Рішення № 93875515, 28.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12730/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши у порядку письмового справдження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №61341505 від 03.11.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн

ВСТАНОВИВ:

До адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №61341505 від 03.11.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 по справі №1540/5049/18, яке змінено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019, ОСОБА_1 27.03.2019 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 без обмеження ії максимальним розміром, а саме з врахуванням розміру перерахованої нової пенсії 16580,48 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 . З 01.04.2019 становив 14621,10 грн. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.03.2019 по 31.03.2019 в сумі 150.39 грн зарахована на його поточний рахунок 04.04.2019. Нарахована доплата пенсії за період з 01.01.2018 по 20.03.2019 в сумі 15811,42 грн підлягала виплаті згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1.

Інформація про виконання рішення по справі № 1540/5049/18 Головним управлінням внесена до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Про виконання зазначеного рішення суду відділ примусового виконання рішень було повідомлено рекомендованими листами Головного управління від 31.03.2020 № 1500-0424- 8/13877 та від 28.05.2020 №1500-0225-8/31728 з наданням копій відповідних документів. Згодом, старшим державним виконавцем 03.11.2020 було винесено постанову ВП №61341505 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду, яку позивач вважає протиправною та просить скасувати.

Ухвалою судді від 23.12.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Також, ухвалою від 23.12.2020 року у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №61341505 від 03.11.2020 року.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на адміністративний позов.

У судове засідання, призначене на 28.12.2020 року об 11:00 год., сторони не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі № 1540/5049/18, адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії щодо перерахунку пенсії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково, а саме:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії, з 1 січня 2018 року – 50 відсотків, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – 75 відсотків, з 1 січня 2020 року – 100 відсотків суми підвищення пенсії визначеного станом на 1 березня 2018 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2018 року, з розрахунку 100% від підвищення: 4217,52 грн., що у підсумку пенсії (з надбавками) складає: 16580,48 грн. з послідуючим її перерахунком у відповідності до діючого законодавства та сплатити заборгованість, що виникла у зв`язку з перерахуванням пенсії без обмеження пенсії (з урахуванням надбавок, доплат та підвищень до пенсії) максимальним розміром.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року – скасовано та прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог, а саме:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії, нарахованої за 2018 рік, з розрахунку нового розміру пенсії з обмеженням її максимальним розміром;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01 січня 2018 року, в розмірі обчисленому за результатами проведеного з 01.01.2018 перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, а саме з врахуванням розміру перерахованої нової пенсії 16 580, 48 грн. та з урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року по справі №1540/5049/18, яке набрало законної сили 21.03.2019 року, ОСОБА_1 27.03.2019 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 року без обмеження ії максимальним розміром, а саме з врахуванням розміру перерахованої нової пенсії 16580,48 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 . З 01.04.2019 становив 14621,10 грн. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.03.2019 по 31.03.2019 в сумі 150.39 грн зарахована на його поточний рахунок 04.04.2019. Нарахована доплата пенсії за період з 01.01.2018 по 20.03.2019 в сумі 15811,42 грн підлягала виплаті згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1.

21.02.2020 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №1540/5049/18, виданого 19.04.2019 року про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2018 року, з розрахунку 100% від підвищення: 4217,52 грн, що у підсумку пенсії складає: 16580,48 грн з послідуючим її перерахунком у відповідності до діючого законодавства та сплатити заборгованість, що виникла у зв`язку з перерахуванням пенсії без обмеження пенсії (з урахуванням надбавок, доплат та підвищення до пенсії) максимальним розміром. (а.с. 24-25)

Листом від 31.03.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило відповідача, що розмір пенсії стягувача з 01.04.2019 становить 14621,10 грн. Доплата пенсії за період з дня набрання рішення чинності, тобто з 21.03.2019 по 31.03.2019 у сумі 150,39 грн. зарахована на поточний рахунок 04.04.2019. Доплата пенсії за період з 01.01.2018 по 20.03.2019 у сумі 15811,42 грн. буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1. (а.с. 26)

15.05.2020 року Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вимогу №10.03-4242 щодо стану виконання рішення суду, яка надійшла до Головного управління ПФУ в Одеській області 26.05.2020 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило на адресу відповідача лист від 28.05.2020 року №1500-0225-8/31728 за змістом аналогічний листу від 31.03.2020 із зазначенням, що інформацію про виконання рішення №1540/5049/18 внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. (а.с. 27).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка В.О. від 03.11.2020 року ВП № 61341505 за невиконання вимог виконавчого листа № 1540/5049/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом 19.04.2019 року, накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 5100,00 грн.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

21.02.2020 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №1540/5049/18, виданого 19.04.2019 року про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2018 року, з розрахунку 100% від підвищення: 4217,52 грн, що у підсумку пенсії складає: 16580,48 грн з послідуючим її перерахунком у відповідності до діючого законодавства та сплатити заборгованість, що виникла у зв`язку з перерахуванням пенсії без обмеження пенсії (з урахуванням надбавок, доплат та підвищення до пенсії) максимальним розміром.

Проте станом на 21.02.2020 року рішення суду фактично вже було виконано, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року по справі №1540/5049/18, провело ОСОБА_1 27.03.2019 року перерахунок пенсії, здійснило виплату суми нарахованої пенсії з 21.03.2019 року по 31.03.2019 року та інформація про виконання рішення по справі № 1540/5049/18 Головним управлінням внесена до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Тому, отримавши постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження, Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області у відповідь направило лист від 31.03.2020 року, в якому надало пояснення з цього приводу та повідомило, що доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.03.2019 по 31.03.2019 в сумі 150,39 грн. зарахована на поточний рахунок позивача 04.04.2019 року. Нарахована доплата пенсії за період з 01.01.2018 по 23.03.2019 в сумі 15811,42 грн. підлягала виплаті згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1. Інформація про виконання рішення по справі № 1540/5049/18 Головним управлінням внесена до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремого бюджетною програмою.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

При цьому, лише 03.11.2020 року державним виконавцем була прийнята постанова ВП №61341505 про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання вимог виконавчого листа.

Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” від 22.08.2018 року № 649 установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п.3 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” від 22.08.2018 року № 649, боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Згідно з п.5 Порядку ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року № 20-1, реєстр ведеться в електронному вигляді державною мовою. Ведення реєстру здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують: автоматичне присвоєння рішенню суду реєстраційного номера, який формується за принципом календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника, а в межах однієї дати - за прізвищами стягувачів в алфавітному порядку; формування інформації та витягів із реєстру; захист відомостей, що містяться у реєстрі, від несанкціонованих дій; оновлення, архівування та відновлення відомостей, внесених до реєстру, їх пошук. Номери, що автоматично присвоюються за допомогою програмних засобів ведення реєстру, складаються з цифр, що утворюють числа натурального ряду та не повторюються у межах реєстру. Реєстраційний номер рішення суду є його ідентифікатором у реєстрі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року у справі № 640/5248/19 було визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду”.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року було змінено, пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: “Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду”.

Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Тобто, пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” втратили чинність з 22 липня 2020 року, як того вимагає ч.2 ст.265 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Позивач зазначає, що бюджет Пенсійного фонду України на 2020 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 року № 22, а після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19 бюджетні призначення Пенсійному фонду України на поточний рік не переглянуті, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління, виплата нарахованої доплати пенсії буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

З урахуванням зазначеного, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не виконало в повному обсязі рішення суду у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Слід зазначити, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідного бюджетного асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (К/9901/1598/18) та від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а (К/9901/12146/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Порядок №649 прийнятий саме для реалізації вимог вищевказаного Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням того, що виконання таких рішень суду здійснюється виключно за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті (частина 1 Порядку №649).

Так, відповідно до абз. 3 ч. 2 Порядку №649, термін «рішення» вживається у такому значенні - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

При вирішенні спору по суті, суд зазначає, що позивач на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 у справі №1540/5049/18, здійснено 27.03.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , тобто до відкриття виконавчого провадження №61341505 однак виплата заборгованості із сум перерахованих пенсій буде здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення пенсійними органами в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що виплати пенсій здійснюються відповідачем виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління ПФУ не має.

Колегія суддів звернула увагу, що виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях начальника ГУПФ України в Одеській області ОСОБА_2 відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення, як умови притягнення її до відповідальності та накладення штрафу.

Таким чином, в даному випадку застосування відповідачем до позивача штрафу суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Крім того, під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що станом на 03.11.2020 року позивач не виконав рішення суду без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що “принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В.О. від 03.11.2020 року ВП № 61341505 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу в розмірі 5100 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Головне управління ПФУ в Одеській області, як позивач у даній справі, є суб`єктом владних повноважень.

При цьому, предметом спору у справі є перевірка правомірності рішень органу виконавчої служби з виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року у справі №1540/5049/18 щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії, що входить виключно до повноважень позивача, як суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у межах спірних правовідносин Головне управління ПФУ в Одеській області звернувся до суду з метою виконання своїх функцій та захисту своїх прав, саме як суб`єкт владних повноважень.

В свою чергу, з аналізу вищевикладених положень КАС України вбачається, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При цьому, сплачений суб`єктом владних повноважень судовий збір не стягується.

В даному випадку, вказаний висновок колегії суддів узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 17 січня 2020 року (справа № 815/2357/17).

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №61341505 від 03.11.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного старшого виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В.О. від 03.11.2020 року ВП №61341505 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 20987385, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83);

Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, 65091, м.Одеса, вул.Разумовського, 37).

Суддя П.П.Марин

.