Рішення № 93884392, 15.12.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 15.12.2020 Справа № 554/4547/20

Провадження № 2/554/1559/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді – Троцької А.І.,

при секретарі – Зайцевій Я.А.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Харенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями органу попереднього (досудового) слідства, прокуратури,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом в якому просив: визнати притягнення його працівниками прокуратури Ленінського району м.Полтави Полтавської області до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 272 КК України, обрання-відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд - незаконними діями; стягнути на його користь за рахунок держави, шляхом списання Державним казначейством України у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 500000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 15000 грн. матеріальної шкоди - судові витрати, шкоди завданої незаконними діями слідчих та працівників прокуратури Полтавської області, а всього 515000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 31 травня 2011 року у приміщенні відділення термообробки та обрубки литва ливарного цеху ВАТ «Тепловозоремонтний завод», при виконанні робіт із застосуванням консольного вантажопідйомного крану з електротельфером, обрубувачем даного цеху ОСОБА_3 відбулось пошкодження місця з`єднання труби, на якій було закріплено пульт керування тельфером. При цьому втратили цілісність електропровідник під напругою 380 В. та захисний заземлюваний провід, які були в трубі. Сталося ураження ОСОБА_3 електричним одноразовим струмом, внаслідок чого останній помер на місці. За викладеним фактом 01 серпня 2011 року прокурором Ленінського району м.Полтави за ч. 2 ст. 271 КК України була порушена кримінальна справа №9111220039. 23 травня 2012 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, в цей же день відносно нього слідчим було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. В ході судового розгляду кримінальної справи, обвинувачення висунуте відносно підсудного ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження, тому постановою Ленінського районного суду м.Полтави від 21 травня 2013 року кримінальну справу повернуто прокурору для організації додаткового досудового розслідування. 15.06.2013 року, у зв`язку з зміною кримінально-процесуального кодексу України, справа для подальшого досудового розслідування була передана в СВ Ленінського відділення поліції Октябрського відділу ГУНП в Полтавській області. В ході досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчим була - призначена повторна комплексна електротехнічна експертиза, згідно якої дії майстра енерго - механічної служби ОСОБА_4 з технічної точки зору не перебувають у причинному зв`язку в настанням нещасного випадку. 02.02.2016 року по справі була призначена ще одна додаткова комплексна комісійна електротехнічна експертиза та експертиза з безпеки життєдіяльності, з висновків якої підстав для притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не встановлено. 31.05.2019 року старшим слідчим ВП № 2 Полтавського ВП ГУНП Полтавської області капітаном поліції Шевченком М.Л. винесена постанова про закриття кримінального провадження, внесеними до ЄРДР за № 12013180030000824 від 15.06.2013 року на підставі ст. 110, п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вважає, що був незаконно притягнутий органами прокуратури в якості обвинуваченого, а також відносно нього незаконно обрано мірою запобіжного заходу - підписку про невиїзд. У зв`язку з незаконним притягнення в якості обвинуваченого відчував дуже негативні переживання. Ці переживання ускладнювались та погіршувались тим, що слідство безпідставно стверджувало що з його вини загибла людина. Був вимушений на протязі тривалого часу, у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу - підписки про невиїзд, змінювати свої життєві плани та наміри, втрачати свої нормальні життєві зв`язки. Ці всі обставини негативно вплинули на стан здоров`я. Діями працівників прокуратури Ленінського району міста Полтави, спричинені моральні страждання, які оцінює в 500000 грн. Крім того, для здійснення свого захисту в ході розгляду кримінальної справи у суді, ним була укладена відповідна угода з адвокатом Листопад Н.А. Розгляд судом кримінальної справи тривав з липня 2012 року по 21 травня 2013 року. За надання юридичної допомоги захиснику ОСОБА_5 були виплачені грошові кошти в розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27 липня 2020 року до суду надійшов відзив прокуратури Полтавської області в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на наступне. Прокурором Ленінського району міста Полтави 01.09.2011 порушено кримінальну справу №111220039 за фактом смерті обрубувача ливарного цеху ВАТ «ТРЗ» ОСОБА_3 , за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. З урахуванням здобутих під час досудового розслідування доказів, в їх сукупності, 22.05.2012 майстра енергомеханічної служби ВА Г «ТРЗ» ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого за ч. 2 ст. 272 КК України та 06.06.2012 кримінальну справу № 111220039 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 272 КК України направлено до Ленінського районного суду м.Полтави для розгляду по суті. Постановою Ленінського районного суду м.Полтави від 20.11.2012 призначено додаткову судову комплексну електротехнічну і в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності експертизу. Згідно висновку експертизи від 27.02.2013 №12266/1054, у причинному зв`язку з настанням події нещасного випадку перебувають дії (бездіяльність) начальника відділу кадрів Волосовець О.І., начальника ливарного цеху Зімковського В.В., головного енергетика ОСОБА_6 , майстра енергомеханічної служби ОСОБА_4 . Постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 21.05.2013 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 направлено прокурору Ленінського району міс та Полтави для організації додаткового розслідування. 15.06.2013 слідчим СВ Ленінського РВ 1ІМУ відомості про кримінальне правопорушення за даним фактом внесено до ЄРДР за № 12013180030000824. Після внесення відомостей про порушення працівниками ПАТ «Тепловозоремонтний завод» правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що потягло смерть працівника підприємства ОСОБА_3 до ЄРДР, ОСОБА_1 до участі у кримінальному провадженні ні як сторона, ні як інший учасник провадження не залучався, відтак ОСОБА_1 у межах кримінального провадженні не мав будь-якого процесуального статусу. За результатами досудового розслідування, постановою старшого слідчого ВП № 2 Полтавського ВП ГУІ1ГІ в Полтавській області від 31.05.2019, кримінальне провадження за № 12013180030000824 закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. Під час здійснення досудового розслідування ОСОБА_7 не повідомлялось про підозру в порядку ст. 42 КПК України. Відносно ОСОБА_4 слідчим не виносилась постанова про закриття кримінального провадження за відсутності у його діянні складу кримінального правопорушення. Відсутні будь-які процесуальні рішення судів про встановлення факту незаконності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності або незаконності обрання відносного нього запобіжного заходу. З наведеного вбачається, що вирішення питання визнання незаконним притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, а також обрання відносного нього запобіжного заходу, не відноситься до компетенції суду цивільної юрисдикції, оскільки вирішується виключено за правилами кримінального процесу, при цьому, ОСОБА_8 не звертався до органу досудового розслідування про визначення йому суми відшкодування шкоди.

Представник відповідач Державної казначейської служби України до суду не з`явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Заяви про відкладення судового засідання та відзивів до суду не надходили.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що 01 серпня 2011 року прокурором Ленінського району м.Полтави порушено кримінальну справу №111220039 за фактом недотримання службовими особами ВАТ «Тепловозоремонтний завод» вимог законодавчих актів про охорону праці при виконанні робіт на вантажопідіймальному крані (тельфері), що спричинило тяжкі наслідки у вигляді загибелі обрубувача ливарного цеху вказаного вище підприємства ОСОБА_3 , за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 271 КК України.

Згідно обвинувального висновку від 31.05.2012р. у кримінальній справі №111220039, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачений в тому, що займаючи посаду майстра виробничої дільниці ремонтного цеху ВАТ «Тепловозоремонтний завод», допустив порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою у ливарному цеху ВАТ «Тепловозоремонтний завод», що спричинило загибель людини, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 272 КК України. ( а.с.9-23).

Постановою Ленінського районного суд м.Полтави від 21.05.2013 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України направлено прокурору Ленінського району м.Полтави для організації додаткового досудового розслідування, в ході якого необхідно усунути недоліки досудового слідства, що зазначені в постанові суду (а.с.24-28).

Після проведення додаткового досудового розслідування, 15.06.2013 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12013180030000824 за фактом того, що 31.05.2011, близько 09 год. 10 хв., у приміщенні відділення термообробки та обрубки литва ливарного цеху ВАТ «Тепловозоремонтний завод» за адресою: м. Полтава, вул. Гайового, 30, при виконанні робіт із застосуванням консольного вантажопідіймального крану (інв. № 147322) з електротельфером (зав. № 1046), обрубувачем даного цеху ОСОБА_3 , що згідно п. 104 Переліку, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 року № 15, відноситься до категорії робіт з підвищеною небезпекою, внаслідок конструктивних недоліків щодо електробезпеки вказаного вище вантажопідіймального пристрою, а саме невідповідності його технічного стану вимогам п. 6.9.3 Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів та п.п. 1.7.131, 1.7.133 Правил улаштування електроустановок в частині застосування у якості заземлюючого провідника металевої труби, на яку здійснювався механічний тиск, а не металевого тросику, на якому повинен був підвішений пульт керування електротельферу, при переміщені деталі (гільзи 2Д40) натисканням на металеву трубу, яка приварена до стріли консолі крану, відбулося пошкодження (втрата цілісності) місця з`єднання труби, на якій було закріплено пульт керування тельфером, корпус якого виконано з металу. При цьому втратили цілісність електропровідник під напругою 380 В та захисний заземлювальний провідник (PE-провідник), які були розташовані в трубі. При потраплянні потенціалу фази на металеву трубу, яка була відокремлена від захисного заземлення, сталося ураження ОСОБА_9 електричним струмом, внаслідок чого останній помер на місці події. Згідно висновку судово-медичної експертизи №482-а від 07.10.2011р. смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок ураження технічним електрострумом. (а.с.29).

Під час проведення додаткового досудового розслідування було отримано висновок судової комплексної електротехнічної, в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності експертизи №9943/221 від 13.01.2015, згідно висновків якої, дії майстра енерго-механічної служби ОСОБА_1 з технічної точки зору не перебувають у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку ( к.п. Том 4 а.с.173-200).

Постановою старшого слідчого ВП №2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Шевченко М.Л. від 31.05.2019 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013180030000824 від 15.06.2013 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України ( а.с.31-34).

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження №12013180030000824 від 15.06.2013, за час проведення додаткового досудового розслідування і до закриття кримінального провадження ОСОБА_1 не мав будь-якого процесуального статусу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на статтю 1176 ЦПК України та статтю 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів дізнання , досудового слідства, прокуратури, суду».

Так згідно ч.ч. 1,2,7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Разом із тим, позивачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що були вчинені дії, які були б та могли бути, підставою для відшкодування йому, заподіяної такими діями, шкоди, передбаченою ст. 1176 ЦК України,

На спірні правовідносини не поширюються положення ст.1176 ЦК України.

Окрім того не підлягають до застосування в цьому випадку і положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Згідно статті 2 цього закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Проте жодної підстави для застосування у цій справі положень вищевказаного Закону судом не встановлено. Як встановлено,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не обирався, виправдовувальний вирок відносно ОСОБА_1 не виносився, ОСОБА_1 не повідомлялось про підозру в порядку ст. 42 КПК України (2012 року), слідчим не виносилась постанова про закриття кримінального провадження за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення.

Відсутні будь-які процесуальні рішення судів про встановлення факту незаконності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності або незаконності обрання відносно нього запобіжного заходу.

В свою чергу, суд відмічає, що за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди визначеними законом органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Однак слід зазначити, що у розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При вирішенні справи визначальними для суду є фактичні обставини, наведені у позовній заяві, а тому суд, визначаючись із характером існуючих правовідносин, не вправі самостійно змінювати підстави позову, оскільки відповідно до положень цивільного процесуального законодавства це є виключним правом позивача.

Посилаючись на обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказує на обставини про можливість відшкодування йому шкоди виключно на підставі ст. 1176 ЦК України, тому суд самостійно не вправі змінити підстави позову та вирішувати питання відшкодування позивачу шкоди за таких умов.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову за таких визначених позивачем підстав.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору, суд відносить судові витрати на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 273, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями органу попереднього (досудового) слідства, прокуратури – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

Прокуратура Полтавської області, адреса: м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7.

Державна казначейська служба України, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Повний текст рішення виготовлено 24.12.2020 року.

Суддя Октябрського

районного суду м.Полтави Троцька А.І.