Рішення № 93875637, 29.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12557/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул..Успенська,4, м.Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в якій позивач просить:

визнати протиправною та скасувати Постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №221597 від 02.11.2020р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. відносно ФОП ОСОБА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що 02.11.2020р. Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт винесено Постанову №221597 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. На розгляд справи ФОП ОСОБА_1 не був присутній, але був присутній предствник, який надав пояснення відносно проведеної перевірки. Постанову в день винесення не було вручено представнику ФОП ОСОБА_1 , а було відправлено по попггі ФОП ОСОБА_1 (отримано 07.11.2020р.).

В якості обґрунтування постанови Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки зазначив про те, що ФОП ОСОБА_1 11.09.2020р. на а/д М-28, Одеса - Южний. 450 км.+500 допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 цього Закону, а саме протоколу про перевірку та адаптацію тахографу до транспортного засобу DAF н/з НОМЕР_1 (акт рейдової перевірки №241793).

ФОП ОСОБА_1 вважає, що винесена відповідачем постанови про накладення адміністративно-господарських штрафів є протиправною та підлягають скасуванню, оскільки винесена з порушенням вимог чинного законодавства, чим порушують права позивача як перевізника, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.11.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що Працівниками відповідача згідно відповідною направлення на рейдову перевірку було перевірено транспортний засіб що належить Позивачу. За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, на підставі якого було прийнято оскаржувану Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. В даному випадку спірних правовідносинах Відповідач додержувався Конституції України, ст.ст.: 48;60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п.п. 20-30 Порядку 1567; Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 07.06.2010р. №340, зареєстрованого Мін.Юстом України 14.09.2010р. №811/18106 (далі Наказ - 340) Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження інструкції і використання тахографів на автомобільному транспорті».

Відповідач керувався пунктами 1.3; 6.1 Наказу-340 (вантажний автомобіль Позивача згідно наданого їм при перевірки та до суду копії Свідоцтва про держ. реєстрацію, має масу 7830 кг). за якими його дії є обґрунтованими. Крім того, Відповідач керувався пунктом .3,3 Наказу 385 від 24.06.2010 р.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктами 2,11,19 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; передбачений законодавством контроль за міжнародними перевезеннями пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України; контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пунктів 3,4 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що 11.09.2020 р. за адресою Одеса- Южне, 450 км.+500 працівниками Управління Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку належного позивачу транспортного засобу марки DAF н/з НОМЕР_1 .

За результатами рейдової перевірки було складено Акт №241793 від 11.09.2020р. в якому зазначено, що позивачем порушено ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

02.11.2020р. Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт винесено Постанову №221597 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Частина 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка зазначена у постанові, встановлює відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно - господарських штрафів, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст. 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.3 ч.1 ст.60).

Стаття 39 Закону встановлює перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Стаття 48 Закону встановлює перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які інші норми Закону, які порушені позивачем.

Дослідивши надані докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 19 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Підпунктом 4 п. 5 Наказу №340 від 07.06.2010 року визначено Державній службі України з безпеки на транспорті забезпечити здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Відповідно до матеріалів справи судом не було встановлено, що позивачем здійснювалось міжнародне автомобільне перевезення.

Відповідач, якій є суб`єктом владних повноважень та за приписами ч.2 ст.77 КАС України зобов`язаний доказати правомірність прийнятого рішення, відзиву на позов не надав, ніяким чином не спростовано твердження позивача.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність порушення Закону України "Про автомобільний транспорт".

Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд застосовує ч.4 ст.159 КАС України та з урахуванням обставин по справі кваліфікує неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування Постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №221597 від 02.11.2020р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. відносно ФОП ОСОБА_1 .

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 2102,00грн.

Судом встановлено, що у відповідності до абз. 1 п. 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи. Територіальні органи створено без статусу юридичної особи.

При цьому Державна служба з безпеки на транспорті є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Суд дійшов висновку про стягнення з Державної служби з безпеки на транспорті, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул..Успенська,4, м.Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №221597 від 02.11.2020р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. відносно ФОП ОСОБА_1 .

Стягнути з Державної служби з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, проспект Перемоги, б. 14, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко

.