Рішення № 93890427, 22.12.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3084/20

Провадження № 2/209/1295/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Замкової Я.В.

за участі секретаря - Швець О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на неповнолітню дитину в сумі 14553,35 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що з відповідачем по справі вона перебувала у шлюбі з 22.09.2007 року по 21.03.2013 року. Від шлюбу вони мають доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. На теперішній час сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть та не мають загального бюджету, дитина проживає з нею. Вважає, що відповідач повинен їй сплачувати аліменти на утримання дитини, оскільки не надає матеріальної допомоги в добровільному порядку. 03.10.2012 року рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на дитину до досягнення дитиною повноліття у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів). На забезпечення потреб дитини з січня 2020 року по теперішній час вона понесла

додаткові витрати, які пов`язані з навчання в загальноосвітній школі, а саме: в придбанні

телефону із доступом до мережі Інтернет та встановленим програмним забезпеченням

ZOOM, Skype, для дистанційного навчання в школі, оскільки через пандемію пов`язану з

поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) діти загальноосвітніх шкіл були

переведені на дистанційне навчання, у зв`язку із тим, що дома не має персонального

комп`ютера, для забезпечення дитини доступом до мережі Інтернет та доступу до навчання в

умовах карантину, нею був придбаний сучасний телефон (смартфон ХІАОМІ), який коштує

- 4830грн. Дочка з 2016 року займається у Позашкільному навчальному закладі «Комплексна

дитячо-юнацька спортивна школа «Металург» на відділені гімнастика, має 2-й дорослий

розряд, для забезпечення учбово-тренувального процесу з гімнастики та фізичного розвитку,

вона її забезпечила спортивним приладдям на загальну суму - 9079 грн. Крім того, дочка знаходиться на обліку у дитячого лікаря-офтальмолога, на що було

витрачено 5777,6грн. (консультація лікаря, апаратного лікування очей та придбання ліків). Також нею була здійснена підготовка дитини до школи, було придбано взуття

(сезонне) одяг сезонний, спортивне, шкільна форма (юбки, блузи) на загальну суму -

9420,10грн. Ввважає, що відповідач повинен сплатити їй половину вартості понесених нею витрат на придбання телефону, забезпечення навчання в спортивній школі, лікування дитини у

лікаря офтальмолога, придбання шкільної форми, спортивної форми та сезонного одягу і взуття, виходячи із загальної суми витрат - 29106,70грн., з яких вона просить стягнути з відповідача 1/2 частину, що становить 14553,35 грн. Вказує, що відповідач є працездатним, працює на меблевій фабриці і отримує заробітну плату в розмірі 5000грн. Відповідач інших дітей не має. Аліментів нікому не сплачує. Отже, відповідач має можливість оплатити половину додаткових витрат на дитину.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить розглядати справу за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнав частково, погодився сплатити витрати на відшкодування лікування у розмірі 5777,60 грн., приладдя для учбово-тренувального процесу з гімнастики у розмірі 9079 грн.

Виходячи з наведеного, суд ухвалив провести судове засідання за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши позиції сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.09.2007 року по 02.04.2013 року. Від шлюбних відносин сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2013 року у справі № 209/505/13-ц, яке набрало законної сили 02 квітня 2013 року, довідкою про реєстацію та склад сім`ї (а.с. 4, 5, 8).

За рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 03.10.2012 року, яке набрало законної сили 14.10.2013 року, з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), щомісячно, починаючи стягнення з 03.07.2012 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6).

Як зазначено в позовній заяві позивачем та не оспорювалось відповідачем, у 2020 році позивач одноособово понесла додаткові витрати на лікування і навчання дитини загальна сума яких становить 29106,70грн., що складається з: вартості мобільного телефону (смартфон ХІАОМІ) необхідного для дистанційного навчання дитини - 4830, 00 грн.;

вартості забезпечення учбово-тренувального процесу з гімнастики та фізичного розвитку,

забезпечення спортивними приладдям - 9079 грн.; вартості лікування дитини у дитячого лікаря-офтальмолога - 5777,60 грн.; вартості взуття, одягу сезонного і спортивного, шкільної форми -

9420,10грн., що підтверджується товарними чеками, довідками СЗШ № 30 і ПНЗ «Комплексна

дитячо-юнацька спортивна школа «Металург» (а.с. 7, 9-14,16).

Позивач працює за трудовим договором (а.с. 15), отримує мінімальну заробітну плату та потребує додаткової матеріальної підтримки від відповідача на утримання дитини.

Відповідач працездатний і має можливість надавати додаткову матеріальну допомогу дитині, однак він добровільно не здійснює таку допомогу, що визнано відповідачем у справі.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття; сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

У відповідності з ч. 1,2,3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд, враховуючи матеріальне становище сторін, виходячи з принципу рівності прав та обов`язків батьків, передбаченого нормами Сімейного Кодексу України, вважає, що відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина і при визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого, при цьому, суд звертає увагу, що наявність додаткових витрат підтверджена належними доказами і з відповідача підлягає стягненню 50% вказаних витрат.

Аналогічні положення містяться у правовому висновку Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс 17.

Відповідно до положень ст.ст. 180,183,185,193,198,199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов`язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі; участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах; обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд повинен враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Так, в судовому засіданні встановлено і визнано сторонами у справі, що позивач одноособово понесла додаткові витрати на лікування і навчання дитини загальна сума яких становить 29106,70грн., що складається з: вартості мобільного телефону (смартфон ХІАОМІ) необхідного для дистанційного навчання дитини - 4830, 00 грн.;

вартості забезпечення учбово-тренувального процесу з гімнастики та фізичного розвитку,

забезпечення спортивними приладдям - 9079 грн.; вартості лікування дитини у дитячого лікаря-офтальмолога - 5777,60 грн.; вартості взуття, одягу сезонного і спортивного, шкільної форми - 9420,10грн., що також підтверджується товарними чеками, довідками СЗШ № 30 і ПНЗ "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа "Металург".

Відповідно до ст .81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд вважає, що позивач, відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, довела, за допомогою належних та достатніх доказів, з урахуванням положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, зазначені нею обставини обсягу і розміру понесених додаткових витрат на дитину.

Відповідач у поданій до суду заяві позовні вимоги та їх обґрунтування не оспорював, не заперечував проти стягнення з нього на користь позивача витрат на відшкодування лікування у розмірі 5777,60 грн. та приладдя для учбово-тренувального процесу з гімнастики у розмірі 9079 грн., що на загальну суму не є менше розміру заявлених позовних вимог (14553,35 грн.).

Згідно вивчених судом матеріалів справи, з`ясованих обставин справи які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про повне задоволення позову про стягнення додаткових витрат на утримання і лікування неповнолітньої дитини сторін, в зв`язку з тим, що донька сторін потребує додаткової матеріальної підтримки від батька, який згідно закону повинен належно утримувати дитину і має можливість це робити. Розмір додаткових витрат на дитину, який просить стягнути позивач, суд вважає обґрунтованим та доцільним.

З урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави розмір судового збору за цимим вимогами, що становитиме 840,80 гривень.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 14553 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) гривні 35 (тридцять п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 а судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок на користь держави (Стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2020 року.

Суддя Я.В. Замкова