Рішення № 93877135, 28.12.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/5104/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) та просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови, викладеній в листі від 04.09.2020 № 2500-0339-8/33092, у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати позивачу до стажу державної служби період роботи на посаді головного спеціаліста організаційного відділу виконавчого апарату Чернігівської обласної ради з 17.07.2001 по 31.07.2020 включно (19 років 14 днів), перевести з 25.08.2020 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснивши перерахунок пенсії з урахуванням Довідки про заробітну плату від 18.08.2020 № 03-03/695 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та виплатити недоотримані кошти.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ має право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідачем незаконно не враховано позивачу до стажу державної служби період роботи з 17.07.2001 по 31.07.2020, що становить 19 років 14 днів, та як наслідок, незаконно відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та у здійсненні перерахунку пенсії.

Відповідач у відзиві зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки до 20-річного стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, незалежно від місця роботи під час досягнення пенсійного віку, зараховуються періоди роботи на посадах, віднесених статтею 25 Закону України «Про державну службу» до відповідних категорій посад державних службовців. Зважаючи на те, що посади працівників органів місцевого самоврядування не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, зарахувати позивачу до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком як державному службовцю періодів роботи з 17.07.2001 по 31.07.2020 немає законних підстав. Крім того, статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2011 № 2493-ІІІ чітко визначено, що пенсійне забезпечення осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що позивач, має вік 64 роки, загальний трудовий стаж більше 44 років та стаж державної служби більше 28 років, а отже має право на пенсію державного службовця. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, зокрема відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, згідно з пунктом 2 якого, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ, посади спеціалістів виконавчого апарату обласних рад належать до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування. Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229 також передбачено зарахування до стажу державної служби час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Враховуючи викладене, відповідачем незаконно не враховано позивачу до стажу державної служби період роботи з 17.07.2001 по 31.07.2020, що становить 19 років 14 днів, та як наслідок, незаконно відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та у здійсненні перерахунку пенсії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України від 05.03.2002 серії НОМЕР_1 (а.с. 9-11).

Позивач отримує пенсію за віком, що підтверджується копією Пенсійного посвідчення від 18.03.2016 № НОМЕР_2 (а.с. 13).

В трудовій книжці ОСОБА_1 наявні, зокрема, записи про те, що він:

26.06.1998 прийнятий на роботу до Чернігівської обласної ради, призначений на посаду консультанта голови постійної комісії обласної ради з питань бюджету;

07.11.2000 призначений головним спеціалістом організаційного відділу виконавчого апарату обласної ради;

08.11.2000 присвоєний 9 ранг державного службовця;

17.07.2001 присвоєний 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

31.07.2020 звільнений з посади головного спеціаліста організаційного відділу виконавчого апарату обласної ради (а.с. 15-24).

Згідно копії розпорядження Чернігівської обласної ради «Про призначення ОСОБА_1 » від 29.06.1998 № 31 стаж державної служби позивача складає 6 років 4 місяці 2 дні (а.с. 27).

Згідно копії розпорядження Чернігівської обласної ради «Про надбавку до посадового окладу ОСОБА_1 » від 26.02.2002 № 25 стаж державної служби позивача складає 10 років (а.с. 27).

25.08.2020 позивачем відповідачу були подані Заява про перерахунок пенсії (а.с. 81), Довідка про заробітну плату від 18.08.2020 № 03-03-692 (а.с. 25), паспорт, трудова книжка, що підтверджується копією Розписки-повідомлення від 25.08.2020 (а.с. 26).

Згідно копії Протоколу Відділу з питань перерахунків пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Чернігівській області від 03.09.2020 № 974230826442 ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідного Закону України «Про державну службу», згідно поданої заяви від 25.08.2020. Мотиви відмови: відповідно до пункту 10 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до пункту 12 розділу XI Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 в період з 17.07.2001 по 31.07.2020 працював в органі місцевого самоврядування. На момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» він не обіймав посаду державної служби в державному органі та не мав необхідного стажу державної служби. Право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутнє (а.с. 80).

Про прийняте рішення відповідач позивача повідомив листом від 04.09.2020 № 2500-0339-8/33092 (а.с. 14).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (далі по тексту - Закон України «Про державну службу» № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі по тексту - Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ).

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду України від 04.04.2018 у справі № 822/524/18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17, від 15.08.2019 у справі № 676/6166/17.

Судом встановлено, що 25.08.2020 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Чернігівській області про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, на момент звернення із зазначеною вище заявою позивачу було 64 повних років. Відтак станом на момент звернення позивач мав необхідний вік, передбачений статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Також суд зазначає, що наявність у позивача достатнього страхового стажу для переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідачем не заперечується, а також його наявність, зокрема, підтверджується копією Довідки про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 17.08.2020, із якої вбачається, що повний страховий стаж позивача становить 47 років 8 місяців 29 днів (а.с. 71).

Щодо стажу державної служби суд зазначає наступне.

Статтею 46 Закону № 889-VII визначені особливості стажу державної служби, а саме - у частині другій зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі по тексту - Закон № 2493-III).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються, окрім іншого, такі категорії посад: п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі по тексту - Порядок № 283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Обставина щодо втрати чинності Порядку № 283, у зв`язку із затвердженням 25 березня 2016 року Постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, судом не враховується, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби.

Порядок № 229 у пункті 6 містить аналогічну норму, як і в пункті 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

При цьому, суд звертає увагу, що як Порядок № 283 у пункті 2, так і чинний на теперішній час Порядок № 229 у пункті 4 передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що позивач у спірний період (з 17.07.2001 – 31.07.2020), що включає момент набуття чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, працював в Чернігівській обласній раді на посаді головного спеціаліста організаційного відділу виконавчого апарату обласної ради.

Згідно Протоколу про відмову в переведенні на інший вид пенсії від 03.09.2020 № 974230826442 відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки останній на момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» не обіймав посаду державної служби в державному органі та не мав необхідного стажу державної служби.

Проте, суд зазначає, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Враховуючи зазначене, записи, наявні у трудовій книжці ОСОБА_1 , зміст розпорядження Чернігівської обласної ради «Про надбавку до посадового окладу ОСОБА_1 » від 26.02.2002 № 25 про те, що стаж державної служби позивача складає 10 років, суд дійшов висновку, що станом на дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (станом на 01.05.2016) у позивача наявний стаж державної служби більше 20 років.

Таким чином, на підставі наведеного, рішення ГУ ПФУ у Чернігівській області, яким ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідного Закону України «Про державну службу», згідно поданої ним заяви від 25.08.2020, є протиправним.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява №38722/02).

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Також суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2016 № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Враховуючи зазначене вище, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській зарахувати позивачу до стажу державної служби період роботи на посаді головного спеціаліста організаційного відділу виконавчого апарату Чернігівської обласної ради з 17.07.2001 по 31.07.2020 включно, та перевести його з 25.08.2020 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснивши перерахунок пенсії з урахуванням Довідки про заробітну плату від 18.08.2020 № 03-03/695 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII та статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» і виплатити недоотримані кошти.

Водночас, суд зауважує, що предметом розгляду даної справи є наявність у позивача правових підстав для його переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», а не питання правильності обчислення відповідачем кількості стажу державної служби позивача у роках, місяцях та днях у спірний період.

Тому, з приводу розрахунку кількості стажу державної служби позивача у роках, місяцях та днях у спірний період, суд зазначає, що він не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Відповідач, у наданому до суду відзиві, з поміж іншого зазначає про неспіврозмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу з реальною складністю справи та реальним часом, необхідним для надання консультацій та підготовки позовної заяви адвокатом, зокрема, у зв`язку з належністю даної справи до категорії справ незначної складності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь

судові витрати, що включають: витрати на професійну правничу допомогу - 2000,00 грн; судовий збір – 840,80 грн.

Позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано:

копію Договору про надання правової допомоги від 25.09.2020, укладеного між позивачем (Клієнт) та Адвокатом Максак Тетяною Леонідівною, згідно пунктів 2.1, 3.3 якого за цим Договором Адвокат зобов`язується представляти інтереси Клієнта в Чернігівському окружному адміністративному суді при поданні та розгляді адміністративного позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Вартість послуг за цим Договором становить 2000,00 грн (а.с. 31-32);

копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 28.09.2020 серії СВ № 1006453 (а.с. 33);

копію Рахунку-фактури від 25.09.2020, із змісту якого вбачається надання такої правової послуги, як підготовка та подання позовної заяви, вартість 1 год. становить 800,00 грн, кількість витраченого часу – 2,5 год. (а.с. 34);

квитанції від 25.09.2020 № 87, що підтверджує сплату позивачем Адвокату ОСОБА_2 коштів у розмірі 2000,00 грн за надання правової допомоги (за підготовку та подання позовної заяви) згідно з Договором про надання правової допомоги від 25.09.2020 (а.с. 8).

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред`явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу за надані послуги, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи даної справи є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Із квитанції від 25.09.2020 № 86 вбачається, що позивачем сплачено 840,80 грн в якості судового збору (а.с. 8).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, що включають: витрати на професійну правничу допомогу - 2000,00 грн; судовий збір – 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови, викладеній в листі від 04.09.2020 № 2500-0339-8/33092, у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи на посаді головного спеціаліста організаційного відділу виконавчого апарату Чернігівської обласної ради з 17.07.2001 по 31.07.2020 включно, перевести з 25.08.2020 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснивши перерахунок пенсії з урахуванням Довідки про заробітну плату від 18.08.2020 № 03-03/695 відповідно до Закону України від «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та виплатити недоотримані кошти.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 2840,80 грн, що включають: витрати на професійну правничу допомогу - 2000,00 грн; судовий збір – 840,80 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005 код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 28.12.2020.

Суддя Ю. О. Скалозуб