Рішення № 93874742, 17.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3801/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідачів:

1) Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011)

2) Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ - 00034051; адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011)

3) Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025; адреса: вул. В.Пермська, 4, м. Кропивницький, 25006)

про визнання незаконним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі – відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі –відповідач 2), Кіровоградської обласної прокуратури (далі – відповідач 3), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №28 від 21 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації начальником відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 ;

-визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Кіровоградської області №234к від 20.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.08.2020 року;

- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Кіровоградської обласної прокуратури, або рівнозначній посаді;

- стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2020 року по день постановлення судом рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач успішно пройшов перші два етапи атестації, у зв`язку з чим його було допущено до співбесіди. Однак, 21 липня 2020 року Четвертою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі- Четверта кадрова комісія) за результатами проведення співбесіди прийнято рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Позивач вказує, що підставами для висновку про непроходження атестації стали немотивовані висновки комісії про його невідповідність вимогам професійної компетентності.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачами не наведено обставин та доказів, на яких воно грунтується. Більше того, члени комісії, на думку позивача, не відповідають кваліфікаційним вимогам щодо політичної нейтральності, бездоганної репутації, високої професійної та моральної репутації, суспільного авторитету.

ОСОБА_1 зазначає також, що звільнення його на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» могло мати місце виключно у разі ліквідації, реорганізації чи скорочення штату прокуратури Кіровоградської області, однак таких перетворень відповідач 3 не зазнавав.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року відкрите провадження у справі. Зважаючи на відсутність застережень Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язкового розгляду такої справи у порядку загального провадження, беручи до уваги відповідне клопотання позивача та з огляду на неподання відповідачами заперечень щодо обраного судом порядку розгляду справи, справа розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача 2 - Офісу Генерального прокурора - надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Відзив подано відповідачем з порушенням встановленого судом строку, однак ухвалою від 17 грудня 2020 року такий процесуальний строк поновлено.

Відповідач 2 у відзиві на позов зазначив, що рішення Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації містить мотиви його прийняття, висновки, зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень. Таким чином, воно прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно. Доводи позивача про те, що кадрова комісія відступила від принципу обґрунтованості та безсторонності не знаходять свого підтвердження, оскільки у Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур за наслідками вивчення матеріалів атестації ОСОБА_1 та обговорення їх з позивачем виникли обґрунтовані сумніви у професійній компетентності позивача, які підтверджуються матеріалами атестації та наданими в ході співбесіди поясненнями.

Представник відповідача 3 - Прокуратури Кіровоградської області – у встановлений судом строк надав відзив на позовну заяву, в якому із позовними вимогами не погодився. Представник відповідача 3 зазначив, зокрема, що прокуратурою Кіровоградської області було отримано рішення Четвертої кадрової комісії регіональних прокуратур №28 від 21 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації начальником відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 . Таке рішення відповідно до Закону України «Про прокуратуру» є беззастережною підставою для звільнення позивача із займаної посади Наказом прокурора Кіровоградської області №234к від 20 серпня 2020 року.

Розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з 30 липня 2007 року проходив службу в органах прокуратури: зокрема, з квітня 2017 року був призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області.

02 березня 2020 року у межах процедури атестації прокурорів ОСОБА_1 склав іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосування закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а 15 червня 2020 року – іспит у формі анонімного тестування на загальні здібностіта навички з використанням комп`ютерної техніки.

Вказані іспити ОСОБА_1 склав успішно, отримавши за кожен із них 86 (із мінімально встановлених 80) та 109 (із мінімально встановлених 93) відповідно.

За наслідками складення таких іспитів Рішенням Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №4 від 15 червня 2020 року ОСОБА_1 був допущений до наступного етапу атестації – співбесіди.

Рішенням Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №28 від 21 липня 2020 року “Про неуспішне проходження прокурором атестації” начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію

Наказом прокурора Кіровоградської області №234к від 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 серпня 2020 року.

Вказані обставини передували зверненню позивача до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).

Згідно пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Згідно пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

За приписами пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Як встановлено у пунктах 10-14 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тесту завдання оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ).

Згідно пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Пунктом 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 р. №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

Відповідно пункту 1 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.

Згідно пункту 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Як передбачено пунктами 7-9 розділу І Порядку № 221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою.

Кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію (пункт 4 розділу V Порядку № 221).

Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку № 221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІ Порядку №221 максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 успішно пройшов перші два етапи атестації: іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши 86 балів (із мінімально встановлених 80) та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки, за який отримав 109 балів (із мінімально встановлених 93) .

Спір між сторонами виник щодо обставин та наслідків проходження позивачем останнього етапу атестації - співбесіди.

Згідно пункту 2 розділу IV Порядку № 221 до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання (пункту 8 розділу IV Порядку № 221).

Відповідно до пунктів 9, 10, 11 розділу IV Порядку № 221 для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (п. 12 розділу IV Порядку № 221).

Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу IV Порядку № 221).

Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (пункт 14 розділу IV Порядку № 221).

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу IV Порядку № 221).

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації (пункт 16 розділу IV Порядку № 221).

Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 р. № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок № 233).

Згідно пункту 1 Порядку № 233 порядок роботи кадрових комісій (далі - комісія), що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", Закону України "Про прокуратуру", визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.

За приписами пункту 12 Порядку № 233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку № 233).

Суд встановив, що проведенню співбесіди з ОСОБА_1 , яка відбулася 21 липня 2020 року, передувало виконання позивачем практичного завдання у відповідності до Порядку № 221.

За наслідками проведеної співбесіди Четвертою кадровою комісією прийняте рішення №28 від 21 липня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації". Вказаним рішенням ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.

Зокрема, у спірному рішенні зазначено, що під час проведення співбесіди Четверта кадрова комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності. Так, відповідач 1 вказує, що під час співбесіди ОСОБА_1 продемонстрував відсутність базових знань та навичок щодо реалізації конституційних повноважень прокурора та основних положень кримінального процесуального законодавства України, розгляду депутатських запитів та звернень, тому у комісії наявні обгрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної комптетенності.

Надаючи оцінку правомірності даного рішення, суд виходить з наступного.

Згідно частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис знайшов своє вираження і у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Враховуючи те, що рішення кадрової комісії згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" про неуспішне проходження атестації є підставою для прийняття наказу про звільнення прокурора з посади, останнє має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень, з огляду на що має відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України та прийматися (вчинятися): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких умов оскаржене рішення Четвертої кадрової комісії підлягає перевірці на відповідність вищевказаним критеріям.

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Аналізуючи положення пунктів 5 та 6 розділу І Порядку №221 у їх системному зв`язку, суд наголошує, що критерій професійної етики та доброчесності прокурора оцінюється на етапі проведення співбесіди. Водночас, критерій професійної компетентності прокурора підлягає оцінці сукупно за наслідками складання іспитів у формі анонімних тестувань (виявляється рівень знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та загальні здібності та навички), а також проведення співбесіди.

При цьому зі змісту пункту 5 Розділу І у сув`язі з положеннями Розділу ІV Порядку №221 вбачається, що на етапі співбесіди з`ясовується професійна компетентність прокурора в контексті його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Так, згідно з пунктом 2 Розділу IV Порядку №221 до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (пункт 12 Розділу IV Порядку №221).

Суд не спростовує дискреції відповідача 1 при оцінці професійної компетентності прокурора, його професійної етики та доброчесності у межах процедури атестації, однак наголошує, що надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення ЄСПЛ у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006 р., рішення у справі "Malone v. United Kindom" від 02.08.1984 р.).

В частині судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський Суд з прав людини вказав, що за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" від 31.07.2008 р., рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" від 22.11.1995 р., рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру" від 21.07.2011 р., рішення у справі "Путтер проти Болгарії" від 02.12.2010 р.).

Як вбачається із наявного у матеріалах справи відеозапису співбесіди з ОСОБА_1 , під час такого етапу атестації позивачеві були поставлені запитання, зокрема, щодо підстав повернення складених ним обвинувальних актів та щодо проблематики правозастосування статті 286-1 Кримінального кодексу України.

Оцінка повноти відповідей на такі запитання перебуває у межах розсуду відповідача 1, однак суд вважає за необхідне вказати, що виконане практичне завдання з позивачем під час співбесіди не обговорювалось.

Так само, не взяті до уваги відповідачем 1 і позитивні результати складених ОСОБА_1 іспитів у формі анонімних тестувань (саме за допомогою яких, у розумінні Порядку №221, виявляються рівень знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та загальні здібності та навички).

Застосоване у спірному рішенні формулювання “під час співбесіди ОСОБА_1 продемонстрував відсутність базових знань та навичок щодо реалізації конституіцйних пововажень прокурора та основних положень кримінального процесуального законодавства”, на думку суду, також свідчить про те, що таке рішення грунтується виключно на суб`єктивній оцінці членами кадрової комісії відповідей, наданих ОСОБА_1 на співбесіді, безвідносно до рівня навичок та знань, продемонстрованого ним на попередніх етапах атестації та під час виконання практичного завдання.

Водночас, відповідачем 1 не зроблено жодного висновку щодо відповідності ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, що є безпосередньою та основною метою проведення співбесіди.

Суд наголошує, що рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №221 питань, які мають бути дослідженні в рамках атестації прокурора; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура атестації; є посилання на норми права, якими керувалася Комісія. Таке рішення повинно містити судження Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності прокурора, його доброчесності та професійної етики, відтак - його здатності на належному рівні здійснювати покладені на нього законом обов`язки на займаній посаді.

Наведені вище висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою в межах розгляду справи № 9901/831/18 (постанова від 09 жовтня 2019 року).

За таких умов суд дійшов висновку, що рішення Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №28 від 21 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації начальником відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 не відповідає критерію обгрунтованості, оскільки прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття (пункт 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України), а отже – є протиправним та підлягає скасуванню.

Викладене обумовлює висновок суду і про необхідність визнання протиправним та скасування Наказу прокурора Кіровоградської області від 20 серпня 2020 року №234к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законівтериторіалльними органами поліції при провадженні досудовгоь розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні покуратури Кіровоградської області та органів прокуратури, як такого, що прийнятий на підставі протиправного рішення Четвертої кадрової комісії .

Крім того, нормативною підставою для звільнення позивача з посади та з органів прокуратури у оскаржуваному Наказі області від 29 квітня 2020 року №83к відповідач 1 вказав пункт 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру”, пункт 3 і підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”.

Крім вже зазначеного, суд вважає, що звільнення позивача за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону «Про прокуратуру» відбулось за відсутністю для цього законних та обґрунтованих підстав.

На переконання суду, посилання в оскаржуваному Наказі на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, як підставу для звільнення, з урахуванням підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ, вказує на обов`язкову сукупність двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення:

- рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

- ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або ж скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури.

Відтак, застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 у спірних правовідносинах має обов`язковою умовою і наявність факту ліквідації, реорганізації, скорочення органу прокуратури.

Текстове викладення підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ у разі зміни застосованого словосполучення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на текстовий виклад цієї норми в Законі №1697 виглядатиме так: прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури і за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

У разі, якщо б застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ не потребувало наявності факту ліквідації, реорганізації або скорочення, не було б необхідним саме посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на час прийняття оскаржуваного наказу Прокуратура Кіровоградської області ліквідації, реорганізації або скорочення чисельності або штату працівників не зазнала, а лише пізніше - після винесення оскаржуваного Наказу - була перейменована в Кіровоградську обласну прокуратуру.

Так, Наказом Офісу Генерального прокурора від 03 вересня 2020 року "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур" № 410 вирішено перейменувати без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: зокрема, юридичну особу "Прокуратура Кіровоградської області" у "Кіровоградська обласна прокуратура".

Зазначений Наказ став підставою для проведення державної реєстрації змін щодо юридичної особи з кодом 02910025 шляхом зміни назви, про що зроблено відповідний запис у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд наголошує, що зміна назви юридичної особи за своєю суттю та правовимим наслідками не є реорганізацією юридичної особи, адже до реорганізації юридичної особи віднесено виключно процедури злиття, приєднання, поділу, перетворення, які щодо прокуратури Кіровоградської області не проводилися.

Таким чином, процедури реорганізації або ліквідації юридичної особи з кодом 02910025 у вересні 2020 року не відбулося.

Отже, позивач не міг бути звільнений за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру” без наявності юридичного факту реорганізації, ліквідації, або скорочення штатів прокуратури Кіровоградської області, де він був працевлаштований.

Вказані обставини у їх сукупності суд вважає достатніми для визнання протиправним та скасування Наказу прокурора Кіровоградської області від 20 серпня 2020 року №234к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області та органів прокуратури .

Враховуючи встановлення судом протиправності Наказу про звільнення позивача, належним способом відновлення його порушеного права є поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Кіровоградської обласної прокуратури (враховуючи зміну найменування відповідача 3) з дня, наступного за днем звільнення.

Обираючи вказаний спосіб захисту, суд виходить із того, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року по справі №826/16707/18 зазначає, що у разі встановлення факту незаконного звільнення, орган, який вирішує спір, поновлює особу на посаді, яку вона займала до звільнення.

Законом не передбачено альтернативного поновлення на будь-яку посаду, якої працівник раніше не займав.

Таким чином вимоги позивача в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України, передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), застосовується у випадках: вимушеного прогулу, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (пункт 1 Порядку №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що у випадку стягнення з роботодавця середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, розмір такої заробітної плати визначається шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку працівника на кількість робочих днів вимушеного прогулу. При цьому, розмір середньоденного заробітку обчислюється за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У випадку вимушеного прогулу через незаконне звільнення з роботи, подією, з якою пов`язана виплата середньої заробітної плати, є таке звільнення, а тому середньоденний заробіток, відповідно до положень Порядку №100, обчислюватиметься за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому особу було звільнено з роботи.

Наказом прокурора Кіровоградської області №234к від 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури з 31 серпня 2020 року.

Відтак, для обчислення розміру середньої заробітної плати слід брати середньоденну заробітну плату, розраховану за 2 календарні місяці роботи, що передували даті звільнення, тобто за червень та липень 2020 року.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові по справі №826/6583/14 від 15 лютого 2019 року, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки Кіровоградської обласної прокуратури, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , розрахована із його заробітку за червень та липень 2020 року, складає 1305,17 грн.

Тривалість вимушеного прогулу позивача з дати звільнення до дня постановлення рішення у справі становить 77 робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 100498,09 грн (77 робочих днів х 1305,17 грн.).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що стягненню з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 100498,09 грн.

Щодо інших аргументів, наведених сторонами, які не є визначальними для постановлення рішення у справі, суд зазначає, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Зокрема, суд не вдається до оцінки доводів позивача про невідповідність членів Четвертої кадрової комісії вимогам політичної нейтральності, бездоганної репутації, високої професійної та моральної репутації, суспільного авторитету, оскільки предметом спору у даній справі не є питання повноважності складу кадрової комісії та відповідності її членів зазначеним вимогам. В той же час учасниками справи не надані докази щодо оскарження повноважень складу комісії і, відповідно, будь-яких рішень з цих питань.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи встановлені та підтверджені належними і допустимими доказами обставини, застосувавши до них релевантні правові норми, враховуючи правові позиції Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, сформульовані у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в органах прокуратури, а також в частині стягнення заробітної плати у межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.

Судові витрати, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі відсутні.

Керуючись статтями 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011), Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ - 00034051; адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011), Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025; адреса: вул. В.Пермська, 4, м. Кропивницький, 25006) про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №28 від 21 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації начальником відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати Наказ прокурора Кіровоградської області №234к від 20 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 серпня 2020 року.

Поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Кіровоградської обласної прокуратури з 01 вересня 2020 року.

Стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 100498,09 грн (сто тисяч чотириста дев`яносто вісім гривень, дев`ять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в органах прокуратури та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію рішення вручити (направити) учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук