Рішення № 93875152, 18.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1977/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Хоми О.П.,

судді Костецького Н.В.,

судді Мричко Н.І.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Качараби П.С., Шматолохи О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, міського голови ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування ухвали,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач-1, ЛМР), міського голови ОСОБА_2 (далі-відповідач-2), в якому просить:

- «визнати незаконними і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зумовили порушення прав членів територіальної громади міста Львова на безпосередню участь в місцевому самоврядуванні дії Львівського міського голови ОСОБА_2 , ЛМР щодо винесення з порушенням чинного законодавства на розгляд сесії ЛМР ухвали від 07.12.2017 №2667 «Про статут територіальної громади міста Львова»;

- визнати незаконною, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, звужує права, суперечить інтересам територіальної громади міста Львова та скасувати ухвалу сесії ЛМР від 07.12.2017 №2667 «Про статут територіальної громади міста Львова» (далі - Статут 2017 року)».

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачами вимог статей 7, 19, 140, 144 Конституції України, статей 9, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», статей 9, 12,13,36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а також статті 62 Статуту міста Львова, затвердженого ухвалою сесії ЛМР від 28.03.2002 №1649 (далі - Статут 2002 року), що призвело до прийняття спірної ухвали, існування двох діючих статутів територіальної громади міста Львова та свідчить про узурпацію влади відповідачами.

Порушення полягають у тому, що відповідно до статті 62 Статуту 2002 року статут територіальної громади є постійно діючим актом і перезатвердженню новобраною міською радою не підлягає. Прийняття нового статуту чинним законодавством не передбачено. Спірною ухвалою від 07.12.2017 №2667 затверджено новий статут територіальної громади міста Львова, як нового документу, а не внесено зміни до вже існуючого Статуту 2002 року. Вказує на те, що ухвала ЛМР від 28.03.2002 №1649, якою затверджено Статут 2002 року, не скасована. Окрім цього, на час прийняття спірної ухвали, на розгляді у Верховному Суді перебувала справа №813/4771/14 щодо державної реєстрації змін до Статуту територіальної громади міста Львова, затверджених ухвалою ЛМР від 28.01.2010 № 3153 «Про статут територіальної громади м. Львова». Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про створену відповідачами правову невизначеність стосовно кількості статутів територіальної громади міста Львова.

Стверджує також про порушення відповідачами: порядку ініціювання розроблення нового статуту, непрозорість засідань робочої групи, відсутність інформації щодо враховані/невраховані робочою групою зауваження та пропозиції до проекту нового статуту, порядку проведення громадських слухань, неврахування висновків експертиз, проведених для встановлення відповідності такого статуту вимогам чинного законодавства, порядку оприлюднення, а також недопуск її, ОСОБА_1 , до виступу на сесії ЛМР 07.12.2017. Більше того, на розгляді у відповідача перебувало 3 статути (проекти) територіальної громади міста Львова, однак не зрозуміло який саме статут затверджено. Стверджує, що затверджений спірною ухвалою Статут 2017 обмежує права мешканців міста Львова у прийнятті рішень під час громадських слухань.

Представники відповідачів щодо задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Суть заперечень і пояснень полягає у тому, що оскаржувані дії вчинено, а спірна ухвала прийнята на підставі та в межах повноважень, відповідає вимогам Конституції України та Законам України, тому такі дії та ухвала є законними. У зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою судді Крутько О.В. від 12.10.2018 відкрито загальне позовне провадження у даній справі, призначено підготовче засідання, відмовлено у залученні в якості третіх осіб: на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , на стороні відповідача начальника управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради ОСОБА_17., голови комісії законності, депутатської рівності та свободи слова Львівської міської ради ОСОБА_9 , Головного територіальне управління юстиції у Львівській області, начальника управління громадського партнерства, заступника начальника управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради ОСОБА_10 .

Позивачем через канцелярію суду 15.11.2018 (вх.№36630) подано заяву про відвід судді ОСОБА_11 .

Ухвалою від 27.11.2018 суддю ОСОБА_11 відведено від розгляду справи №813/1977/18 та передано справу на повторний розподіл для визначення складу суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.11.2018, справу №813/1977/18 передано для розгляду судді Хомі О.П .

Ухвалою від 29.11.2018 справу №813/1977/18 прийнято до провадження судді Хоми О.П. та призначено підготовче засідання.

Представником відповідачів через канцелярію суду 10.01.2019 (вх.№1033) подано відзив на позовну заяву.

ОСОБА_5 на електронну адресу суду 10.01.2019 (вх.№ 97ел) надіслано заяву-клопотання про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог.

Ухвалою від 10.01.2019 заяву-клопотання ОСОБА_5 повернуто заявнику без розгляду.

ОСОБА_4 через канцелярію суду 10.01.2019 (вх.№1059) подано заяву-клопотання про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог.

ОСОБА_6 через канцелярію суду 10.01.2019 (вх.№1076) подано заяву-клопотання про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог.

Ухвалою від 15.01.2019 у задоволенні заяви-клопотання ОСОБА_4 про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою від 15.01.2019 у задоволенні заяви-клопотання ОСОБА_6 про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог відмовлено повністю.

Позивачем через канцелярію суду 19.03.2019 (вх.№9231) подано заяву про відвід судді Хоми О.П .

Ухвалою від 19.03.2019 заяву позивача про відвід судді Хоми О.П. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду заяви про відвід. Провадження у справі №813/1977/18 зупинено до вирішення заяви про відвід.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.03.2019, заяву позивача про відвід судді Хоми О.П. передано для розгляду судді ОСОБА_13 .

Ухвалою від 21.03.2019 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Хоми О.П. відмовлено повністю.

ОСОБА_5 через канцелярію суду 29.03.2019 (вх.№10532) подано заяву-клопотання про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог.

Ухвалою судді Хоми О.П. від 01.04.2019 поновлено провадження у справі №813/1977/18.

Ухвалою від 02.04.2019 у задоволенні заяви-клопотання ОСОБА_5 про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог відмовлено повністю.

ОСОБА_14 через канцелярію суду 10.04.2019 (вх.№12127) подано заяву про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

В підготовчому засіданні 10.04.2019 судом відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_14 про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Позивачем через канцелярію суду 10.04.2019 (вх.№12186) подано заяву про відвід усього складу Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 10.04.2019 заяву про відвід усього складу Львівського окружного адміністративного суду повернуто позивачу без розгляду.

Позивачем через канцелярію суду 16.04.2019 (вх.№13080) подано заяву про відвід судді Хоми О.П .

Ухвалою від 16.04.2019 заяву позивача про відвід судді Хоми О.П. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду заяви про відвід. Провадження у справі №813/1977/18 зупинено до вирішення заяви про відвід.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.04.2019, заяву позивача про відвід судді Хоми О.П. передано для розгляду судді Кузану Р.І.

Ухвалою від 18.04.2019 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Хоми О.П. відмовлено повністю.

Ухвалою від 22.04.2019 поновлено провадження у справі №813/1977/18.

ОСОБА_6 через канцелярію суду 16.04.2019 (вх.№13094) подано заяву-клопотання про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог.

Ухвалою від 22.04.2019 заяву-клопотання ОСОБА_6 про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на боці позивача повернуто заявнику без розгляду.

Позивачем через канцелярію суду 23.05.2019 (вх.№17856) подано клопотання про витребування в Управління Державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради оригіналу реєстраційної справи Львівської міської ради з метою встановлення правосуб`єктності відповідача-юридичної особи Львівської міської ради.

Ухвалою від 18.07.2019 у задоволенні клопотання позивача про витребування в Управління Державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради оригіналу реєстраційної справи Львівської міської ради відмовлено повністю.

Позивачем через канцелярію суду 14.08.2019 (вх.№29310) подано клопотання про виклик та допит свідків: міського голови м. Львова ОСОБА_2 , секретаря Львівської міської ради ОСОБА_15, начальника Юридичного департаменту Львівської міської ради ОСОБА_16., начальника управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради ОСОБА_17., голови комісії законності, депутатської діяльності та свободи слова Львівської міської ради ОСОБА_9 , начальника управління громадського партнерства, заступник начальника управління «Секретаріат ради» ОСОБА_10 , членів територіальної громади міста Львова: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_8 , ОСОБА_6., ОСОБА_7 .

Представником відповідачів через канцелярію суду 14.08.2019 (вх.№29268) подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №1.380.2019.002788.

Ухвалою від 14.08.2019 у задоволені клопотання представника відповідачів про зупинення провадження у справі відмовлено повністю.

Позивачем через канцелярію суду 10.09.2019 (вх. №32452) подано повторне клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Судом в підготовчому засіданні 10.09.2019 задоволені клопотання позивача від 14.08.2019 (вх.№293310) та від 10.09.2019 (вх.№32452) про виклик у судове засідання та допит як свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Позивачем через канцелярію суду 15.10.2019 (вх.№37166) подано заяву щодо участі в судовому засіданні працівників Юридичного департаменту Львівської міської ради.

Ухвалою від 15.10.2019 у задоволенні вищезазначеної заяви позивача відмовлено повністю.

Ухвалою від 15.10.2019 підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, міського голови ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування ухвали закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті колегією суддів .

ЛМР опубліковано оголошення щодо оскарження ухвали від 07.12.2017 №2667 «Про статут територіальної громади міста Львова» на офіційному веб-сайті ЛМР 19.12.2019 (https://city-adm.lviv.ua/announcement/274141-oholoshennia-iurydychnoho-departamentu-4).

З вступною промовою позивач ОСОБА_1 виступила в судовому засіданні 05.11.2019, представники відповідачів - в судовому засіданні 03.12.2019.

В судовому засіданні 11.02.2020 судом допитано свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_10 .

В судовому засіданні 26.02.2020 судом допитано свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 .

Судові засідання призначені на 01.04.2020 та 30.04.20, відкладено на підставі клопотань позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину, пов`язаного із запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).

Представниками відповідачів через канцелярію суду 16.04.2020 (вх. №20245) подано додаткові пояснення.

ОСОБА_1 30.04.2020 через електронну адресу суду надіслано заяву про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І. (вх.№3581ел).

Ухвалою суду від 30.04.2020 №813/1977/18 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Мричко Н.І. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду вказаної заяви.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 для розгляду вказаної заяви визначено суддю Грень Н.М.

Ухвалою 06. 05.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мричко Н.І. відмовлено.

В судовому засіданні 06.07.2020 судом допитано свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

В судовому засіданні 21.07.2020 судом допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В судовому засіданні 29.07.2020 досліджено відео та аудіо файли на поданому позивачем диску та оголошено перерву для виклику свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

В судовому засіданні 23.09.2020 досліджено письмові докази та оголошено перерву для виклику свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Представником відповідача 26.11.2020 (вх. №10745ел.) через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Свідком ОСОБА_8 01.12.2020 на електронну адресу суду надіслано письмові покази свідка (вх. №10871 ел.) та додаткові докази (вх. №10872 ел.).

Свідком ОСОБА_3 через канцелярію суду подано письмові пояснення наданих у судовому засіданні 21.07.2020 усних пояснень з додатками (вх. №64199).

В судовому засіданні 01.12.2020 досліджено письмові докази та переглянуто відеофайли на електронних носіях, завершено офіційне з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, оголошено перерву для підготовки до судових дебатів.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З метою підготовки Статуту територіальної громади м. Львова у новій редакції, врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування у м. Львові та відповідно до статті 19 Закону України «Про місцеве самоврядування» ухвалою ЛМР 2 сесії 7-го скликання від 31.03.2016 № 351 утворено робочу групу для підготовки Статуту територіальної громади м. Львова, склад якої визначено додатком до ухвали.

Для підготовки Статуту територіальної громади м. Львова робочій групі доручено забезпечувати максимальну публічність своєї діяльності із залученням механізмів широкого громадського обговорення, висвітлення напрацьованих матеріалів на інформаційному порталі депутатів Львівської міської ради та за необхідності додатково залучати експертів та спеціалістів та підготувати проект тексту нової редакції Статуту територіальної громади м. Львова з подальшим проведенням його громадського обговорення та поданням проекту нової редакції Статуту територіальної громади м. Львова на розгляд міської ради (пункт 2 ухвали).

Контроль за виконанням вказаної ухвали відповідно до пункту 3 покладено на секретаря ради.

Ухвала підписана міським головою ОСОБА_2

У склад робочої групи, утворений ухвалою від 31.03.2016 № 351, згідно з Додатком до ухвали, увійшли:

ОСОБА_15 - секретар ради, керівником робочої групи;

ОСОБА_21 - експерт, заступник керівника робочої групи (за згодою);

ОСОБА_22 - начальник експертно-аналітичного відділу управління «Секретаріат ради», секретар робочої групи.

Члени робочої групи:

ОСОБА_9 - депутат міської ради, голова постійної комісії законності, депутатської діяльності та свободи слова;

ОСОБА_23 - депутат міської ради, голова постійної комісії з питань комунальної власності;

ОСОБА_24 - депутат міської ради, заступник голови постійної комісії з питань комунальної власності;

ОСОБА_25 - депутат міської ради, член постійної комісії гуманітарної політики;

ОСОБА_26 - депутат міської ради, член постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища;

ОСОБА_27 - депутат міської ради, член постійної комісії фінансів та планування бюджету;

ОСОБА_28 - депутат міської ради, член постійної комісії з питань землекористування

ОСОБА_17 - в. о. начальника управління «Секретаріат ради»;

ОСОБА_16 - начальник юридичного управління;

ОСОБА_29 - начальник Головного територіального управління юстиції у Львівській області (за згодою);

ОСОБА_30 - доцент кафедри конституційного права Львівського національного університету імені Івана Франка (за згодою);

ОСОБА_31 - заступник директора з наукової роботи Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (за згодою);

ОСОБА_32 - громадський діяч (за згодою);

ОСОБА_33 - директор Центру верховенства права Українського католицького університету (за згодою);

ОСОБА_34 - представник Львівського представництва громадянської мережі «Опора» (за згодою);

ОСОБА_35 - виконавчий директор Львівської громадської організації «Комітет виборців України, представник громадянського руху «Чесно» (за згодою).

Таким чином, керівником робочої групи визначено секретаря ЛМР ОСОБА_15 , а секретарем робочої групи - начальника експертно-аналітичного відділу управління «Секретаріат ради» ОСОБА_22.

Депутат міської ради, голова постійної комісії законності, депутатської діяльності та свободи слова та член робочої групи ОСОБА_9, будучи допитаною в судовому засіданні 26.02.2020 і попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, ствердила про те, що вона особисто тричі пропонувала ОСОБА_1 увійти до складу робочої групи для підготовки Статуту територіальної громади м. Львова, однак така від вказаної пропозиції відмовилась.

Розроблення нової редакції Статуту територіальної громади м. Львова проведено за ініціативою міського голови і схвалено міською радою 2 сесії 7-го скликання, підтвердженням чого є ухвала від 31.03.2016 № 351.

За відсутності нормативно-правового регулювання діяльності робочої групи організаційний та методичний супровід діяльності робочої групи здійснювало управління «Секретаріат ради» ЛМР, яке у відповідності до п. 1.2 Положення про управління «Секретаріат ради» ЛМР, затвердженого ухвалою ЛМР від 04.10.2016 № 1029 безпосередньо підпорядковано секретарю ради. Працівники управління «Секретаріат ради» ЛМР забезпечували належне інформування членів робочої групи щодо її засідань телефоном та електронними засобами зв`язку.

Управлінням «Секретаріат ради» у 2017 році двічі було ініційовано проведення громадських слухань проекту Статуту територіальної громади м. Львова.

Вперше громадські слухання, згідно до наявного в матеріалах справи оголошення, розміщеного на офіційному сайті ЛМР ради (www.city-adm.lviv.ua) у рубриці «Прес-центр», у підрубриці «Громадські слухання», було заплановано на 10.08.2017 (скріншот оголошення наявний у матеріалах справи).

Вказаним оголошенням визначено місце та початок проведення громадських слухань: Великий сесійний зал ЛМР (м. Львів, пл. Ринок, 1) о 17:00, роз`яснено порядок реєстрації учасників слухання на підставі документа, що посвідчує особу (паспорт громадянина, посвідчення водія або іншого документа, що посвідчує чи ідентифікує особу) та порядок подачі пропозицій до проекту.

Вказано, що пропозиції та обґрунтовані зауваження до проекту нового Статуту від усіх охочих будуть прийматися до 11.09.2017 у Центрах надання адміністративних послуг м.Львова та на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1

В оголошенні було посилання на бланк для подачі пропозицій, правила проведення громадського слухання, матеріали громадського слухання - проект Статуту територіальної громади м. Львова та витяг із засідання постійної депутатської комісії.

Модерування громадського слухання було покладено на заступника начальника управління-начальника відділу громадського партнерства управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради ОСОБА_10 , як уповноважену на це посадову особу управління «Секретаріат ради» ЛМР.

На захід, який розпочався вчасно з участю 19 зареєстрованих учасників і за проголосованим порядком громадських слухань, із запізненням прибула група людей з вимогою проведення додаткової реєстрації, за яку проголосували вже зареєстровані учасники громадського слухання.

Після півгодинної перерви, під час якої було зареєстровано ще 10 учасників, громадське слухання продовжилось. При повторному внесенні на голосування порядку денного, голоси ділились таким чином, що ні «за», ні «проти» не отримали достатньої підтримки учасників.

Деструктивна поведінка частини учасників громадських слухань унеможливила представлення проекту Статуту членами робочої групи, зокрема ОСОБА_30.

Прибуття на захід представників ЛКП «Муніципальна дружина» не відновило порядку на громадських слуханнях, тому модератором було прийнято рішення про закриття таких.

Вказані обставини зумовили звернення начальника управління «Секретаріат ради» ЛМР Ю. Лукашевського (лист від 28.08.2017 № 4-0001-682) до постійної комісії законності, депутатської діяльності та свободи слова ЛМР та визнання комісією на засіданні 30.08.2017 громадських слухань проекту Статуту територіальної громади м. Львова 10.08.2017 такими, що не відбулися.

На цьому ж засіданні за пропозицією начальника управління «Секретаріат ради» ЛМР було призначено проведення громадських слухань проекту Статуту територіальної громади м. Львова на 04.09.2017, а також ініційовано проведення правової експертизи для отримання незалежної, професійної та комплексної оцінки проекту Статуту територіальної громади міста Львова, що підтверджується витягом з протоколу засідання № 49 від 30.08.2017.

Оголошення про проведення громадських слухань 04.09.2017 було опубліковано на офіційному сайті ЛМР (www.city-adm.lviv.ua) у рубриці «Прес-центр», у підрубриці «Громадські слухання» (скріншот оголошення наявний у матеріалах справи).

Вказаним оголошенням визначено місце та початок проведення: Великий сесійний зал ЛМР (м. Львів, пл. Ринок, 1) о 17:00, роз`яснено порядок реєстрації учасників слухання на підставі документа, що посвідчує особу (паспорт громадянина, посвідчення водія або іншого документа, що посвідчує чи ідентифікує особу) та порядок подачі пропозицій до проекту.

Вказано, що пропозиції та обґрунтовані зауваження до проекту нового Статуту від усіх охочих будуть прийматися до 11.09.2017 у Центрах надання адміністративних послуг м.Львова та на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також повідомлено про можливість отримання додаткової інформації у відділі громадського партнерства управління «Секретаріат ради» за телефоном ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В оголошенні було посилання на бланк для подачі пропозицій, правила проведення громадського слухання, матеріали громадського слухання - проект Статуту територіальної громади м. Львова та витяг із засідання постійної депутатської комісії.

Також оголошення містило інформацію про отриманні пропозиції: пропозиція 1, додаток до пропозиції 1, пропозиція 2, пропозиція 3, пропозиція 3 (продовження), пропозиція 4.

Проведення вчасно розпочатого заходу з участю 29 зареєстрованих учасників в подальшому було зірвано деструктивною поведінкою окремих учасників, що унеможливило представлення проекту Статуту та висловлення до нього пропозицій у встановленому порядку та призвело до закриття громадських слухань за участю представників ЛКП «Муніципальна дружина».

Вказані обставини зумовили звернення начальника управління «Секретаріат ради» ЛМР Ю. Лукашевського (лист від 11.09.2017 №4-0001-706) до постійної комісії законності, депутатської діяльності та свободи слова ЛМР та визнання комісією громадських слухань проекту Статуту територіальної громади м. Львова 04.09.2017 такими, що не відбулися, що підтверджується протоколом засідання постійної комісії від 02.10.2017 № 51.

Розпорядженням Львівського міського голови від 17.10.2017 № 561 «Про утворення конкурсної комісії для залучення експертів та експертних організацій щодо правової експертизи проекту Статуту територіальної громади м. Львова» утворено конкурсну комісію для залучення експертів та експертних організацій щодо правової експертизи проекту Статуту територіальної громади м. Львова та затверджено її склад згідно з додатком.

Перше засідання конкурсної комісії для залучення експертів та експертних організацій щодо правової експертизи проекту Статуту територіальної громади міста Львова відбулось 19.10.2017.

Як слідує з протоколу від 19.10.2017 №1, конкурсною комісією визначено терміни проведення правової експертизи - з 26.10.2017 по 06.11.2017, та затверджено текст оголошення про конкурс на проведення правової експертизи проекту Статуту територіальної громади міста Львова.

Оголошення про конкурс на проведення правової експертизи проекту Статуту територіальної громади міста Львова 26.10.2017 було розміщено на офіційному сайті ЛМР (city-adm.lviv.ua) в рубриці «Прес-центр» у підрубриці «Оголошення» (скріншот оголошення наявний у матеріалах справи).

Заяви на участь в конкурсі подали Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна» та ОСОБА_19 .

Заява Бобко У.П. конкурсною комісією була відхилена через неповноту поданих документів.

Висновки щодо правової експертизи проекту Статуту територіальної громади м. Львова надали Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (висновок від 24.11.2017 № 126/123-с); Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України (висновок від 24.11.2017 № б/н) та ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна» (висновок № б/н ).

Всі висновки експертизи були оприлюднені на офіційному сайті ЛМР і доступні для ознайомлення.

Управлінням «Секретаріат ради» ЛМР було організовано проведення консультацій з громадськістю щодо проекту Статуту територіальної громади м. Львова, які тривали з 11.11.2017 по 23.11.2017.

Оголошення про консультації з громадськістю щодо проекту Статуту територіальної громади м. Львова було розміщено на офіційному сайті ЛМР (www.city-adm.lviv.ua) у рубриці «Прес-центр» у підрубриці «Консультації з громадськістю (скріншот оголошення наявний у матеріалах справи).

Вказане оголошення містило посилання на Інформаційний портал депутатів ЛМР lvivrada.gov.ua, де у розділі «Статут міста» можна було ознайомитись з інформаційною довідкою та проектом Статуту територіальної громади м. Львова.

Зауваження та пропозиції можна було подавати через Центри надання адміністративних послуг або як електронне звернення до 23.11.2017.

Оголошення містило також номер телефону для довідок:032 254-60-43.

В межах консультацій з громадськістю пропозицій щодо проекту Статуту територіальної громади міста Львова не надходило.

Робочою групою було проведено 21 засідання, на яких обговорювалися положення нової редакції Статуту територіальної громади м. Львова та напрацьовувався текст проекту Статуту.

За відсутності нормативно-правового регулювання діяльності робочих груп, членами робочої групи з підготовки проекту нової редакції Статуту територіальної громади було прийнято рішення про не протоколювання її засідань.

Відсутність нормативно-правового регулювання діяльності робочих груп зумовлює відсутність необхідності забезпечення кворуму на засіданнях робочої групи.

На деяких засіданнях робочої групи була присутня позивач ОСОБА_1 .

Пропозиції до тексту проекту Статуту громадяни мали право подавати до 11.09.2017 через Центри надання адміністративних послуг м. Львова та на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2

Вказані звернення скеровувалися для обговорення членам робочої групи для підготовки Статуту територіальної громади м. Львова, оскільки саме перед робочою групою стояло завдання підготувати проект тексту нової редакції Статуту територіальної громади м. Львова.

Пропозиції, що надходили до проекту Статуту, подавалися на розгляд робочої групи працівниками управління «Секретаріат ради», яке забезпечувало організаційний та методичний супровід діяльності робочої групи

У межах громадського обговорення проекту Статуту територіальної громади м. Львова було подано 97 пропозицій, в тому числі і позивачем ОСОБА_1 , які були розглянуті на засіданнях робочої групи для підготовки Статуту територіальної громади м. Львова, деякі з них було враховано повністю або частково.

Робочі електронні документи щодо проекту Статуту були доступні для всіх членів робочої групи.

На останньому засіданні робочої групи було узгоджено проект тексту Статуту територіальної громади м. Львова для винесення його на розгляд депутатського корпусу Львівської міської ради.

11-та сесію 7-го скликання ЛМР прийнято ухвалу «Про Статут територіальної громади м. Львова» від 07.12.2017 № 2667 такого змісту:

Розглянувши пропозиції, розроблені робочою групою з підготовки Статуту територіальної громади м. Львова, утвореної відповідно до ухвали Львівської міської ради від 31.03.2016 № 351 «Про утворення робочої групи для підготовки Статуту територіальної громади м. Львова», враховуючи результати проведення громадських слухань, керуючись статтями 19, пунктом 48 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада ухвалила:

1. Затвердити Статут територіальної громади м. Львова (додається).

2. Управлінню «Секретаріат ради»:

2.1. Оприлюднити цю ухвалу у засобах масової інформації.

2.2. Здійснити необхідні організаційно-правові заходи для реєстрації нової редакції Статуту територіальної громади м. Львова у Львівському міському управлінні юстиції.

Відповідальний: начальник управління

«Секретаріат ради».

3. Юридичному департаменту забезпечити розробку та подати на розгляд міської ради відповідні рішення щодо реалізації положень нової редакції Статуту територіальної громади м. Львова.

Відповідальний: директор юридичного департаменту.

4. Вважати ухвалу міської ради від 05.10.2017 № 2446 «Про затвердження Положення про порядок проведення громадських слухань у м. Львові» такою, що втратила чинність.

За результатами голосування «за» проголосувало 46 депутатів.

Після підписання ухвали міським головою, їй було присвоєно реєстраційний номер № 2667 та опубліковано 14.12.2017 на офіційному сайті ЛМР, зміст якої доступний до перегляду на посиланням:

https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/79BC163468782E76C225

81F60034FF08?OpenDocument.

Статут територіальної громади м. Львова зареєстровано наказом Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України від 27.12.2017 № 645/6 та видано Свідоцтво про державну реєстрацію Статуту територіальної громади м. Львова від 27.12.2017 № 5.

Текст Статуту територіальної громади м. Львова опубліковано в газеті «Високий Замок» від 20.03.2018 № 31 (5728), примірник якої знаходиться в матеріалах справи).

Предметом оскарження у справі є дії відповідачів з приводу розробки Статуту 2017 року, що призвело до його затвердження оскаржуваною ухвалою ЛМР від 07.12.2017 №2667 «Про статут територіальної громади міста Львова», яка підготовлена до розгляду на сесії з грубими порушеннями чинного законодавства міським головою, виконавчими органами і посадовими особами Львівської міськради, містить неправдиву інформацію (щодо громадських слухань), має ознаки фальшування.

Підставами оскарження дій відповідачів і ухвали, які, на думку позивача, свідчать про узурпацію влади відповідачами, є:

- відсутність правової визначеності в діях відповідачів щодо Статутів;

- невиконання вимог статті 62 Статуту 2002 року;

- порушення вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час розробки Статуту 2017 року;

- грубе позбавлення членів територіальної громади права на участь в місцевому самоврядуванні під час розробки статуту, позбавлення права на участь у громадських слуханнях, передбачених статтями 27 - 30 Статуту 2002 року;

- ігнорування висновків експертизи проекту Статуту 2017 року;

- порушення порядку винесення на розгляд сесії проекту оскаржуваної ухвали;

- позбавлення права виступу на сесії 07.12.2017;

- не підписання міським головою додатків до ухвали.

- про порушення порядку опублікування ухвали та Статуту 2017 року.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 5 Конституції України закріплено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 7 Основного Закону в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 140 Конституції України визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (Стаття 145 Конституції України).

Як закріплено статтею 146 Конституції України, інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема положеннями статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону № 280/97-ВР, використані в цьому Законі терміни, мають таке значення:

територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);

представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення;

Поняття місцевого самоврядування розкрито у статті 2 Закону № 280/97-ВР, відповідно до якої місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 3 Закону № 280/97-ВР розкриває зміст права громадян на участь у місцевому самоврядуванні, відповідно до частини 1 якої громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено заборону будь-яких обмежень права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками.

Стаття 9 Закону № 280/97-ВР закріплює місцеві ініціативи як право членів територіальної громади ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов`язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами 3, 4 статті 10 Закону № 280/97-ВР визначено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Відповідно до статті 13 Закону № 280/97-ВР територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.

Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

Стаття 19 Закону № 280/97-ВР передбачає можливість представницького органу місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування прийняти статут територіальної громади села, селища, міста.

У відповідності до вимог частини 2 цієї статті статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань.

Підставою для відмови в державній реєстрації статуту територіальної громади може бути його невідповідність Конституції та законам України. Відмова в реєстрації статуту територіальної громади може бути оскаржена в судовому порядку (частина 3 статті 19 Закону № 280/97-ВР).

Закон № 280/97-ВР не містить ані визначення статуту територіальної громади, ані порядку його прийняття.

У відповідності до статті 19 Закону № 280/97-ВР постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1150 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Положення про державну реєстрацію статутів територіальних громад, яке визначає порядок та умови державної реєстрації статутів територіальних громад (надалі - Положення №1150)

Відповідно до пункту 1 Положення №1150 реєстрація статутів територіальних громад сіл, селищ, міст (крім м. Києва) здійснюється відповідними головними територіальними управліннями юстиції.

Пунктом 2 встановлено, що для реєстрації статуту до органу, що здійснює цю реєстрацію, разом із заявою подаються:

а) статут територіальної громади села, селища, міста (далі -

статут) у двох примірниках;

б) рішення представницького органу місцевого самоврядування про затвердження статуту;

в) протокол пленарного засідання представницького органу місцевого самоврядування, на якому прийнято рішення про реєстрацію статуту.

Документи, що подаються для реєстрації статуту, мають бути оформлені відповідно до вимог законодавства та цього Положення.

Згідно з пунктом 5 Положення №1150 за результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію статуту або відмову в його реєстрації.

У разі прийняття рішення про реєстрацію статуту видається свідоцтво про державну реєстрацію статуту територіальної громади встановленого зразка.

Відомості про це вносяться до реєстру статутів територіальних громад (далі - реєстр), який ведеться органом, що здійснює реєстрацію статутів, за встановленою формою.

Відомості про реєстрацію статуту орган, що її здійснив, в десятиденний термін подає відповідному органу державної статистики (пункт 6).

Підставою для відмови в реєстрації статуту може бути його невідповідність Конституції та законам України (пункт 7).

Відповідно до пункту 48 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження статуту територіальної громади.

Згідно до частини 1 статті 46 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Повноваження сільського, селищного, міського голови визначено статтею 42 Закону № 280/97-ВР, відповідно до частини 4 якої голова, зокрема

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;

20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону № 280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради, зокрема:

1) у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови;

2) скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради;

3) веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону;

4) організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та інших законів;

5) забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності;

6) за дорученням сільського, селищного, міського голови координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

9) забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого самоврядування офіційних документів, пов`язаних з місцевим самоврядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку;

10) вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов`язані з діяльністю ради та її органів.

Згідно до частини першої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною десятою цієї статті встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини одинадцятої статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Частина дванадцята цієї ж статі передбачає, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Даючи оцінку оскаржуваним діям відповідачів з приводу розробки Статуту 2017 року та ухвали ЛМР від 07.12.2017 №2667, суд виходить з такого.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про відсутність правової визначеності у діях відповідачів щодо Статутів, що призвело до одночасного існування Статуту 2002 року, Статуту 2017 року та наявності на розгляді у Верховному Суді справи №813/4771/14 щодо оскарження відмови у реєстрації змін до Статуту 2014 року.

На час прийняття спірної ухвали порядок прийняття, внесення змін на доповнень до статуту територіальної громади м. Львова було врегульовано нормами Статуту 2002 року.

Відповідно до статті 59 Статуту 2002 року статут територіальної громади міста приймається міською радою відповідно до чинного законодавства.

Згідно із статтею 60 Статуту 2002 року статут вступає в силу з моменту його державної реєстрації у встановленому законодавством порядку. Статут територіальної громади є постійно діючим актом і перезатвердженню новообраним складом ради не підлягає.

Статтею 62 вказаного Статуту передбачено порядок внесення змін і доповнень до статуту, відповідно до абзацу першого якої зміни та доповнення до Статуту вносяться рішенням міської ради, якщо за прийняття такого рішення проголосувало не менше 2/3 загального складу депутатів міської ради.

На пленарному засіданні ЛМР 07.12.2017 було прийнято ухвалу «Про Статут територіальної громади м. Львова» № 2667, за яку проголосувало 46 депутатів, що становить понад 2/3 від загального складу міської ради.

Розділом ХІІ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Статуту 2017 встановлено, що з дня набрання чинності цим Статутом втрачає чинність Статут територіальної громади, затверджений ухвалою Львівської міської ради № 1649 від 28.03.2002.

Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції Статуту 2017 року, Статут 2002 року втратив чинність.

Такий висновок суду ґрунтується на висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Конституційний Суд України на підставі системного аналізу частини першої статті 144 та частини першої статті 59 Конституції і законів України дійшов висновку, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Постановою колегії Міністерства юстиції України від 21.11.2000 №41 схвалено Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0041323-00#Text).

Відповідно до розділу ІІІ вказаних Методичних рекомендацій під час підготовки законопроектів про внесення змін до законів використовуються певні прийоми і способи нормопроектної техніки, одним з яких є внесення змін шляхом викладення закону в новій редакції.

Відповідно до глави 3 Правил оформлення проектів законів та основні вимоги законодавчої техніки (Методичні рекомендації) Київ - 2014 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0002451-06/sp:wide#Text), за необхідності суттєвого оновлення закону, коли внесення до нього змін відповідатиме або ж перевищуватиме за обсягом чинну редакцію закону або ж зміни істотно впливатимуть на його зміст, доцільно прийняти новий закон, визнавши існуючий закон таким, що втратив чинність.

Таким чином, розробка нової редакції Статуту та затвердження ухвалою №2667 від 07.12.2017 Статуту у новій редакції, у Перехідних положеннях якого вказано про втрату чинності Статуту, затвердженого ухвалою № 1649 від 28.03.2002, відповідає правилам нормопроектної техніки.

Ураховуючи викладене, з прийняттям 07.12.2017 сесією ЛМР ухвали №2667 «Про статут територіальної громади міста Львова» у місті діє один Статут територіальної громади м. Львова, затверджений цією ухвалою.

Тому твердження позивача про протиправність дій відповідачів і спірної ухвали, які полягають у створенні юридичної невизначеності і існуванні одночасно двох Статутів територіальної громади міста Львова, є безпідставними.

Щодо перебування на розгляді у Верховному Суді справи №813/4771/14.

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду з 03.07.2014 перебувала справа №813/4771/14 за позовом ЛМР в особі в.о. міського голови ОСОБА_20 до Львівського міського управління юстиції щодо оскарження наказу Львівського міського управління юстиції № 3-Р від 09.01.2014 «Про відмову у державній реєстрації змін до статуту територіальної громади» та зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію змін до статуту територіальної громади міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 28.01.2010 № 3153 «Про статут територіальної громади м. Львова».

ЛМР в особі в.о. міського голови ОСОБА_20 26.08.2014 подано заяву про зміну предмету адміністративного позову, якою також уточнено і склад відповідачів, відповідно до якої предметом оскарження був наказ Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції №3-Р від 09.01.2014 «Про відмову у державній реєстрації змін до статуту територіальної громади» та вимоги до Львівського міського управління юстиції про зобов`язання провести державну реєстрацію змін до статуту територіальної громади міста Львова, затверджених ухвалою ЛМР від 28.01.2010 № 3153 «Про статут територіальної громади м. Львова».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано наказ Львівського міського управління юстиції від 09.01.2014 №3-Р «Про відмову у державній реєстрації змін до статуту територіальної громади». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 у справі №813/4771/14 скасовано в частині задоволення позову та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовлено; у решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 у справі №813/4771/14 залишено без змін.

Підставами скасування рішення суду першої інстанції були висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_20 на день подання 26.08.2014 заяви про зміну предмету позову повноважень на її підписання, тому заявлені у цій заяві вимоги не можуть вирішуватись по суті, оскільки заявлені від імені позивача неуповноваженою на те особою, а також те, що наказ від 09.01.2014 № 3-Р виданий начальником Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, а не начальником Львівського міського управління юстиції, як просила ЛМР.

ЛМР в особі міського голови ОСОБА_2 у березні 2016 року подала до суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016, якою просила її скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 у справі №813/4771/14 залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

У подальшому справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2020 касаційну скаргу ЛМР залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 у справі №813/4771/14 набрала законної сили у день її прийняття - 04.03.2016.

Ураховуючи вказану норму, на день прийняття ЛМР ухвали № 351 від 31.03.2016 про утворення робочої групи для підготовки нової редакції Статуту територіальної громади м. Львова рішення у справі №813/4771/14 набрало законної сили.

Набрання судовим рішенням законної сили свідчить про вирішення спору щодо державної реєстрації змін до Статуту територіальної громади міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 28.01.2010 № 3153 «Про статут територіальної громади м. Львова».

Подання ЛМР касаційної скарги у справі №813/4771/14 є реалізацією передбаченого КАС України права позивача на оскарження постанови суду апеляційної інстанції до Верховного Суду.

Тому твердження позивача про протиправну поведінку відповідачів при прийняті спірної ухвали без урахування відкритого Верховним Судом касаційного провадження у справі №813/4771/14 є безпідставними.

Щодо доводів ОСОБА_1 про грубе позбавлення членів територіальної громади права на участь в місцевому самоврядуванні під час розробки статуту, позбавлення права на участь у громадських слуханнях, передбачених статтями 27 - 30 Статуту 2002 року.

Статтями 27 - 30 Статуту 2002 року визначалися періодичність, організація, порядок проведення та пропозиції громадських слухань. Зміст вказаних статей дослівно був таким:

«Стаття 27. Громадські слухання

Територіальна громада міста Львова має право не рідше одного разу на рік проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами Львівської міської ради, посадовими особами міського самоврядування, керівниками виконавчих органів ради, підприємств та організацій комунальної власності, під час яких жителі міста заслуховують звіти про їх діяльність, порушують проблеми та вносять пропозиції щодо питань місцевого значення.

Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами міського самоврядування.

Стаття 28. Організація громадських слухань

Громадські слухання проводяться з ініціативи міської ради або її постійних комісій, виконавчих органів міської ради, органів самоорганізації населення.

Якщо протягом року вказані органи та посадові особи не скликали громадських слухань, то такий обов`язок покладається на міського голову.

На громадські слухання запрошуються посадові особи органів міського самоврядування, депутати міської ради, представники органів самоорганізації населення, міських осередків політичних партій і громадських організацій, керівники підприємств, установ та організацій, діяльність яких пов`язана з питаннями, що виносяться на обговорення.

Громадські слухання є відкритими.

Стаття 29. Проведення громадських слухань

На громадських слуханнях обираються головуючий засідання та секретар, який веде протокол.

На громадських слуханнях заслуховуються звіти та інформації про роботу Львівського міського голови, Львівської міської ради, постійних комісій міської ради, окремих депутатів, виконавчих органів міської ради та їх посадових осіб, органів самоорганізації населення, а також обговорюються інші важливі питання діяльності територіальної громади Львова, які віднесені до відання міського самоврядування, проекти рішень Львівської міської ради та її виконавчих органів.

У протоколі зазначаються дата і місце проведення слухань, загальна кількість присутніх, питання, що обговорюються, короткий зміст і внесені пропозиції.

До протоколу додаються звіти та інформації осіб, запрошених на слухання. Протокол підписує голова засідання, секретар і затверджує міський голова. Протоколи громадських слухань зберігаються у Львівській міській раді.

Стаття 30. Пропозиції громадських слухань

Пропозиції вважаються внесеними за результатами громадських слухань, якщо за них проголосувала більшість жителів міста, що брала в них участь.

Пропозиції, запити, рекомендації, внесені під час громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду відповідними органами та посадовими особами міського самоврядування».

Аналіз статей 27 - 30 Статуту 2002 року, про грубе порушення яких вказує позивач, а також жодні інші статті Статуту 2002 року не містять положень про проведення громадських слухань з приводу внесення змін і доповнень до Статуту.

Ані Конституція України, ані Закон № 280/97-ВР, ані будь-який інший закон чи підзаконний акт не тільки не передбачають проведення громадських слухань з приводу внесення змін і доповнень до Статуту територіальної громади, вони не містять визначення Статуту територіальної громади та порядку розроблення такого і внесення до нього змін та доповнень.

На час ініціювання питання щодо підготовки Статуту територіальної громади м. Львова у новій редакції було чинним Положення про тимчасовий порядок проведення громадських слухань у м. Львові, затверджене ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 № 908 (далі - Положення №908), зміст якого доступний за посиланням:

https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/11697D66C255DE63C225

7FF8002434A8?OpenDocument

Пунктом 1.4.1 цього Положення передбачалося, що проведення громадських слухань є обов`язковим перед прийняттям міською радою та її виконавчим комітетом рішень з питання прийняття Статуту територіальної громади.

Відповідно до пункту 1.10 Положення № 908 організаційно-технічне забезпечення, яке включає забезпечення приміщенням для проведення громадського слухання, його технічне оснащення, у тому числі за технічної можливості засоби для фіксування процесу слухання, а також офіційне повідомлення громадськості про проведення громадського слухання здійснює управління «Секретаріат ради» (надалі - уповноважений виконавчий орган міської ради).

У відповідності до п. 2.2.7 Положення про відділ громадського партнерства управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради, затвердженого наказом начальника управління № 06 від 02 лютого 2017 року (додаток 5), відповідно до покладених завдань відділ виконує забезпечує проведення громадських слухань та обговорень.

Згідно з пунктом 2.2 Положення № 908 громадське слухання, ініціатором проведення якого виступає Львівський міський голова, міська рада, постійні депутатські комісії, не менше 1/10 загального складу ради або виконавчі органи міської ради, оголошується безпосередньо через оприлюднення відповідного оголошення у порядку, передбаченому у розділі 3 цього Положення.

Пунктом 3.2 Положення № 908 передбачалося, що громадське слухання повинно бути проведене не раніше 10 і не пізніше 25 календарних днів від дати оприлюднення оголошення.

Оголошення про проведення громадських слухань щодо проекту Статуту територіальної громади м. Львова, призначених на 10.08.2017 та на 04.09.2017 у відповідності до вимог діючого на той час Положення були своєчасно оприлюднені на веб-порталі ЛМР.

Пунктом 4.5 Положення № 908 визначалося, що громадські слухання веде представник уповноваженого виконавчого органу міської ради - модератор громадського слухання.

Згідно з пунктом 7.1 Положення № 908 у разі допущення грубих порушень цього Положення чи інших вимог законодавства України під час організації і проведення громадських слухань, вони можуть бути визнані такими, що не відбулися.

Пунктом 7.3 цього ж Положення передбачено, що рішення про визнання громадських слухань такими, що не відбулися може бути прийнято постійною комісією законності, депутатської діяльності та свободи слова не пізніше ніж через 30 днів з моменту проведення громадських слухань.

Відповідно до вказаних вимог Положення № 908 модерування громадських слухань щодо проекту Статуту було покладено на заступника начальника управління-начальника відділу громадського партнерства управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради ОСОБА_10 , як уповноважену на це посадову особу управління «Секретаріат ради» ЛМР.

Оголошення про проведення громадських слухань обидва рази розміщалися на офіційному сайті ЛМР (www.city-adm.lviv.ua) у рубриці «Прес-центр», у підрубриці «Громадські слухання».

Судом встановлено, що вказані оголошення містили порядок подачі пропозицій та обґрунтованих зауважень до проекту нового Статуту від усіх охочих до 11.09.2917 у Центрах надання адміністративних послуг м. Львова та на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2

В оголошеннях були посилання на бланк для подачі пропозицій, правила проведення громадського слухання, матеріали громадського слухання - проект Статуту територіальної громади м. Львова.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підтвердили свою присутність на громадських слуханнях, призначених на 10.08.2017.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що особисто вона була присутньою на призначених на 04.09.2017 громадських слуханнях.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він не був на жодному із призначених громадських слухань, а свідок ОСОБА_3 не змогла пригадати чи була вона на таких.

Надані позивачем та свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_4 пояснення і докази, розміщені у вільному доступі на інтернетресурсах у вигляді публікацій з приводу подій довкола громадських слухань проекту Статуту 2017 року підтверджують наявність обставин, які унеможливили їх проведення у законному порядку і призвели до визнання постійною комісією законності, депутатської діяльності та свободи слова ЛМР громадських слухань такими, що не відбулися.

Вказані обставини свідчать, що проведення громадських слухань було зірвано деструктивно налаштованими учасниками громадських слухань, а не відповідачами.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне звернути увагу на положення статті 68 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Суд зауважує, що Статут 2002 року не містив положень щодо прав та обов`язків членів територіальної громади м. Львова.

Натомість Статут 2017 року містить статтю 16 «Загальна характеристика прав членів територіальної громади м. Львова у сфері місцевого самоврядування», частиною 4 якої передбачено, що члени територіальної громади м. Львова реалізують свої права з повагою до прав і свобод інших осіб, а також інтересів територіальної громади м. Львова. Реалізація членами територіальної громади м. Львова їхніх прав не повинна порушувати права та свободи інших осіб.

На глибоке переконання суду, реалізація членами територіальної громади своїх прав, свобод та законних інтересів не повинна призводити до порушення прав і свобод інших осіб та інтересів територіальної громади, а використання певних інструментів демократії повинно здійснюватися виключно законними методами та не призводити до перешкоджання законній діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Встановлені судом обставини свідчать, що поведінка 29 зареєстрованих учасників громадських слухань 10.08.2017 та 04.09.2017 не відповідала положенням статті 68 Конституції України і принципу добросовісного користування правами та ставила у залежність від такої поведінки інтереси багатотисячної територіальної громади м. Львова.

Ухвалами ЛМР від 05.10.2017 № 2446 затверджено Положення про порядок проведення громадських слухань у м. Львові та № 2447 - Положення про порядок проведення консультацій з громадськістю у м. Львові.

Положенням про порядок проведення громадських слухань у м. Львові не передбачалося обов`язку проведення громадських слухань перед прийняттям рішень з питань прийняття Статуту територіальної громади м. Львова.

Пунктом 1.4.1 Положення про порядок проведення консультацій з громадськістю у м. Львові передбачено, що проведення консультацій з громадськістю є обов`язковим перед прийняттям Львівською міською радою або її виконавчим комітетом рішень з питань прийняття Статуту територіальної громади м. Львова.

Таким чином, після 05.10.2017 змінено порядок підготовки та прийняття ЛМР рішень з питань прийняття Статуту територіальної громади м. Львова, відповідно до якого відповідач був зобов`язаний провести відповідні консультації з громадськістю.

ОСОБА_1 не наведено обставин, які б свідчили про порушення ЛМР проведення таких консультацій. Так само як і не заперечується позивачем факту проведення ЛМР таких консультацій.

На підставі належних та допустимих доказів судом встановлено, що текст проекту Статуту територіальної громади м. Львова був у вільному доступі громадськості шляхом розміщення тексту такого документу на сайті Львівської міської ради www.city-adm.lviv.ua.

Показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтверджується, що у межах громадського обговорення проекту Статуту територіальної громади м. Львова було подано 97 пропозицій, які були розглянутими на засіданнях робочої групи для підготовки Статуту територіальної громади м. Львова, частина з яких було враховано повністю або частково.

Члени робочої групи підтвердили про надходження таких пропозицій і від позивача ОСОБА_1 , окремі з яких були враховані при підготовці проекту Статуту.

Громадяни мали право подавати свої пропозиції до 11.09.2017 через Центри надання адміністративних послуг м. Львова та на електронну поштову скриньку ЛМР ІНФОРМАЦІЯ_2

Вказані звернення скеровувалися для обговорення членам робочої групи для підготовки Статуту територіальної громади м. Львова, оскільки саме перед робочою групою стояло завдання підготувати проект тексту нової редакції Статуту територіальної громади м. Львова.

За встановлених фактичних обставин суд дійшов висновку, що ЛМР в повній мірі забезпечено доступ громадськості до обговорення та прийняття Статуту 2017 року.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення відповідачами вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час розробки Статуту 2017 року.

Закон Україні «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 1 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV) визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Визначення термінів, які вживаються у цьому Законі наведено в статті 1 Закону № 1160-IV:

державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;

регуляторний акт - це:

1) прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

2) прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

Отже, законодавчо закріплено два трактування терміну «регуляторний акт»: регуляторним актом може визнаватися як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає певним ознакам.

З наведених вище визначень випливає, що для визнання нормативно-правового акта регуляторним необхідно, щоб такий акт або окремі його положення були спрямовані на регулювання: господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами та суб`єктами господарювання або адміністративних відносин між іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Для визнання іншого офіційного письмового документа регуляторним актом, окрім вищезазначених умов, відповідно до Закону № 1160-IV необхідна сукупна наявність таких ознак.

Документ повинен:

- встановлювати, змінювати чи скасовувати норми права;

- застосовуватися неодноразово;

- стосуватися невизначеного кола осіб.

Закон № 1160-IV зобов`язує регуляторні органи дотримуватися визначеної цим Законом процедури підготовки, прийняття та відстеження результативності регуляторних актів.

Така процедура передбачає:

1) розробку планів діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;

2) підготовку проекту регуляторного акта;

3) підготовку аналізу його регуляторного впливу;

4) опублікування повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта;

5) безпосереднє оприлюднення проекту разом з аналізом регуляторного впливу;

6) роботу із зацікавленими суб`єктами (отримання зауважень і пропозицій, проведення громадських слухань, круглих столів тощо);

7) прийняття регуляторного акта;

8) офіційне оприлюднення прийнятого регуляторного акта;

9) проведення відстеження результативності (базового, повторного, періодичного) регуляторного акта;

10) підготовку та оприлюднення звіту про відстеження результативності регуляторного акта.

Визначальним при визнанні документа регуляторним є відносини, що є предметом регулювання цього документа.

Як зазначається в статті 1 Закону № 1160-IV, регуляторний акт або його окремі положення спрямовані на регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Тобто саме господарські відносини і адміністративні відносини регуляторних/або державних органів з господарюючими суб`єктами є предметом регулювання регуляторного акта.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1160-IV дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Статтею 31 Закону № 1160-IV визначено організаційні засади здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами місцевого самоврядування, відповідно до якої сільські, селищні, міські, районні у містах, районні та обласні ради з метою реалізації покладених на них цим Законом повноважень у здійсненні державної регуляторної політики можуть створювати у своєму складі постійні комісії з питань реалізації державної регуляторної політики або можуть покладати ці повноваження на одну з існуючих постійних комісій відповідної ради (далі - відповідальна постійна комісія).

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад з метою реалізації покладених на них цим Законом повноважень у здійсненні державної регуляторної політики створюють у своєму складі в межах граничної чисельності структурні підрозділи з питань реалізації державної регуляторної політики або покладають реалізацію цих повноважень на один з існуючих структурних підрозділів чи окремих посадових осіб відповідного виконавчого органу ради (далі - відповідальний структурний підрозділ).

Організаційне забезпечення здійснення державної регуляторної політики сільським, селищним та міським головою здійснює відповідальний структурний підрозділ виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.

Стаття 19 Закону № 280/97-ВР, яка закріплює право територіальної громади приймати статут, не містить вимоги щодо прийняття статуту територіальної громади у порядку, встановленому Законом № 1160-IV для регуляторного акту.

Законом № 280/97-ВР віднесено до предмета статуту такі питання, як регламентація проведення загальних зборів громадян за місцем проживання, громадських слухань, порядок внесення місцевих ініціатив, прийняття та оприлюднення рішень представницьких органів місцевого самоврядування щодо них.

По суті, статут територіальної громади - це нормативно-правовий акт місцевого самоврядування установчого характеру, який має вищу юридичну силу у відношенні до усіх інших правових актів суб`єктів місцевого самоврядування, оформлений відповідно до вимог Конституції та законів України, якій містить норми та правила взаємодії між органами місцевого самоврядування, політичними та громадськими об`єднаннями, членами територіальних громад, приймається в особливому порядку з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування на території, на яку розповсюджується юрисдикція відповідної територіальної громади.

Стаття 3 Статуту 2017 року визначає Статут територіальної громади м. Львова як основний локальний нормативно-правовий акт територіальної громади м. Львова, який має вищу юридичну силу стосовно інших актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування м. Львова. Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування м. Львова приймаються на основі цього Статуту на не повинні йому суперечити.

Оскільки Статут територіальної громади м. Львова не регулює передбачені Законом № 1160-IV відносини (на відміну від рішень про встановлення тарифів на комунальні послуги, вартості проїзду в громадському транспорті, вартості паркування автотранспорту тощо), він не є регуляторним актом в розумінні Закону № 1160-IV і не повинен прийматися за процедурою, яка передбачена для регуляторного акту.

Тому твердження ОСОБА_1 про те, що Статут територіальної громади як нормативно-правовий акт є регуляторним актом, посилаючись лише на те, що він встановлює, змінює чи скасовує норми права; застосовується неодноразово; стосується невизначеного кола осіб, але без з`ясування характеру регульованих Статутом відносин, є помилковими.

Щодо доводів ОСОБА_1 про невиконання відповідачами вимог статті 62 Cтатуту 2002 року, а саме - прийняття нового Статуту замість внесення змін до постійно діючого Статуту та порушення процедури ініціювання розроблення нової редакції Статуту.

Стаття 62 Статуту 2002 року називалася «Порядок внесення змін і доповнень» та мала такий зміст:

«Зміни та доповнення до Статуту вносяться рішенням міської ради, якщо за прийняття такого рішення проголосувало не менше 2/3 загального складу депутатів міської ради.

Пропозиції про внесення змін і доповнень до Статуту подаються в порядку місцевої ініціативи; групою депутатів міської ради (не менше 30), міським головою.

Внесення змін та доповнень, якими Статут приводиться у відповідність до Конституції та законів України, відбувається за ініціативою міського голови в двомісячний термін після набрання чинності даними актами.

Рішення міської ради, в яких даються зміни та доповнення до Статуту, є невід`ємною частиною Статуту, якщо вони прийняті у встановленому законом порядку. Зміни та доповнення до Статуту підлягають державній реєстрації в органах Міністерства юстиції України».

Суд по тексту рішення вище на підставі системного аналізу чинного законодавства, з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеного у рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), та Методичних рекомендацій і Правил нормопроектної техніки, дійшов висновку, що розробка нової редакції Статуту та затвердження ухвалою №2667 від 07.12.2017 Статуту у новій редакції, у Перехідних положеннях якого вказано про втрату чинності Статуту, затвердженого ухвалою № 1649 від 28.03.2002, відповідає правилам нормопроектної техніки.

Це означає, що внесення змін до Статуту шляхом викладення Статуту у новій редакції є одним із правил нормопроектної техніки.

Вказане свідчить про безпідставність тверджень ОСОБА_1 стосовно порушення відповідачами статті 62 Статуту 2002 року в цій частині.

Абзацом другим статті 62 Статуту 2002 року визначено двох суб`єктів ініціювання внесення змін і доповнень до Статуту: група депутатів міської ради (не менше 30) і міський голова. Також такі пропозиції подаються в порядку місцевої ініціативи.

Таким чином, твердження позивача про те, що ініціювання внесення змін і доповнень до Статуту можливо виключно в порядку місцевої ініціативи, є безпідставними.

Судом встановлено, що питання про внесення змін до Статуту територіальної громади міста Львова шляхом підготовки нової редакції ініційовано міським головою і підтримано депутатами міської ради шляхом прийняття ухвали від 31.03.2016 № 351 «Про утворення робочої групи для підготовки Статуту територіальної громади м. Львова».

Щодо доводів ОСОБА_1 про ігнорування відповідачами висновків експертиз.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами, висновки щодо правової експертизи проекту Статуту територіальної громади м. Львова, надані Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (висновок від 24.11.2017 № 126/123-с); Науково-дослідним інститутом державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України (висновок від 24.11.2017 № б/н) та ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна» (висновок № б/н ) були розміщені на офіційному сайті ЛМР і доступні для ознайомлення на інтернетресурсах відповідача.

Всі висновки носили рекомендаційний характер.

Як ствердили допитані в судовому засіданні як свідки члени робочої групи, всі висновки щодо правової експертизи проекту Статуту територіальної громади м. Львова розглядалися робочою групою та викладені у них пропозиції були частково враховані.

Доказів зворотнього судом не здобуто.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення порядку винесення на розгляд сесії проекту оскаржуваної ухвали.

Ухвалою 4-тої сесії 7-го скликання ЛМР від 04.10.2016 № 1029 затверджено Положення про управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради, зміст якого доступний за посиланням: https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/60ACADD4DA83658FC22580500033FE53?OpenDocument

Відповідно до пункту 1.2. вказаного Положення управляння є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкованим секретарю ради.

Згідно з розділом 2 основними завданнями управління є:

2.1.1. Забезпечення складання проектів проведення чергових сесій, пленарних засідань міської ради, попередня підготовка питань, які запропоновано внести на розгляд міської ради у визначених законодавством України межах та відповідно до рішень ради.

2.1.2. Забезпечення дотримання регламенту міської ради та інших вимог щодо оформлення і проходження документів, які подаються на розгляд міської ради.

2.1.3. Здійснення організаційного, матеріально-технічного, інформаційного, аналітичного, методичного та іншого забезпечення діяльності міської ради, її органів і депутатського корпусу.

2.1.4. Сприяння у здійсненні та реалізації діяльності постійних та інших комісій ради, сприяння організації виконання їх рекомендацій.

2.1.5. Забезпечення офіційного оприлюднення ухвал міської ради через їх обов`язкове розміщення на офіційному веб-порталі ради.

2.1.6. Сприяння відкритості та прозорості у діяльності міської ради, забезпечення налагодження взаємодії та співпраці ради з громадськістю.

2.1.7. Сприяння участі громадян у місцевому самоврядуванні, розвитку та реалізації інструментів місцевої демократії, таких як громадські слухання, громадські обговорення, загальні збори, місцеві ініціативи, електронні петиції, громадський бюджет тощо.

2.1.8. Висвітлення позиції секретаря ради та депутатів міської ради, депутатських комісій, фракцій з актуальних суспільно-політичних і соціально-економічних питань, інформування населення про поточну роботу, прийняті ухвали міської ради, висновки, рекомендації постійних комісій, депутатських груп та інші документи.

2.1.9. Організація співробітництва з органами місцевого самоврядування та депутатським корпусом міст-партнерів м. Львова, інших міст в Україні та поза її межами.

2.1.10. Забезпечення візування проектів ухвал, авторами яких є депутати міської ради.

3.2. До складу управління входять такі структурні підрозділи:

3.2.1. Апарат секретаря ради.

3.2.2. Відділ зовнішніх зв`язків та правового забезпечення.

3.2.3. Відділ контролю та інформаційно-технічного забезпечення.

3.2.4. Відділ громадського партнерства, до складу якого входять:

3.2.4.1. Сектор консультацій та громадських слухань.

3.2.4.2. Сектор громадського бюджету.

3.2.5. Відділ постійних комісій ради.

3.2.6. Відділ організації пленарних засідань ради, до складу якого входить:

3.2.6.1. Сектор роботи з проектами ухвал ради.

3.2.7. Відділ висвітлення роботи ради.

3.2.8. Сектор бухгалтерського обліку ради.

До компетенції управління належать, зокрема такі повноваження:

4.1.4. Підготовка проектів ухвал міської ради, рішень виконавчого комітету, розпоряджень Львівського міського голови, візування проектів актів відповідно до компетенції.

4.1.5. Координація діяльності та контроль за роботою підпорядкованих структурних підрозділів.

4.1.15. Координація роботи, пов`язаної з підготовкою проектів ухвал міської ради.

4.1.19. Сприяння підготовці проектів рішень міської ради, ініційованих депутатами, постійними комісіями, депутатськими групами та фракціями, представниками громадськості; забезпечення проведення їх правової експертизи.

4.1.20. Оформлення, виготовлення (друкування), редагування та реєстрація проектів ухвал міської ради, ведення їх обліку.

4.1.21. Забезпечення ознайомлення депутатів ради з текстами проектів ухвал, які подаються на розгляд міської ради, складення електронної карти питань порядку денного пленарних засідань міської ради.

4.1.22. Забезпечення контролю за відповідністю тексту ухвали міської ради, який подається на підпис Львівському міському голові, тексту ухвали міської ради, проголосованому на пленарному засіданні.

4.1.30. Здійснення зв`язків із засобами масової інформації та сприяння їм у висвітленні питань роботи міської ради, депутатів ради, постійних комісій, депутатських груп і фракцій; організація прес-конференцій депутатів міської ради.

4.1.32. Організація технічного супроводу проведення пленарних засідань міської ради та засідань постійних комісій.

4.1.33. Забезпечення функціонування, наповнення та обслуговування інформаційного порталу депутатів міської ради.

4.1.34. Оприлюднення на інформаційному порталі депутатів міської ради проектів ухвал міської ради, поіменних результатів голосувань питань порядків денних пленарних засідань, порядків денних та протоколів засідань постійних комісій міської ради.

Ухвалою 7-мої сесії 5-го скликання ЛМР від 27.12.2007 № 1419 «Про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської ради» затверджено Інструкцію про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської ради, яка встановлює єдині правила документообігу проектів ухвал при їх оформленні, реєстрації та розгляді, регламентує порядок роботи з проектами ухвал від моменту їх створення до розгляду і прийняття на пленарному засіданні міської ради, зміст якої доступний до перегляду за посиланням:https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/9315c344519dd559c2256bb5004

2bc5c/84fb147d5010f329c22573d0005d4a48?OpenDocument.

Автором проекту оскаржуваної ухвали був працівник управління «Секретаріат ради» - Є. Репало, який є працівником управління, яке забезпечувало організаційний та методичний супровід діяльності робочої групи з розробки проекту Статуту територіальної громади міста відповідно до ухвали ЛМР від 31.03.2016 № 351.

Проект ухвали був підготовлений у відповідності до вимог Інструкції про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської ради з дотриманням передбачених нею вимог щодо реквізитів, візування, визначеного у встановленому Регламентом і цією Інструкцією порядку, та реєстрації.

Ухвалою від 17.03.2016 № 260 затверджено Регламент Львівської міської ради 7-го скликання, зміст якої доступний до перегляду за посиланням: https://city-adm.lviv.ua/public-information/rehlament-lvivskoi-miskoi-rady.

Відповідно до частини 10 статті 59 Регламенту проекти текстів заяв та звернень - рішень Ради подаються депутатами Ради, Львівським міським головою у друкованій та електронній формах до секретаріату Ради до початку пленарного засідання.

Секретаріат Ради забезпечує можливість ознайомлення депутатів з текстами проектів заяв та звернень - рішень Ради в електронному вигляді до початку пленарного засідання.

Відповідність оформлення тексту заяв та звернень - рішень Ради, прийнятих на пленарних засіданнях Ради, засвідчуються візою члена редакційної комісії.

Підтримані Радою заяви та звернення - рішення Ради оприлюднюються секретаріатом Ради не пізніше ніж у 14-денний термін після їх прийняття на інформаційному порталі депутатів Ради.

Судом не встановлено порушень при підготовці та винесенні на розгляд сесії ЛМР проекту оскаржуваної ухвали.

Щодо доводів ОСОБА_1 про не підписання міським головою додатків до ухвали ЛМР від 07.12.2017 №2667.

Як передбачено пунктом 3 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Статтею 59 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання встановлено, що на пленарних засіданнях Рада може приймати нормативні та інші акти у формі:

1.1. Ухвали - рішення Ради, прийнятого у межах її компетенції для досягнення певної цілі, що спричинює певні юридичні наслідки.

1.2. Доручення - рішення Ради, що стосується органу чи посадової особи Ради і містить зобов`язання або повноваження до одноразової дії.

1.3. Звернення - рішення Ради, зверненого до непідпорядкованих Раді суб`єктів із закликом до певних дій та ініціатив.

1.4. Заяви - рішення Ради, що містить у собі виявлення позиції Ради з певних питань.

1.5. Процедурне рішення - рішення, прийняте Радою з процедурних питань.

Відповідно до частини 3 статті 59 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання, рішення Ради протягом 5-ти днів з часу його прийняття підписує Львівський міський голова або воно може бути зупинено і подано на повторний розгляд Ради з обґрунтуванням зауважень не пізніше ніж у двотижневий термін після внесення таких зауважень.

Згідно з пунктом 5.2. Інструкції про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської рад ухвали міської ради у п`ятиденний термін з моменту їх прийняття підписує Львівський міський голова.

За всіма прийнятими міською радою ухвалами відділ організації пленарних засідань ради резервує номери, які за черговістю відповідають затвердженому радою порядку денному пленарного засідання. Після того як Львівський міський голова підписав ухвали, їх реєструє відділ організації пленарних засідань ради шляхом присвоєння та проставляння на паперовому примірнику проекту ухвали раніше зарезервованого номеру (пункт 5.6.).

Ані Закон № 280/97-ВР, ані Регламент Львівської міської ради 7-го скликання, ані Інструкція про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської рад не містить вимоги щодо підписання міським головою додатків до ухвал.

Судом встановлено, що ухвалу ЛМР від 07.12.2017 №2667 підписано міським головою ОСОБА_2, що відповідає вимогам Закону № 280/97-ВР, Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання та Інструкції про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської рад. Не підписання міським головою додатків до вказаної ухвали таким вимогам не суперечить.

Також судом встановлено, що спірна ухвала підписана Львівським міським головою безпосередньо на пленарному засіданні, після чого їй було присвоєно реєстраційний номер.

Вказане в сукупності спростовує доводи позивача про протиправність ухвали ЛМР від 07.12.2017 №2667 з підстав не підписання міським головою додатків до неї.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення порядку опублікування оскарженої ухвали та Статуту 2017 року.

Відповідно до пункту 5.10. Інструкції про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської ради прийняті ухвали міської ради оприлюднюються на офіційному веб-порталі Львівської міської ради не пізніше ніж у 14-денний термін після їх прийняття у порядку, встановленому Регламентом.

При цьому, якщо прийнятою ухвалою внесено зміни до раніше прийнятої ухвали, на офіційному веб-порталі міської ради оприлюднюється остаточна редакція ухвали, до тексту якої внесено прийняті зміни. Крім цього на офіційному веб-порталі Львівської міської ради забезпечується можливість ознайомлення з первинною редакцією ухвали та ухвалою, якою вносяться зміни.

Номер і дата прийняття остаточної редакції ухвали відповідає первинній редакції ухвали, оскільки ці реквізити первинної редакції ухвали не можуть бути змінені.

У разі втрати чинності, відміни, визнання недійсною, скасування ухвали або її частин, у тому числі на підставі рішення суду, втрати чинності ухвали у випадках, передбачених безпосередньо у її тексті, не реалізації ухвали, відмови у проведенні державної реєстрації (якщо державна реєстрація є обов`язковою) тощо, така інформація зазначається на сторінці оприлюдненої ухвали на офіційному веб-порталі міської ради.

Виконавчий орган або посадова особа зобов`язані невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з дня отримання інформації щодо втрати чинності, відміни, визнання недійсною або скасування ухвали чи її частин, надати цю інформацію до управління «Секретаріат ради» (пункт 5.11).

Відповідно до абзацу 4 статті 59 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання підтримані Радою заяви та звернення - рішення Ради оприлюднюються секретаріатом Ради не пізніше ніж у 14-денний термін після їх прийняття на інформаційному порталі депутатів Ради.

Судом встановлено, що ухвала ЛМР від 07.12.2017 №2667 разом з додатками, серед яких є Статут 2017 року, була опублікована 14.12.2017 на офіційному сайті ЛМР, що свідчить про дотримання відповідачами вимог Інструкції про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської ради та Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання.

Вказане спростовує твердження позивача про порушення вимог опублікування спірної ухвали.

Позивач ОСОБА_1 стверджувала про відсутність публікації Статуту 2017 року у засобах масової інформації.

Вказані доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом і спростовуються таким.

Ухвалою ЛМР від 26.12.2016 №1368 «Про затвердження Програми висвітлення діяльності міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб та депутатів у засобах масової інформації у 2017-2020 роках» затверджено програму висвітлення діяльності міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб та депутатів у засобах масової інформації у 2017-2020 роках.

Пунктом 2.1 цієї Програми визначено, що метою Програми є забезпечення відкритості і прозорості у діяльності міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб та депутатів через залучення засобів масової інформації до висвітлення їх діяльності, сприяння безперешкодній реалізації конституційного права громадян на інформацію і свободу слова.

Згідно з пунктом 4.2. програми реалізація завдань Програми покладається на департамент «Адміністрація міського голови» та управління «Секретаріат ради», які виступають головними розпорядниками коштів.

Пунктом 4.3 Програми передбачено, що участь у виконанні заходів з висвітлення діяльності міської ради є відкритою для теле- і радіомовних організацій, друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств, інших засобів масової інформації та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері висвітлення, надання інформаційних послуг.

Претенденти на виконання заходів у двадцятиденний термін після опублікування головними розпорядниками коштів оголошення про збір пропозицій у рамках реалізації Програми можуть подавати свої пропозиції щодо реалізації заходів з висвітлення діяльності міської ради на відповідний рік (пункт 4.4 згаданої Програми). Пунктом 4.5 Програми встановлено, що після збору пропозицій наказами начальника управління «Секретаріат ради» та директора департаменту «Адміністрація міського голови» затверджуються переліки виконавців заходів з висвітлення діяльності міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб та депутатів на відповідний рік.

За умови необхідності перелік виконавців заходів з висвітлення діяльності міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб та депутатів на відповідний рік може затверджуватись рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради.

Статут територіальної громади м. Львова було опубліковано для ознайомлення в газеті «Високий Замок» від 20.03.2018 № 31 (5728).

На час публікації Статуту територіальної громади м. Львова, згідно до наданих відповідачем пояснень, виконавцем з заходів з висвітлення діяльності міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб та депутатів була саме газета «Високий Замок».

Оскільки суд дійшов висновку, що Статут територіальної громади м. Львова не є регуляторним актом в розумінні Закону № 1160-IV, то на порядок його опублікування дія цього закону не поширюється.

Вказане спростовує доводи позивача про відсутність опублікування Статуту 2017 року в друкованих засобах масової інформації.

Щодо доводів ОСОБА_1 про позбавлення її права виступу на пленарному засіданні Львівської міської ради 07.12.2017.

Порядок виступів на пленарних засіданнях Львівської міської ради на період виникнення спірних правовідносин було затверджено ухвалою ЛМР № 1185 від 10.11. 2016 та оприлюднено на офіційному сайті ЛМР, зміст якого доступний за посиланням: https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/C60EFCBD1B0DA795C225807

400442C4D?OpenDocument.

Вказаний порядок прийнято відповідно до Регламенту ЛМР, затвердженого ухвалою від 17/03/2016 №260, та з метою реалізацією членами територіальної громади м. Львова можливості виступити на пленарних засіданнях міської ради та впорядкування роботи, пов`язаної з реагуванням на порушенні під час виступів питання.

Пунктом 7 цієї ухвали встановлено, що питання, які порушують ініціатори виступів і які не включені до порядку денного пленарного засідання або не стосуються прийняття радою рішень - правових актів індивідуальної дії, повинні бути попередньо розглянуті профільними виконавчими органами міської ради та на засіданні постійної комісії законності, депутатської діяльності та свободи слова.

Відповідно до пункту 9 цієї ухвали, члени територіальної громади м. Львова, які бажають виступити на пленарному засіданні, повинні письмово звернутися до управління «Секретаріат ради» не пізніше ніж за 48 годин до пленарного засідання.

Позивач ОСОБА_1 стверджує про те, що вона своєчасно звернулася до постійної комісії законності, депутатської діяльності та свободи слова з заявою про бажання виступити на сесії ЛМР 07.12.2017. Разом з тим на підтвердження таких обставин жодних доказів позивачем суду не надано.

Голова ОСОБА_9 , на засіданні якої попередньо повинні розглядатися такі заяви, будучи допитаною в судовому засіданні 26.02.2020 в якості свідка і попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, ствердила про те, що від ОСОБА_1 не надходило заяви про її бажання виступити на сесії ЛМР 07.12.2017.

Встановлені судом обставини свідчать, що відмова у виступі на пленарному засіданні ради 07.12.2017 зумовлена недотриманням ОСОБА_1 визначеного ухвалою ЛМР № 1185 від 10.11. 2016 порядку виступів на пленарних засіданнях Львівської міської ради.

Матеріали справи не містять доказів оскарження ОСОБА_1 в судовому порядку дії відповідачів щодо недопуску її до виступу на пленарному засіданні сесії ЛМР під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про узурпацію відповідачами влади прийняттям Статуту 2017 року, то такі є голослівними і судом до уваги не беруться з огляду на таке.

Питання узурпації влади було предметом оцінки Конституційним Судом України у справі № 1-5/2005 (справа про здійснення влади народом).

Конституційний Суд України у рішенні від 05.10.2005 № 6-рп/2005 вказав, що положення частини третьої статті 5 Конституції України треба розуміти так, що народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі.

«Воля народу, - наголошується в Загальній декларації прав людини, - повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування» (частина третя статті 21).

За Основним Законом України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69) (зокрема вибори народних депутатів України, Президента України, депутатів представницьких органів місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських голів, всеукраїнський та місцеві референдуми) в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Здійснення народного волевиявлення у зазначених формах безпосередньої демократії є реалізацією народом своєї влади шляхом затвердження відповідних рішень (законів) і формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні.

Влада народу здійснюється в межах території держави у спосіб і формах, встановлених Конституцією та законами України. На думку Конституційного Суду України, реалізація громадянами України конституційних прав і свобод, передусім права голосу на виборах і референдумі, є складовою процесу здійснення влади народом безпосередньо. При цьому кожен громадянин зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України, абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання).

Основним Законом України гарантовано здійснення народом влади також через сформовані у встановленому Конституцією та законами України порядку органи законодавчої, виконавчої, судової влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5).

Згідно з Конституцією України держава, її органи, посадові особи не мають права визначати конституційний лад в Україні, яке належить виключно народові.

Із нормативно-правового змісту положень частин другої, третьої статті 5 Основного Закону України, за якими народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні та народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, випливає, що народ має право приймати нову Конституцію України.

Конституція України забороняє узурпацію належного виключно народові права визначати і змінювати конституційний лад в Україні державою, її органами або посадовими особами. Узурпація означає, зокрема привласнення переліченими суб`єктами права, яке передусім належить народові, вносити зміни до Конституції України у спосіб, який порушує порядок, визначений розділом XIII чинного Основного Закону України, в тому числі усунення народу від реалізації його права визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Тому будь-які дії держави, її органів або посадових осіб, що призводять до узурпації права визначати і змінювати конституційний лад в Україні, яке належить виключно народові, є неконституційними і незаконними.

Розглядаючи положення частини четвертої статті 5 Конституції України «ніхто не може узурпувати державну владу» у системному зв`язку з положеннями частин другої, третьої цієї статті, іншими положеннями Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що узурпація державної влади означає неконституційне або незаконне її захоплення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об`єднаннями тощо.

Гарантією недопущення узурпації державної влади є, зокрема закріплені Конституцією України принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Відповідно до висновку Конституційного Суду України:

положення частини другої статті 5 Конституції України «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» треба розуміти так, що в Україні вся влада належить народові. Влада народу є первинною, єдиною і невідчужуваною та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку, визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України;

положення частини третьої статті 5 Конституції України «право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами» треба розуміти так, що тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII. Належне виключно народові право визначати і змінювати конституційний лад в Україні не може бути привласнене у будь-який спосіб державою, її органами або посадовими особами;

положення частини четвертої статті 5 Конституції України «ніхто не може узурпувати державну владу» треба розуміти як заборону захоплення державної влади шляхом насилля або в інший неконституційний чи незаконний спосіб органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об`єднаннями.

Щодо інших доводів позивача ОСОБА_1 , суд виходить із пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачами вимоги щодо обов`язку довести правомірність своїх дій виконано.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення/дії відповідачів на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що відповідачі в межах спірних правовідносин діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та неупереджено.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідачів понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволені позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок,1; код ЄДРПОУ 04055896), міського голови ОСОБА_2 (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування ухвали, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2020 року.

Головуючий суддя О.П. Хома

Суддя Н.В. Костецький

Суддя Н.І. Мричко