Рішення № 93874903, 22.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року справа №380/9764/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Ізьо М.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача – Дунаса Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/600084/1 від 28.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач необґрунтовано встановив ціну такого мотоциклу на рівні 1300 Євро. Що стосується вартості такого мотоциклу, то вона була обумовлена тим, що даний мотоцикл першочергово був придбаний продавцем на аукціоні за ціною 499, 00 Євро, що знову ж таки підтверджується платіжним дорученням від 21.08.2020. Виходячи із того, що першочергово мотоцикл було придбано за 499 Євро, тому і вартість придбання даного мотоцикла Позивачем становить 625 Євро. Вказаний мотоцикл продавався на аукціоні за встановленою ціною, що підтверджується знімком екрану із офіційного сайту аукціону де прописано, що прогнозована вартість такого мотоциклу 475 Євро. Також, на сайті аукціону де викуплявся даний мотоцикл зазначено, що через поганий технічний стан такого мотоциклу витрати на ремонт складатимуть 11 380 Євро, тому вартість такого мотоциклу, не могла бути більшою так як мотоцикл в поганому технічному стані. Враховуючи сукупність вказаних факторів й вплинули саме та таку вартість мотоциклу у розмірі 625 Євро. Окрім того, як у фактурах, так у платіжних документах, і виписці з банку продавця міститься інформація про придбаний мотоцикл із зазначенням його ідентифікаційного номера, що дає можливість ідентифікувати дані документи, однак Відповідач безпідставно їх не врахував у зв`язку із чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час здійснення контролю поданих до митного оформлення за МД №UA209210/2020/018640 від 17.09.2020 документів було виявлено, що до митного оформлення надано інвойс без печатки та підпису продавця та не надано банківські платіжні документи і касові чеки про отримання готівки. Документи CARTV №20І59Е5А3 від 07.08.2020, Rechnung 74419 від 13/08/2020, витяг з сайту websky.cartv.de всупереч вимогам ст. 254 МКУ були подані до митного оформлення іноземними мовами без перекладу. Частина суми вартості мотоцикла Yamaha XJR1200, яка була сплачена готівкою, не підтверджена документально. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, який міг би засвідчити вартість пошкодженого транспортного засобу, до митного оформлення не подавався. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо пропозиції до продажу транспортного засобу з такими ж характеристиками на інтернет-майданчику mobile.de на рівні 1300 євро. Вказує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Галицька митниця Держмитслужби вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 28.09.2020 № UA209000/2019/600084/1 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

9 листопада 2020 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 08.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Заслухавши доводи позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

17 вересня 2020 року, митним брокером було подано митну декларацію № UA209210.2020.018640 від 17.09.2019, згідно з якої здійснювалося розмитнення належного Позивачеві мотоциклу YAMAHA XJR 1200: бувший у користуванні: - тип двигуна: бензиновий, - об`єм двигуна: 1188 см. куб.; - потужність: 72 кВт; - № шасі: 4PU025488; - календарний рік виготовлення: 1997; - модельний рік: 1997; - загальна кількість місць: 2; Торгівельна марка: YAMAHA Виробник: Yamaha Motor Company (motorcycles). Ціна товару відповідно до графи 42 митної декларації склала 625, 00 (шістсот двадцять п`ять) Євро, що еквівалентно на день подачі митної декларації 20 867, 30 грн (двадцять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 30 копійок) і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу було подано: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 3/09/2020 від 14.09.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 25.03.2013; договір про надання послуг митного брокера; Акт про проведення огляду товару № UA209040/2020/035833 від 16.09.2020; платіжні доручення про сплату митних платежів.

Під час здійснення контролю поданих до митного оформлення за МД №UA209210/2020/018640 від 17.09.2020 документів було виявлено наступне:

- інвойс від 14.09.2020 №3/09/2020 щодо продажу ОСОБА_2 підприємством CBT Scout Sp. z o.o. транспортного засобу Yamaha XJR1200 за ціною 625 євро (з них 600 євро – ціна мотоцикла, 25 євро – вартість доставки). Інвойс не містить підписів чи печаток продавця не зважаючи на наявність відповідних полів на бланку;

- термін оплати, вказаний в інвойсі, - 14.09.2020 та співпадає з датою інвойса. У нижній частині документа наявний фоновий напис PAID. Зважаючи на ці відомості можна зробити висновок, що кошти за товар були сплачені повністю на момент видачі інвойса;

- у графі "тип платежу" інвойса вказано "przelew+gotowka" (переказ + готівка);

- банківських платіжних документів та касових чеків про внесення готівки до митного оформлення надано не було.

18.09.2020 Відповідачем було розпочато процедуру консультування та запитано інші документи.

Декларантом додатково надано наступні документи:

- платіжне доручення №0408004 від 14.09.2020 та SWIFT на суму 600 євро;

- деталі платіжного доручення PKO Bank Polski від 18.09.2020;

- документ CARTV №20І59Е5А3 від 07.08.2020 без перекладу;

- документ Rechnung 74419 від 13/08/2020 без перекладу;

- витяг з сайту websky.cartv.de без перекладу;

- експортна декларація №20PL402010E1065735;

- рахунок-проформа від 11.09.2020 №Р6/09/2020.

28 вересня 2020 року, Галицькою митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600084/1 та винесено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209210/2020/00366.

Підставою прийняття відповідного рішення Відповідачем, на його думку, слугувало наступне: «митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для страхування (якщо здійснювалося) страхових документів; не надано банківський платіжний документ або чек на оплату транспортних витрат. Окрім цього, аналіз інформації, яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість ідентичного товару, свідчить про те, що ціни на ринку є значно вищими за заявлену декларантом. Таким чином у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, тому митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо здійснювалося страхування, страхові документи та додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно з витягу з mobile.de на рівні 1 300 Євро/шт.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Водночас частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що таке прийнято у зв`язку з тим, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і джерелом інформації для розрахунку митної вартості було використано інформацію щодо пропозиції до продажу транспортного засобу з такими ж характеристиками на інтернет-майданчику mobile.de на рівні 1300 євро.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 54 МКУ орган доходів і зборів має право у випадках, встановлених Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Декларанту була надіслана вимога про надання наступних додаткових документів: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару;рахунок-проформу банківські платіжні документи.

Декларантом додатково надано наступні документи: платіжне доручення №0408004 від 14.09.2020 та SWIFT на суму 600 євро; деталі платіжного доручення PKO Bank Polski від 18.09.2020; документ CARTV №20І59Е5А3 від 07.08.2020 без перекладу; документ Rechnung 74419 від 13/08/2020 без перекладу; витяг з сайту websky.cartv.de без перекладу; експортна декларація №20PL402010E1065735; рахунок-проформа від 11.09.2020 №Р6/09/2020.

Що стосується вартості такого мотоциклу, суд зазначає, що вона була обумовлена тим, що даний мотоцикл першочергово був придбаний продавцем на аукціоні за ціною 499, 00 Євро, що знову ж таки підтверджується платіжним дорученням від 21.08.2020.

Окрім того, даний мотоцикл продавався на аукціоні за встановленою ціною, що підтверджується знімком екрану із офіційного сайту аукціону де прописано, що прогнозована вартість такого мотоциклу 475 Євро. Також, на сайті аукціону де викуплявся даний мотоцикл зазначено, що через поганий технічний стан такого мотоциклу витрати на ремонт складатимуть 11 380 Євро, тому вартість такого мотоциклу, не могла бути більшою так як мотоцикл в поганому технічному стані.

Поряд з тим, Галицькою митницею Держмитслужби не підтверджено доказами своїх доводів, не враховано, що мотоцикл був у незадовільному технічному стані.

Окрім того, як у фактурах, так у платіжних документах, і виписці з банку продавця міститься інформація про придбаний мотоцикл із зазначенням його ідентифікаційного номера, що дає можливість ідентифікувати дані документи, однак Відповідач безпідставно їх не врахував у зв`язку із чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Суд зазначає, що скоригована митна вартість товару визначена Відповідачем на підставі загальнодоступного інтернет ресурсу mobile.de.

За змістом п. 5 Джерел довідкової інформації, які можуть бути використанні під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 року № 689, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися джерела інформації, зокрема інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд зазначає, що визначена Відповідачем митна вартість товару на підставі лише одного інтернет ресурсу і не застосування інших джерел визначення вартості не може слугувати вагомою підставою для коригування митної вартості товару. Окрім того, Відповідачем не було здійснено безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого мотоциклу.

А тому, висновки Відповідача щодо документального не підтвердження Позивачем митної вартості мотоциклу є необґрунтованими. Таким чином, на переконання суду, відповідач, здійснюючи контроль за правильністю обчислення позивачем митної вартості мотоцикла, володів достатньою інформацією про вартість цього транспортного засобу, що був придбаний позивачем та про вартість витрат, які формують митну вартість мотоцикла.

Так, вартість придбаного мотоцикла підтверджується тим, між Позивачем і продавцем купівля мотоциклу здійснювалася за домовленістю та відповідно було досягнуто згоди придбати цей мотоцикл вартістю 625 євро, з яких 600 вартість самого мотоцикла, а 25 євро вартість його доставки. Для здійснення Позивачем переказу покупцем було виставлено попередню проформу № Р6/09/2020 року від 11.09.2020 на підставі якого Позивач 14.09.2020 здійснила оплату шляхом банківського переказу на рахунок продавця грошових коштів у розмірі 600 Євро за придбаний мотоцикл. Також даний факт і підтверджується випискою із рахунку продавця про отримання грошових коштів за проданий мотоцикл 14.09.2020. Решту 25 євро за доставку товару було оплачено Позивачем готівкою безпосередньо в день отримання мотоциклу, дана умова відображається й у поданій до митного оформлення фактурі № 3/09/2020 від 14.09.2020, згідно з якої чітко прописано, що оплата здійснюється переказом та готівкою, з яких 600 Євро вартість мотоциклу, а 25 євро вартість доставки.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу.

Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Митна вартість товару визначена відповідачем за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо пропозиції до продажу транспортного засобу з такими ж характеристиками на інтернет-майданчику mobile.de на рівні 1300 євро.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було надано Відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 805/2713/16-а.

В оскарженому рішенні не наведено і суду не надано доказів, які підтверджують використання при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів інформації спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600084/1 від 28.09.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/600084/1 від 28.09.2020.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43348711) за рахунок її бюджетних асигнувань 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп сплаченого судового збору на користь на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський