Рішення № 93875607, 29.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9147/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді –Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства «ІНАУТ» (місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, оф. 205, код ЄДРПОУ 35302431) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 03.09.2020 року № UA500020/2020/000107/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00413,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 17 вересня 2020 року надійшла позовна заява приватного підприємства «ІНАУТ» (місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, оф. 205, код ЄДРПОУ 35302431) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 03.09.2020 року № UA500020/2020/000107/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00413.

Ухвалою від 22 вересня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 03.09.2020 декларантом ТОВ «АМОС ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД», яке надавало послуги з декларування товарів приватному підприємству «ІНАУТ» до Одеської митниці Держмитслужби було подано на виконання зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2020 № 01-07-20-UA митну декларацію №UA500020/2020/225083 на товар «акумуляторні батареї електричні... торговельної марки LOGICPOVER», виробництва компанії «MINGHONG TECHNOLOGY CO., LIMITED», країна виробництва - Китай» із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору та були надані документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, однак 03.09.2020 року Одеською митницею Держмитслужби будо винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2020/000107/2, відповідно до якого відповідачем застосовано шостий (резервний) метод для визначення митної вартості Товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00413.

Позивач вважає прийняті рішення митного органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням положень Митного Кодексу України.

Так, позивач зазначив, що до митного органу були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей тощо, відмова відповідача у розмитненні Товару є не правомірною, Рішення та Картки відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. № 46671/20 від 05.11.2020 року), відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що під здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UА500020/2020/225083 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1- відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2 - відповідно до наданого інвойсу поставка товарів здійснюється на умовах СРТ - Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті та додатку до нього, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3 - крім того документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, митниця не наполягає на даному факті, але це може свідчити про факт їх підробки, а тому відповідачем було правомірно прийнято картку відмови №UA 500020/2020/00413 та рішення про коригування митної вартості № UA5000020/2020/000107/20.

Позивачем, в свою чергу надано відповідь на відзив (вхід. №45838/20 від 02.11.2020 ЕС/884/20 від 08.11.2020 року), відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, додатково зазначивши, що протягом 2020 року позивачем неодноразово здійснювалось переміщення ідентичних товарів того ж самого виробника та відправника, на тих же самих умовах поставки, про що свідчать оформлені відповідачем митні декларації за заявленою митною вартістю, яка зазначена в інвойсах.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не надав.

Ухвалою від 18 листопада 2020 року продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів – до 20 грудня 2020 року.

Ухвалою суду, що занесеною до протоколу судового засідання 18 листопада 2020 року, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17 грудня 2020 року.

Позивач про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно засобами електронної пошти, про що свідчить звіт від поштового сервера.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Виходячи із характеру спірних правовідносин та предмету доказування, суд доходить висновку, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 17 грудня 2020 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 липня 2020 року між ПП «Інаут» (Покупець) та Minghong Technology Co., LTD (Китай) (Продавець) укладено контракт № 1-07-20-UA, відповідно до п.2.1 якого Продавець продає, а Покупець придбає Товар на умовах СРТ Одеса (Інкотермс 2020), кількість та номенклатура якого зазначається в інвойсі. (а.с.13-16).

Пунктом 4.1 цього контракту передбачено, що загальна вартість товару складає 32703,9 дол. США.

Розділом 5 передбачено умови платежів та поставки.

Відповідно до п. 5.1 контракту, поставка товару здійснюється настільки швидко, наскільки можливо у відповідності із замовленнями Покупця та на умовах поставки Продавця. Дострокова доставка допустима. Платежі у відповідності до Контракту здійснюються на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% оплати, не пізніше дати приходу судна з Товаром у порт

Також, відповідно до п.7.1 цього Договору, товар повинен відвантажуватись в експортній упаковці, що відповідає характеру товару.

Суд встановив, що на виконання вищезазначеного контракту Minghong Technology Co., LTD відправило на адресу ПП «Інаут» товар акумуляторні батареї електричні, нові, свинцеві, що працюють на не рідкому електроліті, герметичні, захищені від витікання, які не мають отворів для обслуговування (долива дистильованої води), тип електроліту – кислотний, прямокутної форми призначені для джерел безперебійного живлення, виготовлені по типу AGM- технології (із застосуванням просоченого електролітом пористого див. доп.),торговельної марки «Logicpower», виробництва компанії Minghong Technology Co (а.с. 22-23).

Також, суд встановив, що з метою митного оформлення декларантом ТОВ «Амос Інтернешнл Лтд» подало до Одеської митниці для митного оформлення митну декларацію №UA50020/2020/225083 та разом з митною декларацією було подано наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт №01-07-20- UA від 01.07.2020 року;

- коносамент № COSU6268348520$

- інвойс від 23.07.2020 року № 01-7-UA-1$

- пакувальний лист від 23.07.2020 року №01-07-20-UA-1PL

- договір про надання послуг митного брокера №188 від 23.02.2018;

- Платіжне доручення №200 від 20.08.2020 року.

За результатами розгляду поданих документів відповідач повідомленням повідомив декларанта що у поданих документах містяться розбіжності та було запропонованого надати:

Рахунки про здійснення митних платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовам , визначеними договорами;

Рахунки на сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору;

Виписку з бухгалтерської документації.

Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

Копію митної декларації країни відправлення;

Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Відповідно до листа від 03.09.2020 року вих. № 236 ПП «Інаут» надано до митного оформлення документ, що підтверджує 100% оплату товару та повідомлено, що інших документів не буде надано (а.с.28-29).

Також, суд встановив, що 03.09.2020 року Одеською митницею Держмитслужби в митному оформленні відмовлено згідно з вимог ч. 6 п. 2 ст. 54 МК України та прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA50020/2020/00413 та рішення про коригування митної вартості товарів № UF500020/2020/000107/20 від 03 вересня 2020 року (а.с. 33-34).

Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд зробив такі висновки.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (надалі - МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Суд встановив, що підтверджено матеріалами справи, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом за МД №500020/2020/225083 було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; - відповідно до наданого інвойсу поставка товарів здійснюється на умовах СРТ - Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті та додатку до нього, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; крім того документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, митниця не наполягає на даному факті, але це може свідчити про факт їх підробки.

З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 53, статей 54, 57 МКУ додаткові документи.

03.09.2020 року представником позивача було надано митниці заяву, відповідно до якої представник позивача надав платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №200 від 20.08.2020 року про здійснення оплати за зовнішньоекономічним контрактом та повідомив, що інші документи не має можливості надати (а.с.29).

Оцінивши докази, що надані сторонами в межах предмету доказування, проаналізувавши положення Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності;

Сторони є вільними у укладенні зовнішньоекономічного договору, а тому відсутність банківських реквізитів у відповідних документах не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, у т.ч. вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

Суд встановив, що відповідно до п. п. 7. 1 . контракту товар повинен відвантажуватись в експортній упаковці відповідно характеру товару, що поставляється.

Так, позивач пояснив, що в п.4.1 контракту зазначено, що загальна вартість контракту складає 32703,9 доларів США., інвойс №1-07-20-UA-1 саме на суму 32703.9 доларів США, пакувальний лист №01-07-20-UA-1PL, додатково додано платіжне доручення №200 від 20.08.2020, яке свідчить про 100% оплату відповідачем вартості Товару продавцю у сумі 32703,90 доларів США.

Відповідно до п. 7.1. контракту, товар повинен відвантажуватися в експертній упаковці, яка відповідає характеру товару, що поставляється.

Окрім того, позивач звернув увагу, що Контрактом № 01-07-20-UA від 01.07.2020 та інвойсом №1-07-20-UA-1 передбачено умови поставки CPT Одеса за «ІНКОТЕРМС 2020», що означає, продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Таким чином, оцінюючи умови даного контракту та подані позивачем документи, суд доходить висновку, що транспортування та пакування товару передбачено умовами контракту, вартість упаковки включалась до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням понесені не покупцем, а продавцем. На підставі чого, така вартість товару була визначена декларантом (Позивачем) як митна вартість товару за ціною договору.

Стосовно тверджень митного органу, що у наданих до митного оформлення документах (контракті та додатку до нього, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, суд встановив, що відповідно до наданого інвойсу, поставка товарів здійснюється на умовах СРТ - Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару.

Окрім того, суд звертає увагу, що умовами контракту №1-07-20 UA не передбачено страхування товару.

Також, суд встановив, що, відмовляючи у здійсненні митного оформлення за наданими позивачем документами, митний орган зазначив, що документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, митниця не наполягає на даному факті, але це може свідчити про факт їх підробки.

Так, представник позивача зазначив, що протоколи про порушення митних правил за ознаками ст. 483 МК України за вказаними фактами не складались, кримінальне провадження за ст. 358 КК України не реєструвалось, а тому відсутній факт підробки документів.

Суд зазначає, що статтею 358 Кримінального кодексу України за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів передбачено кримінальну відповідальність, проте будь-яких доказів порушення кримінальної справи за фактом підробки документів стосовно позивача відповідачем до суду не надано.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митниця не наполягає на даному факті, але це може свідчити про факт їх підробки.

Таким чином, суд вважає, що зазначені твердження відповідача є лише припущеннями, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні документів за наданими документами.

Згідно з положень п.п. 4, 5 ст. 54 МК України, митний орган зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд вважає, що надані позивачем документи та дані, які в них містяться є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.

В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Вищевикладені встановлені судом обставини, підтверджені застосованими нормами матеріального права спростовують доводи представника відповідача щодо недостатності поданих митниці документів для визначення митної вартості товару за основним методом.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до чч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючі встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано всі належним чином оформлені документи для підтвердження митної вартості товару за основним методом, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву приватного підприємства «ІНАУТ» (місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, оф. 205, код ЄДРПОУ 35302431) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 03.09.2020 року № UA500020/2020/000107/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00413-, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21-а) у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00413.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Одеської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21-а) від 03.09.2020 року № UA500020/2020/000107/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, б. 21- А) на користь приватного підприємства «ІНАУТ» (місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, оф. 205, код ЄДРПОУ 35302431) судовий збір в розмір 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5. п.15. ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцеві положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.