Рішення № 93888546, 10.01.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 760/4891/19

Провадження № 2/761/1501/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі головуючого судді Мальцева Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (далі - позивач, Страховик) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), відповідно до якого просив стягнути на свою користь з відповідача страхове відшкодування в розмірі 22 209,69 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 1 921, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.08.2016 року о 16 год. 05 хв. в місті Києві сталася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля Daewoo Nexia, держаний номерний знак НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_1 . В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» автомобіль «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 . Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2016 року у справі № 761/29482/16-п особою винною в настанні ДТП визнано ОСОБА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26.02.2019року справу передано за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.

20.06.2019 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д .О . позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків.

06.09.2019 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві.

10.09.2019 року по справі відкрито провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

05.11.2019 року на сайті Шевченківського районного суду м. Києва було розміщено оголошення, яким відповідача було повідомлено про те, що ухвалою суду від 10.09.2019 року відкрито провадження у справі № 760/4891/19,справу призначено до розгляду за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без виклику сторін; роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження; встановлено строк відповідачу для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 174, 178 ЦПК України та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

12.08.2016 року о 16 годині 05 хвилин Відповідач, керуючи транспортним засобом марки Daewoo Nexia держаний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Дегтярівській біля будинку № 33Б у місті Києві, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2016 року у справі № 761/29482/16-п відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Також постановою встановлено, що транспортний засіб Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

На момент ДТП транспортний засіб «ToyotaCamry», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відповідно до Договору комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться від 15.04.2016 № RZ.006792.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 23.08.2016 р. № 2441/16, проведеного ТОВ «СОС Сервіс Україна» вартість матеріального збитку на дату пошкодження (12.08.2016) складає 25 504,79 коп.

На підставі письмового повідомлення про страховий випадок від 15.08.2016 року було складено страхові акти від 15.09.2016 № UA2016081200035/L01/01 та від 19.09.2016 № UA2016081200035/L01/03 на загальну суму страхового відшкодування - 22 209,69 грн.

Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 22 209,69 грн. двома платежами (платіжними дорученням № 45968 від 15.09.2016 року на суму 13616,43 грн. та № 46070 від 19.09.2016 року на суму 8593,26 грн.), у зв`язку з чим набув право вимоги в порядку суброгації до відповідача на вказану суму.

Таким чином, позивач отримав право грошової вимоги в межах суми виплаченого страхового відшкодування до відповідача в порядку суброгації.

Відповідач в судове засідання не з`явився, зазначені в позові обставини не спростував, не надав доказів того, що у останнього відсутній обов`язок по сплаті вказаних коштів позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Положеннями ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 вказаного Закону).

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов Договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором.

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1166 ЦК України передбачає обов`язок особи, винної у заподіянні шкоди, відшкодувати її в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921, 00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 2, 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 273, 279, 280-283, 352, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ - 20782312, адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) грошові кошти в розмірі 22 209 (двадцять дві тисячі двісті дев`ять) гривень 69копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ - 20782312, адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: