Рішення № 93875372, 28.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5885/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дії та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття провадження №62207801 від 01.06.2020 року та скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження №62207801 від 01.06.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що постанова про відкриття виконавчого провадження №62207801 від 01.06.2020 року підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням вимог чинного законодавства.

Так позивачка вказує на допущені помилки при оформленні оскаржуваної постанови відповідачем, а також ОСОБА_1 вказала на те, що постанова винесена не у строк передбачений ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

24.07.2020 року через канцелярію суду від Першого Суворовського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що 28.05.2020 року головним державним виконавцем відділу Тріфоновим О.Ю. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №55760928, та згідно ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання, постанову про стягнення виконавчого збору №55760928 від 28.05.2020 року виведено в окреме провадження та зазначено про виконання її в окремому порядку.

Надалі як зазначено представником відповідача на підставі вищезазначеного 01.06.2020 року відкрито виконавче провадження №62207801 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №55760928 виданого 28.05.2020 року Першим Суворовським ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в розмірі 110 780, 55 грн.

Постанова про відкриття провадження №62207801 від 01.06.2020 року направлена боржнику.

Таким чином представник відповідача зазначив про те, що оскаржувана постанова винесена правомірно та у відповідності до чинних норм законодавства, в зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 17.07.2020 року провадження у адміністративній справі №420/5885/20 за позовом зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №420/5213/20.

16.12.2020 року до суду надійшло клопотання від позивача про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року провадження у справі поновлено.

Дослідивши адміністративний позов та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2014 року, по справі №523/19031/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 (нині – Бадігон), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором кредиту, було задоволено вимоги позивача та:

- стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 23876031, МФО 328351 суму боргу за договором кредиту в розмірі 117 322,29 долара США (еквівалент 1 105 985,49 грн., - один мільйон сто п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень 49 коп.), в тому числі: за кредитом 99 890,33 доларів США, за відсотками 9 520,71 доларів США, борг за прострочення тіла кредиту 355,60 доларів США, пеня 7 555,65 доларів США.

- стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_4 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» р/р НОМЕР_3 , Код ЄДРПОУ 23876031, МФО 328351 суму боргу за договором кредиту в розмірі 117 322, 29 долара США (еквівалент 1 105 985,49 грн., - один мільйон сто п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять грн. 49 коп.), в чому числі: за кредитом 99 890,33 доларів США, за відсотками 9 520,71 доларів США, борг за прострочення тіла кредиту 355,60 доларів США, пеня 7 555,65 доларів США.

- стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» р/р 2909949, Код ЄДРПОУ 23876031, МФО 328351 судовий збір в розмірі 1700 грн.

- стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» р/р 2909949, Код ЄДРПОУ 23876031, МФО 328351 витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2014 року по справі №523/19031/13-ц набрало законної сили 11 березня 2014 року.

03 квітня 2014 року Суворовським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №523/19031/13-ц.

09 лютого 2018 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тріфоновим О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55760928 про примусове виконання виконавчого листа №523/19031/13-ц від 03 квітня 2014 року (а.с.12).

28 травня 2020 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тріфоновим О.Ю. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 110 780,55 грн.

Також 28 травня 2020 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тріфоновим О.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою, зокрема, постанову про стягнення виконавчого збору №55760928 від 28.05.2020 року та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №55760928 від 28.05.2020 року винесено в окреме провадження (а.с.21-22).

З підстав вищенаведеного 01.06.2020 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тріфоновим О.Ю., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62207801 на підставі документу, а саме постанови про стягнення виконавчого збору №55760928 видану 28.05.2020 року Першим Суворовським ВДВС у місті Одесі про стягнення виконавчого збору в розмірі 110780,55 грн. з ОСОБА_1 (а.с.24).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Аналізуючи норми законодавства суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. При цьому стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця.

Як встановлено судом постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2020 року у справі №420/5213/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2020р., скасовано, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено, визнано протиправними дії головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Трифонова Олександра Юрійовича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП №55760928 від 28 травня 2020 року,а постанову про стягнення виконавчого збору ВП №55760928 від 28 травня 2020 року – скасовано.

Враховуючи те, що постанова про відкриття виконавчого провадження №62207801 від 01.06.2020 року винесена на підставі виконавчого документа (постанови про стягнення виконавчого збору №55760928 від 28.05.2020 року), який скасовано постановою суду від 25.09.2020 року, яка набрала законної сили, суд доходить висновку що це є безумовною підставою для скасування прийнятої на підставі скасованого виконавчого документу постанови про відкриття виконавчого провадження №62207801 від 01.06.2020 року.

При цьому, що стосується позовної вимоги позивачки про визнання протиправним дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття провадження №62207801 від 01.06.2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Так відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Аналогічна положення містяться в Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5.

Так у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону №1404 постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди – є виконавчими документами.

Так, як встановлено судом головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тріфоновим О.Ю., 01.06.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62207801 на підставі документу, а саме постанови про стягнення виконавчого збору №55760928 видану 28.05.2020 року Першим Суворовським ВДВС у місті Одесі про стягнення виконавчого збору в розмірі 110780,55 грн. з ОСОБА_1 , яка між іншим на той час не була скасованою.

Що стосується тверджень позивача, про те, що відповідно до п.6 ч.1 ст.4 Закону №1404, у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішення законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Однак відповідачем у постанові про відкриття виконавчого провадження №62207801 яка винесена 01.06.2020 року, зазначено що документ вступив у законну силу (набрав чинності) 28.05.2020 року, суд вказує на таке.

З аналізу вказаної вище норми, суд вказує позивачу на те, що в даному випадку йдеться про вступ в законну силу такого виконавчого документу, як постанови про стягнення виконавчого збору ВП №55760928, яку в свою чергу винесено саме 28.05.2020 року, таким чином відповідач діяв правомірно при зазначенні вказаної дати.

Також враховуючи вищенаведені положення Закону №1404 та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі – Інструкція №512/5), суд критично ставиться до посилань позивачки на те, що протиправність дій відповідача також вбачається в тому, що постанову про відкриття провадження ВП№62207801 винесено 01.06.2020 року, тоді як постанова про стягнення винесена 28.05.2020 року, з огляду на наступне.

Згідно Інструкції №512/5 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Водночас, як встановлено з відомостей, які знаходяться в автоматизованій системі виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) по номеру ВП №62207801, а саме з «Інформації про виконавче провадження» вбачається, що датою надходження виконавчого документу до державного виконавця є 29.05.2020 року.

Таким чином суд доходить висновку, що виконавчий документ, а саме постанова про стягнення виконавчого збору зареєстровано (надійшла до державного виконавця) в автоматизованій системі виконавчого провадження саме 29.05.2020 року та з урахуванням того, що 30 та 31 травня 2020 року є вихідними днями, останній день в який відповідач мав право винести постанову про відкриття виконавчого провадження припадав саме на 01.06.2020 року, то ж в даному випадку відповідач вчиняв правомірні дії.

Також, посилання позивачки на те, що державним виконавцем невірно вказана назва виконавчого органу: а саме вказано «у місті Одеса» замість вірного «у місті Одесі» та після «Міністерства юстиції» не вказано «(м. Одеса)», а також щодо неповної назви стягувача, а саме без слів «Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» - не вказують на протиправність вчинених дій відповідачем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №62207801 від 01.06.2020 року, а лише є опискою та не повною назвою, які не спотворюють зміст документа, та є зрозумілим для його виконання, а отже не є достатньою підставою для визнання таких дій протиправними.

Таким чином, підсумовуючи все вищенаведене, а також враховуючи той факт, що на момент здійснення відповідачем своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови, постанова про стягнення виконавчого збору №55760928 від 28.05.2020 року була чинною, суд доходить до висновків, що відповідач при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №62207801 від 01.06.2020 року діяв правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку, про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанцію №27303316 від 03.07.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840,80 грн. (а.с.10).

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого нею судового збору у розмірі 840,80 грн. сплаченого за квитанцією №27303316 від 03.07.2020 року з Першого Суворовського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що є співмірним до задоволених вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) до Першого Суворовського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65102, м. Одеса, вул. Перша Сортувальна, буд.36-Г, код ЄДРПОУ 41405290) - задовольнити частково.

Скасувати постанову Головного державного виконавця Першого Суворовського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Трифонова Олександра Юрійовича про відкриття виконавчого провадження №62207801 від 01.06.2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Першого Суворовського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. сплачені за квитанцією №27303316 від 03.07.2020 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ч.6 ст.287 ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.