Рішення № 93877277, 21.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2020 року №640/21286/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Сіліна Марина Дмитрівна, до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, треті особи - Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшла позовна заява ОСОБА_1 , (далі - позивач, ОСОБА_1 ), представник - адвокат Сіліна Марина Дмитрівна, (далі - представник позивача), до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у місті Києві), треті особи - Київська міська рада, (далі - третя особа-1), Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (далі - третя особа-2), в якій просить:

1) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у місті Києві скасувати запис в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/21286/19, (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14 вересня 2020 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про зміну предмета позову, а саме, позивач просив прохальну частину позовної заяви викласти у наступній редакції:

1) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у місті Києві скасувати запис в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у місті Києві закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наявність протиправного запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008 порушує права позивача, оскільки унеможливлює реєстрацію в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки.

Відповідач надав до матеріалів справи відзив, в якому зазначив, що підстави для скасування відповідачем державної реєстрації спірної земельної ділянки відсутні. Також відповідачем надано клопотання про закриття провадження у справі з підстав непідсудності даного спору адміністративному суду.

Представник Київської міської ради в письмових поясненнях при прийнятті рішення поклався на розсуд суду.

Представник позивача подав заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, зазначивши, що спірні взаємовідносини підлягають розгляду саме адміністративним судом.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуваний наказ прийнятий ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

13 лютого 2019 року позивач звернувся до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Станом на 18 березня 2019 року Київською міською радою рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу прийнято не було, у зв`язку з чим позивач подав до Київської міської ради лист про використання права мовчазної згоди.

Після цього на підставі мовчазної згоди Київської міської ради позивач звернувся до Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» із прохання скласти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 .

Відповідний проект землеустрою було складено Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин».

У відповідь на подану документацію із землеустрою ГУ Держгеокадастру у місті Києва повідомило, що внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру не вбачається можливим, оскільки у ДЗК за вказаною адресою: містяться відомості про зареєстровану земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:79:500:0008, площею 0,0932 га.

Вказані відомості про цю земельну ділянку були внесені на підставі проекту землеустрою, розробленого на замовлення іншої особи - громадянина ОСОБА_2 .

На підставі вказаного проекту землеустрою було виготовлено проект рішення Київської міської ради ПР - 14388 від 02 жовтня 2017 року до справи А-16178.

15 травня 2019 року Постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування відхилила проект рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ».

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 повторно із клопотанням про передання у користування вказаної земельної ділянки, а також із позовною заявою до суду про оскарження рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування не звертався, а тому підлягає скасуванню державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Вважаючи оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1-5 статті 79 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613-VI, (далі - Закон № 3613-VI), Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною четвертою статті 9 вказаного Закону передбачено, що Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення) (частини шість та вісім статті 9 Закону № 3613-VI ).

Статтею 16 вказаного Закону регламентовано, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону № 3613-VI, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Стаття 25 вказаного Закону містить перелік відомостей, які містить поземельна книга, що є документом Державного земельного кадастру.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї (частини друга, третя, четверта, п`ята Закону № 3613-VI).

Згідно пункту 57 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, (далі - Порядок № 1051), поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

Абзаци 1-4 пункту 114 вказаного Порядку № 1051 кореспондуються з абзацами 1-4 пункту 10 статті 24 Закону № 3613-VI.

Пунктом 138 Порядку № 1051 передбачено, що відомості про земельну ділянку та інші об`єкти Державного земельного кадастру у разі виправлення помилки щодо реєстрації земельної ділянки або виправлення помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки або виправлення помилки щодо інших об`єктів Державного земельного кадастру: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Зазначені норми права вказують на те, що однією з підстав скасування державної реєстрації земельної ділянки державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, є відсутність реєстрації права власності на земельну ділянку протягом року з дня здійснення її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі. Обов`язковою умовою є те, що реєстрацію права власності не здійснено з вини заявника.

Позовні вимоги, зокрема, ґрунтуються на тому, що ОСОБА_2 протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки не зареєстрував речове право на неї з його вини, та, що проект рішення Київської міської ради "Про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 "відхилено постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (протокол № 12/74 від 15.05.2018 р.).

Отже, предметом доказування у цій справі є наявність чи відсутність у Головного управління Держземагенства у місті Києві встановленого законом обов`язку скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008, а предметом перевірки - наявність чи відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача щодо невчинення таких дій.

Встановлення судом протиправної бездіяльності Головного управління Держземагенства у місті Києві щодо неприйняття рішення про скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки є обов`язковою передмовою для задоволення позовних вимог, що заявлені ОСОБА_1 .

Такий висновок відповідає також правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 826/4542/18, яка полягає у тому, що підстава для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі виникає у разі, коли протягом одного року з дня здійснення такої реєстрації заявником не зареєстровано речове право на відповідну земельну ділянку з його вини. Вина заявника як кваліфікаційна ознака для вчинення такої реєстраційної дії може бути як у формі дії, так і бездіяльності, тобто може передбачати активну чи пасивну поведінку особи.

Матеріалами справи підтверджується, що реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008 протягом року з дня її державної реєстрації - 02 липня 2016 року проведено не було.

Зазначена обставина підтверджується довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 лютого 2019 року. Вказану довідку надав позивач разом із адміністративним позовом.

У свою чергу Головне управління Держземагенства у місті Києві належить до переліку державних органів, передбачених частиною третьою статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається безпосередній доступ до Державного реєстру прав у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Натомість механізм перевірки державним кадастровим реєстратором наявності вини заявника у нездійсненні реєстрації речового права на земельну ділянку законом не визначений.

Суд враховує, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є достатньою для виявлення умов, з якими абзацом 3 частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та підпунктом 2 пункту 114 Порядку № 1051 пов`язує можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відомості з Державного реєстру речових прав надають можливість перевірити факт державної реєстрації речового права на земельну ділянку, однак не є такими, що вказують на наявність чи відсутність вини заявника у тому, що відповідне право не було зареєстроване протягом року з дня державної реєстрації земельної ділянки.

Суд погоджується з твердженнями відповідача щодо того, що повноваженнями, тобто правами чи обов`язками, щодо вчинення додаткових дій, спрямованих на з`ясування вказаної обставини, у тому числі шляхом направлення запитів заявнику чи органу, який видав дозвіл на розроблення проекту землеустрою, державний кадастровий реєстратор не наділений законом.

Верховний Суд під час розгляду справи № 826/4542/18 також дійшов до висновку про те, що жодною нормою чинного законодавства на органи Держгеокадастру не покладено обов`язку звертатися із запитом до заявника для з`ясування причин відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку протягом одного року з дня реєстрації земельної ділянки.

Суд також враховує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 звертався до відповідача із заявою про скасування державної реєстрації земельної ділянки земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008.

Водночас, суд звертає увагу, що вина ОСОБА_2 як кваліфікаційна ознака для вчинення такої реєстраційної дії може бути як у формі дії, так і бездіяльності, тобто може передбачати активну чи пасивну поведінку особи.

З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008 за заявою ОСОБА_2 була здійснена в Державному земельному кадастрі ще 02 липня 2016 року, але з того часу ним так і не здійснено реєстрації речового права на вказану земельну ділянку та не повідомлено Головне управління Держгеокадастру у місті Києві про відповідні причини.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву посилається на те, що ОСОБА_2 протягом 2017-2019 років неодноразово звертався до Київської міської ради із заявою про передачу зазначеної земельної ділянки у власність у зв`язку із наявністю на ній нерухомого майна, крім того, зазначав про наявність проекту рішення ПР-14388 від 02 жовтня 2017 року «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 » та протоколу комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 05 травня 2018 року № 12/74.

Поряд із цим, вищевказаних документів та будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 звертався до Київської міської ради протягом року для вирішення питання стосовно здійснення реєстрації речового права на земельну ділянку, відповідачем не надано.

Так само, під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження дій щодо здійснення реєстрації речового права на спірну земельну ділянку, а також не надано доказів щодо оскарження рішення щодо відхилення проекту рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ».

Що стосується тверджень позивача про невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 , то суд позбавлений можливості перевірити їх у зв`язку з ненаданням сторонами цього проекту.

В даному випадку підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008 прямо передбачені частиною десятою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Як наслідок, підлягає закриттю поземельна книга.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на державу покладено обов`язок виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року суд прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

У рішенні Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року суд констатував, що втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного можна дійти до висновку, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) в суду є обов`язок відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відтак, у разі встановлення протиправності дій суб`єкта владних повноважень у суду виникає обов`язок відновити порушене право особи, зумовлене цими протиправними діями, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії, які максимально спрямовані на захист права особи, право якої порушене, та на відновлення законного становища. При цьому, важливого значення набуває чіткість та однозначність формулювання дій, які підлягають виконанню суб`єктом владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовна вимога зобов`язального характеру, а саме зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у місті Києві скасувати запис в Державному земельному кадастрі та закрити поземельну книгу про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:500:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 також підлягає до задоволення.

Крім цього, суд дійшов до висновку, що не підлягає закриттю дана адміністративна справа з підстав непідсудності адміністративному суду з огляду на наступне.

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, звертаючись до суду першої інстанції із клопотанням про закриття провадження у справі та в апеляційній скарзі, зазначало, що даний спір не підсудний адміністративному суду.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Предмет спору за своїм характером не є приватноправовим, а перешкоди для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства - відсутні.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), в особі представника - адвоката Сіліної Марини Дмитрівни (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 69; код ЄДРПОУ 39802366), треті особи - Київська міська рада (місцезнаходження: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141), Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, 32-А; код ЄДРПОУ 26199097) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008, яка розташована за адресою: місто Київ, провулок Садовий, 83, Голосіївський район міста Києва.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у місті Києві скасувати запис в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008, яка розташована за адресою: місто Київ, провулок Садовий, 83, Голосіївський район міста Києва;

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у місті Києві закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0008, яка розташована за адресою: місто Київ, провулок Садовий, 83, Голосіївський район міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко