Вирок № 93890000, 28.12.2020, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1784/20

1-кп/171/241/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2020 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Семенової Н.М.

за участю секретаря судового засідання – Ровної Н.А.

прокурора - Михайленко В.О.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Апостолове, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020045410000068 від 17.08.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зеленодольськ, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, маючого повну загальну середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-14.11.2006 вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим терміном на 1 рік.

-10.08.2007 вироком Нікопольського міського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбутий строк за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.11.2006 до відбування 4 роки 2 місяці позбавлення волі. Згідно ст. 81 КК України 30.03.2010 звільнений умовно - достроково на підставі ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22.03.2010, з невідбутим терміном 1 рік 2 місяці 18 днів.

- 01.04.2011 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ст. 395, ст. 70 КК України у вигляді позбавлення волі 3 роки 1 місяць, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбутий строк за вироком Нікопольського міського районного суду Дніпропетровської області від 10.08.2007 до відбування покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

-23.06.2014 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим терміном на 3 рік.

-18.06.2015 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбутий строк за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 23.06.2015 до відбування 5 років позбавлення волі. Звільнений 12.12.2019 з Синельниківської виправної колонії Дніпропетровської області № 94.

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд -

В С Т А Н О В И В :

15 серпня 2020 року, приблизно о 23 годині ОСОБА_1 перебував в квартирі у свого знайомого ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , де у вказаний час, у вказаному місці, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.

ОСОБА_1 15 серпня 2020 року о 23 годині 10 хвилин реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, знаходячись за вищевказаною адресою, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно, умисно, шляхом вільного доступу, викрав зі столу мобільний телефон марки «XIAOMI Redmi 8A Midnight Black» вартістю 2319,20 гривень, що належить ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_1 вийшов з квартири, тим самим обернувши викрадене майно на свою користь, чим завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_2 на вищевказану суму.

Крім того, ОСОБА_1 5 вересня 2020 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, перебував в квартирі у свого знайомого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , де у вказаний час, у вказаному місці, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.

ОСОБА_1 5 вересня 2020 року о 17 годині 00 хвилин реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, знаходячись за вищевказаною адресою, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно, умисно, шляхом вільного доступу, викрав з тумбочки мобільний телефон марки «ZTE Blade A7 2019» вартістю 2184,05 гривень, що належить ОСОБА_3 . Після чого ОСОБА_1 вийшов з квартири, тим самим обернувши викрадене майно на свою користь, чим завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_3 на вищевказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, не оспорює обставин викладених в обвинувальному акті, та пояснив, що якого числа та часу він не пам`ятає літом 2020 року він зустрівши ОСОБА_4 прийшли до нього додому. Побачивши у потерпілого мобільний телефон запропонував ОСОБА_5 закласти його в ломбард на що останній відмовив. Коли потерпілий заснув він викрав його мобільний телефон та пішов до ломбарду де здав його та отримав грошові кошти в розмірі приблизно 700 гривень, котрі витратив на свої потреби. Також, 5 вересня 2020 року о 10 годині ранку до нього зайшов знайомий ОСОБА_3 , та запитав де можливо позичити грошові кошти, на що він запропонував йому закласти в ломбард його мобільний телефон на що останній відмовився. Викравши у ОСОБА_6 його мобільний телефон він знову здав його в ломбард та отримані кошти витратив на власні потреби. Вину свою визнав в повному обсязі, щиро розкаюється.

Потерпілі в судове засідання не з`явились, надали суду заяви про розгляд даного кримінального провадження без їх участі.

Судом, роз`яснені обвинуваченому наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, позбавлення його можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння ним цих обставин та добровільність його позиції.

З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження, обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті, з урахуванням думки прокурора та відсутності заперечень, суд вважає можливим застосувати положення ч.3 ст.349 КПК України та визнати недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого стороною обвинувачення кримінального правопорушення, обмежившись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 .

Даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд приходить до висновку, що його дії правильно кваліфіковано на досудовому слідстві та в його діях має місце склад злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

З урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої покарання обставини та наявність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним інших правопорушень, йому необхідно призначити покарання в межах санкції передбаченої ч. 2 ст.185 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

ОСОБА_1 , раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України – щире каяття, та обставини які обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України – рецидив злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до переконання, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження інших правопорушень з його боку, є призначення покарання в межах санкції передбаченої ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про те, чи повинен обвинувачений відбувати покарання у вигляді позбавлення волі, суд враховує пом`якшуючі вину обставини: вину визнав повністю, в скоєному розкаявся і вважає можливим звільнити його від відбування покарання, призначивши йому іспитовий строк із застосуванням до нього ст.ст.75, 76 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Цивільний позов поданий ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих кримінальним правопорушенням у сумі 2319,20 грн. Також, цивільний позов поданий ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих кримінальним правопорушенням у сумі 2184,05 грн.

При вирішенні цивільних позовів пред`явленого потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Обвинувачений зазначені позовні вимоги визнав повністю.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ч.5ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ч. 1ст.129 КПК України суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Відповідно до положень ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Цивільні позови ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подані до початку судового розгляду, підлягають задоволенню на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України, зокрема відшкодування прямих втрат (майнової шкоди), завданих злочином, яка складає 2319грн. 20 коп. та 2184 грн.05коп. відповідно.

Питання про речові докази по кримінальному провадженню суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою обвинуваченого покласти на Апостолівський РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.

Іспитовий строк обчислюється відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.

Цивільні позови ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих кримінальним правопорушенням у сумі 2319,20 грн, та цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих кримінальним правопорушенням у сумі 2184,05 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошті в сумі 2319,20 грн. та стягнути з ОСОБА_1 користь ОСОБА_3 грошові кошті в сумі 2184,05грн. на відшкодування збитків завданих кримінальним правопорушенням.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази по кримінальному провадженню: фіскальний чек на суму 940 гривень, специфікацію №1 (прийняття закладу) від 05.09.2020 року та договір про надання фінансового кредиту та застави №2000576058 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.

Вирок суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Семенова Н. М.