Рішення № 93874887, 21.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10329/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

17.11.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Відділу з питань призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134750002760 від 29.09.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, згідно з пунктом б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 29.09.2020.

Ухвалою від 19.11.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будь-які причини, з яких атестація не проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу. Позивач вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім цього, формальні неточності у документах, за загальним правилом не можуть бути підставою для обмеження особи у праві на соціальний захист. Таким чином, відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

10.12.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що період роботи після 21.08.1992 по 20.08.1997 не підтверджений атестаціями робочого місця. Поданими документами не підтверджено зайнятості позивача на різанні та ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, як це передбачено позицією 33 розділу XXXIII «Загальні професії» Списку №2, на яке міститься посилання у довідці №31

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.

Заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач:

- з 15.03.1985 по 05.08.1986 працював наплавщиком 3 розряду в Ожидівському виробничому відділенні сільгосптехніки;

- з 20.08.1986 по 20.08.1997 працював електровібронаплавщиком в Ожидівському монтажно-транспортному підприємстві (наказ №77 від 04.07.1990 посаду наплавщика і електровібронаплавщика рахувати як електрогазозварювальник, зайнятий на автоматичній та напівавтоматичній електрозварці під шаром флюсу з 12.03.1985);

- з 21.08.1997 по 28.02.2001 працював газоелектрозварювальником в спільному українсько-німецькому підприємстві «Олнова»;

- з 05.03.2005 по 31.03.2005 працював електрогазозварником 5-го розряду в спільному українсько-німецькому підприємстві «Олнова»;

- з 29.10.2007 по 26.05.2008 працював в ТзОВ «Хеммель-Україна» електрозварником на півавтоматичних машинах 5-го розряду;

- з 08.02.2018 по 31.08.2020 працював електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах по 6-му розряду в спільному українсько-німецькому підприємстві «Олнова».

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 29.09.2020 № 134750002760 (далі – оскаржене рішення). Таке рішення мотивоване тим, що період роботи позивача на посаді електрогазозварника з 15.03.1985 не підтверджено первинними документами. Період роботи з 21.08.1992 по 20.08.1997 не підтверджений атестаціями робочого місця. Поданими документами не підтверджено зайнятості позивача на різанні та ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, як це передбачено позицією 33 розділу XXXIII «Загальні професії» Списку №2, на яке міститься посилання у довідці №31. До пільгового стажу роботи позивача зараховано періоди з 30.05.2000 по 28.02.2001, з 05.03.2005 по 31.03.2005, з 29.10.2007 по 26.05.2008, з 08.02.2018 по 31.08.2020. Таким чином, пільговий стаж позивача становить 4 роки 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

З аналізу частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, статті 23 Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України вбачається, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV ).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.

Як передбачено частиною першою статті 114 вказаного Закону, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій вказаної статті. Розміри пенсій для осіб, визначених вказаною статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 зазначеного Закону.

Пунктом 2 частини другої згаданої статті встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим вказаного пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим зазначеного пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим вказаного пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім вказаного пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 вказаного Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі – Порядок застосування Списків № 1 і № 2), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно зі статею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII, з наступними змінами та доповненнями, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що період роботи позивача з 21.08.1992 по 20.08.1997 не підтверджений атестаціями робочого місця, суд вказує наступне.

У пункті 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 передбачено, що застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Суд вказує на те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

З огляду на викладене, суд критично оцінює аргументи відповідача, як підставу для прийняття оскарженого рішення, що період роботи позивача з 21.08.1992 по 20.08.1997 не підтверджений атестаціями робочого місця.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що період роботи позивача з 15.03.1985 на посаді електрогазозварника не підтверджено первинними документами, суд зазначає таке.

Як встановив суд, позивач; з 15.03.1985 по 05.08.1986 працював наплавщиком 3 розряду в Ожидівському виробничому відділенні сільгосптехніки; з 20.08.1986 по 20.08.1997 працював електровібронаплавщиком в Ожидівському монтажно-транспортному підприємстві (наказ №77 від 04.07.1990 посаду наплавщика і електровібронаплавщика рахувати як електрогазозварювальник, зайнятий на автоматичній та напівавтоматичній електрозварці під шаром флюсу з 12.03.1985); з 21.08.1997 по 28.02.2001 працював газоелектрозварювальником в спільному українсько-німецькому підприємстві «Олнова»;

На підтвердження вказаних періодів позивач надав:

- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній від 21.09.2020 № 9, видану ТзОВ «Олнова», згідно з якою позивач працював повний робочий день на Спільному українсько-німецькому підприємстві «Олнова» у формі ТзОВ у період з 21.08.1997 по 28.02.2001 та з 05.03.2005 по 31.03.2005 на посаді Електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням на напівавтоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3-го класу небезпеки, що передбачена Списком № 2 розділу XXXIII підрозділ 33 код КП 7212.2 (підстава Постанова Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003); за період з 08.02.2018 по 31.08.2020 виконував зварювання вузлів, деталей, конструкцій на напівавтоматичних машинах на посаді Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайнятий зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3-го класу небезпеки, що передбачена Списком № 2 розділ XXXIII код КП 7212.2 підстава Постанова КМУ № 461 від 24.06.2016. Загальний пільговий стаж згідно з вказаною довідкою становить 6 років 1 місяць 29 днів;

- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.09.2020 № 31, видану ПАТ «Ожидівський Агрореммаш» позивач працював повний робочий день на Ожидівському виробничому відділенні сільгосптехніка у період з 15.03.1985 по 20.08.1997, виконував зварювальні роботи, за посадою Електрогазозварник, зайнятий на різанні і ручному зварюванні на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, що передбачено Списком № 2 розділу XXXIII підрозділ 23200000-19756 код КП 72122 (підстава Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162). Вказана довідка видана на підставі наказу про перевід на роботу № 46 від 18.03.1985, наказу № 77-к від 04.07.1999, наказів про відпустку, наказу про звільнення № 21 - к від 20.08.1997. Пільговий стаж згідно з вказаною довідкою становить 12 років 5 місяців 6 днів.

Суд критично оцінює аргументи відповідача про відсутність доказів зайнятості позивача на різанні та ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, як це передбачено позицією 33 розділу XXXIII «Загальні професії» Списку №2, оскільки, враховуючи вказані довідки, не внесення роботодавцем змін у трудову книжку позивача не може позбавляти його права на належне соціальне забезпечення за виконання робіт, пов`язаних з важкими умовами праці.

Дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку про те, що такі підтверджують зайнятість позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 29.09.2020 № 134750002760 прийняте без дотримання вимог чинного законодавства, порушує право позивача на належне соціальне забезпечення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів відповідача), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Виходячи з наведеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дати звернення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача необхідно стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією від 06.11.2020 № ПН829.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Відділу з питань призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134750002760 від 29.09.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дати звернення.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 28 грудня 2020 року.

Суддя Мричко Н.І.