Рішення № 93875165, 28.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9448/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону та зобов`язати вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо встановлення і виплати ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій прокуратурі Південного регіону України у період з 13.01.2016 по 28.02.2018 надбавки за вислугу років відповідно до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошового забезпечення за період з 13.01.2016 по 28.02.2018, виходячи з у відповідних розмірах від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», із врахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 на підставі наказу військового прокурора Південного регіону України від 01.06.2016 № 264к грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік у не повному розмірі місячного грошового забезпечення;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою грошовою допомогою на оздоровлення за 2016 рік на підставі наказу військового прокурора Південного регіону України від 01.06.2016 № 264к та належної, після перерахунку грошового забезпечення за період з 13.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік на підставі вказаного наказу у повному розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до вимог ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із врахуванням раніше виплаченої суми;

- визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 на підставі наказу військового прокурора Південного регіону України від 01.06.2016 № 264к матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік не у повному розмірі місячного грошового забезпечення;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік на підставі наказу військового прокурора Південного регіону України від 01.06.2016 № 264к та належної, після перерахунку грошового забезпечення за період з 13.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік на підставі вказаного наказу у повному розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до вимог п. 33.1. Розділу XXXIII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329, та який діяв станом на 2016 рік, із врахуванням раніше виплаченої суми;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі за даним позовом шляхом подання відповідачем упродовж 10 днів з моменту ухвалення рішення звіту про його виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 13.01.2016 по 03.10.2019 проходив військову службу у військовому званні «полковник юстиції» на прокурорських посадах у військовій прокуратурі Південного регіону України, яку з 11.09.2020 перейменовано на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону. Вислуга років станом на 13.01.2016 становила 19 років 5 місяців 20 днів. 22.04.2020 позивач звернувся до військової прокуратури Південного регіону України із заявою щодо порядку нарахування йому грошового забезпечення за період з 13.01.2016 по 28.02.2018, а саме щорічної надбавки за вислугу років. Посилаючись на частину 4 статті 83 закону України «Про прокуратуру» (яка діяла на час спірних правовідносин) позивач вказує на те, що на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії. Відповідачем всупереч постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», здійснив перерахунок та виплату надбавки за вислугу років, а також відмовив у перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік не у розмірі повного місячного грошового забезпечення , а лише близько 50% від її розмірі.

Військова прокуратура Південного регіону України листом від 08.09.2020 №18-2994 вих.20 повідомила, що щомісячна надбавка за вислугу років розраховується відповідачем виходячи лише із посадового окладу як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», а не виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2017 №1294 (втратила чинність з 01 березня 2018 року) та наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260. Одночасно цим же листом позивача повідомлено, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2016 році були виплачені позивачу в межах асигнувань, передбачених у кошторисі на дані виплати, з суворим дотримання приписів Бюджетного кодексу України та інших законодавчих актів. Підстав для застосування інших підзаконних нормативно-правових актів у даному випадку немає.

Вказане зумовило звернення до суду за захистом свого права на отримання грошового забезпечення у більшому розмірі.

Ухвалою суду від 02.11.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.12.2020 за вх. № 65328 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», від 09.12.2015 № 1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» мають суперечності. Зокрема відповідно до Постанови від 31.05.2012 № 505 грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається серед іншого з надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців (що передбачає застосування до таких військовослужбовців-працівників органів прокуратури загального законодавства, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»). Натомість, прийнята пізніше Постанова від 09.12.2015 № 1090 стосується порядку та розміру конкретної складової грошового забезпечення конкретних військовослужбовців, а саме тих, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах.

На підставі викладеного відповідач зазначає, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 15.12.2015 № 1090, яка визначає розмір та порядок виплати військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах надбавки за вислугу років є спеціальним нормативним актом з цього питання для постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, прийнята пізніше за них, то застосуванню у період спірних правовідносин (з 13.01.2016 по 28.02.2018) підлягає саме вона.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення і виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у неповному розмірі місячного грошового забезпечення, то відповідач зазначив наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 83 Закону України «Про прокуратуру», прокурору також може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора. Керівникам органів прокуратури Постановою від 31.05.2012 № 505 (п.п З п. 2) надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Відповідно до листа Генеральної прокуратури України від 20.01.2016 № 18-94-27окв-вих-16 у кошторисах видатків на 2016 рік була передбачена сума на преміювання із розрахунку 60 відсотків місячного фонду заробітної плати та врахована виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячної заробітної плати (без премії).

Отже, Законом України «Про прокуратуру» визначено спеціальні норми, які регулюють спірні правовідносини щодо розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення конкретному колу військовослужбовців, а саме лише тим, хто проходить службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах.

На підставі викладеного, оскільки норми Закону України «Про прокуратуру», що визначають розмір та порядок виплати військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення є спеціальними з цього питання для Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме вони.

16.12.2020 за вх. №67791 позивач подав відповідь на відзив, в якому зокрема вказав, що при виплаті та нарахуванні грошового забезпечення прокурорам військової прокуратури та, зокрема, позивачу підлягають застосуванню норми постанови КМУ № 1294 та постанови КМУ № 505, якими врегульовано питання нарахування грошового забезпечення саме військовослужбовцям, оскільки зазначені нормативно-правові акти є спеціальними по відношенню до постанови КМУ № 1090, якою визначено порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років лише прокурорам та іншим працівникам прокуратури. Зазначає, що на військовослужбовців військової прокуратури поширюються законодавчі акти, які регулюють правові та соціальні гарантії військовослужбовців. Позивач також зазначає, що відповідач після проведення перерахування грошового забезпечення за 2016 рік виходячи з надбавки за вислугу років у належних розмірах від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до Постанови КМУ № 1294, повинен на підставі наказу військового прокурора Південного регіону України від 01.06.2016 № 264к здійснити перерахунок та виплату різниці між фактично отриманою грошовою допомогою на оздоровлення за 2016 рік та належною до сплати грошової допомоги на оздоровлення за цей рік у розмірі повного місячного грошового забезпечення відповідно до вимог ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також на підставі цього ж наказу здійснити перерахунок та виплату різниці між фактично отриманою матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік та належної до сплати вказаної матеріальної допомоги за цей рік у розмірі повного місячного грошового забезпечення відповідно до вимог п. 33.1. Розділу XXXIII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329, та який діяв станом на 2016 рік.

Твердження відповідача, щодо пропуску строку звернення до суду, позивач вважає безпідставним, оскільки про порушення своїх прав фактично дізнався після отримання відповіді від відповідача 08.09.2020.

Ухвалою від 28.12.2020 відмовлено у розгляді справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-

в с т а н о в и в :

Відповідно до наказу Військової прокуратури Південного регіону України від 13.01.2016 №22-к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Південного регіону України, військове звання «полковник юстиції» (а.с.16).

Наказом Військової прокуратури Південного регіону України від 03.10.2019 №793к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади (а.с.17).

Наказом Військової прокуратури Південного регіону України від 01.06.2016 №264к позивачу надано частину щорічної основної відпустки за 2016 рік та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (а.с.23).

Листом від 14.05.2020 №18-132вих-20 відповідачем надано розрахунковий лист щодо нарахованих та виплачених позивачу сум грошового забезпечення (а.с.25-27).

Відповідач, листом від 08.09.2020 №18-2994 вих20 повідомив позивача щодо його звернення про надання відомостей щодо виплати йому грошового забезпечення. Відповідач зазначає, що надбавка за вислугу років за період з 13.01.2016 по 03.10.2019 нараховувалась та виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» (з подальшими змінами) та наказу Генерального прокурора України від 09.07.2015 №91. Також зазначає, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2016 році позивачу виплачена в межах асигнувань, передбачених у кошторисі на дані виплати, з дотриманням приписів Бюджетного кодексу України та інших законодавчих актів.

Також судом встановлено, що 05.02.2020 Генеральним прокурором видано наказ № 66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфер`і (на правах обласних прокуратур) (а.с.28-30).

Відповідно до пункту 2 вказаного наказу, перейменовано юридичну особу Військову прокуратура Південного регіону України у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 10 вказаного наказу, він набирає чинності з дня початку роботи обласних прокуратур відповідно до рішення Генерального прокурора, прийнятого в порядку визначеному п. 4 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ.

Відповідно до пункту 1 наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 «Про початок роботи обласних прокуратур,» днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020 (а.с.31).

Отже, з 11.09.2020 відповідач змінив своє найменування з Військової прокуратури Південного регіону України на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону (на правах обласної прокуратури) (без зміни коду ЄДРПОУ та юридичної адреси).

Зважаючи на викладене, відповідачем у даній справі є Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, відтак звернувся до суду із цим позовом

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби.

Посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.

Отже, названою нормою Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ встановлено відмінності правового статусу прокурорів військової прокуратури, які проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, та інших прокурорів.

Відповідно до частини 2-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців (пункт 4-1).

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено розмір надбавки за вислугу років від 5 до 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням.

Натомість відповідно до частини 1 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного конкурсу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII внесено зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 26, яким, серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу «;Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного бюджету

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури» затверджено Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, яким визначено механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 дія цього Порядку поширюється на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, інших працівників органів прокуратури (державних службовців, службовців, інших працівників), а також на слідчих органів прокуратури - до початку діяльності Державного бюро розслідувань.

Згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 (в редакції від 12 липня 2017 року), надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині сьомій статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Частинами 7, 8 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.

З системного аналізу викладеного слід дійти висновку, що військовослужбовцям незалежно від місця проходження служби визначено розмір надбавки за вислугу років у відповідному відсотковому співвідношенні від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, натомість прокурорам військової прокуратури, які також проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідачем визначено розмір надбавки за вислугу років у відповідному відсотковому співвідношенні виключно від посадового окладу.

Враховуючи, що частиною 4 статті 27 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ встановлено відмінності правового статусу прокурорів військової прокуратури, які проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, від інших прокурорів, які не є військовослужбовцями, отже при виплаті та нарахуванні грошового забезпечення прокурорам військової прокуратури та, зокрема, позивачу піддягають застосуванню норми постанов Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якими врегульовано питання нарахування грошового забезпечення саме військовослужбовцям, оскільки зазначені нормативно-правові акти є спеціальними по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090, якою визначено Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року №1153 «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 та визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців (підпункт 2 пункту 1). Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 27 листопада 2018 року, крім підпункту 2 пункту 1, який застосовується з 1 березня 2018 року.

Отже, Кабінетом Міністрів України постановою від 27 грудня 2018 року №1153 також розмежовано порядок нарахування надбавки за вислугу років військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах прокуратури та іншим прокурорам.

При цьому, військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Вказане підтверджує доводи позивача про те, що нарахування та виплата надбавки за вислугу років йому як військовослужбовцю, який проходить службу у Військові прокуратурі Західного регіону України, повинно відбуватися у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Судом встановлено, що Військовою прокуратурою Південного регіону України здійснювалась виплата надбавки за вислугу років ОСОБА_1 з 13.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до Порядку №1090.

Оскільки дія Порядку №1090 почала поширюватись на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, слідчих органів прокуратури та інших працівників органів прокуратури лише після внесення змін на підставі постанови КМУ від 27.12.2018 «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» №1153, то дії Військової прокуратури Південного регіону України щодо встановлення і виплати ОСОБА_1 з 13.01.2016 по 28.02.2018 надбавки за вислугу років відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» є протиправними.

Такі дії відповідача порушили право позивача на отримання грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові ВС КАС у справі №640/19556/18, адміністративне провадження №К/9901/22214/20 від 30.11.2020 (номер в реєстрі судових рішень 93244975).

Стосовно нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 10-1 ч. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення».

З наказу Військової прокуратури Південного регіону України від 01.06.2016 «Про надання відпустки та матеріальної допомоги ОСОБА_1 » встановлено, що позивачу надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 15 календарних днів із збереженням грошового та матеріального забезпечення за 2016 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань.

В наказі вказано, що він виданий на підставі ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відсутні будь-які покликання про зменшення розміру матеріальної допомоги на оздоровлення чи розміру допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Саме нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачена виплата військовослужбовцям матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.

Про необхідність застосування до військовослужбовців військових прокуратур при виплаті грошового забезпечення в розмірі і порядку, визначеного законодавством для військовослужбовців, вказано також п. 4-1 Постанови КМ України від 31.05.2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» - грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначеному законодавством для військовослужбовців.

Порядок виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям встановлюється розділом XXXIII Інструкції №260 - Правила виплати матеріальної допомоги.

Так, згідно з пунктом 33.1 розділу XXXIII Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Таким чином, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, встановлено чіткий порядок призначення та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям.

Оскільки, розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, напряму залежать від включення надбавки за вислугу років до розміру грошового забезпечення, то вони мали розраховуватися за відповідний період часу служби позивача з такого ж показника. При цьому, позивач мав цілком правомірні очікування того, що такі нарахування будуть проведені йому у гарантованому розмірі.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказаного обов`язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо правомірності дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіну ( Військової прокуратури Південного регіону України) щодо встановлення і виплати позивачу надбавки за вислугу років за період з 13.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до постанови №1090, а також щодо встановлення та виплати матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період 2016 року у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, позивачем надано суду достатні докази, якими підтверджується протиправність нарахування та виплати надбавки за вислугу років у період з 13.01.2016 по 28.02.2018 без урахування приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31.05 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», від 07.11. 2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказів Міністра оборони України від 11.06. 2006 року №260 та від 07.06. 2018 №260, а також щодо невиплати в повному обсязі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість такого нарахування надбавки за вислугу років з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що у своєму рішенні № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року по справі 1-13/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що саме дане рішення суду буде відповідачем не виконане, в зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.

Суд зазначає, що встановлення судового контролю щодо виконання судового рішення є правом суду і відноситься до процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судового рішення, а тому не є ані позовною вимогою, що не була вирішена судом, ані способом виконання судового рішення, ані стосується судових витрат.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, то судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо встановлення і виплати ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій прокуратурі Південного регіону України у період з 13.01.2016 по 28.02.2018 надбавки за вислугу років відповідно до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090.

3. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ:38296363) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) різницю між фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошового забезпечення за період з 13.01.2016 по 28.02.2018, виходячи з надбавки за вислугу років у відповідних розмірах від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та від 31.05.2012 № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури”, із врахуванням раніше виплачених сум.

4. Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 на підставі наказу військового прокурора Південного регіону України від 01.06.2016 № 264к грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік у не повному розмірі місячного грошового забезпечення.

5. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ:38296363) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) різницю між фактично отриманою грошовою допомогою на оздоровлення за 2016 рік на підставі наказу військового прокурора Південного регіону України від 01.06.2016 № 264к та належної, після перерахунку грошового забезпечення за період з 13.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та від 31.05.2012 № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури”, грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік на підставі вказаного наказу у повному розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до вимог ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, із врахуванням раніше виплаченої суми.

6. Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 на підставі наказу військового прокурора Південного регіону України від 01.06.2016 № 264к матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік не у повному розмірі місячного грошового забезпечення.

7. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ:38296363) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) різницю між фактично отриманою матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік на підставі наказу військового прокурора Південного регіону України від 01.06.2016 № 264к та належної, після перерахунку грошового забезпечення за період з 13.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та від 31.05.2012 № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури”, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік на підставі вказаного наказу у повному розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до вимог п. 33.1. Розділу XXXIII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329, та який діяв станом на 2016 рік, із врахуванням раніше виплаченої суми.

8. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 28.12.2020.

Суддя Коморний О.І.