Рішення № 93875859, 29.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5504/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Чеснокової А.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними та скасування рішення та акту,

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 3102-23 від 14 вересня 2015 року, визнання протиправними та скасування рішення про опис майна в податкову заставу № 111 від 06 лютого 2019 року та акта опису майна № 86 від 20 лютого 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган протиправно нараховує ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 142 573, 31 грн, оскільки вважає, що податкові повідомлення-рішення направлялися за іншою адресою, ніж місце реєстрації позивача, в зв`язку з чим дана сума є неузгодженою, та як наслідок контролюючий орган не мав права виносити податкову вимогу, рішення про опис майна в податкову заставу та акт опису майна.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, постановленою в підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.

27 листопада 2020 року судом одержано відзив Головного управління ДПС у Київській області на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на той факт, що податкові повідомлення-рішення належним чином вручені позивачу, в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалися, а відтак в силу положень Податкового кодексу України вважаються узгодженими. Оскільки у добровільному порядку позивач узгоджені податкові зобов`язання не сплатив, тому на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України відповідачем ОСОБА_1 було направлено податкову вимогу на адресу, яка зазначена в обліковій картці позивача.

Сторони, будучи завчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд 29 грудня 2020 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 28 квітня 2020 року згідно інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у сумі 118 444, 52 грн.

На підставі наявного податкового боргу контролюючим органом були винесені податкова вимога від 14 вересня 2015 року № 3102-23 у розмірі 11913,72 грн, рішення про опис майна в податкову заставу № 111 від 06 лютого 2019 року та акт опису майна від 20 лютого 2019 року № 86.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірних рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Плату за землю сплачують власники землі та землекористувачі з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами контролюючого органу на підставі п.п. 54.3.3 п.54.3 ст. 54, п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 694-00 від 05 листопада 2014 року, згідно з яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі – 7 003,64 грн (борг по даному ППР сплачено 14 січня 2015 року);

- податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0001101003 від 23 січня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції у сумі – 700,36 грн (борг по даному ППР сплачено);

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 11504-10 від 23 червня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі – 11 913,65 грн, докази направлення містяться в матеріалах справи /а.с.54/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 13328-0000 від 12 травня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі – 34 144,51 грн, докази направлення містяться в матеріалах справи /а.с.55/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 95290-0000 від 23 червня 2017 року, згідно з яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі – 36 193,18 грн, докази направлення містяться в матеріалах справи /а.с.56/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 11921-5502-1002 від 05 березня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі – 36 193,18 грн, докази направлення містяться в матеріалах справи /а.с.57/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 160279-5506-1016 від 30 травня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі – 36 193,18 грн, докази направлення містяться в матеріалах справи /а.с. 59-60/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 658134-5505-1016 «Р» від 27 травня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі – 24 128,79 грн, докази направлення містяться в матеріалах справи /а.с.61/.

Підпунктом 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення були направлені за двома адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Посилання представника позивача, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення направлялися за адресами, за якими позивач не був зареєстрований, в зв`язку з чим вони вважаються неналежним чином вручені та як наслідок, не є узгодженими, суд відхиляє з тих підстав, що оскарження податкових повідомлень-рішень не є предметом спору у цій справі.

Крім того суд вважає необхідним зазначити, що доказів оскарження даних податкових повідомлень-рішень ані в адміністративному, а ні в судовому порядку позивачем до суду не надано. Проте контролюючий орган повідомив факт відсутності оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, а відтак, в силу положень Податкового кодексу України, дані податкові повідомлення-рішення вважаються узгодженими.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу (в редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В зв`язку з несплатою у добровільному порядку узгодженої суми податкового зобов`язання, відповідачем було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 14 вересня 2015 року № 3102-23 засобами поштового зв`язку /а.с.62/.

Посилання позивача на той факт, що спірна вимога була направлена не за місцем реєстрації позивача, а на іншу адресу, в зв`язку з чим контролюючим органом порушений порядок направлення податкових вимог, суд не бере до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 жовтня 2012 року № 1113 податкова вимога вважається надісланою (врученою): юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення;

фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на адресу за її місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.

Згідно п.1 Розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10 грудня 2013 року № 779, фізичні особи зобов`язані надавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносять до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін.

Відповідно до п. 70.0 ст. 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин).

Як свідчать матеріали справи, спірна вимога булла направлена позивачу на адресу: АДРЕСА_2 засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням із повідомленням про вручення, однак повернута на адресу контролюючого органу із позначкою «За закінченням встановленого строку зберігання».

Посилання позивача на той факт, що за даною адресою він не був зареєстрований, суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, договору оренди земельної ділянки від 07 квітня 2014 року, місцем проживання «Орендаря» ОСОБА_1 зазначено саме: АДРЕСА_2 /а.с.70/.

В позовній заяві позивач вказує, що він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , в зв`язку з чим відповідач зобов`язаний був направляти спірну вимогу саме на цю адресу.

В матеріалах справи міститься копія паспорту, згідно з якої позивача зареєстровано за вищевказаною адресою тільки 03 липня 2015 року /а.с.12/. Проте доказів, які б свідчили, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства повідомив контролюючий орган про зміну свого місцезнаходження ані позивачем, ані представником позивача до суду не було надано.

В зв`язку з чим доводи контролюючого органу щодо необізнаності стосовно нової адреси позивача, суд вважає достовірними.

Відтак, суд вважає правомірним направлення спірної податкової вимоги саме за адресою: АДРЕСА_2 , в зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Що стосується позовних вимог щодо скасування рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.

Пунктом 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава-це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.

Згідно ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом правомірно винесено рішення про опис майна у податкову заставу № 111 від 06 лютого 2019 року, в зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування.

Що стосується позовних вимог щодо скасування акта опису майна від 20 лютого 2019 року № 86, суд зазначає наступне.

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.

При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується Акт опису майна від 20 лютого 2019 року № 86.

Разом з тим, акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.

Таким чином, акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі, в зв`язку з чим суд вважає необхідним в цій частині провадження закрити.

Дана позиція знайшла своє відображення в судовому рішенні Верховного Суду від 13 лютого 2020 року по справі № 560/495/19.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Суд також зважає на те, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи судом обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача не підтвердились, а позивачем не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог.

Натомість, відповідача належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами довів суду обґрунтованість та правомірність спірних рішень суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ 151, 03151, ЄДРПОУ 43141377) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними та скасування рішення та акта в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ф" від 14 вересня 2015 року № 3102-23, визнання протиправним та скасування рішення № 111 про опис майна в податкову заставу від 06 лютого 2019 року відмовити.

Провадження в частині скасування акта опису майна від 20 лютого 2019 року № 86 закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова