Постанова № 93888452, 23.12.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/1185/20

В справі № 752/305/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Шпори М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Куцевича Андрія Юрійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить:

-визнати дії відповідача незаконними;

-визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1897334 від 24 грудня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, а провадження по справі закрити.

Посилається на те, що відповідно до винесеної постанови, 24 грудня 2019 року о 04:27, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer, він здійснив проїзд на червоне світло на регульованому пішохідному переході та не пред`явив документів, які посвідчують право керувати транспортним засобом.

Однак дані обставини не відповідають дійсності, а постанова є незаконною та необгрунтованою з огляду на наступне.

24 грудня 2019 року він відпочивав з друзями неподалік метро Виставковий Центр, оскільки не мав права керувати на той момент транспортним засобом, скористався послугами драйвера (водія таксі), який стояв неподалік від закладу відпочинку, який погодився за грошову винагороду розвезти їх додому.

Даний водій проїхав на мигаючий зелений колір світлофора і відразу ж почав гальмувати біля обочини, після чого швидко вискочив з авто та почав тікати, оскільки позаду замигали попереджуючі ліхтарі поліції. Причина таких дій йому невідома, однак водій поводив себе досить дивно. Після цього він вийшов з авто, однак відразу зрозумів, що наздогнати його не зможе, адже перебував в стані легкого алкогольного сп`яніння та залишався в 5 метрах від авто, після чого через декілька десятків секунд авто патрульної поліції зупинилось позаду та поліцейські зазначили, що він проїхав на червоний заборонений сигнал світлофора.

Його доводів та пояснень про те, що за кермом перебував не він, працівники поліції не врахували та почали вимагати посвідчення водія для складення постанови.

Виходячи з того, що він не погоджувався з доводами працівників поліції щодо складення постанови, вимагав повноцінного розгляду справи про адміністративне правопорушення і відмовлявся надавати свої документи до моменту пред`явлення працівниками поліції хоча б якихось доказів, що підтверджували б факт вчинення правопорушення.

Оскільки працівники поліції на меті не мали проведення розгляду справи, в грубій формі скрутили руки та одягнули наручники, після чого повністю обшукали та витягнули гаманець з кишені, де знайшли студентський квиток, на основі якого було складено постанову.

Виходячи з вказаних обставин, зазначає, що адміністративне затримання щодо нього було незаконне, адже жодних правопорушень він не вчиняв, знаходився біля машини та не перешкоджав будь-яким діям працівників поліції, не мав можливості скористатися правовою допомогою, не мав фізичної можливості повідомити родичів чи близьких про факт затримання, а отже повністю було порушено його право на захист .

Крім того, студентський квиток не являється документом ,який посвідчує особу у відповідності до ЗУ «Про єдиний державний демографічний реєстр».

В момент складення постанови він весь час перебував у кайданках, розгляду справи не відбувалося, жодної обставини справи не було досліджено, що є обов`язком у відповідності з ст. 280 КУпАП, та будь-яких доказів його перебування за кермом у працівників поліції не було.

Вважає, що його позбавили можливості реалізувати процесуальні права, передбачені КУпАП та Конституцією України, дії працівників поліції незаконними та такими, які виходять за межі принципів діяльності органів публічної влади, зокрема і поліції.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ст.ст. 162, 165 КАС України, відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а третій особі - для надання письмових пояснень.

З матеріалів справи вбачається, що представник третьої особи отримав копію ухвали про відкриття провадження 28 серпня 2020 року.

Станом на день ухвалення рішення ні відповідач, ні представник третьої особи своїм правом не скористалися, відзив на позовну заяву та пояснень до суду не надали.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 24 грудня 2019 року відповідачем винесено постанову серії ЕАК № 1897334 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За змістом постанови, позивач 24 грудня 2019 року о 04:27 год., рухаючись по вул. Васильківській, 47 в м. Києві, здійснив проїзд на регульованому пішохідному переході на забороняючий сигнал світофора, а сааме червоний, та при перевірці документів не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР України.

Диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно п. 2.1. ПДР , водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі такі документи: посвідчення водія на право керування Т3 відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний, у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно п.п. 2.4.а ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР.

З постанови серії ЕАК № 1897334 вбачається, що позивач у порушення п. 2.1. ПДР України під час перевірки документів не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частинами 1,3 ст. 16 Закону визначено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи .

Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тобто, законом визначено випадки, за яких водій транспортного засобу зобов?язаний пред?являти документи поліцейському.

Відповідно до п. 2.4 на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу, дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Згідно зі ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Як вбачається зі змісту постанови серії ЕАК № 1897334, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху при зупинці транспортного засобу.

Таким чином, суд вважає, що визначені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача у відповідача були відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Виходячи з цього, відсутності постанови про застосування до позивача адміністративного стягнення за будь-яке порушення Правил дорожнього руху, вимоги відповідача про пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії є неправомірними.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові в справі № 686/11314/17/ провадження № К/990/15541/18 / від 15 березня 2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Крім того, відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в цій частині.

Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 126 ч. 4, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 247, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії Інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Куцевича Андрія Юрійовича при винесенні постанови серії ЕАК № 1897334 від 24 грудня 2019 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП протиправними.

Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1897334 від 24 грудня 2019 року, винесену Інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Куцевичем Андрієм Юрійовичем відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Л.А.Шереметьєва