Ухвала суду № 93875901, 28.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28 грудня 2020 року м. Рівне №460/9554/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., після одержання позовної заяви

Фермерського господарства "П`ятигірське" до Міністерства юстиції України провизнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В :

Фермерського господарства "П`ятигірське" звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 03.12.2020 № 4207/5 "Про задоволення скарги".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» Міністерством Юстиції України видано Наказ про задоволення скарги від 03.12.2020 № 4207/5, на підставі висновку Колегії Міністерства Юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 08.10.2020 скаргу задоволено частково, скасовано рішення від 06.06.2020, прийняті державним реєстратором П`ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області Цимбалюком Олегом Олександровичем, скасували рішення від 07.06.2020, прийняті державним реєстратором П`ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області Хілько Наталією Володимирівною, тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстраторам П`ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 3 (три) місяці. Наказом скасовано рішення державних реєстраторів про реєстрацію додаткових угод про припинення договорів оренди земельних ділянок, які підписані директором ТОВ «Західна агровиробнича компанія» (орендарем) та власниками земельних ділянок (орендодавцями). Проте, як зазначено в наказі, скасування рішень державних реєстраторів потягло за собою, як наслідок скасування зареєстрованих в подальшому за фермерським господарством договорів оренди землі тих самих земельних ділянок, котрі розміщені на території Спасівської сільської ради, Здолбунівського р-ну, Рівненської обл., на загальну площу біля 200 гектарів (192,3 га.), що суттєво порушило законні права та інтереси позивача.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Перевіривши наведені у адміністративному позові доводи, суддя вважає, що у відкритті провадження у даній адміністративній справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою ст. 2 КАС передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, а також у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення (виконання або невиконання такою стороною зазначених функцій).

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Позивач мотивував позов тим, що оспорюваним наказом скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію додаткових угод про припинення договорів оренди земельних ділянок, які підписані директором ТОВ «Західна агровиробнича компанія» (орендарем) та власниками земельних ділянок (орендодавцями). Скасування рішень державних реєстраторів потягло за собою, як наслідок скасування зареєстрованих в подальшому за фермерським господарством договорів оренди землі тих самих земельних ділянок, котрі розміщені на території Спасівської сільської ради, Здолбунівського р-ну, Рівненської обл., на загальну площу біля 200 гектарів (192,3 га.)

Предметом позову є визнання протиправним та скасування наказу від 03.12.2020 № 4207/5 "Про задоволення скарги", яким Міністерством юстиції України скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію додаткових угод про припинення договорів оренди земельних.

Частина друга статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачає серед способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. А також вказує, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа обґрунтовує наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які ця особа вважає неправомірними та такими, що призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності та скасування відповідних актів є способом захисту цивільних прав й інтересів.

Отже, не є публічно-правовим спір суб`єкта приватного права - фізичної чи юридичної особи - щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

Крім того, скасування рішення про державну реєстрацію права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності правовстановлюючих документів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких документів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право. А тому такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

У цій справі позивач фактично обґрунтував позовні вимоги тим, що скасування Міністерством юстиції України на підставі спірного наказу рішень державного реєстратора про реєстрацію додаткових угод про припинення договорів оренди земельних ділянок орендарем за якими є ТОВ «Західна агровиробнича компанія», потягло за собою як наслідок скасування зареєстрованих в подальшому за позивачем договорів оренди землі тих самих земельних ділянок.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження скасування рішення про державну реєстрацію додаткових угод про припинення договорів оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору, він має вирішуватися за правилами господарського судочинства. Так, як спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов угоди, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №817/1048/16 від 04.04.2018 у справі №823/2042/16 від 04.09.2018.

З врахуванням наведеного та фактичних обставин справи суддя вважає, що позовні вимоги в даній справі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку господарсьго судочинства.

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії", заява N 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <...> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Отже суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" (належним судом) у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 460/9554/20, за позовом Фермерського господарства "П`ятигірське" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 03.12.2020 № 4207/5 "Про задоволення скарги".

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повну ухвалу складено 28.12.2020

Суддя Д.П. Зозуля