Рішення № 93875001, 18.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року справа №380/2847/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Робейко А.А.,

від відповідача Гурняк О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі- позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0004433306 від 18.03.2020 про донарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 235273,68 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0004703306 від 18.03.2020 про донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 269867,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 215894,00 грн. та штрафною санкцією - 53973,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0004713306 від 18.03.2020 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 107947,00 грн. за несвоєчасність реєстрації податкових накладних у строки визначені п. 120-1 ст. 120 Податкового кодексу України;

- податкове повідомлення-рішення №0004533306 від 18.03.2020 про донарахування грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 19606,12 грн., в т.ч. за основним платежем - 15684,90 грн. та штрафної санкції - 3921,22 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0004693306 від 18.03.2020 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за порушення п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України - строків зберігання документів;

- податкове повідомлення-рішення №0004673306 від 18.03.2020 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 119.2 ст. 19 Податкового кодексу України за подання звітності з помилками про суми нарахованих на користь платника податків доходів;

- податкове повідомлення-рішення №0004683306 від 18.03.2020 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України за неподання/несвоєчасне подання звітності;

- податкове повідомлення-рішення №0004663306 від 18.03.2020 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України за неподання/несвоєчасне подання звітності за платежем акцизний податок з реалізації підакцизних товарів;

- рішення №0004653306 від 18.03.2020 про застосування штрафних санкцій про донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 29011,59 грн.;

- вимогу про сплату боргу №0004603306 від 18.03.2020 про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 214963,51 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі порушень, зафіксованих у акті перевірки від 03.03.2020 №461/33.6-03/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 26.06.2014 по 31.12.2019, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019».

Позивач вважає, що ним як платником податків належно виконано вимоги, встановлені податковим та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, а перевіряючими за результатами проведеної перевірки зроблено висновки про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства без урахування фактичних обставин справи, що спричинило невірне застосування відповідачем норм ПК України до спірних правовідносин, та обґрунтовує зазначені тези тим, що господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн» мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємство ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мало, що зумовлює хибність висновків контролюючого органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства та неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом за період, що перевірявся, а тому не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки такі податкові повідомлення-рішення порушують права позивача, він звернувся до суду за їх захистом.

Ухвалою суду від 16.04.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

05.05.2020 за вх. №22772 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /Т.1, арк.спр.86-88/. Зазначив, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 позивач здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування. Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють господарську діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено, що за 2017-2019 рік встановлений облік доходів і витрат ведеться з порушення вимог п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат за 2018-2019 роки.

Під час проведення перевірки встановлено факти документального оформлення реалізації товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн» протягом 2018 року – квітня 2019 року на загальну суму 1325622,24 грн. в т.ч. ПДВ 220937,04 грн. Однак ГУ ДПС у Львівській області складена податкова інформація стосовно ТОВ «Н-Продакшн» за період-грудень 2018-2019 роки, який визначався для відпрацювання як учасник схем ухилення від оподаткування як вигодо формуючий суб`єкт та сформовано висновок про неможливість здійснення господарських операцій, тобто про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру податкових накладних за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року та на момент перевірки встановлено відсутність реалізації ТОВ «Н-Продакшн» товару придбаного у ФОП ОСОБА_1 , враховуючи, що зазначений товар є товаром з обмеженим терміном зберігання. Відповідні товари на суму 1295364,00 грн. відсутні на залишку, а тому не вважаються такими, що використовуються у господарській діяльності позивача.

Відповідач стверджує про встановлення в результаті перевірки заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість, відсутність реєстрації податкових накладних та завищення документально підтверджених витрат пов`язаних з отриманим доходом, згідно з декларацією про майновий стан та доходи, заниження військового збору.

Також, позивач своєчасно подавала Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ). Однак з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 2017-2019 роки.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок та встановлено його заниження.

Контролюючим органом встановлено несвоєчасне подання декларації з акцизного податку та розрахунків суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Крім вказаного, позивач для здійснення підприємницької діяльності використовувала орендовані нежитлові приміщення. Однак повідомлення за формою 20-ОПП за 2017-2019 роки не подавала.

У зв`язку з виявленими порушеннями на підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вважає, що позивач висновків акта перевірки не спростувала, такі винесені у порядку і спосіб, передбачені чинним законодавством, а отже є правомірними та не підлягають скасуванню.

Просив у задоволенні позову відмовити.

15.09.2020 за вх. №46117 від відповідача надійшло додаткове пояснення щодо транспортних послуг, у зв`язку з ознайомленням з додатково поданими позивачем документами /Т.2, арк.спр.95/.

Згідно з додатковими поясненнями представника позивача /Т.2, арк.спр.98-101/ відповідачем не спростовано факт поставки товару на ТОВ «Н-Продакшн» власним транспортом позивача та отримання ТОВ «Н-Продакшн» ввезеного на територію України. Покликання на відсутність актів приймання-передачі наданих послуг від перевізників ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 у 2018 не заслуговує на увагу, оскільки з вказаними перевізниками проведено розрахунки за надані послуги, вартість яких включено до валових витрат відповідного звітного періоду та відображена в реєстрах бухгалтерського обліку, з приводу чого у перевіряючих не виникало зауважень. Вказане жодним чином не вплинуло на заниження доходу.

Ухвалою суду від 07.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

30.11.2020 за вх. №63997 від відповідача надійшли додаткові пояснення стосовно порядку розрахунку та сплати єдиного внеску /Т.2, арк.спр.115-116/.

Згідно з запереченням на додаткові пояснення /Т.2, арк.спр.119-121/ представник позивача спростовувала покликання відповідача щодо єдиного внеску, а також стверджувала про невідповідність акта перевірки як носія доказової інформації вимогам чинного законодавства.

Представник позивача також подала додаткові пояснення від 18.12.2020 за вх. №68587 стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0004673306 від 18.03.2020 /Т.2, арк.спр.125-127/.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував підстави позову, відзиву, додаткових пояснень заперечень, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, допитав свідків, та, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності 25.06.2014, код основного виду економічної діяльності 56.30 – обслуговування напоями, перебуває на податковому обліку з 26.06.2014; відповідно до свідоцтва від 09.10.2018 зареєстрована платником податку на додану вартість.

ГУ ДФС у Львівській області у період з 12.02.2020 по 25.02.2020 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 26.06.2014 по 31.12.2019, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, про що складено акт №461/33.6-03/ НОМЕР_1 від 03.03.2020 /Т.1, арк.спр.28-74/.

Документальною плановою виїзною перевіркою фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 встановлено порушення вимог:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за 2018 рік на загальну суму 74093,00 грн. та за 2019 рік на загальну суму 141801,00 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість на загальну суму 215894,00 грн. Відповідальність за відсутність реєстрації протягом граничного строку передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачена ст. 120-1 Податкового кодексу України;

- п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України донараховано податок на доходи фізичних осіб на суму 188218,95 грн., а саме за 2018 рік – 62048,63 грн., за 2019 рік 126170,32 грн.;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат за 2018-2019 роки;

- пп. „б” п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України – подання звітності з недостовірними відомостями або х помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 2017-2019 роки;

- пп. 1.2, пп. 1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, п. 168.1 ст. 168 Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» донараховано військового збору на загальну суму 15684,90 грн., а саме за 2018 рік в сумі 5170,71 грн., за 2019 рік в сумі 10514,19 грн.;

- п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, донараховано єдиний внесок на загальну суму 214963,51 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 2840,64 грн., за 2018 рік в сумі 66630,68 грн., за 2019 рік 145492,19 грн.;

- п. 63.3 ст. 63, п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України неподання повідомлення за формою №20-ОПП за 2017-2019 роки;

- п. 223.1 п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України – несвоєчасне подання декларації з акцизного податку та розрахунків суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (Додаток 6) за січень 2018 року;

- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України за незабезпечення зберігання документів – неподання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платників податків.

У зв`язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки від 03.03.2020 контролюючим органом прийнято:

- рішення №0004653306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.03.2020на суму 29011,59 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 18.03.2020 №0004713306 за платежем: податок на додану вартість, на суму 107947,00 грн. (штраф);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.03.2020 №0004703306 за платежем: податок на додану вартість, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання на суму 215894,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 53973,50 грн., на загальну суму 269867,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 18.03.2020 №0004433306 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, яким збільшено податкове зобов`язання на суму 188218,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 47054,73 грн., на загальну суму 235273,68 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 18.03.2020 №0004533306 за платежем: військовий збір, відповідно до якого збільшено податкове зобов`язання на суму 15684,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3921,22 грн., на загальну суму 19606,12 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 18.03.2020 №0004663306 за платежем: акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання, роздрібної торгівлі, підакцизних товарів на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 18.03.2020 №0004683306 за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДПС) на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 18.03.2020 №0004673306 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 18.03.2020 №0004693306, адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510,00 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2020 №Ф-0004603306 на суму 214963,51 грн. /Т.1, а.с.18-27/.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою, вважаючи такі протиправними та такими, що порушують її права звернулася до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 01.12.2018, укладеним між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн» (покупець), в порядку та на умовах, визначених цим договором продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товари за цінами, визначеними у накладній. Сторони стверджують, що ціна у видатковій накладній є звичайною ціною. Покупець бере на себе зобов`язання прийняти товари від продавця і здійснювати за них оплату в строки і порядку, передбачені цим договором. Поставка здійснюється за кошти та транспортом продавця. Прийом товару по кількості і якості проводиться на складі покупця.

Оплата товарів покупцем здійснюється у гривнях шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця (Варіанти: передоплата всієї вартості товарів, часткова передоплата з наступним повним розрахунком, відстрочка чи розстрочка платежу в певних часових межах) /Т.1, арк.спр.111-112/.

Згідно з додатковою угодою від 10.12.2018 сторони внесли зміни до договору, відповідно до яких внесли зміни до п. 2.3 розділу 2 «Умови поставки» виклали у наступній редакції: приймання товару по кількості та якості проводиться на складі покупця, адресу якого покупець зазначає в заявці на поставку товару або повідомляє продавцю за допомогою засобів зв`язку в телефонному режимі. Товар на замовлення покупця може бути доставлений на склад покупця раніше строків, вказаних у заявках. За таких обставин, покупець зобов`язується прийняти поставлений товар на безоплатне складське зберігання згідно актів приймання-передачі товару. Термін безоплатного складського зберігання не може перевищувати 14 днів. Протягом цього строку, продавець повинен підготувати всі документи на передачу товару у власність покупцю та передати товар покупцю разом з усіма підтверджуючими документами. Право власності на товар у покупця виникає з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар.

Також, внесено зміни до розділу 4 «Порядок розрахунків» та викладено його у такій редакції: розрахунок за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом здійснення оплати вартості товару на розрахунковий рахунок продавця. Оплата вартості товару може здійснюватися частинами.

Оплата за даним договором здійснюється покупцем протягом трьох місяців з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань до податкової накладної в ЄРПН, оплата здійснюється після реєстрації такої накладної або коригування в ЄРПН.

Днем оплати вважається дата списання грошових коштів із банківського рахунку покупця на користь продавця /Т.1, арк.спр.113/.

Відповідно до специфікації №1 до договору купівлі продажу від 01.12.2018 продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар: каву DOR кількістю 384 шт. на суму 29767,20 грн., з ПДВ, капучіно кількістю 3136 шт. на суму 42427,68 грн., з ПДВ, крем CHOKOFINI у кількості 179230 шт. на суму 437492,90 грн., з ПДВ, кава стандарт 1296 шт. на суму 61605,60 грн., з ПДВ, цукерки в асортименті 2700 шт. на суму 7372,00 грн., з ПДВ; капучіно у кількості 840 шт. на суму 11467,20 грн., з ПДВ; шоколадна крем-паста у кількості 540 шт. на сумум 29880,00 грн., з ПДВ; чай чорний у кількості 300 шт. на суму 5160,00 грн., з ПДВ; чай фруктовий у кількості 1440 шт. на суму 17202,00 грн., з ПДВ; кава мелена PARANA у кількості 3600 шт. на суму 187200,00 грн., в т.ч. ПДВ; какао QUICK у кількості 4608 шт. на суму 134160,00 грн., з ПДВ; чай Herbata в асортименті у кількості 13800 шт. на суму 231588,00 грн., з ПДВ; кава розчинна у кількості 456 шт. на суму 46440,00 грн. /Т.1, арк.спр.114/.

До вказаного договору складено додаткову угоду №1 від 17.04.2019, в частині зміни реквізитів сторін /Т.1, арк.спр.95/.

На підтвердження операцій за договором до матеріалів справи долучено заявки на поставку товару, видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі товару на зберігання, рахунок фактуру №1 /Т.1, арк.спр.116-152/.

До матеріалів справи також долучено договори:

- №18-12-2018 про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні від 18.12.2018 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (перевізник), відповідно до якого перевізник зобов`язується за винагороду здійснювати міжнародні перевезення вантажів власними транспортними засобами або транспортними засобами його довірених осіб за замовленням замовника, а замовник зобов`язується своєчасно повідомляти перевізника про заплановані перевезення і оплачувати його послуги;

- №17-01-2019 про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні від 17.01.2019 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник), відповідно до якого перевізник зобов`язується за винагороду здійснювати міжнародні перевезення вантажів власними транспортними засобами або транспортними засобами його довірених осіб за замовленням замовника, а замовник зобов`язується своєчасно повідомляти перевізника про заплановані перевезення і оплачувати його послуги /Т.1, арк.спр.153-157/;

- №12-12-2018 про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні від 12.12.2018 між позивачем (замовник) та ОСОБА_4 (перевізник), відповідно до якого перевізник зобов`язується за винагороду здійснювати міжнародні перевезення вантажів власними транспортними засобами або транспортними засобами його довірених осіб за замовленням замовника, а замовник зобов`язується своєчасно повідомляти перевізника про заплановані перевезення і оплачувати його послуги /Т.2, арк.спр.54-56/.

Також позивач до матеріалів справи надала копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /Т.1, арк.спр.158/.

На підтвердження надання транспортних послуг до матеріалів справи надано рахунки фактури /Т.1, арк.спр.163, Т2, арк.спр.25, 32, 45, 57, 70, 77/.

Згідно з ліцензіями, виданими контролюючим органом позивач в період, за який здійснювалася перевірка мала право на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями /Т.1, арк.спр.159-162, 164-172/.

Позивач користувалась на праві оренди приміщеннями для ведення торгівлі та елементами благоустрою, про що надала до матеріалів справи відповідні договори та акти приймання-передачі /Т.1, арк.спр.176-193/. Також позивач подавала контролюючому органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність /Т.1, аркєспр.194-196/.

Згідно з реєстраційними посвідченнями позивач зареєструвала реєстратори розрахункових операцій для використання у господарських одиницях, вказаних у посвідченнях /Т.1, арк.спр.173-175/.

Факт розрахунків з контрагентом до матеріалів справи долучено картку рахунку 631 контрагент ТОВ «Н-Продакшн» за грудень 2018 року – травень 2019 року, банківську виписку з 01.07.2018 по 12.04.2020, заключні виписки банку /Т.1, арк.спр.228-229, 230-244, Т.2, арк.спр.1-4/.

Також позивач до матеріалів справи надала податкові декларації про майновий стан і доходи з розрахунками податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2017, 2018 та 2019 роки з квитанціями про прийняття, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2019 роки з квитанціями /Т.1, арк.спр.200-227/, декларації акцизного податку з розрахунками суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, з квитанціями /Т.2, арк.спр.5-19/

Позивач також представила до матеріалів справи документи, на підставі яких здійснювався імпорт товарів, у тому числі міжнародні товарно-транспортні накладні /Т.2, арк.спр.20-24, 26-31, 33-44, 46-53, 58-60, 62-69, 71-76, 78-80/.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначає ст. 177 ПК України.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

За правилами підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

Згідно з підп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

При цьому, п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, до витрат включаються в тому числі і вартість придбаних послуг, пов`язаних зі здійсненням особою господарської діяльності, а також суми зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

Витрати, що пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця, мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №804/200/16.

При цьому, відповідно до підп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть вказувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що чистий оподатковуваний дохід, який є об`єктом оподаткування для фізичних осіб - підприємців від провадження господарської діяльності, визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин тощо. При цьому, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, які повинні містити обов`язкові реквізити.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат. Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481.

Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Запаси», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (зі змінами).

Актом перевірки зафіксовано, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 позивач здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено ст. 177 ПК України.

Документальною плановою перевіркою позивача встановлено факти документального оформлення реалізації ТМЦ ТОВ «Н-Продакшн» протягом 2018 року на суму 378595,00 грн. (без ПДВ) та протягом 2019 року на суму 726090,20 грн. (без ПДВ), а саме здійснення лише оплати за вказаний товар (перша подія – отримання коштів у вигляді авансу).

Згідно з умовами договору купівлі-продажу від 01.12.2018 укладеного позивачем з ТОВ «Н-Продакшн» (покупець) поставка товару здійснюється за кошти та транспортом продавця. На момент проведення перевірки позивача не представлено жодних документів, які б підтверджували факт відвантаження товарів та їх передачу від постачальника до покупця (до перевірки не надано інформацію про перевізника, товарно-транспортних чи інших документів, що засвідчують факт відвантаження товарів та їх передачу від постачальника до покупця). Видаткові накладні оформлені з порушенням вимог щодо оформлення первинних документів визначених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме відсутня інформація про посадових осіб ТОВ «Н-Продакшн», відповідальних за здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій (У акті міститься інформація щодо нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «Н-Продакшн»).

Крім того, придбані товари ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 1045660,91 грн. (без ПДВ), а саме за 2018 рік на суму 344714,66 грн. (без ПДВ) та за 2019 рік на суму 700946,25 грн. (без ПДВ), помилково віднесено до елементу витрат – вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції, які пов`язані з отриманим доходом від ТОВ «Н-Продакшн», оскільки факту відвантаження ТМЦ перевіркою не підтверджено, а отримані від ТОВ «Н-Продакшн» кошти є авансом. Документальною плановою виїзною перевіркою позивача встановлено факт використання придбаних товарів на суму 1045660,91 грн. (без ПДВ), а саме за 2018 рік на суму 344714,66 грн. (без ПДВ) та за 2019 рік на суму 700946,25 грн. (без ПДВ) в операціях, що не є господарською діяльністю платника.

Вказане зумовило завищення документально підтверджених витрат пов`язаних з отриманим доходом згідно з декларацією про майновий стан та доходи на загальну суму 1045660,91 грн., а саме за 2018 рік на суму 344714,66 грн., за 2019 рік на суму 700946,25 грн.

Перевіркою повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з одержаного оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, внесення до декларації про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки, перекручення даних, що призвело до заниження чистого доходу на загальну суму 1045660,91 грн., а саме за 2017 рік на суму 344714,66 грн., за 2018 рік на суму 700946,25 грн., в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 188218,95 грн.

Представник позивача в судових засіданнях пояснила, що вказуючи про відсутність товарно-транспортних накладних, як на обставини що свідчать про безпідставне включення до складу витрат та непідтвердження факту здійснення реалізації товару, податковим органом не враховано, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну як обов`язковий товарно-транспортний документ на підтвердження факту реального здійснення господарської операції з поставки товару, а сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних та довіреностей, за наявності доказів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та використання відповідних товарів у власній господарській діяльності, не свідчить про допущення порушення вимог податкового законодавства. Більше того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення, а факти передання товару підтверджуються видатковими накладними.

Витрати понесені ФОП ОСОБА_1 внаслідок виконання перевізниками транспортних послуг прийняті контролюючим органом без застереження. Більше того за наявності CMR відсутність товарно-транспортних накладних не підтверджує та не спростовує реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Н-Продакшн».

Представник відповідача ознайомившись із наданими позивачем документами також зауважив, що позивач маючи власний транспортний засіб доставляв товар зі свого складу у м. Жовква до складу покупця, однак не надав шляхових листів, наказів на прийом водіїв, документів на придбання та списання палива. Також вказав, що не відповідає дійсності факти поставки товару постачальниками у більшій мірі одразу покупцю з Польщі у м. Львів, оскільки неуповноважені віддавати товар іншим особам, ніж тим, що вказані в CMR, а за договором від 01.12.2018 покупець приймає товар виключно від продавця.

Оцінивши доводи представників сторін з цього питання суд зауважує, що відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Натомість суд переконаний, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.08.2020 у справі №826/7919/17.

Дійсно контролюючий орган не висловив жодних зауважень щодо господарських операцій між позивачем та перевізниками, зокрема щодо понесених витрат на відповідні послуги.

Крім того, суд зауважує, що у матеріалах справи наявні CMR, за якими здійснювався імпорт товарно-матеріальних цінностей, які надалі продано ТОВ «Н-Продакшн».

Суд критично оцінює доводи, викладені у додаткових поясненнях відповідача щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей позивача, оскільки оцінку таким не надано в ході перевірки, зауваження щодо CMR викладено саме в ході судового розгляду.

Суд зауважує, що з усіма перевізниками позивачем проведено розрахунок за надані послуги, вартість яких надалі включено до витрат відповідного періоду та відображена в реєстрах бухгалтерського обліку, щодо яких у контролюючого органу не виникало застережень та правомірно взято до уваги під час перевірки як підставне формування витрат підприємця, яке не вплинуло на заниження доходу до оподаткування.

Відповідач також не аргументував неправомірності невідображення в обліку витрат на доставку товару власним автомобілем. Представник позивача пояснила, що використання у власній господарській діяльності свого автомобіля не завдає шкоди державі, ні сторонам договору, не впливає на зменшення сплати податків до бюджету чи на збільшення ціни реалізованого товару, оскільки фізична особа несе витрати лише щодо себе.

В ході судового розгляду як свідок допитаний ОСОБА_5 , який повідомив, що є чоловіком позивача, володіє відповідним транспортним засобом разом із дружиною, час від часу допомагав їй у здійсненні її господарської діяльності. Зазначив, що 27.12.2018, 05.02.2019, 26.03.2019, 18.04.2019 здійснював відвантаження товару від позивача до її контрагента ТОВ «Н-ПРодакшн», завантажував сам, відвантажували інші люди, працівники контрагента. У контрагента були склади: на Шевченка, 327 у м. Львові у 2018 році; на Луганській, 3 у м. Львові у 2019 році. Дружина їздила до контрагента разом із ним і усі документи підписувала там з директором ТОВ «Н-Продакшн».

Крім того, суд критично оцінює покликання відповідача на оформлення видаткових накладних з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і податкову звітність в Україні» через відсутність інформації про посадових осіб контрагента позивача, відповідальних за здійснення господарської операцій з позивачем, відсутність даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарських операцій, оскільки недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення позивачем податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій. Такі первинні документи повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи.

Оцінюючи викладені доводи сторін у співставленні з долученими до матеріалів справи первинними документами, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу що придбані позивачем товари на загальну суму 1045660,91 грн. помилково віднесені до витрат (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві), які пов`язані з отриманим доходом від ТОВ «Н-Продакшн», оскільки факт відвантаження відповідного товару підтверджується первинними документами, відповідно отримані від контрагента позивача кошти не можуть вважатися авансом. Факт використання вказаних товарів в операціях, що не є господарською діяльністю позивача спростовано в ході судового розгляду.

Таким чином, судом встановлено безпідставність висновку про завищення витрат позивачем на суму 1045660,91 грн., відповідно про протиправність донарахування відповідачем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 188218,95 грн. та застосування штрафних санкцій до позивача на суму 47054,73 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.03.2020 №0004433306, а тому таке слід скасувати.

Суд також зауважує, що відповідачем не надано пояснень в чому полягало перекручення позивачем даних, що призвело до заниження чистого доходу.

Головним управлінням ДПС у Львівській області скеровано позивачу лист «Про представлення документів» від 13.02.2020 №155/33.6, у якому просив представити в повному обсязі документи про надання в повному обсязі всіх документів щодо здійснення підприємницької діяльності за період 2017-2019 року.

Оскільки станом на 25.02.2020 позивач усіх первинних документів до перевірки не представила, а саме: товарно-транспортних накладних та інших документів, які б підтверджували факт відвантаження товарів та їх передачу від позивача контрагенту, про що складено акт про ненадання документів до перевірки від 25.02.2020 /Т.1, арк.спр.90/.

Вказане зумовило накладення на позивача штрафу відповідно до податкового повідомлення-рішення №0004693306 від 18.03.2020.

Суд зауважує, що в акті перевірки від 03.03.2020 відображено подання позивачем відповідних документів /Т.1, арк.спр.33/.

Відповідач не пояснив яких інших документів на вимогу контролюючого органу позивачем не представлено.

З огляду на встановлені вище обставини, за умови надання відповідачу первинних документів, які відображають зміст та характер господарських операцій з його контрагентом, суд вважає вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що слід скасувати.

Також висновки контролюючого органу про заниження чистого доходу зумовили похідні висновки про невірне нарахування позивачем військового збору.

Таким чином, суд констатує відсутність факту заниження податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 15684,90 грн.

Отже податкове повідомлення-рішення №0004533306 від 18.03.2020 на суму 19606,12 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв`язку з висновками про невірне формування позивачем чистого прибутку відповідач дійшов хибних висновків про заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надалі і хибно застосував до позивача штрафні санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску відповідно до рішення №0004653306 від 18.03.2020 на суму 29011,59 грн. та виставив вимогу про сплату боргу №Ф-004603306 від 18.03.2020 на суму 214963,51 грн.

В акті перевірки зафіксовано, що згідно з поданими до ДПІ декларацій про майновий стан і доходи сума чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік становила 2000,00 грн., за 2015 рік 0,00 грн., за 2016 рік становила 739,50 грн., за 2017 рік – 3000,00 грн., за 2018 рік – 62636,44 грн., за 2019 рік – 10457,92 грн.

Сума чистого оподатковуваного доходу за результатами перевірки (сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з врахуванням максимальної величини) за 2014 рік становила 7308,00 грн., за 2015 рік – 0,00 грн., за 2016 рік – 17262,00 грн., за 2017 рік – 38400,00 грн., за 2018 рік - 497351,10 грн., за 2019 рік – 711404,17 грн.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отримання від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, за період з 26.06.2014 по 31.12.2019 встановлено його заниження на 977106,88 грн.

Перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст.7, п. 5 ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та донараховано єдиний внесок за період з 26.06.2014 по 31.12.2019 на суму 214963,51 грн. та на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції на суму 29011,59 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» стосовно ставки єдиного внеску.

З 1 січня 2016 року ставка єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців встановлена у розмірі 22 відсотка бази нарахування.

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали загальну систему оподаткування, сума єдиного внеску також не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний».

Тобто у разі, якщо платниками єдиного внеску – фізичними особами – підприємцями (крім, тих які обрали спрощену систему оподаткування) не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Ставка єдиного внеску для платників, зазначених у ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», встановлюється у розмірі 22% визначеної ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Отже, з 01.01.2017 року якщо фізичні особи – підприємці (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) не отримують дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від своєї діяльності вони зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких, зокрема, встановлено нові строки сплати єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування; осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які проводять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; членів фермерського господарства.

З 01.01.2018 вказані фізичні особи зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується такий внесок.

Однак з доказів наданих відповідачем до матеріалів справи суд немає можливості встановити частку у сумі вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, стягнення якої слід скасувати у зв`язку з висновками суду про правомірність формування позивачем чистого доходу у спірних правовідносинах та щодо правомірності формування суми єдиного соціального внеску за 2016 рік /Т.2, арк.спр.115-116, 119-121/. Тому, з врахуванням встановлених судом обставин та за відсутності детального розрахунку, вимогу про сплату боргу слід скасувати повністю, як і оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій від 18.03.2020.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0004673306 від 18.03.2020, відповідно до якого застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн. суд зазначає таке.

В акті перевірки зафіксовано, що перевіркою дотримання фізичною особою-підприємцем обов`язків щодо подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) ФОП ОСОБА_1 , розрахунки до Червоноградського відділення ГУ ДПС у Львівській області (Жовківська ДПІ ) подавала своєчасно, однак з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 2017-2019 роки, чим порушено п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України).

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.

Отже, п. «б» п. п. 176.2 ст. 176 ПК України передбачає обов`язок подавати відповідну звітність у встановлений строк. При цьому, п. 119.2 ст. 119 ПК України, передбачає відповідальність за: 1) неподання; 2) подання з порушенням встановлених строків; 3) подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками.

Однак у акті перевірки не вказано у чому полягає недостовірність відомостей вказаних позивачем, у чому суть помилок податкової звітності та у яких сумах невірно вказано показники.

З оглядку на викладене вказане податкове повідомлення-рішення є безпідставним, протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності формування позивачем податку на додану вартість суд зазначає таке.

В акті перевірки контролюючий орган ствердив, з покликанням на податкову інформацію стосовно контрагента позивача ТОВ «Н-Продакшн», про встановлення відсутності об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ «Н-Продакшн» та його контрагентами господарських операцій щодо придбання/реалізації товарів, тобто про документальне оформлення операцій між вказаним підприємством та позивачем при їх фактичному невиконанні. Згідно з відомостями ЄРПН за період грудень 2018 – квітень 2019 та на момент проведення перевірки встановлено відсутність реалізації ТОВ «Н-Продакшн» товару придбаного у ФОП ОСОБА_1 , враховуючи, що зазначений товар є товаром з обмеженим терміном зберігання.

Оскільки у позивача ТМЦ на загальну суму 1295364,00 грн., в т.ч. ПДВ 215894,00 грн. на залишку відсутні, отже такий товар використано не у господарській діяльності позивача.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорт).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідно також звернути увагу на норму, що встановлена до п. 198.6 ст. 198 ПК України, відповідно до якої, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зауважує, що такі висновки контролюючим органом сформульовано через вказану вище податкову інформацію стосовно контрагента позивача.

У даному випадку суд зауважує, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказана позиція відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.06.2020 року у справі №340/422/19.

Водночас норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг) та визначають однакові права та обов`язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).

Суд зауважує, що в акті перевірки фахівцями ГУ ДПС у Львівській області не встановлені порушення вищевказаних норм ПК України щодо складання податкових накладних та формування на їх підставі податкового кредиту.

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність зменшення позивачу витрат, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу і податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкції у зв`язку із тим, що спірні товари/послуги використані в операціях, що є господарською діяльністю позивача, що все ж не спростовано відповідачем. Тому податкове повідомлення-рішення №0004703306 від 26.07.2019, є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0004713306 від 18.03.2020, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 107947,00 грн. в порядку ст.120-1 ПК України, то судом встановлено, що штрафні санкції застосовано за не виконання позивачем вимог п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України; п.201.1, п.201.2, п.201.7, п.201.10 ПК України щодо реєстрації податкової накладної, яка виникла на підставі п. «б» п.198.5 ст.198 ПК України.

Висновки акту перевірки в цій частині також ґрунтуються та є похідними від встановлених податковим органом порушень порядку формування позивачем витрат.

За відсутності порушення формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у відповідача відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій через відсутність підстав для складення та реєстрації податкових накладних на відповідну суму податку на додану вартість.

Отже вказане податкове повідомлення-рішення також підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 18.03.2020 №0004663306 від 18.03.2020 та №0004683306 від 18.03.2020, суд встановив таке.

За перевірений період з 01.01.2017 по 31.12.2019 проведеною перевіркою встановлено несвоєчасного подання декларації з акцизного податку та розрахунків суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (Додаток 6) за травень 2017 року, червень 2017 року (ДПІ у Жовківському районі винесено рішення за несвоєчасне подання декларацій з акцизного податку від 05.09.2017 №001024404).

Також, встановлено несвоєчасне подання декларації з акцизного податку та розрахунків суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (Додаток №6) за січень 2018, чим порушено п. 233.1, п. 223.2 ст. 223 ПК України.

Базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю (п. 223.1 ст. 223 ПК України).

Відповідно до п. 223.2. ст.. 223 ПК України платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.5-2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою V порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Документами долученими до матеріалів справи, зокрема, квитанціями про прийняття декларацій акцизного податку за травень 2017 року, червень 2017 року встановлено їх несвоєчасне подання (прийнято контролюючим органом 17.08.2017).

Позивачем належних спростувань цьому факту не надано, а тому податкове повідомлення-рішення №0004663306 від 18.03.2020 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Також актом перевірки зафіксовано, що позивачем для здійснення підприємницької діяльності використовувалися орендовані нежитлові приміщення, однак повідомлення за формою №20-ОПП за 2017-2019 роки не подані, чим порушено вимоги п. 63.3 ст. 63, п. 117.1 ст. 117 ПК України.

Абзацом 4 п. 63.3 ст. 63ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Відповідно до п. 1.2 Розділу І Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) (далі - Порядок № 1588) ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 8.1 та 8.2 розділу VIII Порядку № 1588 передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Тобто, у разі наявності у платника податків майна та дій, у зв`язку з якими у нього виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів, він зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку.

Позивачем не заперечується використання у його господарській діяльності торгівельного павільйону, приміщень магазинів.

Однак матеріалами справи підтверджується формування вказаних повідомлень лише у 2019 році (липень, жовтень 2019) /Т.1, арк.спр.195-199/.

Відповідно до п. 8.4 розділу VІІІ Порядку № 1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Разом з тим, позивачем доказів подання повідомлення за формою № 20-ОПП до контролюючого органу у відповідні строки суду не надано.

Пунктом 117.1 ст. 117 ПК України передбачено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими податковий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.4 Розділу VІІІ Порядку № 1588, а відтак й покладених в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) №0004683306 від 18.03.2020, таке є правомірним та підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, здійснивши системний аналіз положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що належить задовольнити частково.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору суд зазначає таке.

Згідно з платіжним доручення №212 від 06.04.2020 позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у сумі 9050,30 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачу слід було сплатити судовий збір у сумі 8780,29 грн. (1% від ціни позову 878029,40 грн.)

Співставивши суму задоволених позовних вимог, з сумою позовних вимог у задоволенні якої відмовлено, розмір частки у ціні позову та судовому зборі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог 8776,78 грн. (340,00 грн. це 0,04% від ціни позову 878029,40 грн.; відповідно з вирахуванням цієї частки у суовому зборі який необхідно було сплатити при зверненні до суду 0,04% від 8780,29 грн. = 3,51 грн.; 8780,29 грн. – 3,51 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 255, 294, 295 п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0004433306 від 18.03.2020.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0004703306 від 18.03.2020.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0004713306 від 18.03.2020.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0004533306 від 18.03.2020.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0004693306 від 18.03.2020.

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0004673306 від 18.03.2020.

8. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0004653306 від 18.03.2020.

9. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0004603306 від 18.03.2020.

10. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

11. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039) судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 8776 (вісім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 78 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2020.

Суддя Кравців О.Р.