Рішення № 93888534, 14.02.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16898/19

Провадження № 2/761/1213/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Мальцева Д.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог «Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ПрАТ «СК «Українська страхова група» (далі - позивач, Страховик) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог «Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», відповідно до якого просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 10 627,38 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 1 762, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2018 року о 20 год. 05 хв. в місті Києві по вул. Б.Хмельницького, 25 відбулась дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та транспортного засобу HYUNDAI GENESIS COUPE д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в ПрАТ СК «Українська страхова група» по договору добровільного страхування № 28-1301-17-00211 від 20.06.2017 року автомобіль HYUNDAI GENESIS COUPE д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.04.2018 року у справі № 761/7907/18 особою винною в настанні ДТП визнано відповідача.

25.04.2019 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д .О . позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків.

03.06.2019 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві.

08.07.2019 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. по справі відкрито провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Копія ухвали від 08.07.2019 року була направлена судом на адресу місця проживання відповідача та адресу місцезнаходження третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Відповідач ухвалу не отримав, лист повернувся на адресу суд з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ухвалу отримала 20.11.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

20.11.2019 року на сайті Шевченківського районного суду м. Києва було розміщено оголошення, яким відповідача було повідомлено про те, що ухвалою суду від 08.07.2019 року відкрито провадження у справі № 760/16898/19, справу призначено до розгляду за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без виклику сторін; роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження; встановлено строк відповідачу для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 174, 178 ЦПК України та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не скористалась своїм правом, передбаченим ст.ст. 178,180 ЦПК України та не направила до суду свої пояснення та не виклала свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

22.02.2018 року о 20 год. 05 хв. в місті Києві по вул. Б.Хмельницького, 25 відбулась дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та транспортного засобу HYUNDAI GENESIS COUPE д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортний засіб HYUNDAI GENESIS COUPE д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень.

Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.04.2018 року у справі № 761/7907/18 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Також постановою встановлено, що транспортний засіб HYUNDAI GENESIS COUPE д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

На момент ДТП транспортний засіб HYUNDAI GENESIS COUPE д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований ПрАТ СК «Українська страхова група» відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 20.06.2017 № 28-1301-17-00211.

Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 23.02.2018 року.

На підставі заяви від 23.02.2018 року було складено страховий акт від 15.03.2018 № ДККА-60072 на загальну суму страхового відшкодування - 22 209,69 грн. та визначено наступний порядком виплати: 1-у частину платежу в розмірі 5 596,50 грн. зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу; 2-у частину страхового відшкодування в розмірі 16 569,71 грн. перерахувати ТОВ «Богдан Авто» в рахунок сплати рахунку фактури № БА - 0037487 від 2 березня 2018 року.

Довідкою ПрАТ «СК «Українська страхова група» від 22.12.2018 року № ДККА-60072-1 підтверджено факт , що 1-у частину платежу в розмірі 5 596,50 грн. зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу страхувальнику.

2-у частину страхового відшкодування в розмірі 16 569,71 грн. позивач виплатив страхувальнику шляхом перерахування коштів ТОВ «Богдан Авто» в рахунок сплати рахунку фактури № БА - 0037487 від 2 березня 2018 року, у зв`язку з чим набув право вимоги в порядку суброгації до відповідача на вказану суму.

Таким чином, позивач отримав право грошової вимоги в межах суми виплаченого страхового відшкодування до відповідача в порядку суброгації.

Цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «АХА страхування» відповідно до полісу АК/6834842.

18.06.2018 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «АХА страхування» із заявою про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, згідно страхового акту № ДККА-60072 у сумі 22 166,21 грн..

03.07.2018 року ПрАТ «СК «АХА страхування» перерахувало позивачу страхове відшкодування в сумі 11 538,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 469_583 від 03.07.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Положеннями ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 вказаного Закону).

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов Договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором.

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1166 ЦК України передбачає обов`язок особи, винної у заподіянні шкоди, відшкодувати її в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач звертаючись до суду просить стягнути з відповідача 10 627,38 грн., що становить різницю між розміром шкоди, завданої застрахованому автомобілю (22 266,21 грн.) і розміром страхового відшкодування, отриманого позивачем від ПрАТ СК «АХА Страхування» (11 538,83 грн.).

Проте, відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», та п. 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач має право на стягнення з винної особи страхового відшкодування у межах фактичних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи фактичні витрати позивача склали 16 569,71 грн., а не 22 266,21 грн.

Так, частину страхового відшкодування в сумі 5 596,50 грн. позивач зарахував в рахунок несплаченої йому страхувальником частини страхового платежу за договором страхування транспортного засобу.

Позивачем було виплачено страхувальнику лише частину страхового відшкодування в розмірі 16 569,71 грн. ( 22 266,21 - 5 596,50) .

Таким чином, позивач мав право на стягнення з винної особи страхового відшкодування у межах фактичних витрат у сумі 16 569,71 грн.

Враховуючи те, що позивачу було відшкодовано в порядку регресу ПрАТ СК «АХА Страхування» частину страхового відшкодування в сумі 11 538,83 грн., то сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача складає 5 030,88 грн. (16 569,71 - 11 538,83).

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в межах різниці фактичних витрат позивача і суми страхового відшкодування сплаченої ПрАТ СК «АХА Страхування» в порядку регресу, що в грошовому виразі складає 5 030,88 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921, 00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 2, 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 273, 279, 280-283, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог «Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Франка, 32-а) грошові кошти в розмірі 5 030 (п`ять тисяч тридцять) гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ - 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Франка, 32-а) судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: