Рішення № 93886387, 04.12.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/249/19

провадження № 2-а/753/84/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Литвин Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ЛОЗОВОЇ АНАСТАСІЇ ІГОРІВНИ про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві - Лозової Анастасії Ігорівни про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов`язання вчинити дії, мотивуючи вимоги тим, що на підставі виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва №2а-6742/11 від 03.10.2013 року про зобов`язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової щорічної допомоги згідно вимог Закону України «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, за 2011рік, 11.11.2013 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №40570931. Однак, 27.06.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із неможливістю виконання судового рішення через відсутність бюджетних коштів у боржника. Дану постанову було скасовано та визнано протиправною постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2014 року, крім того, було зобов`язано виконавця вжити заходів щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-6742/11 від 03.10.2013 року. Проте, 03.12.2018 року державний виконавець повторно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з тих же підстав. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із відповідними вимогами.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, з заявами чи клопотаннями до суду не зверталась.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позову, виходячи з наступного.

Державним виконавцем 11.11.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40570931 про примусове виконання виконавчого листа №2а-6742/11, виданого 03.10.2013 року Дарницьким районним судом міста Києва, щодо зобов`язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації провести позивачу перерахунок та виплату, з урахуванням проведених виплат, одноразової щорічної допомоги до 05 травня відповідно до ст. 13 Закону України «Про соціальних захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, за 2011 рік.

Вказаною постановою Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації надано строк для добровільного виконання судового рішення до 18.11.2013 року. У подальшому, 27.06.2014 року державним виконавцем прийнято постанову, якою виконавчий лист №2а-6742/11 повернуто позивачу (стягувачу у виконавчому провадженні) у зв`язку із неможливістю виконання рішення суду через відсутність у боржника бюджетних коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2014 року постанову державного виконавця від 27.06.2014 року про повернення виконавчого листа стягувачу було визнано протиправною та скасовано; зобов`язано державну виконавчу службу Головного управління юстиції у місті Києві вжити заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-6742/11, виданого 03.10.2013 року Дарницьким районним судом міста Києва; зобов`язано державну виконавчу службу Головного управління юстиції у місті Києві протягом десяти днів із дня набрання судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення у частині вжитих заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-6742/11, виданого 03.10.2013 року Дарницьким районним судом міста Києва.

20.07.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві Лозовою А.І. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №40570931.

Однак, 03.12.2018 року державним виконавцем Лозовою А.І. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Вказану постанову скаржником було отримано 10.12.2018 року.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Пункт 2.1. розділу 3 Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 2 квітня 2012 р. за N 489/20802 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» передбачає, що повернення виконавчого документа стягувану здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 37 Закону. При ньому у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону. Всупереч даній обов`язковій вимозі відповідач в постанові про повернення виконавчого документа не послався на жоден конкретний Закон, яким встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, як підставу законності своїх дій.

При цьому, підставою для повернення виконавчого документа, згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону, є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника, якщо заборона випливає із норми закону. До яких боржник не належить, оскільки не входить до Переліку, визначеного Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та до ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», яким передбачено встановлення мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Однак, суд зазначає, що обов`язковість судових рішень безпосередньо закріплена нормами Конституції України та не потребує додаткового закріплення у судовому рішенні.

Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Жовнер проти України», державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Крім того, відповідно до п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року у справі «Васильєв проти України», виконання рішення щодо боржника залишається обов`язком держави.

Тобто, посилання Київського міського центру на неможливість виконання судового рішення щодо реалізації виплати допомоги у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів є необґрунтованими, оскільки держава повинна виконувати прийняті на себе зобов`язання. Відсутність коштів для виплати стягнутої за судовим рішенням допомоги не може бути підставою для невиконання судових рішень, оскільки, як уже зазначено вище, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова, винесена державним виконавцем 03.12.2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу, підлягає скасуванню.

Поряд з цим, згідно з нормами постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб`єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акту є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Згідно ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративних справах. Ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо; для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

У постанові ВСУ від 11.11.2014 у справі № 21-475а14 зазначено, що, під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Як встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва у постанові від 26.08.2014 року, згідно повідомлення від 25.06.2014 року №09/1754-11, Київський міський центр не має можливості здійснити виплату допомог на виконання судових рішень у зв`язку з відсутністю бюджетних призначень на вказані цілі.

15.11.2018 року Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат листом за №09/1094-011 повідомив позивача, що для виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2011 року, Центром проведено перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік.

Як вбачається з постанови державного виконавця від 03.12.2018 року, листом від 02.08.2018 року №09/804-011 Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомлено, що на виконання рішення суду Центром проведено розрахунок ОСОБА_1 разової грошової допомоги в розмірі 3 106 грн.

Вимоги ж щодо виплати даної допомоги не виконано.

Виходячи з того, що згадане рішення суду на користь ОСОБА_1 має зобов`язальний характер, існують обставини, що утруднюють виконання судового рішення, а тому на підставі викладених вимог Закону, слід змінити спосіб його виконання на стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на користь ОСОБА_1 в розмірі 3 106 грн., згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, суд вважає необхідним зобов`язати управління державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві протягом 3 місяців з дня набрання рішенням законної сили, подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині вжитих заходів щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 31.10.2018 року Дарницьким районним судом м. Києва.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з дня винесення Лозовою А.І. постанови про відновлення виконавчого провадження і до винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу, державним виконавцем не вчинялося дій, спрямованих на виконання рішення суду від 17.11.2011 року по справі 2а-6742/11.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Лозової А.І. щодо невиконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2011 року та зобов`язати усунути допущені порушення під час здійснення виконавчого провадження ВП №40570931.

В порядку ст.139 КАС України, оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому з головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І. на користь держави необхідно стягнути 840 грн. 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.2; 5-6; 8-9; 72-77; 90; 139; 205; 242-247; 255; 370; 378; 382 КАС України, Закон України «Про виконавче провадження», суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, винесену 3.12.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ЛОЗОВОЮ АНАСТАСІЄЮ ІГОРІВНОЮ на підставі п.9, ч.1, ст.37 Закону України „Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні ВП №40570931.

Змінити спосіб виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2011 року у адміністративній справі №2а-6742/11 з зобов`язання нарахування виплат на стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на користь ОСОБА_1 в розмірі 3 106 грн. згідно ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві згідно ст.382 КАСУ протягом 3 місяців з дня набрання рішення законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині вжитих заходів щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 31.10.2018 року Дарницьким районним судом м. Києва у адміністративній справі №2а-6742/11.

Визнати протиправними бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ЛОЗОВОЇ АНАСТАСІЇ ІГОРІВНИ щодо невиконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2011 року та зобов`язати усунути допущені порушення під час здійснення виконавчого провадження ВП №40570931.

Стягнути з головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ЛОЗОВОЇ АНАСТАСІЇ ІГОРІВНИ на користь держави 840 грн. 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ: О.М. Колесник