Рішення № 93876779, 29.12.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/4044/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Аланд", про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Приватного виконавця Клітченко Оксани Анатоліївни, (далі – відповідач, приватний виконавець), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аланд» (далі - третя особа, ТОВ «ФК «Аланд»), в якому просить

визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №63759241, винесену 30.11.2020р. на підставі виконавчого напису №32590 виданого 08.09.2020р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 16 980,00 грн. на користь ТОВ «ФК «Аланд»;

визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену 04.12.2020р. за виконавчим провадженням №63759241.

Позивач вказану постанову вважає протиправною і такою, що суперечить приписам Законів України «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» з огляду на те, що вона ніколи не мешкала у м. Києві і не має там майна, її місце реєстрації та проживання, а також місцезнаходження майна не відноситься до виконавчого округу міста Києва, на території якого приватний виконавець Клітченко О.А. здійснює діяльність. Отже, на думку позивача, приватний виконавець була не уповноважена приймати до виконання виконавчий документ та відкривати виконавче провадження. Відповідно, за позицією позивача, протиправними є і всі наступні постанови відповідача, як от оскаржена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Ухвалою від 18.12.2020р. відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням ст.ст.268-272, 287 КАС України, призначено судове засідання на 29.12.2020р. о 10:00 год., а відповідача зобов`язано надати докази.

Відповідачем у встановлені судом строки подано відзив та частково витребовані докази.

У відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки, зокрема, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач зазначає, що у заяві про примусове виконання виконавчого документа, а також у виконавчому написі, що підлягав примусовому виконанню зазначено місце фактичного проживання боржника, а саме: АДРЕСА_1 , яке знаходиться у межах виконавчого округу, де здійснює свою діяльність приватний виконавець Клітченко О.А. При цьому відповідач зауважує, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. При прийнятті виконавчого документа до виконання приватним виконавцем було перевірено виконавчий напис на відповідність вимог передбачених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» і жодного порушення чи недоліку виявлено не було, а тому було прийнято правомірне рішення про прийняття виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження.

Також відповідач з посиланням на положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вказує, що громадяни України мають право вільно пересуватися по території України та право вільного вибору місця проживання без офіційної реєстрації, а місцем проживання визначається житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. З цього відповідач висновує, що фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку, а тому місце реєстрації не є підтвердженням того, що особа проживає за адресою, зазначеній саме паспорті боржника. При цьому Закон України «Про виконавче провадження» не містить застереження про виконання рішення виключно за місцем реєстрації боржника, отже приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання або перебування боржника, які зазначені у виконавчому документі.

У підсумку відповідач вважає, що оскільки до неї надійшов виконавчий документ - виконавчий напис № 32590 від 08.09.2020р., виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. і у якому зазначено, що боржник проживає саме у межах виконавчого округу м. Києва, то у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувану у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання, а відтак виконавче провадження відкрите та здійснюється правомірно та з дотриманням приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Третя особа своїм правом на подання пояснень не скористалась.

У судове засідання 29.12.2020р. учасники справи не з`явились, позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, відповідач та третя особа про причини неявки суд не повідомили, будучі у свою чергу належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду справи у розумінні статті 268 КАС України.

За правилами частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, суд вважає можливим розглянути цю справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.07.2000. і по даний час зареєстрована і мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується її паспортом серії НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.12.2020р. №2364111460, відомості щодо належного ОСОБА_1 нерухомого майна чи речових прав на таке майно відсутні.

З виданої Міським комунальним підприємством «Херсонелектротранс» довідки від 29.12.2020р. №1-763 вбачається, що ОСОБА_1 працює з 01.03.2017р. в цьому комунальному підприємстві на посаді кондуктора громадського транспорту служби збору доходів відповідно до наказу від 27.02.2017р. №53-К.

Суд звертає увагу, що місцезнаходженням Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» є м. Херсон, вул. Залаегерсег, 12 та місцем здійснення ним діяльності є територія міста Херсона.

Приватний виконавець Клітченко Оксана Анатоліївна здійснює діяльність у виконавчому окрузі міста Київ, номер посвідчення 0332 з датою видачі 12.04.2019р., що підтверджується офіційними відомостями Єдиного реєстру приватних виконавців України (https://erpv.minjust.gov.ua/).

Двадцять сьомого листопада 2020 року ТОВ «ФК «Аланд» звернулось до приватного виконавця Клітченко О.А. із заявою про примусове виконання виконавчого напису №32590, виданого 08.09.2020р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 16 980,00 грн. за кредитним договором від 16.02.2012р. №001-21504-160212.

У заяві стягувач зазначив адресу місця реєстрації боржника: АДРЕСА_3 ; та адресу проживання: АДРЕСА_4 .

До заяви було додано виконавчий напис та договір від 16.02.2012р. №001-21504-160212 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .

У договорі від 16.02.2012р. №001-21504-160212 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки зазначено, що адресами реєстрації та фактичного проживання позичальника є АДРЕСА_5 , натомість у виконавчому написі цю адресу зазначено як адресу реєстрації з помилкою – вулиця Друга замість Шостої Верьовчиної, а адресою проживання зазначено АДРЕСА_4 .

30 листопада 2020 року приватним виконавцем Клітченко С.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№63759241 з примусового виконання виконавчого напису №32590, виданого 08.09.2020р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 16 980,00 грн.

Також 04.12.2020р. відповідачем прийнято постанову ВП№63759241 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , які вона отримує від Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» (73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, 12). Постановою визначено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20% та на загальну суму 19078,00 грн., яка також включає в себе витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 400,00 грн. та основну винагороду приватного виконавця в розмірі 1698,00 грн.

Вважаючи ці постанови протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд виходить з того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами частини 1 статті 5 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих написів нотаріусів.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону №1404-VIII.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 4 вказаного Закону, у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

У свою чергу, згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1404-VIII місцем виконання рішення є місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна.

Отже, виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом № 1404-VIII випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника.

Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві, стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Як підтверджується матеріалами справи, виконавчим округом відповідача у справі є саме місто Київ.

Тобто, приватний виконавець Клітченко С.А, має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах саме м. Києва, що є можливим у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (надалі - Закон № 1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною 1 статті 25 Закону № 1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VIII.

Частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що вказаними приписами визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною 3 статті 25 Закону № 1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Таким чином, суд вважає, що визначальними для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем є вчинення таких дій щодо боржника який проживає в межах його виконавчого округу або знаходження майна боржника в межах цього ж виконавчого округу.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , зокрема, місце реєстрації позивача вказано в його паспорті, копія якого знаходиться в матеріалах справи, а приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко С.А. має право на ведення незалежної професійної діяльності виключно у виконавчому окрузі м. Києва, що сторонами не заперечується.

Приймаючи виконавчий напис до виконання, відповідач виходила з того, що адресою боржника є зазначена у виконавчому написі нотаріуса адреса проживання боржника: АДРЕСА_4 , не зважаючи на вказану у цьому ж документі зареєстровану адресу місця проживання боржника у АДРЕСА_7 .

При цьому сам договір від 16.02.2012р. №001-21504-160212 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, на якому вчинено виконавчий напис, містить виключно таку адресу реєстрації та місця проживання позичальника, як АДРЕСА_2 .

Адреса проживання позивача у м. Києві зазначена лише у виконавчому написі та заяві стягувача про примусове виконання рішення, жоден інший документ в матеріалах виконавчого провадження не вказує на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.

Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

На думку суду, застосоване у Законі № 1404-VIII словосполучення «місце проживання, перебування боржника-фізичної особи» означає саме місце проживання, перебування фізичної особи у розумінні Цивільного кодексу України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». При цьому зазначена у виконавчому написі адреса місця проживання боржника, з урахуванням вищевикладеного, не є його офіційною адресою місця проживання, оскільки виконавчий напис не відноситься до переліку документів, які визначені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Також суд вважає незастосовним до спірного випадку правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.12.2020р. у справі №460/3537/20, оскільки з урахуванням положень статей 242, 328, 341, 353 КАС України він не є тим висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який підлягає врахуванню судами при розгляді інших справ, тому що основним його мотивом було не з`ясування судами попередніх інстанцій всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і на які посилалися сторони.

Тому, за відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, суд керується власним висновком про те, що сам собі факт проживання особи протягом певного проміжку часу без вчинення нею дій з реєстрації такого місця проживання відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не утворює правомірної підстави вважати це місцем проживання у розумінні вказаного Закону та Цивільного кодексу України та не є тим місцем проживання / перебування у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», яке визначає місце виконання рішення.

Таким чином, у разі пред`явлення виконавчого документа не за зареєстрованим місцем проживання боржника, стягувачем до заяви мали бути приєднані підтверджуючі документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною як місце проживання.

Згідно з частиною 5 статті 24 Закону № 1404-VIII, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

На переконання суду, вищевикладене є підставою для висновку, що на момент відкриття спірного виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко С.А. не володіла достовірною інформацією про фактичне місце проживання боржника за вказаною у виконавчому написі адресою саме у м. Києві та не вжила жодних заходів щодо перевірки цієї інформації, оскільки у неї були наявні всі підстави для цього, виходячи з документів виконавчого провадження.

Натомість матеріалами даної справи підтверджується, що позивач має зареєстроване місце проживання, за яким дійсно мешкає та працює поза межами виконавчого округу міста Києва.

За відсутності доказів того, що боржник офіційно проживає у місті Києві, відповідач повинна була повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII.

Це означає, що відповідачем не додержано вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходження його майна, а в іншому виконавчому окрузі.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем надсилались документи виконавчого провадження за адресою боржника, за якою він офіційно зареєстрований та проживає, крім того, суд зауважує, що договір, на якому вчинено виконавчий напис, не містить адреси позивача в м. Києві. Це переконливо свідчить про те, що відповідач була достовірно обізнана про те, що місце реєстрації та проживання боржника знаходиться поза межами виконавчого округу, в якому вона має право здійснювати діяльність.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з`ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2020 року ВП№63759241.

Отже, вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Виходячи з того, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження та відповідно її скасування, то й інша оскаржувана позивачем постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.12.2020р., як похідна також підлягає скасуванню.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь з відповідачки на підставі ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4А, офіс 35 А, посвідчення №0332 від 12.04.2019р.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Аланд", про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця – задовольнити..

Визнати протиправною та скасувати прийняту приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною постанову від 30 листопада 2020 року ВП№63759241 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича від 08 вересня 2020 року №32590 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 16980,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Аланд".

Визнати протиправною та скасувати прийняту приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною постанову від 04 грудня 2020 року ВП№63759241 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (місцезнаходження 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4А, офіс 35 А, посвідчення №0332 від 12.04.2019р.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 (шістдесят) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 105000000