Рішення № 93892118, 28.12.2020, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1426/20

2/189/609/20

РІШЕННЯ

іменем України

28.12.2020 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Степанової О.С.

при секретареві Комеристій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомпро визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, в склад якої входить земельна ділянка площею 5,7177 га, розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224255100:02:001:0254, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ДП №054221. На випадок смерті ОСОБА_2 заповіту не складав, спадкоємцями померлого за законом стали його син, ОСОБА_1 , дружина, ОСОБА_3 та мати, ОСОБА_4 , які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. 07.05.2009 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку земельної ділянки площею 5,7177 га. Також свої свідоцтва отримали інші спадкоємці. Влітку 2020 року позивач дізнався, що його бабуся, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і не дооформила свою частку в спадщині після померлого сина, ОСОБА_2 , та не зареєструвала своє право власності на земельну ділянку. Позивач являється єдиним спадкоємцем, як внук померлої. Крім того, позивач дізнався, що належна йому на праві спадкування земельна ділянка знаходиться в користуванні та обробітку відповідача. ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача щодо сплати йому орендної плати за користування належною йому на праві спадкування земельної ділянки, або повернути йому її для самостійного обробітку, але отримав відмову, оскільки до цього часу позивач не оформив своїх спадкових прав. Так як оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно втрачений, то ОСОБА_1 не звертався до Покровської Державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 . Таким чином, в зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на ім`я померлої ОСОБА_4 , позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, та оскільки на даний час він не являється власником вищевказаного майна, подальша реєстрація його в органах державної реєстрації прав не можлива. В зв`язку з чим, будучи спадкоємцем, ОСОБА_1 не може в повній мірі розпоряджатися спадковим майном. Просить суд визнати за ним право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 5,7177 га, кадастровий номер 1224255100:02:001:0254, що належала померлій бабусі, ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.04.2009 року; витребувати у ТОВ «Родіна» земельну ділянку площею 5,7177 га, кадастровий номер 1224255100:02:001:0254.

Справу розглянуто у відсутності сторін.

Позивач ОСОБА_1 надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник відповідача – директор ТОВ «Родіна» Зубков В.О. надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглянути справу за відсутності представника. Позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до п.п. 1,3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1). чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5). чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6). як розподілити між сторонами судові витрати; 7). чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8). чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.02.2008 року, актовий запис №172 (а.с.5).

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №054221, ОСОБА_2 на підставі рішення 24 сесії ХХІІІ скликання Покровської селищної Ради народних депутатів №563 від 14.12.2001 року було передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,718 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Покровської селищної ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3416 (а.с.7).

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом №598/2007 р., зареєстрованого в реєстрі за №1823 від 27.05.2009 року, спадкоємцем 1/3 частки майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його син, ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 5,718 га в межах згідно з планом, розташованої на території Покровської селищної ради, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №054221 ПК 003416, виданого 29.12.2001 року Покровською селищною радою. Свідоцтва про право на спадщину на 2/3 частки зазначеного спадкового майна видано 18.04.2009 року – ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 – ОСОБА_3 , в 1/3 частці кожному (а.с.9).

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №29754720 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 5,7177 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської селищної ради, кадастровий номер: 1224255100:02:001:0254, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом №1823, виданого 27.05.2009 року державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори (а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №102 (а.с.10).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьком позивача ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , є « ОСОБА_2 » (а.с.6).

Як вбачається з копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00028251622 від 22.10.2020 року, ОСОБА_5 являється матір`ю ОСОБА_2 (а.с.11).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивач є внуком померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , та у відповідності до ст.ст.1258, 1261 ЦК України є єдиним спадкоємцем майна померлої. В зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на ім`я померлої ОСОБА_5 , позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину та здійснити державну реєстрацію прав. Тобто будучи спадкоємцем, ОСОБА_2 не може в повній мірі розпоряджатися спадковим майном.

Так, відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності відбувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. При цьому одним зі способів захисту цивільних прав і інтересів виступає визнання права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Постановою Пленуму ВСУ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» наголошується, що відповідно до статті 387 ЦК, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача (п. 23 вказаної Постанови). Застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність пред`явлених позовних вимог до ТОВ «Родіна», який незаконно, без відповідної правової підстави заволодів земельною ділянкою позивача, а також про обґрунтованість позовних вимог та необхідність витребування у відповідача з чужого незаконного володіння на користь позивача зазначеного нерухомого майна.

Поновлення права власності позивача на нерухоме майно повинно здійснитися у спосіб, передбачений законом, а тому з урахуванням загальних вимог ЦК України, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,7177 га., що розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15,16,317,321,328,1216,1217,1218,1222,1225,1258,1261 ЦК України, ст.ст. 2-5, 9-10, 12, 28, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , податковий номер - НОМЕР_4 , право власності на 1/3 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, загальною площею 5,7177 га., кадастровий номер: 1224255100:02:001:0254, що належала померлій бабусі, ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей О.Г., 18.04.2009 року.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», код ЄДРПОУ 30888356 земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, загальною площею 5,7177 га, кадастровий номер: 1224255100:02:001:0254.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.С. Степанова