Вирок № 93885789, 29.12.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/1393/20

Номер провадження 1-кп/711/228/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2020 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

при секретарі Бак М.А.,

за участі прокурорів Лагути Ю.О., Бердник В.П. і Цапка А.А., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , представника потерпілих Мельника С.Є., представника цивільного відповідача ОСОБА_16., обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника Гаврильченка В.М.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, з вищою освітою, не судимого, не працюючого, розлученого, який має неповнолітню дитину, 2009 року народження, мешканця АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 286 КК України,

встановив:

Обвинувачений (підсудний) ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Біля 17 години 30 хвилин 09 січня 2020 року обвинувачений ОСОБА_4 керував автомобілем «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухався в межах населеного пункту в м. Черкаси по вул. Сергія Амброса зі сторони вулиці Новопречистенської в напрямку вулиці Юрія Іллєнка з порушенням пунктів 2.3.«б», 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - Правила). Не будучи уважним і не стежачи за дорожньою обстановкою, обвинувачений не відреагував на її зміну у вигляді появи на проїзній частині пішохода похилого віку, який переводив за руки через дорогу двох малолітніх дітей.

Так, за вказаних обставин обвинувачений ОСОБА_4 у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не вибрав безпечної швидкості руху керованого ним автомобіля щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, рухався в населеному пункті зі швидкістю 68 км\год, що перевищило допустиму швидкість на 18 км\год. Маючи об`єктивну можливість виявити пішоходів, він негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і за перехрестям вулиць Сергія Амброса та Різдвяної вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які згідно із п. 4.7 Правил переходили проїзну частину дороги вулиці С.Амброса по лінії тротуарів зліва направо відносно до руху автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків, рани м`яких тканин лівого плеча, садна правого ліктьового суглобу, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді тяжкої поєднаної травми: тяжка відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеню з ушкодженням стовбурових структур. Дифузне аксональне ушкодження. Набряк головного мозку. Посттравматичний субарахоїдальний крововилив. Церебральна кома. Перелом кісток склепіння черепа з переходом на основу. Забій органів грудної клітини, забій серця, легень. Закрита травма живота. Травматичний шок 2 ст. ДВЗ синдром. Гостре ураження нирок. Ниркова недостатність 4 ст. (термальна). Перелом лівої лобкової кістки із незначним зміщенням. Забій м`яких тканин голови, тулуба та кінцівок. Крововиливи над і під оболонки та у речовину головного мозку; крововиливи у м`які тканини з внутрішнього боку; численні садна обличчя. Травма тазу у вигляді розриву лонного зчленування, перелому обох гілок лівої лобкової кістки із крововиливами у м`які тканини, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_4 о 09 год. 45 хв. при наданні медичної допомоги у КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня». Зазначені тілесні ушкодження відносяться до тяжких за ознакою небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_5 настали від сполученої травми тіла у вигляді черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння і основи черепа, крововиливами над і під оболонки і у речовину головного мозку, травми тазу у вигляді розриву лонного зчленування, перелому обох гілок лівої лобкової кістки, яка в своєму клінічному перебігу ускладнилась розвитком поліорганної недостатності.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, а саме, вимог пунктів 2.3.«б», 12.2, 12.3, 12.4 Правил знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП і настанням наслідків у вигляді заподіяння ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а також смерті ОСОБА_5 .

Вказаними діями підсудний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження і спричинило смерть потерпілого.

Суду надано для дослідження докази у вигляді показань, документів та висновків експертиз, із яких встановлено наступне.

Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав і пояснив, що за вказаних обставин керував автомобілем «ЗАЗ» і рухався по вул. Сергія Амброса у м. Черкаси в темну пору доби з перевищенням допустимої швидкості в населених пунктах. Побачивши ліворуч у світлі фар пішоходів, застосував екстрене гальмування і повернув праворуч, але вчинив наїзд на пішоходів, а потім на бордюр.

Із протоколу огляду місця події встановлено, що ДТП відбулась в районі нерегульованого перехрестя вулиць Сергія Амброса та Різдвяної у м. Черкасах. На місці події виявлено автомобіль «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 з пошкодженнями в передній частині, сліди гальмування, уламки елементів автомобіля (т.2 а.с. 11-24).

Потерпілий ОСОБА_1 показав, що по пішохідному переходу переходив дорогу разом із двома внуками, яких тримав за руки, і на них було вчинено наїзд автомобіля, внаслідок чого він та внуки отримали тілесні ушкодження.

Потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 показали, що не були очевидцями ДТП. Їх родич потерпілий ОСОБА_1 забрав їх дітей із дитячого садка і йшов додому, але вони всі були збиті автомобілем. Внаслідок пригоди загинув їх син ОСОБА_7 , інший син ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали різного ступеню важкості тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_10 показала, що була очевидцем того, як мужчина із двома дітьми, яких тримав за руки, переходив дорогу на перехресті по лінії тротуару і в цей час на них було вчинено наїзд автомобілем.

Свідок ОСОБА_11 показала, що обвинувачений працював водієм таксі в приватному підприємстві «Скай Лайн» (далі - ПП «Скай Лайн») і використовував під час роботи автомобіль «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить цьому підприємству. Під час виконання трудових обов`язків вчинив наїзд на потерпілих.

За висновками судово-медичних експертиз:

- потерпілому ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків, рани м`яких тканин лівого плеча, садна правого ліктьового суглобу, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я (т.3 а.с.39-40);

- малолітньому потерпілому ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (т.3 а.с.43-44);

- малолітній ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді тяжкої поєднаної травми: тяжка відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеню з ушкодженням стовбурових структур. Дифузне аксональне ушкодження. Набряк головного мозку. Посттравматичний субарахоїдальний крововилив. Церебральна кома. Перелом кісток склепіння черепа з переходом на основу. Забій органів грудної клітини, забій серця, легень. Закрита травма живота. Травматичний шок 2 ст. ДВЗ синдром. Гостре ураження нирок. Ниркова недостатність 4 ст. (термальна). Перелом лівої лобкової кістки із незначним зміщенням. Забій м`яких тканин голови, тулуба та кінцівок. Крововиливи над і під оболонки та у речовину головного мозку; крововиливи у м`які тканини з внутрішнього боку; численні садна обличчя. Травма тазу у вигляді розриву лонного зчленування, перелому обох гілок лівої лобкової кістки із крововиливами у м`які тканини, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_4 о 09 год. 45 хв. при наданні медичної допомоги у КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня». Зазначені тілесні ушкодження відносяться до тяжких за ознакою небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_5 настала від сполученої травми тіла у вигляді черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння і основи черепа, крововиливами над і під оболонки і у речовину головного мозку, травми тазу у вигляді розриву лонного зчленування, перелому обох гілок лівої лобкової кістки, яка в своєму клінічному перебігу ускладнилась розвитком поліорганної недостатності (т.2 а.с.161-164).

За висновками криміналістичних технічних експертиз до моменту ДТП деталі ходової частини, гальмівної системи та рульового керування автомобіля «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 перебували у працездатному стані (т.2 а.с.74-76, 82-84, 91-92).

Під час досудового розслідування проведено слідчі експерименти, під час яких встановлено дійсне сповільнення вказаного автомобіля; за участі свідка ОСОБА_12 встановлено відстань, яку пройшли пішоходи з моменту виходу на проїзну частину дороги до місця наїзду, а також час, за який вони цю відстань подолали (т.2 а.с.56-63).

Згідно з висновками судової автотехнічної експертизи (т.2 а.с.116-121) водій ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до п.п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил. У дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, водій мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди при розрахунковій швидкості керованого ним автомобіля 68 км/год і, тим більше, мав таку можливість при максимально допустимій швидкості руху у населених пунктах 50 км\год. В діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил, які з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з виникненням ДТП і для виконання яких він перешкод технічного характеру на мав.

Проаналізувавши вказані докази кожен окремо та в їх сукупності, суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_13 , керуючи автомобілем, перевищив допустиму швидкість в населених пунктах, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, яка виразилась у появі на проїзній частині дороги пішоходів, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і вчинив наїзд на пішоходів, які переходили проїзну частину дороги без порушень Правил. Внаслідок наїзду потерпілому ОСОБА_6 завдано легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, потерпілому ОСОБА_1 - середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_5 - тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть. Це встановлено з показань потерпілого ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_10 про те, що пішоходи перетинали проїзну частину вулиці без порушення Правил, пунктом 4,7 яких передбачено, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.З протоколу огляду місця події встановлено, що наїзд на пішоходів вчинено у межах населеного пункту і на місці події виявлено сліди гальмування. За висновками автотехнічної експертизи автомобіль рухався зі швидкістю 68 км\год. У висновках експертизи немає підстав сумніватися, тому що експертом враховано об`єктивні дані, зокрема, довжину слідів гальмування і видимість з місця водія, які були встановлені при огляді місця події, а також дані про сповільнення конкретного автомобіля. Крім того, обвинувачений не заперечує факту перевищення ним швидкості руху. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень і причина смерті потерпілого встановлені відповідними експертизами. Допустимість наданих суду доказів не оспорюються і у суду немає підстав для визнання їх недопустимими.

Разом з тим, суд виключає із обвинувачення порушення обвинуваченим п. 1,7 Правил, який передбачає, що водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності. Суду не доведено те, що обвинувачений ідентифікував пішоходів як дітей і особу похилого віку.

У зв`язку із встановленням факту порушення обвинуваченим ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, що спричинило настання негативних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесного ушкодження та спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5 , суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

Призначаючи вид і міру покарання, суд враховує те, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість. Він працював на момент вчинення злочину, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем колишньої роботи - позитивно, під наглядом у психіатра чи нарколога не перебуває. Пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_14 добровільне часткове відшкодування шкоди (т.1 а.с. 217-218) і наявність у нього малолітньої дитини. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено. Також суд бере до уваги те, що він вчинив необережне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину. Визнання обвинуваченим своєї вини і наявність обставин, що пом`якшують покарання, за умови відсутності обставин, що обтяжують покарання, дають підстави суду не призначати основне покарання у розмірі, наближеному для максимального. Згідно з положеннями ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Разом з тим, настання наслідків у вигляді смерті малолітнього потерпілого не дають суду підстав для застосування ст. 69 КК України. Раніше обвинувачений визнавався винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з порушенням Правил. З урахуванням викладеного суд призначає ОСОБА_14 основне покарання у виді позбавлення волі та додаткове у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

У кримінальному провадженні заявлено цивільні позови прокурора про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування потерпілих (т.1 а.с.48, 61). Судом із висновків судово-медичних експертиз встановлено, що потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 і ОСОБА_1 перебували на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров`я. Вартість витрат на лікування потерпілих підтверджена документально, тому вказані цивільні позови прокурора підлягають задоволенню на підставі ч.3 ст. 1206 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заявили цивільні позови до власника транспортного засобу - ПП «Скай Лайн» і страховика - Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «UPSK»). Протягом судового розгляду розміри позовів неодноразово змінювались (т.1 а.с.83, 88, 233, т.4 а.с. 28, 51) і у остаточній редакції позовні вимоги викладені наступним чином.

Потерпілий ОСОБА_1 вимагає стягнути з відповідачів відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20 486 грн. і моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. Потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вимагають стягнути з відповідачів відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 91 583 грн. 22 коп., а також на користь кожного моральної шкоди у розмірі по 1 283 769 грн. Потерпілий ОСОБА_3 вимагає стягнути із ПП «Скай Лайн» витрати на залучення експерта у розмірі 10 152 грн. і витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Вирішуючи вказані цивільні позови, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст. 118 КПК України (далі - КПК) витрати на правову допомогу і витрати, пов`язані із залученням спеціалістів чи експертів, відносяться до процесуальних витрат, які розподіляються за правилами, встановленими ст. 124 вказаного Кодексу, а не в рамках вирішення цивільного позову. У зв`язку з ухваленням обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, тому в цій частині цивільного позову ОСОБА_3 до ПП «Скай Лайн» суд відмовляє.

Із показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_11 встановлено, що обвинувачений перебував у трудових відносинах з ПП «Скай Лайн», яке є власником автомобіля «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 і цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ «UPSK», і 09.01.2020 р. виконував свої трудові обов`язки. Це також підтверджено копіями документів на а.с. 103-110 у т.2.

Суд враховує положення ст. 128 КПК про те, що особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов.

Статтею 1187 ЦК передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1168 ЦК встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Таким чином, особами, які мають право на відшкодування шкоди в зв`язку із смертю ОСОБА_5 внаслідок ДТП, є його близькі родичі, які визнані в кримінальному провадженні потерпілими та пред`явили цивільні позови. До таких родичів відноситься і потерпілий ОСОБА_9 , який на час події проживав разом із внуками та їх батьками однією сім`єю.

Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Як зазначено вище, страхова відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки застрахована в ПрАТ «UPSK». Згідно з умовами страхового полісу № АО/ 4495928 розмір страхової виплати на одного потерпілого складає 260 000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, і 130 000 за шкоду, заподіяну майну (а.с.108 т.2).

Згідно із ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Потерпілий ОСОБА_1 обґрунтував свої позовні вимоги понесенням витрат на лікування у сумі 20 486 грн. і тим, що йому заподіяна моральна шкода у зв`язку з ушкодженням його здоров`я та смертю онука, для відшкодування якої він вимагає стягнути 200 000 грн. Потерпілим надано документальне підтвердження витрат на лікування у вказаному розмірі (т.2 а.с.87, 225-230). Суд вважає встановленим, що потерпілий ОСОБА_9 відчував фізичний біль та відчуває моральні страждання, оскільки отримав травму і перебував тривалий час на лікуванні, пережив утрату внука, який був травмований на його очах. Проте суд вважає, що з урахуванням принципів розумності і виваженості для відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_9 моральної шкоди достатньо буде компенсації у розмірі 100 тис. грн. Вказані суми не перевищують страхового ліміту і підлягають стягненню із ПрАТ «UPSK».

Потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 спочатку пред`явили позовні вимоги про відшкодування кожному з них моральної шкоди у розмірі по 500 000 грн., а потім збільшили розмір позовних вимог, вимагаючи стягнення на користь кожного з них по 1 283 769 грн., посилаючись на висновок експертного дослідження (т.1 а.с.236). Таке суттєве збільшення позовних вимог за короткий проміжок часу не є виправданим. Вказаний висновок не сприймається судом як експертиза, тому що особа, яка склала висновок, не попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. Крім того, з урахуванням положень ч.10 ст. 101 КПК навіть, якщо цей висновок і був би визнаний експертизою, він не повинен мати для суду вирішального значення. Такий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 202/3076/18 (провадження № 51-238км20).

Суд вважає встановленим, що позивачі зазнали непоправної втрати із-за загибелі їхнього сина, чим їм безперечно завдано моральної шкоди, яка нічим не може бути повністю компенсована. Разом із тим, суд повинен виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З урахуванням безпідставно збільшених позовних вимог суд вважає за можливе задовольнити ці вимоги у первісному вигляді, тобто стягнути на відшкодування заподіяної потерпілим моральної шкоди у розмірі по 500 000 грн. кожному. Враховуючи умови договору страхування, суд стягує із ПрАТ «UPSK» по 260 000 грн., а із ПП «Скай Лайн» - по 240 000 грн.

Згідно із наданими чеками, квитанціями, актами і довідками закладу охорони здоров`я потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 понесли витрати на лікування дітей і на поховання сина ОСОБА_15 (т.1 а.с.93-116, 220-224). Шляхом підрахунків ці витрати визначені судом у сумі 91 583 грн.19 коп. Разом з тим, серед них є чеки на придбання мінеральної води на загальну суму 71 грн., що не визнається судом витратами на лікування. Крім того, позивачі вимагають стягнення витрат на поминальний обід у розмірі 11 450 грн.

Згідно з положеннями абзацу 1 ст. 1201 ЦК особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Наведене однозначно свідчить про те, що церемонія поминання не відноситься до поховання.

Більше того, зі змісту абзаців 8, 9 та 10 статті другої вказаного Закону випливає, що церемонія поминання та церемонія поховання є зовсім різними поняттями.

У зв`язку із викладеним суд вважає недоведеними позовні вимоги на суми 71 і 11 450 грн.

Суд бере до уваги, що обвинувачений кількома платежами частково відшкодував завдану шкоду на загальну суму 10 990 грн. (т.1 а.с.217-218), тому загальна сума відшкодування шкоди повинна бути зменшена і на цю суму.

У цьому випадку суд також враховує, що сума завданої шкоди не перевищує ліміту страхових виплат, зазначених у договорі страхування, тому стягує 69 072 грн. 19 коп. із ПрАТ «UPSK».

Під час досудового розслідування проведено ряд експертиз і на залучення експертів понесені витрати на загальну суму 3140 грн. 20 коп. (т.2 а.с.77, 85, 93, 122). У зв`язку з визнанням ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення вказані процесуальні витрати підлягають стягненню з нього на підставі ч.2 ст. 124 КПК.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.01.2020 р. накладено арешт на легковий автомобіль «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.2 а.с.33). Із змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речового доказу. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, тому у суду є всі підстави для скасування арешту на майно.

Речовий доказ (вказаний транспортний засіб) потрібно залишити у розпорядженні його власника.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дати затримання засудженого.

Цивільні позови прокурора задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Черкаської обласної ради витрати, понесені КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» на лікування потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у розмірі 14 371 грн.76 коп.; на користь Черкаської міської ради витрати, понесені КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги Черкаської міської ради» на лікування потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 3518 грн. 41 коп.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на його користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20 486 грн. і відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., а всього 120 486 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути на користь кожного із них на відшкодування моральної шкоди із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» по 260 000 грн., із приватного підприємства «Скай Лайн» по 240 000 грн. Стягнути на їхню користь із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 69 072 грн. 19 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 3140 грн.20 коп., пов`язані із залученням експертів.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_3 витрати на залучення експерта у розмірі 10 152 грн. і витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн., а всього процесуальні витрати у розмірі 20 152 грн.

Скасувати арешт на автомобіль «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2020 року.

Речовий доказ (автомобіль «ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 ) залишити у розпорядженні власника - ПП «Скай Лайн».

Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченому негайно після проголошення. Решта учасників судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук