Рішення № 93875474, 28.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11093/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 90 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, як прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з органів прокуратури 23 березня 2020 року; зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 90 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, як прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з органів прокуратури 23 березня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має вислугу років більше ніж 10 років, а тому має право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 календарних днів, відповідно до ч. 2 ст. 82 ЗУ «Про прокуратуру». Наказом від 23.03.2020 № 322к його звільнено з органів прокуратури, а саме з посади начальника відділу організаційного та правового забезпечення військової прокуратури Південного регіону України, виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України, всіх видів грошового забезпечення на направлено, для подальшого проходження військової служби у розпорядження Міністерства оборони України. В той же час, в період з 2015 року до 23.03.2020 року йому не надавалась додаткова відпустка як прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, а тому він має право на виплату компенсації невикористаної додаткової відпустки, яку ним отримано не було.

Від представника відповідача Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що під час проходження позивачем служби з 2015 року до 23.03.2020 року йому не надавалась додаткова відпустка. При цьому, компенсація за всі невикористані дні відпустки, в тому числі додаткової, виплачується лише у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби. Проте, звільнення позивача з військової служби не відбулось, оскільки позивач продовжує проходити військову службу у Збройних Силах України. Отже, право на компенсацію невикористаних днів додаткової відпустки як прокурору, який має стаж в органах прокуратури понад 10 років за 2015-2020 роки у позивача не виникло, тому його права не порушені. Отже, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем до суду надано відповідь на заперечення, в якій позивач вказує, що позиція відповідає не відповідає дійсності та діючому законодавству України. Відповідно до роз`яснення, яке надано управлінням правового забезпечення Офісу Генерального прокурора України, військовослужбовцям військових прокуратур, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, також відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 ЗУ «Про прокуратуру» надається додаткова оплачувана відпустка, а у разі звільнення з органів прокуратури, відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки» виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки. Таким чином, підставою для виплати грошової компенсації є звільнення з органів прокуратури, а не з військової служби. При цьому, будь-яких правових підстав у Міністерства оборони України виплачувати йому грошові компенсації за невикористані відпустки немає.

Представником відповідача до суду надано заперечення, які за своїм змістом відповідають відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 2002 року по 23.03.2020 року проходив в органах військової прокуратури (а.с. 13-16).

23 березня 2020 року наказом Військового прокурора Південного регіону України № 322к, ОСОБА_1 з 23 березня 2020 року звільнено з посади начальника відділу організаційного та правового забезпечення Військової прокуратури Південного регіону України, виключено зі списків особового складу Військової прокуратури Південного регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження Міністерства оборони України (а.с. 17).

Згідно довідки Військової прокуратури Південного регіону України від 26.03.2020 року № 11-992вих20, ОСОБА_1 , який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, має право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 календарних днів, з 2015 року по теперішній час зазначена додаткова відпустка не надавалась, залишок невикористаної відпустки із розрахунку 15 днів щорічно за період 2015-2020 років складає 90 днів (а.с. 25).

15 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Військової прокуратури Південного регіону України із заявою, в якій просив виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2020 року, передбаченої п. 2 ст. 82 ЗУ «Про прокуратуру», на яку листом № 2719вих20 від 13.08.2020 року надано відповідь та повідомлено, що Військова прокуратура Південного регіону України немає повноважень та можливості змінити обсяги виплат без затверджених розпорядником бюджетних коштів вищого рівня змін до кошторису. За погодженням з розпорядником бюджетних коштів вищого рівня та збільшенням відповідного кошторису, може бути прийнято рішення про виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки згідно з чинним законодавством, про що буде повідомлено.

Державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України «Про відпустки».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно ст. 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток, зокрема, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЗУ «Про прокуратуру» прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Згідно п. 8 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Відповідно до п. 14 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Згідно пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Таким чином, компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею ч. 2 ст. 82 ЗУ «Про прокуратуру», виплачується у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Військового прокурора Південного регіону України № 322к від 23 березня 2020 року, позивача, ОСОБА_1 , з 23 березня 2020 року звільнено з посади начальника відділу організаційного та правового забезпечення Військової прокуратури Південного регіону України, виключено зі списків особового складу Військової прокуратури Південного регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження Міністерства оборони України (а.с. 17).

Тобто, позивач був звільнений з відповідної посади Військової прокуратури Південного регіону України, виключений зі списків особового складу Військової прокуратури Південного регіону України та всіх видів забезпечення та направлений на подальше проходження військової служби.

При цьому, приписами статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено підстави звільнення військовослужбовців з військової служби, серед яких відсутня така підстава як звільнення із займаної посади.

Отже, наказом Військового прокурора Південного регіону України № 322к від 23 березня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , не звільнявся з військової служби, а тому відсутні підстави для виплати йому компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею ч. 2 ст. 82 ЗУ «Про прокуратуру».

Суд не приймає до уваги посилання позивача на роз`яснення Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Офісу Генерального прокурора від 03.07.2020 року, оскільки воно стосується права військових прокурорів на додаткову оплачувану відпустку, а не виплати грошової компенсації при звільненні з посади. Крім того, лист Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Офісу Генерального прокурора не є нормативно-правовим актом (а.с. 57).

Також, доводи позивача, що листом № 2719вих20 від 13.08.2020 року Військова прокуратура Південного регіону України підтвердила законність його вимог щодо виплати грошової компенсації, суд вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту вказаного листа вбачається, що Військова прокуратура Південного регіону України повідомила, рішення про виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки може бути прийнято за погодженням з розпорядником бюджетних коштів вищого рівня та збільшенням відповідного кошторису, згідно з чинним законодавством, тобто, за наявності на те законних підстав (а.с. 28).

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, та зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану грошову компенсацію.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (код ЄДРПОУ 38296363, адреса місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11) про визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 90 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, як прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з органів прокуратури 23 березня 2020 року; зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 90 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, як прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з органів прокуратури 23 березня 2020 року, в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук

.