Рішення № 93875676, 24.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/3032/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" (надалі - позивач, ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2020 №0000914504 про застосування штрафу згідно зі статтею 120-1.1 Податкового кодексу України у розмірі 3110000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки відповідачем порушені строки проведення камеральної перевірки, повторно здійснено перевірку за той самий період, а за її результатами складено лист, що не відповідає формі акта про результати камеральної перевірки. Крім цього, позивач звертав увагу на те, що податкові накладні від 28.02.2019 №№ 2001, 2005, 2006, 2007 вважають зареєстрованими у день їх надсилання для реєстрації до ДПС України (тобто 15.03.2019), адже до кінця операційного дня контролюючим органом на адресу ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" не надіслано квитанцію про їх прийняття чи не прийняття.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 170-173/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірного рішення. Звертав увагу на те, що платником податків зобов`язаний зареєструвати протягом строків, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних. Недотримання платником податку цього обов`язку є підставою для застосування до нього фінансової відповідальності у вигляді штрафних санкцій, розмір яких визначений пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а її розгляд на підставі пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Судове засідання 20.10.2020 не відбулось з огляду на неможливість проведення відеоконференції з окружним адміністративним судом м. Києва.

У судове засідання 27.10.2020 учасники справи не з`явились, про його проведення повідомлені належним чином.

Представник позивача надала суду клопотання про розгляд справи без її участі, у порядку письмового провадження.

Відповідач причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У силу частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Обставини справи

ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 42223804; перебуває на обліку як платник податків в Офісі великих платників податків ДПС та є платником податку на додану вартість (надалі - ПДВ).

Фахівцем Офісу великих платників податків ДПС проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки складений акт від 23.01.2020 №207/28-10-45-04/42223804 /а.с. 16-17/, у якому відображено висновки про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкової накладної від 28.02.2019 №90997 у Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) за спірний період, чим порушено вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК).

Заперечення позивача на акт камеральної перевірки від 23.01.2020 №207/28-10-45-04/42223804 /а.с. 19/ відхилені листом Офісу великих платників податків ДПС від 10.03.2020 вих.№10227/10/28-10-45-04 /а.с. 18/.

11.03.2020 на підставі зазначеного вище акта камеральної перевірки відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення №0000914504 про застосування до ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1.1 Податкового кодексу України загалом у розмірі 3110000,00 грн /а.с. 12, 13/.

Скаргу платника податку на податкове повідомлення-рішення від 11.03.2020 №0000914504 залишено без задоволення рішенням ДПС України від 22.05.2020 №16904/6/99-00-08-05-05-06 /а.с. 21-22, 23-25/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням Офісу великих платників податків ДПС від 11.03.2020 №0000914504, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок складення та реєстрації податкових накладних урегульований статтею 201 ПК України, наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267) "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (надалі - Порядок №1307) та постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (надалі - Порядок №1246).

У силу абзацу першого пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом пункту 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

У свою чергу, як визначено абзацом пункту 201.10 статті 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) було визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

У силу абзацу першого пункту 3 Порядку №1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

А відповідно до пункту 4 Порядку №1246, до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується правомірності податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 11.03.2020 №0000914504, яким до позивача на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України застосовано штраф за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних у ЄРПН у розмірі 3110000,00 грн.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи відповідність оспорюваного індивідуального акта наведеним вище положенням частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з таких міркувань.

Судом встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 3110000,00 грн є виявлений у ході проведення камеральної перевірки факт порушення ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" граничних строків реєстрації у ЄРПН податкової накладної від 28.02.2019 №90997 на суму ПДВ 31100000,00 грн, що визначені абзацом пункту 201.10 статті 201 ПК України, з урахуванням чого до позивача застосовані штрафні санкції.

На неодноразову вимогу суду копія податкової накладної від 28.02.2019 №90997 учасниками справи не надана. Водночас позивач не заперечує факт її складення, що у силу частини першої статті 78 КАС України не потребує додаткового доказування.

Суд враховує, що скарга ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" на податкове повідомлення-рішення від 11.03.2020 №0000914504, оформлена на адресу ДПС України листом від 23.03.2020 вих.№02-9-1/1167 /а.с. 21-22/, містить доводи позивача про те, що згадана податкова накладна помилково складена платником податку та надіслана на реєстрацію 18.03.2019, оскільки за аналогічними операціями з поставки електричної енергії населенню Полтавської області у лютому 2019 року складені податкові накладні від 28.02.2019 №№ 2001, 2005, 2006, 2007 на суму ПДВ загалом у розмірі 31108333,33 грн, що надіслані для реєстрації у ЄРПН 15.03.2019.

Суд не надає правову оцінку доводам позивача щодо своєчасності реєстрації у ЄРПН податкових накладних від 28.02.2019 №№ 2001, 2005, 2006, 2007, адже ці податкові накладні не були предметом камеральної перевірки у спірних відносинах.

Окрім того, ненадання учасниками справи копії податкової накладної від 28.02.2019 №90997 унеможливлює перевірку правомірності доводів позивача про задвоєння податкових зобов`язань зі сплати ПДВ внаслідок складення двох податкових накладних на одну й ту саму господарську операцію.

Також суд не приймає у якості належного обґрунтування позовних вимог посилання позивача на податкову декларацію з ПДВ за лютий 2020 року, адже згадана декларація (у т.ч., додатки до неї) не передбачає відображення інформації про конкретні податкові накладні, на підставі яких платником податку сформовані дані про податкові зобов`язання /а.с. 38-59/. Водночас, загальна сума податкових зобов`язань за умовним ІПН покупця 100000000000, який застосовується за операціями з постачання товарів/послуг неплатнику ПДВ, у податковій декларації з ПДВ за лютий 2019 року позивачем визначена у розмірі 214125035,00 грн, у т.ч. ПДВ - 42825008,00 грн /а.с. 57/, що не дає можливість суду достовірно констатувати факт формування позивачем податкових зобов`язань за умовним ІПН покупця 100000000000 виключно на підставі податкових накладних від 28.02.2019 №№ 2001, 2005, 2006, 2007.

Також суд зазначає, що відсутність на документі від 23.01.2020 №207/28-10/45-04/42223804, що складений фахівцем Офісу великих платників податків ДПС, слова "Акт" не є беззаперечним свідченням протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, адже за змістом та формою цей документ відповідає вимогам статті 86 ПК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що чинне податкове законодавство не містить поняття "анулювання" та/або "відкликання" податкової накладної, якими оперує позивач при зверненні до суду. До того ж, суд зауважує, що акт від 06.12.2019 №29179/16-31-50-04-11/42223804, складений Головним управлінням ДПС у Полтавській області за результатами камеральної перевірки ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2018 року, січень, лютий, березень, червень 2019 року /а.с. 27-28/, не містить висновків про врахування факту "анулювання" позивачем податкової накладної від 28.02.2019 №90997, як про це стверджувала представник позивача.

Водночас суд враховує доводи відповідача про те, що ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" до податкової накладної від 28.02.2019 №90997 не складався розрахунок коригування кількісних та/або вартісних показників з відповідним типом причини.

Так, відповідно до пункту 24 Порядку №1307, у разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних двох і більше податкових накладних, складених на одну операцію з постачання товарів/послуг, постачальник (продавець) складає розрахунок(ки) коригування до податкової(их) накладної(их), зайво складеної(их) на операцію, за якою в Єдиному реєстрі податкових накладних вже зареєстрована податкова накладна, у такому порядку: у верхній лівій частині розрахунку коригування у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причин» зазначається тип причини 20, при цьому позначка «х» не проставляється; у заголовній частині розрахунку коригування у полі «до податкової накладної» зазначаються дата і номер податкової накладної, зайво складеної на операцію, за якою в Єдиному реєстрі податкових накладних вже зареєстрована податкова накладна; в інформаційному полі «Інформаційні дані щодо складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної» розрахунку коригування зазначаються дані щодо податкової накладної, правильно складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних; в інформаційному полі «Інформаційні дані щодо складеного та зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної, зайво складеної на операцію, за якою в Єдиному реєстрі податкових накладних вже зареєстрована податкова накладна» розрахунку коригування зазначаються дані щодо розрахунку коригування, складеного до зайво складеної податкової накладної, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначене поле не заповнюється, якщо такий розрахунок коригування не складався.

Однак, позивачем доказів складення згаданого розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 28.02.2019 №90997 суду не надано.

Оцінюючи доводи позивача про те, що у спірних відносинах мало місце повторне проведення камеральної перевірки з тих самих підстав, суд враховує такі обставини.

Суд визнає слушними доводи позивача про те, що у силу абзацу другого пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Дійсно, як слідує зі змісту акта від 06.12.2019 №29179/16-31-50-04-11/42223804, складеного Головним управлінням ДПС у Полтавській області за результатами камеральної перевірки ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН за грудень 2018 року, січень, лютий, березень, червень 2019 року /а.с. 27-28/, питання своєчасності реєстрації податкових накладних за лютий та березень 2019 року було предметом згаданої камеральної перевірки.

Водночас зазначений акт перевірки не містить жодної інформації про податкову накладну від 28.02.2019 №90997, що нівелює доводи позивача про порушення у спірних відносинах вимог статті 61 Конституції України, адже у цьому випадку відсутній факт повторного притягнення позивача до одного й того самого виду юридичної відповідальності за одне й те саме порушення.

До того ж, суд враховує, що у силу пункту 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

А відповідно до абзацу другого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, предметом камеральної перевірки може бути, зокрема, своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, питання своєчасності реєстрації податкових накладних у ЄРПН можуть бути перевірені контролюючим органом з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, тобто упродовж 1095 календарних днів.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №№ 824/51/16-а, 806/299/17, 818/982/16, 820/5299/17, 824/572/19-а, не приймаються судом з огляду на різні фактичні обставини спірних відносин. Зокрема, суд враховує, що у жодному із зазначених судових рішень Верховним Судом не викладено висновок щодо застосування норм права у разі проведення камеральної перевірки за один і той самий період двома податковими органами з огляду на зміну місця податкового обліку платника податку та/або висновок щодо застосування до платника податків штрафних санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України з підстав подвійної реєстрації у ЄРПН податкової накладної на одну й ту саму господарську операцію.

Разом з цим, суд визнає резонними посилання позивача на необхідність застосування податковими органами у своїй діяльності принципу "належного урядування", а тому у спірних відносинах відповідач мав урахувати обставини проведення камеральної перевірки щодо своєчасності реєстрації позивачем податкових накладних у ЄРПН, здійсненої Головним управлінням ДПС у Полтавській області у грудні 2019 року, у т.ч., й за лютий та березень 2019 року.

Проведення повторної камеральної перевірки Податковим кодексом України не передбачено.

Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу на такі обставини.

23.05.2020 набули чинності положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №466-IX (надалі - Закон №466-ІХ).

Цим законом доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 73, відповідно до якого штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців" від 14.07.2020 №786-IX (надалі - Закон №786-IX; набрав чинності 08.08.2020) у підрозділі 2 у пункті 73 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в абзаці першому після слів та цифр "відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу" доповнено словами "та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної", а слова і цифри "до 31 грудня 2019 року" замінено словами "до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або"; в абзаці першому цифри і слова "2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень" замінено цифрами і словами "1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень"; в абзаці другому цифри і слова "5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень" замінено цифрами і словами "2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень".

Верховний Суд у постановах від 17.07.2020 у справі №640/5138/19, від 10.09.2020 у справі №520/3188/19 та від 21.10.2020 у справі №1.380.2019.001225 зазначив, що такий підхід законодавця загалом відповідає принципу "доброго врядування" і "належної адміністрації" в світлі практики ЄСПЛ. Зокрема, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73).

За змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, законодавчими змінами чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України підлягає застосуванню до штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до дати набрання чинності законом №466-ІХ (22.05.2020) за наведених у цій же нормі умов.

Внесення змін Законом №786-IX до наведеної норми підтверджує послідовний підхід законодавця, за яким платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України умов.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Таким чином, станом на час розгляду цієї справи у суді чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якою впроваджено ретроспективну дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 по 22.05.2020 за наведених у цій же нормі умов.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у силу положень пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаються грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

У пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві".

Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, законодавцем не передбачено.

Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 статті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов`язання за ними не сплачено.

Відповідні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №640/5138/19, від 10.09.2020 у справі №520/3188/19 та від 21.10.2020 у справі №1.380.2019.001225 та враховуються судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд враховує, що податкова накладна від 28.02.2019 №90997 складена позивачем на підставі пункту 201.4 статті 201 ПК України на суму коштів, отриманих упродовж лютого 2019 року від населення Полтавської області у якості попередньої оплати/оплати за спожиту електричну енергію, тобто така податкова накладна складена на неплатника ПДВ (не надається покупцю), а тому на неї поширюються положення пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Грошові зобов`язання (штраф), визначені позивачу податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2020 №0000914504, є неузгодженими, оскільки це рішення оскаржувалось ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України, а після її відхилення - оскаржене до суду.

Визначені зазначеним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції позивачем не сплачені.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач вимоги абзацу третього пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не виконав, податкове повідомлення-рішення від 11.03.2020 №0000914504 не відкликав, нове податкове повідомлення-рішення ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" не надіслав.

За таких обставин, у спірних відносинах наявні підстави для застосування судом положень пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість спірного рішення, а тому його належить визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" задовольнити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 21020,00 грн, що підтверджено залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями /а.с. 11, 131-139/. Відповідна сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету, що підтверджено виписками /а.с. 140-144/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачений ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" судовий збір належить стягнути у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 11 березня 2020 року №0000914504.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21020,00 грн (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" (код ЄДРПОУ 42223804; вул. Панянка, 65Б, м. Полтава, Полтавська область, 36022).

Відповідач (боржник): Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471; вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Кукоба