Рішення № 93876414, 28.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 р. Справа № 520/2127/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №ЄВ00295405 від 15.01.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 26151,00 грн., виданого Салтівським управлінням Головного управління ДПС у Харківській області;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Салтівського управління ГУ ДПС у Харківській області ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати згідно квитанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року по даній справі (суддя ОСОБА_2 ) відкрито спрощене провадження по даній справі.

Згідно Витягу з протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 15.10.2020 року, справу розподілено до провадження судді Шевченко О.В.

Ухвалою суду прийнято до провадження адміністративну справу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Представником відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебував з 27.08.2001 року по 05.01.2014 року на обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, в Головному управлінні ДПС у Харківській області, Салтівське управління, Куп`янська ДПІ (Куп`янський район) (код ДПІ-2018). З 05.01.2014 року позивач перейшов до Головного управління ДПС у Харківської області, Салтівського управління, Куп`янської ДПІ (місто Куп`янськ) (код ДПІ-2026). Відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 інформаційної системи орта доходів і зборів «Податковий блок» по єдиному внеску, станом на 31.12.2013 року у позивача значилась недоїмка в сумі 11 364,81 грн., яка виникла в результаті несплати єдиного внеску адміністрування якого здійснюється органами доходів і зборів з 01.10.2013 року. Вказане слугувало підставою для застосування до позивача штрафної санкції та нарахування пені, в результаті чого винесено оскаржуване рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 22.08.2001 року ОСОБА_1 зареєстровано в якості фізичної особи – підприємця. З 27.08.2001 позивач як платник податків взятий на податковий облік в органах ДПС за № 395.

Згідно ідентифікаційних даних стосовно позивача, з 27.08.2001 року по 05.01.2014 року позивач перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області, Салтівське управління, Куп`янська ДПІ (Куп`янський район) (код ДПІ-2018). З 05.01.2014 року позивач перейшов до Головного управління ДПС у Харківської області, Салтівського управління, Куп`янської ДПІ (місто Куп`янськ) (код ДПІ-2026).

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та картки особового рахунку Салтівським управлінням Головного управління ДПС у Харківській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 1 718,74 грн. за період з 19.02.2013 року до 20.09.2016 року, штраф у розмірі 5 419,28 грн. за період з 11.02.2015 року до 20.12.2019 року та нараховано пеню у розмірі 19 012,98 грн. (0,1% суми недоїмки). Загальна сума штрафної санкції та пені складає 26 151,00 грн. (а.с. 34).

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо виниклої у позивача заборгованості зі сплати ЄСВ за відповідний період, за несплату якої до позивача застосовано штрафну санкцію та нараховано пеню, суд зазначає наступне.

В додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що Пенсійним органом передано до контролюючого органу заборгованість ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, яка утворилася до 31.12.2013 року. Натомість, нарахування позивачу сум ЄСВ з 2014 року по 2019 рік здійснювалось контролюючим органом.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (в редакції, яка діяла до 17.10.2013 року), Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно п.4 ч.1 ст. 4 вказаного Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч.11 ст. 8 вказаного вище Закону).

Згідно положень п.3 ч.1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

На виконання ухвали суду про витребування доказів Головним управлінням ПФУ в Харківській області надано письмові пояснення, в яких зазначено, що ФОП ОСОБА_1 у 2011-2012 роках та І та II кварталах 2013 року відбувалось на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок). За 2011 - 2012 роки позивач не подавав обов`язкову річну звітність, у зв`язку з чим пенсійним органом самостійно проведено нарахування авансових платежів по ЄСВ за вказані роки. Сума нарахованого ЄСВ за 2011 рік становила 4010,30 грн., за 2012 рік - 4572,42 грн. Нарахування авансових платежів по ЄСВ за І та II квартали 2013 року також проведено згідно повідомлення розрахунку як платнику ЄСВ на спрощеній системі оподаткування, сума якого становила 2388,06 грн.

Згідно п.4 Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи” від 4 липня 2013 року № 406-VII, Пенсійний фонд України протягом десяти днів з дня набрання чинності цим Законом передає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, реєстр страхувальників станом на дату набрання чинності цим Законом. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує новий реєстр страхувальників на підставі даних, отриманих із Пенсійного фонду України, відомостей, отриманих із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також інформаційного фонду єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Так, частину 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013, згідно якого, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Отже, з 01 жовтня 2013 року функції адміністрування ЄСВ було передано він пенсійного органу до органу доходів і зборів.

Як свідчать матеріали справи, Пенсійним органом передано до контролюючого органу заборгованість ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, яка утворилася до 31.12.2013 року.

В наданих до суду поясненнях 05.11.2020 року пенсійний орган зазначив, що за період 01.01.2011 по 30.09.2013 від ФОП ОСОБА_1 кошти в рахунок сплати ЄСВ не надходили. Станом на 30.09.2013 року сума боргу з ЄСВ становила 10 970,78 грн. (4 010,30 грн. + 4 572,42 грн. + 2 388,06 грн. = 10 970,78 грн.).

Листом від 11.11.2020 року ГУ ПФУ в Харківській області повідомлено, що надати до суду копії розрахунків, вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по ЄСВ за вказаний період та докази їх вручення не має можливості, оскільки термін зберігання таких документів закінчився.

Згідно інтегрованої картки платника, по позивачу передано борг зі сплати ЄСВ, який станом на 31.12.2013 року становив 11 364,81 грн.

Суд звертає увагу, що позивач не надавав до суду доказів оскарження суми єдиного соціального внеску, нарахованої пенсійним органом за 2011 - 2013 роки. Крім того, податковим органом надіслано позивачу відзив на позов, в якому також вказано, що станом на 31.12.2013 року у позивача була заборгованість з ЄСВ в розмірі 11 364,81 грн. Натомість, позивач не надавав відповіді на відзив, не заперечував проти вказаної суми заборгованості, а також не надавав доказів її оскарження та/або скасування вимоги про її нарахування.

З приводу тверджень позивача, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки, на підставі якого і повинно виноситись рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (в редакції, яка діяла з 17.10.2013 року), обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Також, відповідно до пункту 2 розділу VII “Фінансові санкції” Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - інструкція №449), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)). Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 та 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний квартал.

Отже, визначення сум штрафних санкцій та нарахування пені та прийняття відповідного рішення здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Таким чином, податковим органом правомірно зроблено розрахунок штрафної санкції, нараховано пеню та прийнято оскаржуване рішення на підставі облікових даних платника податків.

У відзиві на позов та в письмових поясненнях представником відповідача зазначено, що позивачу нараховано єдиний внесок по 1 218,67 грн. за 4 квартал 2013 року та 1 квартал 2014 року, по 1 267,95 грн. за 2 - 3 квартали 2014 року. За 2014 рік позивачем сплачено 2 400,00 грн., а нарахованого єдиного внеску 5 022,52 грн. Станом на 31.12.2014 року недоїмка склала 13 987.33 грн. (2 661.52 сума несплати єдиного внеску за 2014 рік, та 11 364.81 грн.

Позивачу нараховано єдиний внесок в сумі 1 267,95 грн. за 4 квартал 2014 року, по 1 267,95 грн. за 1 - 2 квартали 2015 року, 1 323,47 грн. за 3 квартал 2015 року. За 2015 рік позивачем сплачено 7 400,00 грн., а нарахованого єдиного внеску 5 127,32 грн. Станом на 31.12.2015 року недоїмка склала 11 714.65 грн.

Позивачу нараховано єдиний внесок в сумі 1 434,51 грн. за 4 квартал 2015 року, 909,48 грн. за 1 квартал 2016 року, 941,16 грн. за 2 квартал 2016 року, 957,00 грн. за 3 квартал 2016 року. За 2016 рік позивачем сплачено 8 800,00 грн., а нарахованого єдиного внеску 4 242,15 грн. Станом на 31.12.2016 року недоїмка склала 7 156,80 грн.

Позивачу нараховано єдиний внесок в сумі 990,00 грн. за 4 квартал 2016 року, по 1 056,00 грн. за 1 - 3 квартали 2017 року. За 2017 рік позивачем сплачено 7 370,91 грн., а нарахованого єдиного внеску 4 158,00 грн. Станом на 31.12.2017 року недоїмка склала 3 943,89 грн.

Позивачу нараховано єдиний внесок в сумі 1 056,00 грн. за 4 квартал 2017 року, по 2 457,18 грн. за 1 - 3 квартали 2018 року. За 2018 рік позивачем сплачено 12 381,83 грн., а нарахованого єдиного внеску 8 427,54 грн. недоїмка відсутня, переплата склала 10,42 грн.

Позивачу нараховано єдиний внесок в сумі 2 457,18 грн. за 4 квартал 2018 року, по 2 754,18 грн. за 1 - 3 квартали 2019 року. За 2019 рік позивачем сплачено 11 040,00 грн., а нарахованого єдиного внеску 10 719,72 грн., недоїмка відсутня, переплата в ІКП 330,70 грн.

Вказана інформація підтверджена даними облікової картки платника податків по ФО-П ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи.

Отже, починаючи з 2013 року по 2017 рік, ФО-П ОСОБА_1 не в повному обсязі здійснювалась сплата нарахованої суми єдиного внеску та сплачені протягом цього періоду кошти йшли в рахунок погашення виниклої заборгованості за попередні періоди. Вказане свідчить про те, що позивач несвоєчасно сплачував нараховану суму єдиного внеску, в результаті чого утворювалася недоїмка, поступово погашена позивачем.

Згідно положень пунктів 2 та 3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Судом встановлено, що контролюючим органом у відношенні позивача сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-496-25 від 10.05.2018 року, в якій вказано, що позивач станом на 30.04.2018 року має заборгованість з єдиного внеску в сумі 675,73 грн. та № Ф-124376-54 від 13.08.2019 року на суму єдиного внеску, яка станом на 21.07.2019 року складає 1 515,12 грн.

Доказів того, що вказані вимоги позивачем оскаржувались, матеріали справи не містять, позивачем таких доказів також не надано.

Також, відповідачем сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1860-54 від 17.03.2020 року на суму 26 824,48 грн. станом на 29.02.2020 року та вимогу № Ф-1860-54 від 20.02.2020 року на суму 1 713,48 грн. станом на 31.01.2020 року, які позивачем не оскаржувались та не є скасованими.

Отже, на кінець 2019 року позивач мав непогашену заборгованість зі сплати єдиного внеску, що підтверджено даними облікової картки за відповідні періоди.

Відповідно до частин 10 та 13 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини 11 статті 25 вказаного Закону).

Згідно частин 14, 15 статті 25 Закону, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Отже, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 1 718,74 грн. за період з 19.02.2013 року до 20.09.2016 року, штраф у розмірі 5 419,28 грн. за період з 11.02.2015 року до 20.12.2019 року та нараховано пеню у розмірі 19 012,98 грн. (0,1% суми недоїмки), є правомірним та не підлягає скасуванню.

Стосовно доводів позивача, що оскаржуване рішення підписано начальником Салтівського управління ГУ ДПС в Харківській області, слід зазначити наступне.

Згідно підпункту 11 пункту 4 Положення про ГУ ДПС в Харківській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.07.2019 № 14, ГУ ДПС відповідно до покладених на нього завдань застосовує до платників податків (платників єдиного внеску) передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення з вимог податкового законодавства чи законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Наказом ДФС України від 12.07.2018 р. № 445 затверджено перелік управлінь, які утворені на правах відокремлених підрозділів Головного управління ДФС у Харківській області, зокрема, Салтівське.

ГУ ДПС є контролюючим органом (податковим органом, органом стягнення). У складі ГУ ДПС діють ДПІ, які є його структурними підрозділами та перелік яких затверджується окремим наказом ДПС (п.7 Положення № 14).

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Отже, Салтівське управління ГУ ДПС в Харківській області, яке здійснює податкову та митну політику на території Харківської області та є структурним підрозділом ГУ ДПС в Харківській області, на податковому обліку якого перебуває позивач, мало повноваження виносити та підписувати оскаржуване рішення в особі свого керівника.

Щодо з`ясування та дослідження судом решти доводів та аргументів, якими позивач доводить протиправність оскаржуваного рішення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи, зокрема, позивача), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 134, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В.Шевченко