Рішення № 93882898, 22.10.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6253/17

Провадження № 2/369/1321/20

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2020 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря Одинцов О.С.,

представника позивача Васійчук Л.Ф.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ванджурак Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загально позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Лісниківська сільська рада Києво-Святошинського району, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про припинення дії, які порушують право, -

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року позивач звернувся до суду з названим позовом. Свої вимоги мотивував тим, що по території Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області проходять магістральні газопроводи Шебелинка-Диканька-Київ, ДУ 1200 мм та Курськ-Київ, ДУ 1200 мм діаметром (ДУ) 1200 мм, робочий тиск РУ 55 кгс/ см. Вказані магістральні газопроводи перебувають в користуванні ПАТ «Укртрансгаз» та знаходяться на балансі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», а також відносяться до 1 класу охоронної зони для вказаних газопроводів. Вказали, що відповідачем на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484501:01:008:5020 в охоронній зоні на 483,56 км. ведеться будівництво, а саме вирито котлован та покладені залізобетонні блоки. Дозволу на проведення будь-яких робіт в охоронній зоні позивач не надавав. Факт порушення підтверджується актом обстеження дотримання режиму охоронних зон магістральних газопроводів в адміністративних межах Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 24 квітня 2017 року. 05.04.2017 року складено попередження про заборону проведення будівельних робіт в охоронних зонах Газопроводів, однак відповідач відмовився отримувати попередження. Також зазначили, що на час подання позовної заяви продовжують існувати та обставина, що в безпосередній близькості від магістральних газопроводів високого тиску ведуться земляні та будівельні роботи, що становить загрозу як для будівель і Газопроводів так і для життя і здоров`я фізичних осіб. Таким чином, в зв`язку з порушенням Відповідачем охоронної зони Газопроводів, земельна ділянка з кадастровим номером 3222484501:01:008:5020 відноситься до потенційно небезпечних.

На підставі викладеного просили суд визнати дії ОСОБА_1 , щодо будівництва в межах охоронних зон магістральних газопроводів Шебелинка-Диканька-Київ та Курськ – Київ на території Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, а саме на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484501:01:008:5020 протиправними. Зобов`язати ОСОБА_1 припинити будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484501:01:008:5020 за адресою Києво-Святошинський район, Київська область, село Лісники, вул. Ватутіна в охоронній зоні магістральних газопроводів Шебелинка-Диканька-Київ, Ду 1200 мм км. 501,22 та Курськ-Київ Ду 1200 мм.км. 489,56. Зобов`язати ОСОБА_1 відновити становище земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:008:5020 за адресою Києво-Святошинський район, Київська область, село Лісники, вул. Ватутіна, яке існувало до порушення нею охоронної зони магістральних газопроводів Шебелинка-Диканька-Київ, Ду 1200 мм км. 501,22 та Курськ-Київ Ду 1200 мм.км. 489,56, шляхом демонтажу фундаменту зі збірного залізобетону, засипання котловану та винесення об`єкта будівництва за межі охоронної зони магістральних газопроводів Шебелинка-Диканька-Київ, Ду 1200 мм км. 501,22 та Курськ-Київ Ду 1200 мм.км. 489,56.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив задоволити.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти вимог заперечували, просили відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та докази надані сторонами, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

При розгляді справи судом встановлено, що на території Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області проходять магістральні газопроводи Шебелинка-Диканька-Київ Ду1200 мм та Курськ-Київ Ду 1200 мм, охоронна зона яких становить по 300 метрів в кожну сторону від осі газопроводу.

З довідки від 19.05.2017 року №3719/11-02 вбачається, що «Ділянка ЛЧ км 483,236 км 506,559 Ду 1200 МГ «Курськ-Київ (Боярське ЛВУМГ)» введений в експлуатацію 10.12.1986 р. та знаходиться на балансі філії УМГ «Київтрансгаз» (Боярське ЛВУМГ) ПАТ «Укртрансгаз».

З довідки від 19.05.2017 року №3720/11-02 вбачається, що «Ділянка ЛЧ км 494,63 км 518,067 Ду 1200 МГ Шебелинка-Диканька-Київ (Боярське ЛВУМГ) введений в експлуатацію 10.06.1975 року та знаходиться на балансі філії УМГ «Київтрансгаз» (Боярське ЛВУМГ) ПАТ «Укртрансгаз».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» розміри охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів встановлюються охоронні зони для газопровіду I класу умовним діаметром:від 1000 міліметрів до 1200 міліметрів включно - 300 метрів.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів" в охоронній зоні магістрального газопроводу забороняється проводити будь-які роботи, в тому числі будувати будинки, розміщувати будь-які об`єкти, встановлювати огорожу земельної ділянки, висаджувати багаторічні насадження, розміщувати звалища та інше.

Для проведення будь-яких робіт, в тому числі будівельних, земляних, необхідно отримати письмовий дозвіл від експлуатуючої газопровід організації.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів" обмеження на використання земельних ділянок у межах охоронних зон встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкту магістрального трубопроводу в експлуатацію.

Пунктом 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою КМУ № 1747 від 16.11.2002 р., прямо забороняється на земельних ділянках в межах охоронних зон споруджувати житлові, громадські та дачні будинки, будувати огорожі для відокремлення приватних земельних ділянок.

З акту від 24.04.2017 року при обстеженні траси магістрального газопроводу Шебелинка-Диканька-Київ та Курськ-Київ Ду 1200 мм на території Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району в охоронній зоні яка становить по 300 метрів в кожну сторону від осі газопроводу , на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484501:01:008:5020 здійснюється несанкціоноване житлове будівництво.

Дозволів на будівництво, проведення земляних робіт, встановлення огорожі позивач не надавав.

05.04.2017 року ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» філія УМГ «КИЇВТРАНСГАЗ» Боярське ЛВУ МГ направило відповідачу попередження, в якому вказали, що в охоронній зоні магістральних газопроводів забороняється будувати житлові будинки, виробничі чи інші споруди, громадські будівлі.

Також позивачем було надано схему розміщення будівлі, роздруківку з карти, на якій зазначено схему порушення охоронної зони МГ «ШДК» ТА МГ «Курськ-Київ».

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З роздруківки карти, наданої позивачем неможливо ідентифікувати, що саме на карті зображена земельна ділянка відповідача, не зрозуміло якими даними користувався ОСОБА_2 при складенні схеми, також матеріали справи не містять інформації про освіту інженера ОСОБА_2 , тому даний доказ суд оцінює критично як підтвердження позовних вимог.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2015 року ОСОБА_1 купила земельну ділянку площею 0,1000 га розташовану за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484501:01:008:5020.

Рішенням Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 травня 2016 року № 74/2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484501:01:008:5020.

08.11.2016 року Відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації видано ОСОБА_1 будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку.

Статтями 316,317,319 ЦК України передбачено, що правом власності – є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно із ст.ст. 321,325,328 ЦК України – право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 346 ЦК України прямо передбачає підстави припинення права власності : відчуження власником свого майна, відмови власника від права власності, припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі, знищення майна, викуп пам`яток історії та культури, викуп земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю, викуп нерухомого майна у зв`язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене, звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника, ревізії, конфіскації, припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності із ст.ст. 373,375 ЦК України – право власності на землю гарантується Конституцією України та набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель та споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову – здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно із ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.ст. 1163,1164 ЦК України – юридична особа, майну якої загрожує небезпека, має право вимагати її усунення від того, хто її створює. У разі не усунення загрози майну юридичної особи, заінтересована особа має право вимагати вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози.

Згідно із ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 112 ЗК України передбачено, що охоронні зони створюються : навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо, з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля , суміжні землі та інші природні об`єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Згідно ст.ст. 125,126 ЗК України - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - об`єктами містобудування на державному та регіональному рівнях є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов`язаного комплексного розміщення основних об`єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території АРК, областей, адміністративних районів. Об`єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об`ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об`єктів будівництва, що визначаються відповідно до : у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні; за межами населених пунктів - меж приміських зон, а також функціональних зон відповідно до містобудівної документації на регіональному рівні. Об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Стаття 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачає, що елементами (частинами) об`єктів благоустрою є : 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; 3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; 4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; 5) технічні засоби регулювання дорожнього руху; 6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території; 7) комплекси та об`єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків; 9) малі архітектурні форми; 10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами. Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою, до яких належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Пунктами 7,8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002 р. «Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів» передбачено - в умовах існуючої забудови розміри охоронних зон можуть зменшуватися Держнаглядохоронпраці з урахуванням розташування існуючих споруд, рельєфу місцевості тощо на підставі обґрунтування, поданого власником забудови та погодженим з підприємством магістрального трубопровідного транспорту та відповідними органами державного нагляду і контролю. Матеріали виконавчої зйомки об`єктів магістрального трубопровідного транспорту передаються підприємством магістрального трубопровідного транспорту районним (міським) держадміністраціям для нанесення їх на районні карти землекористування.

Частиною 1 пункту 7 статті 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт» передбачено, що підприємства трубопровідного транспорту зобов`язані забезпечити передачу матеріалів виконавчої зйомки, оформлених у встановленому порядку – будівельно-монтажним організаціям і замовникам, місцевим органам державної виконавчої влади і органам місцевого самоврядування для нанесення їх на районні карти землекористування, які у встановленому законом порядку надають відомості про місцезнаходження трубопроводів заінтересованим підприємствам та організаціям.

З відповіді Фонду державного майна України від 09.06.2020 року №10-15-11091 вбачається, що за даними, наданими Міністерством фінансів України, в реєстрі обліковується державне майно, що перебуває на балансі ТО «Оператор газотранспортної системи України, у тому числі майже 60 об`єктів, яке ідентифіковано за класифікаціями угрупуваннями : «2211.2 – Газопроводи магістральні»; «2211.9 – Споруди для магістрального трубопровідного транспорту інші» відповідно до вищевказаного класифікатора державного майна та назвами: ЛЧ Ду 1200 МГ «Шебелинка-Диканька-Кіїв» і Ду 1200 від МГ «Курськ-Київ».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в зв`язку з недоведеність своєї обґрунтованої правової позиції, до суду звернувся неналежний позивач, а також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що відповідач порушує права саме позивача та здійснює будівництво в охоронній зоні.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.41 Конституцією України, ст.ст. 319,321,325,328,346,373,375,386 ЦК України, ст.ст. 78,96,112,125,126,152 ЗК України, Постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002 р. «Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів»,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Лісниківська сільська рада Києво-Святошинського району, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про припинення дії, які порушують право відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2020 року.

Суддя Н.С.Пінкевич