Ухвала суду № 93891845, 29.12.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4938/20

Провадження № 1-кп/0182/1076/2020

У Х В А Л А

29.12.2020 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого –судді Клименко І.В.,

секретар судового засідання Степанова О.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2019 за № 12019040340000979 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – с. Дзержинівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України

за участю сторін судового провадження

прокурора Стельмаха А.В.,

захисника Шашликова Д.Г.,

в с т а н о в и в:

Прокурор Нікопольської місцевої прокуратури Стельмах А.В. 01.09.2020 надіслав до Нікопольського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 12.04.2019 за № 12019040340000979 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 11.01.2020.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судове засідання доставлений не був, на розгляд справи в режимі відеконференції відмовився., тому суд вважає можливим розглянути питання щодо продовження строків тримання під вартою за його відсутності.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; продовження злочинної діяльності; незаконний вплив на представника потерпілого, свідків. Застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Шашликов Д. заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 , яку він орендує, посилаючись на те, що доказів наявності ризиків прокурором не надано, обвинувачений обов`язково буде з`являтися за кожним викликом суду, не вчинятиме нових злочинів та суворо виконуватиме умови домашнього арешту. Крім того, він має міцні соціальні зв`язки – дружину та двох маленьких доньок - 2019 та 2020 р. народження, є єдиним годувальником в родині, а тому хоче утримувати сім`ю та приймати участь у вихованні дітей.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

Так, беручи до уваги позицію Європейського Суду з прав людини, яка згідно ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України є частиною національного законодавства, щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, як протягом досудового слідства, так і судового розгляду, яке ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа Руденко проти України).

В контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Дейнеко проти України», не розглянувши конкретні факти або альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи та посилаючись головним чином і постійно на тяжкість обвинувачень, органи влади продовжували строк тримання заявника під вартою до розгляду його справи судом на підставах, які не можуть вважатися достатніми для обґрунтування тривалості тримання під вартою. Отже, це є порушенням пункт 3 статті 5 Конвенції.

Національне законодавство у вигляді змісту положень ч. 3 ст. 199 КПК України і, зокрема п. 1 ст. 331 КПК України накладають на суд обов`язок перевірити усі складові, з якими закон пов`язує вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурором у клопотанні було зазначено про існування ризиків переховування від суду, вчинення тиску на представника потерпілого, свідків, вчинення нових аналогічних кримінальних правопорушень.

Але, в контексті практики Європейського суду з прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бакчиєв проти Молдови).

Суд погоджується з існуванням ризику переховування від суду обвинуваченого, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання. Разом з тим, при наявності місця проживання поряд з матеріальним забезпеченням, яке йому надасть дружина, суттєво знижується і може бути мінімізований шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання особи під вартою, що слідує із усталеної практики Європейського суду з прав людини.

При цьому без будь-яких конкретних підтверджень того, яким чином звільнення обвинуваченого із-під варти може бути небезпечним для результатів судового провадження або заподіяння йому шкоди, суд не може і не повинен прийняти як докази лише те, що загальна складність справи і серйозність звинувачень можуть вважатися "достатніми" причинами для утримання її під вартою.

Тому, враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність у нього місця проживання, стійких соціальних зв`язків – дружини та двох доньок, суд приходить до висновку, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки судом з`ясовано, що він може проживати за адресою: АДРЕСА_3 .

На думку суду, такий запобіжний захід зможе запобігти наявним ризикам переховування від суду, здійснення тиску на представника потерпілого та свідків, зазначених у обвинувальному акті.

Керуючись ст. 177, 181, 331 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою щодо обвинуваченого відмовити. Клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Змінити щодо ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу суду.

Покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із м. Нікополь, Дніпропетровської області, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з представником потерпілого та свідками, зазначеними у обвинувальному акті.

ОСОБА_1 звільнити з-під варти.

Копію ухвали про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту надіслати для виконання до Нікопольського ВП ГУ НП в Дніпропетровській обл.

Строк дії ухвали - не більше ніж два місяці, тобто до 28.02.2021 і у разі необхідності може бути продовжений за клопотанням прокурора. Після закінчення строку ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Контроль за виконанням запобіжного заходу здійснює прокурор.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І. В. Клименко