в рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами Кредитного договору.

Позивачем не надано розрахунку зазначеної суми, не зазначено, які інші обов`язкові платежі має на увазі Позивач, якими саме пунктами Кредитного договору вони передбачені та за який період.

В порушення вимог ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» яка містить визначення розрахункових документів (1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер), Позивач до позовної заяви додав, зокрема документи, які не відповідають вимогам ст. 22 зазначеного Закону та не є розрахунковими документами, що підтверджують здійснення оплати в розумінні діючого законодавства України.

У Постанові від 26 грудня 2019 року, № 467/555/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717916) Верховний суд, в аналогічній справі робить висновок про те, що «враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Проаналізувавши підстави звернення до суду, норми законодавства України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, положення оспорюваного позивачем договору, Верховний Суд дійшов висновку, що стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції яка діяла до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (набрав чинності 10 червня 2017 року) на яку посилався позивач як на підставу задоволення позову, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на момент укладення спірного договору діяла інша правова норма, яка підлягає застосуванню. Тобто вказані посилання заявника є необґрунтованими і фактично зводяться до помилкового тлумачення правових норм, які регулюють спірні правовідносини».

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених позовних вимог.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.215 ЦК України, ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», ст.ст. 1, 2, 10, 16, 43, 76, 81, 83, 178, 211, 247, 258, 263-267, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Заочне рішення може бути скасоване Дергачівським районним судом Харківської області шляхом подачі відповідачем письмової заяви про його перегляд протягом 30-ти дні з дня його проголошення, а позивачем в загальному порядку шляхом подачі в 30-денний термін до Харківського апеляційного суду апеляції з моменту оголошення рішення, а в разі відсутності особи, яка бере участь у справі при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Є. Р. Остропілець