Рішення № 93875746, 07.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/6481/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Оніщенко В.В.,

представника позивача - Борзовець О.В.,

представника відповідача - Оніпченко В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001100705 від 15.10.2020, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 2068,00 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

09.11.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 стверджувала про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення та відсутності правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, оскільки фактично порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у господарській діяльності позивача не мали місця.

04.12.2020 до суду від ГУ ДПС у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що в акті перевірки від 15.10.2020 №0322/16/31/РРО/ НОМЕР_1 зафіксовано порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не забезпечено ведення, у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізацію лише тих товарів, що відображені в такому обліку, згідно зі додатком "Відомість" залишків ТМЦ; встановлено надлишок ТМЦ на загальну суму 1034 грн. Вказував, що під час проведення перевірки перевіряючим не надавались документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець: дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця: 02.01.2018 №25610000000003435.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 23.09.2020 №1564 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено фактичну перевірку платника податків ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності: магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами фактичної перевірки складено акт перевірки №0322/16/31/РРО/ НОМЕР_1 від 15.10.2020, в якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", а саме: не забезпечено ведення, у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізацію лише тих товарів, що відображені в такому обліку, згідно зі додатком "Відомість" залишків ТМЦ; встановлено надлишок ТМЦ на загальну суму 1034 грн.

На підставі акта перевірки від 15.10.2020 №0322/16/31/РРО/ НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00001100705 від 15.10.2020, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 068 грн.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Статтею 20 Закону №265/95-ВР, з-поміж іншого, визначено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено факт незабезпечення ведення, у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізацію лише тих товарів, що відображені в такому обліку, згідно зі додатком "Відомість" залишків ТМЦ; встановлено надлишок ТМЦ на загальну суму 1034 грн.

За вищевказане порушення до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі, передбаченому статтею 20 Закону №265/95-ВР, - у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 2 068 грн.

Заперечуючи факт допущення порушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, позивач пояснила, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 надано первинні документи, які підтверджують ведення обліку товарних запасів, однак працівники ГУ ДПС у Полтавській області не склали опис документів, які було надано до перевірки.

Суд не приймає зазначені доводи позивача з огляду на таке.

За правилами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, позивач зобов`язана була надати контролюючому органу під час проведення перевірки всі необхідні документи.

В судовому засіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що під час проведення перевірки позивачем не надавались документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Крім того, суд вважає необхідне зазначити, що позивач мала можливість подати вищезазначені документи контролюючому органу до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у разі відсутності документів під час проведення перевірки.

Водночас, матеріали справі не містять жодних відомостей, що позивач скористалась передбаченим пунктами 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України правом на подання документів на підтвердження ведення обліку та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) до закінчення перевірки або ж протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту перевірки.

При цьому, суд також враховує той факт, що жодних зауважень до тексту акта перевірки та дій перевіряючих позивач не мала, про що свідчить особистий підпис ФОП ОСОБА_1 на одному з примірників акта перевірки.

У разі, якби під час проведення фактичної перевірки позивач мала можливість спростовувати твердження перевіряючих про наявність у продажу товарно-матеріальних цінностей, які відсутні у обліку товарних запасів, позивач мала можливість і повинна була зазначити про це у документах, що стосуються проведеної перевірки, наприклад у акті.

Однак відомість про залишки товарних запасів ФОП ОСОБА_1 підписала без зауважень, зазначивши "залишки ТМЦ та їх ціну підтверджую". Крім того, суд зауважує, що документального підтвердження того, що визначені фактичної перевіркою товари, перебували в складі обліку товарних запасів позивачем не надано і в ході судового розгляду справи.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що документи, які підтверджують облік та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), у позивача були відсутні, а також підтверджують висновки контролюючого органу, сформульовані під час проведення фактичної перевірки.

Щодо інших аргументів сторін суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у судовому провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У дослідженому судом випадку відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, а позивачем не надано доказів на спростування наявності підстав для його прийняття.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська 4 м. Полтава ЄДРПОУ 43142831) повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.12.2020.

Головуючий суддя І.С. Шевяков