Вирок № 93893190, 29.12.2020, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/497/20

Провадження № 1-кп/353/99/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді - Луковкіної У.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання – Мороз М.І.,

прокурорів Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області – Грищука В.І., Гарасимика Т.О.

обвинуваченого – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Андрусенко І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тлумач кримінальне провадження № 12020090240000097, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.04.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, працюючого сторожем у ТзОВ «Західагропродукт», раніше не судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене на території природно-заповідного фонду.

Кримінальне правопорушення було вчинено при наступних обставинах.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - природні ресурси України є власністю Українського народу. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Стаття 19 Кодексу України «Про надра» визначає, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу, який у відповідності до п.4 Постанови КМУ № 59 від 27.01.1995 року «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів» може надаватися підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам України лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобувного об`єкта чи підземної споруди, не пов`язаної з видобуванням корисних копалин.

Так, 28.04.2020 року, приблизно о 09 год. 00 хв., перебуваючи у с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 вирішив здійснити забір піщано-гравійної суміші з русла річки Дністер у с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області для власних потреб.

В цей же день, 28.04.2020 року ОСОБА_1 домовився із своїми знайомими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про допомогу у здійсненні забору піщано-гравійної суміші, на що останні, не будучи обізнаними із злочинними намірами ОСОБА_1 , погодилися.

З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на незаконний видобуток піщано-гравійної суміші, 28.04.2020 року, приблизно о 10 год. 20 хв. ОСОБА_1 , спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким нічого не було відомо про його злочинні наміри, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії), акту про надання гірничого відводу, робочого проекту на розробку русла регульованих та руслоочисних робіт, за допомогою трьох лопат та автомобіля марки «ЗИЛ ММЗ» модель 45021, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 та перебуває у користуванні ОСОБА_1 , здійснив видобуток піщано-гравійної суміші з русла річки Дністер в с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області, прибережна смуга якої відноситься до меж об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення «Дністровський регіональний ландшафтний парк», створеного рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради від 15.07.1993 року на підставі рішень Тлумацької та Городенківської районних рад, є природоохоронним рекреаційним об`єктом місцевого значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Під час здійснення незаконного видобування піщано-гравійної суміші, 28.04.2020 року близько 10 год. 30 хв. дії ОСОБА_1 на березі ріки Дністер в с. Петрилів Тлумацького району було виявлено працівниками Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області та припинено.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/109/11/3-175МРВ/20 від 28.05.2020 року, зразки ґрунту, вилучені в місці незаконного забору в межах русла ріки Дністер в с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області та з кузова автомобіля марки «ЗИЛ ММЗ» модель 45021, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є некарбонатним піщаним ґрунтом сіро-коричневого кольору з камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю, в якій кількість гравію становить від 80,78 % до 83,1%, та мають спільну родову належність.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 3 ст. 240 КК України визнав повністю, ствердивши обставини його скоєння, зазначені в обвинувальному акті. Пояснив, що він дійсно 28.04.2020 року, приблизно о 10 год. 00 хв., приїхав на автомобілі марки «ЗИЛ» до річки Дністер у с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області, де вирішив набрати піщано-гравійну суміш для власних потреб. Для цього він попросив трьох чоловіків, які були на березі річки і мали лопати, погрузити піщано-гравійну суміш в кузов автомобіля, не повідомивши останніх про те, що він не має на це відповідного дозволу. Коли кузов автомобіля був частково загружений піщано-гравійною сумішшю, надійшли працівники рибоохорони, які викликали поліцію. Потім навантажений піщано-гравійною сумішшю автомобіль вилучили та помістили на штрафмайданчик Тлумацького відділу поліції. Просив його суворо не карати, запевняв, що таке більше не повториться. Додатково пояснив, що власником автомобіля «ЗИЛ» є ОСОБА_5 , а він має право ним користуватись. Після скасування арешту, цей автомобіль був повернутий йому для користування.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 240 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 240 КК України, як незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене на території природно-заповідного фонду.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття, визнання вини, сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, яке передбачене ч. 3 ст. 240 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.

Також судом враховується індивідуальний ступінь кримінального правопорушення, спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, а також особу обвинуваченого.

Так обвинувачений ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, досяг пенсійного віку, офіційно працевлаштований, не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричному кабінеті, до кримінальної відповідальності притягається вперше, повністю визнав вину у скоєному, щиро розкаявся, негативно ставиться до вчиненого, шкоди кримінальним правопорушенням завдано не було.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

У досудовій доповіді Тлумацького районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 14.08.2020 року зроблено висновок, що, беручи до уваги середню ймовірність вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та середній рівень небезпеки, що становить обвинувачений для суспільства, його виправлення без ізоляції від суспільства можливе та не становить високої небезпеки для суспільства чи окремих осіб.

В судовому засіданні прокурор просив визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, та призначити йому покарання в виді двох років позбавлення волі, застосувати ст. 75 КК України та визначити обвинуваченому один рік іспитового строку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Андрусенко І.А. в судовому засіданні просив врахувати позитивні характеристики обвинуваченого, визнання останнім вини та сприяння досудовому розслідуванню, його тісні соціальні зв`язки, висновок органу пробації та призначити обвинуваченому покарання з застосування ст. 75 КК України.

За викладених обставин, з врахуванням позиції прокурора, обвинуваченого, захисника, висновку органу пробації та того, що обвинувачений досяг пенсійного віку, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити в межах санкції ч. 3 ст. 240 КК України, у виді позбавлення волі, яке буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що існує можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому при застосуванні ст. 75 КК України та звільненні обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, слід визначити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік і відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без дозволу органу пробації.

Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 судом не встановлено.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання речових доказів суд вирішує керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому, з врахуванням наведеного, з ОСОБА_1 слід стягнути процесуальні витрати на користь держави за залучення експерта для проведення експертизи згідно довідки експертної установи: 1634,50 грн. – за експертизу СЕ-19/109/11/3-175МРВ/20 від 28.05.2020 року.

Керуючись ст. ст. 373-375 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, та призначити йому покарання – 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки протягом іспитового строку:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1634,50 грн. (одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні 50 копійок) процесуальних витрат.

Скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 30.04.2020 року, на вантажний автомобіль марки «ЗИЛ ММЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1987 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , в частині заборони відчуження та розпорядження; на піщано-гравійну суміш, у кількості близько однієї тонни, яка була виявлена та вилучена під час огляду місця події, а саме берега річки Дністер у с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області на причепі автомобіля марки «ЗИЛ ММЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; дві лопати з дерев`янними штилями із ізолентою червоного кольору на одній лопаті, яка належить ОСОБА_4 , жителю АДРЕСА_2 , та ізолентою чорного кольору на іншій лопаті, яка належить ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_2 ; одну лопату з дерев`янним штилем із ізолентою чорного кольору, фактичним користувачем якої є ОСОБА_3 , житель АДРЕСА_3 .

Після вступу вироку в законну силу речові докази по даному кримінальному провадженню, а саме:

- вантажний автомобіль марки «ЗИЛ ММЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1987 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , який був повернутий ОСОБА_1 як фактичному користувачу після скасування арешту, вважати повернутим за належністю;

- піщано-гравійну суміш, у кількості близько однієї тонни, яка зберігається на території Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області - конфіскувати в дохід держави;

- експериментальні взірці піщано-гравійної суміші, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області – знищити;

- три лопати з дерев`янними штилями: з ізолентою червоного кольору, яка належить ОСОБА_4 ; дві лопати з ізолентою чорного кольору, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - повернути власникам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано - Франківського Апеляційного суду області через Тлумацький районний суд Івано - Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

ГоловуючийУ. Ю. Луковкіна