Рішення № 93890023, 28.12.2020, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/268/20

2/171/487/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"28" грудня 2020 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Семенової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ровної Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, в залі суду м. Апостолове, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ГРІН ФАКТОР» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 44694 грн. 95 коп., в обґрунтування якого зазначив наступне.

13.02.2019 року між ТОВ «ЛАЙМ МАНІ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ЛМ-00367329, відповідно до якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 4500 грн. з оплатою відсотків, передбачених п. 1.2, 1.5 цього договору з кінцевим терміном повернення 28.02.2019 року.

26.03.2019 року ТОВ «ЛАЙМ МАНІ» відступило право вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу, на користь нового кредитора ТОВ «ГРІН ФАКТОР».

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, у визначені даним договором строки, заборгованість не погасила. Оскільки відповідачем не було сплачено жодної суми за період з 01.03.2019 р. по 06.02.2020 р. нараховано 38587,50 грн., пені відповідно до п. 5.6. Договору позики № ЛМ- 00367329 від 13.02.2019 р. Таким чином, заборгованість за договором позики від 13.02.2019 р. № ЛМ-00367329 складає: заборгованість по сумі кредиту 4500,00 грн., заборгованість по процентам – 1440,00 грн., пеня – 38587,50 грн., три проценти річних від простроченої суми, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - 167.45 грн., тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 17.03.2020 року суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, а також відповідно до ст.274ЦПК України вирішив розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно і належним чином, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у встановлений законом строк відзив на позовну заяву не подав, в зв`язку з чим суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

13.02.2019 року між ТОВ «ЛАЙМ МАНІ» (яке має статус фінансової установи) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ЛМ-00367329 (далі по тексту Договір), відповідно до умов якого, кредитор надав останньому кредитні кошти в розмірі 4 500 грн., з терміном користування до 28 лютого 2019 року (з можливістю продовження цього терміну за певних умов), а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним в розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування (730 % річних) (а.с. 7-10).

Відповідно до Договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 4500 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером (а.с. 11).

У випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості за сумою позики більш ніж на 15 календарних днів, позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю разовий штраф у розмірі 100 грн. У випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, з 17 дня користування позикою нараховується пеня в розмірі 2,5 відсотка від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платежу до дня фактичної повної її сплати. Нарахування пені здійснюється в момент оплати.

Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець передає позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 4500 грн., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі та порядку, що визначені цим кредитним договором.

Згідно з п.3.3 Договору сума позики, проценти за користування позикою, штрафні санкції складають заборгованість за договором позики. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк, встановлений договором позики або через сервіс онлайн.

Відповідно до п.5.6 Договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, з 17 дня користування позикою нараховується пеня в розмірі 2,5 відсотка від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платежу до дня фактичної повної її сплати.

Відповідно до п.7.5 Договору, сторони дійшли згоди, що кредитодавець вправі на свій розсуд та без обмежень уступати (передавати) належні йому за цим Договором права будь-яким третім особам.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст. ст.546,548-551 ЦК Українивказують на те, що сторони зобов`язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов`язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст. ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1ст. 625 ЦК України).

Також, відповідно до п. 1 ч. 1ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги,фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).

Відповідач взяті на себе зобов`язання жодному з кредиторів належним чином невиконав, у зв`язку з чим станом на 06.02.2020 року у нього виникла заборгованість за кредитним договором, зокрема: заборгованість по кредиту 4500 грн.; заборгованість по простроченим відсоткам 1440,00 грн., що повністю узгоджується з умовами договору та знайшла своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

Також є обґрунтованим нарахування позивачем 3% річних від простроченої суми за період прострочення в сумі 167 грн. 45 коп., оскільки, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується нарахованої неустойки, то суд виходить з наступного.

Вказаними вище умовами кредитного договору передбачено застосування штрафу та пені як виду цивільно-правової відповідальності боржника за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, однаковість підстав нарахування штрафу та пені, а також відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Оскільки угодою сторін передбачено застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов`язань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.

Тому в частині вимог банку про стягнення штрафу, суд вважає за необхідне відмовити з вищезазначених підстав.

Водночас, згідно з ч. 3ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей1054,1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Аналогічні правові висновки виклав й Верховний Суд України в своїх постановах, зокрема від 03 вересня 2014 року по справі №6-100цс14 та від 04 листопада 2015 року по справі № 6-1120цс15, в яких зазначав, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

З матеріалів справи вбачається, що нарахована позивачем неустойка (пеня + штраф) є надто завищеною, перевищує загальний розмір боргу за договором, що суперечить самій компенсаційній суті неустойки та засадам цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності та розумності.

За встановлених обставин, з урахуванням досліджених матеріалів справи, нарахування позивачем складових суми заборгованості за кредитним договором, які є завищеними, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише пеня та в розмірі, що є співмірним з розміром боргу 4500 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору № ЛМ-000367329 від 13.02.2019 року ТОВ «ЛАЙМ КЕШ», правонаступником якого є позивач, надав відповідачу кредит. Однак, ОСОБА_1 порушила вимоги кредитного договору, а саме не виконала в обумовлені строки зобов`язання щодо сплати кредиту, відсотків і пені. Тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, заборгованості по простроченим відсоткам, суми нарахованих 3 % річних від простроченої суми, відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі, а також зменшеної судом суми пені.

Таким чином, у зв`язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню (згідно розміру задоволених вимог) понесені останнім судові витрати, а саме 498 грн. 87 коп. судового збору (10607 грн. 45 коп. х 2102 грн./44694 грн. 95 коп.).

Керуючись ст. ст. 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст.4-5,10-13,76-83,141,258-260,263-265,268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР» 4500 грн. 00 коп. заборгованість по сумі кредиту, 1440 грн. 00 коп. заборгованість по процентам, 4 500 грн. 00 коп. пеня, 167 грн. 45 коп. сума нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних від простроченої суми, а разом 10607 грн. 45 коп. заборгованості за кредитним договором № ЛМ-00367329 від 13.02.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР» 498 грн. 87 коп. витрат по сплаті позивачем судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:Н. М. Семенова